Відгук на книжку про поета-чорнобильця Віктора Пінченка. 

Шимічкова Мариля, Таємниця Будинку Гельцелів. Харків: ВД «Фабула», 2026. - 352 с. 

Ігор Павлюк. Торф: Лірика. / Передм. Василь Пазинич /Серія «Бібліотека “ХРЕЩАТИКА”».– Друкарський двір Олега Федорова, Київ, 2025. – 304 с. 

Ліна Костенко. Вітер з Марса – К: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2026 – 224 с. 

Читаю «Грішні вірші» Євгена Барана (Харків, Майдан, 2026) із прекрасним художнім оформленням Володимира Носаня та графікою Анастасії Лаптєвою, гортаю сторінки взад-вперед і шукаю тих грішних текстів. А їх нема. 

Новий анімізм. Хрестоматія. Упорядник: Віталій Щепанський. Переклад з англійської: Віталій Щепанський, Ольга Свиріпа, Микита Барковський, Олег Бойко. Київ: Видавництво Руслана Халікова, 2024. — 263 с. Видання підтримала ГО «Центр дослідження релігії та кроскультурної взаємодії». 

Манякіна Ю. М. Вдивляюся і чую: верлібри / Ю. М. Манякіна; передм. М. С. Батога; післям. Л. Ф. Колесник; Івано-Франківськ: ТОВ «Галичина-ПАК», 2026. - 64 с. 

Книжка (Марина Забуранна. тут, на землі: поезії. – Одеса: Астропринт, 2026. – 176 с.) – це тексти, коли авторка йде до читача зі словом любові і має, що сказати. Такої книжки я ще не читав. 

У час, коли українська література розпадається і знову збирається – на групи, школи, моди, «проєкти», на вчорашні і сьогоднішні істини, – особливо важливо говорити про тих, хто не вписується остаточно ні в одну з цих координат.Про тих, хто не просто пише тексти, а живе в тексті – і текст живе в ньому. 

Михайло Жайворон. По лезу трави: поезія 2015–2025 років / М. Жайворон – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2026. – 372 с.