У час, коли українська література розпадається і знову збирається – на групи, школи, моди, «проєкти», на вчорашні і сьогоднішні істини, – особливо важливо говорити про тих, хто не вписується остаточно ні в одну з цих координат.Про тих, хто не просто пише тексти, а живе в тексті – і текст живе в ньому. 

Михайло Жайворон. По лезу трави: поезія 2015–2025 років / М. Жайворон – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2026. – 372 с. 

Ден Браун. Таємниця таємниць. Харків: КСД, 2026. - 608 с. 

Терещук В. Потяг до Львова: поезія / Василь Терещук. — Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. 140 с. 

Василь Шкляр. Заячий костел: роман. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2024. – 496 с. 

У повісті «Повернення» Максим Бутченко починає з Маріуполя 2022 року, а далі будує роман про смерть, пам’ять і повернення до родини. 

Офіцинський Роман. Євреї Закарпаття здавен і донині. – Ужгород: Карпати, 2026. – 264 с. Ofitsynskyi Roman. The Jews of Zakarpattia From Ancient Times to the Present Day. – Uzhhorod: RIK-U, 2026. – 264 p.   

Коли усміхаються янголи: (Для дошкільного і молодшого віку). / Тексти Лілії Гудзь; ілюстрації Олени Завітайло. – Львів: Папуга, 2025. – 96 с. 

Алла Рогашко. Містеріум. – К.: «Український пріоритет», 2025. – 336 с. 

Казкова повість Олі Вовк «Мишелосіє» належить до того рідкісного різновиду сучасної дитячої прози, який не лише відтворює атмосферу класичного українського літературного світу, але й намагається вступити з ним у живий діалог.