Ця монографія про письменницьку публіцистику – закономірна науково-дослідна праця автора-теоретика та автора-практика, у якій скрупульозно проаналізовано історично закономірні та ідеологічно деструктивні тенденції існування офіційної та опозиційної письменницької публіцистики в замкнутій тоталітарній державі в контексті потенційного поглиблення у ній демократичних свобод, виходу на глобальні загальнолюдські проблеми, де багатий фактологічний матеріал конструйовано розділами, назви яких обумовлені історичними подіями: «Українська письменницька публіцистика 1920-30-х років», «Українська письменницька публіцистика воєнного періоду», «Українська письменницька публіцистика 50-60 років»... аж до сучасної публіцистики українських письменників.