Завантажити

«Купуйте, султане, купуйте

З України свіженькі душі.

Гляньте ж бо, не гоноруйте!

Беріть оптом – ціну опущу».

Хан спинився і ріже оком:

«Ти диви, які любки! Сила!

А ось ця щось так зирить вовком,

Ніби що її укусило».

«Не смій!

Не смій, хане,

Втручатися у мій смуток.

Не смій

Торкати волосся жмуток

Чи міряти, як сувій.

Чуєш, ханеее… Не смій!

Руки геть!

Тобі це здалося.

Ніготь мій

І той ні на зету не твій.

Ось багата панянка, –

В тілі голім, –

Моя душа:

Не купити її задáрма

І вдивляєшся ти дарма,

Бо і груди сміливо-кволі

Давно зниділи від сваволі,

Та чесніші твого гроша.

Геть!

Не смій

Пхати ніж у лоно.

Цілувати вуста не смій!

Я уб’ю тебе, хане, безкровно,

Вб’ю тебе і твоїх синів…»

………………………………..

Клялá мовчки, клялá тюремно

І жадала про помсти чин.

Уже рік, як дружина в гаремі

І росте їх чорнявий син.

читати