Завантажити

В земному кафе на роздоллі мого непростого шляху

Сиділи дві темні тіні. Сиділи дві долі вдвох.

В земному кафе на роздоллі хтось душу поклав на плаху.

Хтось душу мою – на плаху… І кинув у чорний льох.

Ми дивні такі створіння. Химерні такі створіння.

Замовиш для себе «колу», мені – традиційно сік.

А кров крапотить з троянди, й не буде вже воскресіння,

Бо кожної ночі свічка безслідно втрачає віск.

В земному кафе на роздоллі сміялися з нас жоржини.

Осінні такі жоржини в пригадану мною мить.

В земному кафе на роздоллі ти знайдеш земну дружину,

Вродливу і навіть вірну, як добре поталанить.

Ти будеш її любити. Як казку свою і диво.

Й вона подарує сина в одну з заповітних дат.

А я можу бути вірна, я можу бути дбайлива.

Але мушу бути вільна. І в цьому – моя біда!

Словами закуте тіло не відає й крихти страху.

Блукає собі самотньо між смутків і між епох.

…В земному кафе на розпутті мого неземного шляху

Сиділи дві світлі долі, й судилось їм бути вдвох…

2012

читати