Завантажити

І

Ще ніч підкрадалась байдуже.

Бродило вино в гранях грон.

І наші заблукані душі

В човні перевозив Харон.

На той бік бурхливого Стіксу,

Де шляху назад не було.

І сонце з-за неба завіси

В воді розбивалось веслом.

І все було схоже на свято.

Цей берег тому – ніби клон.

І чайки літали завзято.

Та шляху назад не було.

І наш перевізник невтомний

Розмову підтримав скупу.

Й ковтнув радо пива, немовби

Давно він про міф свій забув.

ІІ

Йдемо з потойбіччя, змарнілі.

Гарчить песик Цербер у сні.

У тебе за спиною ліра

І кроки мої мовчазні.

З туману надій, тих, що згасли,

Свій човен Харон підведе,

І душі, загублені в часі,

Відправить назад, до людей.

Я йду за тобою, як в танці.

Каміння минаю ряди.

Ти тільки назад не оглянься,

Бо раптом я зникну кудись.

Та долю карбовану нашу

Ніхто ще змінити не встиг.

На мить в мої очі заглянеш,

Щоб втратити їх назавжди.

2011

читати