Завантажити

ні, продовжуйте, – поквапно мовив немолодий, акуратно вдягнутий чоловік.
– Про це в класі знали всі. І хоч Зіна рано втратила суверенітет – до своєї чести по руках, як багато інших, не пішла. Дівчина до мене поставилася якось по-особливому, що дало мені підставу, коли тьотя Дашка в черговий раз випарувалася на вулицю Колонтай, як сама казала, «на досвітки», навіть запросити її до себе в гості. На той час я вже думав, що з кожною жінкою можна так, як з тьотею Манею, бо кожна жінка, як тьотя Маня, прагне тільки одного. Зрозуміло, чого. А воно ж обернулося по-іншому. Завжди невгомонна Зіна зовсім спокійно заявила: «Перше, що ти повинен зробити, то відмовитися від наркозалежности. Поки ще не пізно, – і так, ніби ненароком своїми застережливими очиськами жбурнула в мене. – По-друге, ти більше не повинен протягувати до мене без мого дозволу своїх довгих і нахабних передніх кінцівок, зрозумів?»
Зрозумів, певна річ. Хоч чесну дівчину в наш час трудно зрозуміти.
Я дав собі слово, що відречуся від наркотиків – і, повірте, цього дотримався.
Відтоді все ніби повернулося до колишнього, тільки з тією різницею, що мене постійно дратувала присутність у будь-кому хоча б найменша крапелинка наркотиків…
То брехня, що себе не можна переламати. Треба тільки хотіти, хотіти й хотіти, пане слідчий!
Після того я не раз бував на квартирі в Зіни.
Вона приходила й до мене в гості, природно, коли був сам.
Якось ми переглядали якийсь американський бойовик, і дівчина затрималася в мене.
Ми сиділи, як не раз уже перед тим, в цупку обнімку.
Зіна вже дозволила мені поцілувати своє вушко.
Спочатку – праве.
А потім – ліве.
Це означало, що ми вирушили до найжаданнішої своєї пристані – пристані воістину першого справжнього кохання.
І раптом дівчина, як пізня лампадка, спалахнула щічками – в ту мить без стуку до кімнати увірвалася – хто б ви подумали? – вона… саме вона …
– Так ось воно що! Ось чого ти не маєш часу прийти до мене! – зарепетувала. – Я твою шлюху, блін, – і рвучко накинулася на свою жертву… Повірте, пане слідчий, спочатку я розгубився, не відав що робити, а потім, уже не пам’ятаю, як у моїх руках опинилася … А врешті-решт усе було так просто, все так логічно…
Вона, тьотя Маня, сама себе вже давно вбила, пане слідчий, повірте.
Я тільки поставив тією сковорідкою на її долі жирну крапку.


04.05.2010






5

читати