Електронна бібліотека/Проза

так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Завантажити

Гнезжусь: тепло,

Ребро – потому и льну так.

Ни до, ни по:

Прозрения промежуток!

М. Цветаева

Якого біса я в залі?! Розколотий театр натільних хрестиків – і хрещатих тіл… Хрещатик.

Відбувається щось неправильне, неправедне, але правдиве: не душа відділяється від тіла, а тіло – від душі. Не тіло стає духовним, а дух – тілесним, і поривчасто – із дитинною нетерплячістю (дитиною, яка плаче: терпіти ж не сила!) – проривається до Іншого Тіла. Вили… Вилив чорної крові. Блювота… «Blue» – блакитне небо над Майданом. Страчують революціонера. «На майдані коло церкви». Не треба мені про муку!. Стояла така тиша, що було чути, як летіло тіло у мухи…

Тіло… Second hand від Іуди. Дешевий бренд із бутіку «Єва і Євгені…». Ні! Вічний докір Євангелія... «Ангеле мій! Мій янголе!» Ні, не буду! Будда, ти се бачив? Ті-ло. Ти – лох. Я – чесний фраєр. Німецька аскеза як запорука щастя…

Німецька аскеза… Пуфендорф, Кант і Тілліх.

Суворий сувійний затишок Alma Mater.

Козацька душа, – як грип в християнськім тілі…

Христова любов…оргазми на автоматі.

 

Поети, чорт! Геми мудрості, чорт! Богема!

Мертвецький бомонд у лоні живого Бога;

Об’їжджені коні дохнуть у кволих генах,

І знов алкоголь здається вселенським болем.

 

Змій виростив фіги – на «закусон» – поживні.

Та на фіг мені дубильна дебільна мрія?

У космоса – в лебединих тремтливих жилах –

Сто градусів: температура Серця Марії…

Температура серця (тільки не сердься!), як Маріїнський палац, барочно розповзається не вверх, а вшир... Блювота від крему і Криму. Лимон Четвертого Риму. Жуємо без цукру. Ми обидва не вміємо блювати. Ми жуємо лимони. Ми жуємо лимони. Ми жуємо ли… «Як щодо мідних труб? – Немає. – Є ще вогонь і вода, але в кульочках. – Ні, не треба. – Прошу. – Хочу такого ж, але з крилами! – Будєм іскать – Та пішла ти!...» Знати б куди.

Відбувається щось древнє і нове, неочікуване і довго очікуване: душа повертається у дірку тіла, тіло вилітає в отвір душі… Тілесно-духовно і духовно-тілесно Mater-Любов із дитинною терпкістю (дитиною, яка терпить: гірке зцілює) проривається до Іншої Любові. І цілує-цілиться (десяточка!), цілує-зцілює (де ся точка?)… не проставлена в кінці точка… Стичка… Революція Тіла, коронованого в Дух.



Партнери