Меридіани штурмана Барка

 

 

Замість передмови

 

 

Наша молодість припала на щасливі часи, коли літали в космос перші космонавти, а всі хлопчиська мріяли стати моряками або льотчиками. Дівчата відмовлялися вийти заміж за хлопця, якщо той не служив в армії. Коли людям похилого віку поступалися місцем в транспорті, хлопці билися один на один і не били лежачого. Коли молодь до ранку вільно гуляла в парках не побоюючись, що їх поб´ють або пограбують. Коли всі ми були оптимісти і романтики, І найголовніше, коли була надія на щось велике і світле попереду. Була упевненість, що всього можна добитися, здійснити будь-яку мрію, для цього потрібно тільки не пошкодувати зусиль. І багато ще чого, в що не вірить нинішня молодь. Та і самі ми багато що почали забувати і вже почали сумніватися, а чи було все це насправді.

Звичайно, було. Був флот. Були ми – офіцери флоту, що несли свою місію на палубах і у відсіках. І розуміння свого місіонерства допомагало нам долати тяготи служби, життєву не облаштованість і віддаленість від благ цивілізації. Були радощі і невдачі, випадки курйозні і деколи анекдотичні.

Ось про все це, про морські походи, пригоди пережиті мною і моїми флотськими товаришами, я і хочу розповісти в своїй книзі..

Тут не тільки описання перипетій про життя та службу військових моряків. Багато історичних подій, про які нам втокмачували в школах та вишах, насправді є брехнею та підтасовкою. Наприклад, битва під Бородіно насправді була розгромом російської армії. Бій крейсера Варяг не є подвигом, а скоріше навпаки. Перемоги «святого» адмірала Ушакова набагато перебільшені. Мабуть комусь цікаво буде взнати що командир підводного човна Отто Лют в боях другої світової втопив більше кораблів ніж усі підводні човни Балтійського і Північного флоту СРСР. Що перший загін космонавтів наполовину складався з моряків-підводників, та як і чому Королев позбавився від них…Та багато іншого, пізнавального та цікавого пізнаєш ти читачу, гортаючи сторінки цієї книги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Меридіан 1

Тут починалися моря і океани.

 

Ура! Нарешті закінчилися ці довжелезні п´ять років мучення – учення. Ці численні наряди в караул, на камбуз, в пожежний підрозділ. Ці тижні і місяці «без берега», коли не пускали в звільнення. Ці щоденні прибирання – гектари паркету, які необхідно натирати до дзеркального блиску. Ці вагони з вугіллям і картоплею, які доводилося розвантажувати (на відміну від студентів – безкоштовно). Ці паради на Палацовій площі двічі в рік, кожен з яких передував двома місяцями виснажливих тренувань. Ці всілякі навігаційні і астрономічні вичислювання, які ти хоч і вирішив правильно, але не вклався хоч на секунду в покладений норматив за часом, все одно отримаєш двійку. Цей «сухий закон» і лекції, лекції, лекції.

Більшість студентів згадують своє навчання в інститутах як найщасливіший час. Сергій так не вважав, так не рахувало і більшість курсантів. Тому всі з нетерпінням чекали випуску, коли закінчивши Вище Військово-Морське Училище імені Фрунзе, вони надінуть золоті погони і кортики, піднімуться на містки кораблів і підводних човнів, і ось тоді… Тоді і почнеться справжнє життя.

Пісні, які складали і співали студенти, були веселими, повними оптимізму і радості життя. Тональність же курсантських пісень була інша. З пиитикой у курсантів було не дуже, тому переробляли відомі пісні на свій лад. Ось під Утесова:

Я бачу те місто лише у ві сні ,

А також в фрамугу у роті,

Коли не давали відпустку мені

В казармі тривали суботи

В училищі Фрунзе

В училищі Фрунзе

 

Я спати навчився і спав де упав ,

І лише з дзвінком прокидався,

На лекціях спав на занятіях спав

Та так і не зміг відіспаться.

В училищ і Фрунзе,

В училищ і Фрунзе.

Іспити , заліки…п ’ яний та злий

Ти в пошуках грошей в суботу,

Згорів – баталер підписав обхідний

І їдеш матросом до флоту

До Б і лого моря,

До б і л и х в ед м ед ів…

 

Ну і так далі.А на молодших курсах співали таку пісню:

 

Рідна мати моя,

чим я так завинив,

Що мене ти сердешна

в ВМУ віддала.

Незнайомі дядьки тут

грубо брали за комір,

По ночах вимагали

нас гальюн прибирать.

Ну а ще місяцями

в місто нас не пускали

Та навчали наукам

як людей убивать.

 

Всі ці спогади промайнули в голові Сергія Барка, який ворочався на ліжку, марно намагаючись заснути. Та сон не приходив. Завтра випуск. Завтра він, Сергій Миколайович Барк, стане лейтенантом Військово-Морського Флоту, одягне кортик. А увечері банкет та інші приємності – ну як тут заснеш!

Крім всього, необхідно виконати старовинну традицію-обряд, виконати її вони з товаришем Павлом присягнулися ще на четвертому курсі. Це полягало в наступному. У старі кадетські часи, ще задовго до революції, була закладена традиція. Згідно до неї, випускники інженерного училища, нині ім. Дзержінського, яке розташовувалося в будівлі адміралтейства, натирали асидолом і пастою гое яйця коню Петра Першого на відомому пам´ятнику «Мідний вершник». Наші випускники одягали тільняшку адміралові Крузенштерну, статуя якого стояла на набережній, напроти училища.

З роками, цей, обряд почив в бозі. Вже багато років не чистили кінські геніталії дзержинці, не надягали тільняшку прославленому адміралові фрунзевці. І не те, щоб про традицію забули. Просто лейтенанти, після 5 років «сухого закону», і дочекавшись, часу що «тепер можна», приймали на груди дещо більше, ніж слідувало, і вже були не в змозі виконати обряд.

. Але вже і кортик на боці, і банкет, присвячений випуску. Ну і як тут збережеш кондицію? Перший тост проголосив начальник училища, потім за старшинством інші адмірали. Потім тости слідували один за іншим. За улюблених викладачів, за тих, хто в морі, за Північний флот, за Тихоокеанський флот, за Балтійський і Чорноморський, за дружин, матерів і так далі і тому подібне.

Ліза – дружина Сергія, підказала вихід.

- Приготуйте пару пляшок з водою і частенько наливайте собі звідти.

Так і зробили. Після перших п´яти тостів, адмірали пішли в адміральський салон. У залі залишилися викладачі, командири рот і начальники факультетів і почалася серйозна п´янка. Лейтенанти бродили між столів з чарками і пляшками в руках, похитуючись підходили до старших офіцерів із словами:

- Я Вас дуже повважаю… Хочу з Вами ви…випити.

Ті не відмовлялися. Ходили між столами і Сергій з Павлом. Той тримав літрову пляшку «Столичної» з водою, Сергій таку ж пляшку з горілкою. Собі і Сергію Паша наливав зі своєї пляшки, начальство Сергій пригощав зі своєї. Правда трохи не відбувся конфуз. Командир роти, капітан 3 рангу Балбесов, від природи був людиною підозрілою. Тож угледів він, що з пляшками щось не так.

- Чого це ви наливаєте з різних пляшок?! Налийте і мені зі своєї.

Довелося Павлу налити йому води. Але пронесло. Комроти був вже грунтовно п´яний, тому, хукнув, випив воду, закусив маринованим грибком і прорік:

- А ця ваша мягше буде.

***

Після банкету, до училища під´їхали три автобуси, які розвозили старших офіцерів по домівках. Офіцерів, що втратили здібність до пересування, черговий підрозділ акуратно переніс в кубрик і уклав на ліжка. Решта лейтенантів з дружинами, нареченими і просто подругами відправилися гуляти по місту. Білі ночі були у розпалі, тому людей, що гуляють на вулицях і в парках, було багато. Старший морський начальник Ленінграда видав традиційне розпорядження патрулям, щоб лейтенантів на підпитку в цю ніч не затримували.

Павло і Ліза з Сергієм відправилися надягати на адмірала Крузенштерна традиційний наряд. Це був триметровий мішок, зшитий із старих тільняшок, з діркою для голови. Одягання адмірала виявилося справою не простою. Сама статуя була заввишки близько трьох метрів і такий же по висоті гранітний постамент. Довелося зняти тужурки. Сергій встав Павлу на плечі, і лише таким чином зміг дотягнутися до ноги адмірала. Потім, підтягнувшись, видертися на постамент і одягнути адмірала в тільняшку…

.После прогулянки по нічному Ленінграду, наша трійця поверталася назад. Підходячи до училища, побачили, що адмірал стоїть вже без тільняшки, що надзвичайно їх засмутило. Огледівшись, виявили її під трапом дебаркадера, що стояв у стінки набережної. Операцію довелося повторити.

Подальший розвиток подій розповів Сергію третьокурсник, який в цю ніч стояв в наряді розсильним чергового по училищу. А черговим по училищу був викладач кафедри «Теорії живучості корабля» капітан 1 рангу Чернов. Звичайно, йому було до сліз образливо чергувати по училищу в той час, коли інші викладачі відчайдушно гуляли в банкетному залі. Напевно, і йому щось принесли, але це було зовсім не те.

Проводячи після банкету галасливу ораву, Чернов обійшов напівпорожнє училище (основна маса курсантів була на практиці), перекусивши і злегка випивши, приготувався відпочити. Він зняв ремінь, поклав кобуру з пістолетом на тумбочку, зняв брюки і тужурку і, нарешті, блаженно розтягнувся на ліжку. Хвилин через сорок прокинувся, зважаючи на необхідність сходити в гальюн по малій потребі. Чернов сунув ноги в туфлі і, не одягаючись, пройшов в заклад з двома нулями. Повертаючись, мигцем виглянув у вікно і остовпів. Напроти училища, замість звичної фігури статного адмірала з схрещеними на грудях руками, стояло щось в смугастій сорочці до п´ят, з якої стирчала лише знайома адміральська голова.

Тут потрібно відмітити, що Чернов, свого часу, закінчував Бакинське училище, тому традицій морського корпусу не знав. Люті його не було межі. Адже тепер йому, замість продовження сну, доведеться одягатися в мундир, чіпляти на пояс пістолет і відправлятися усувати неподобство.

Піднявши по тривозі черговий підрозділ, Чернов вивів його з училища і велів здерти тільняшку зі статуї. Зробити це опинилося не просто. У наряді були першокурсники, які, зважаючи на слабку фізичну підготовку, влізти на пам´ятник не змогли. А можливо, знаючи традицію, і не дуже хотіли це робити. Поки шукали драбину, поки волочили її до пам´ятника, поки зривали тільник, пройшло близько години. Тільняшку курсанти кинули під трап дебаркадера і поволочили драбину назад в училище. Роздосадований Чернов повернувся в рубку чергового, випив і з´їв з того, що йому принесли з банкету, потім ліг і звелів не будити його до десятої години ранку. Він знав, що після банкету, ніхто з начальства в училище не припреться і його не потурбує. Десь близько 11 ранку, сходивши в туалетну кімнату і вмившись, Чернов повернувся в рубку чергового і мимоволі виглянув у вікно. Чернову аж в очах потемніло. Адмірал знову стояв в тільняшці, правда, тепер вона був в двох місцях подерта, і в дірках відважно стирчав адміральський кортик. Знову повторилася процедура з драбиною і роздяганням. Але тепер драбину шукали більще години, старий наряд змінився, а новий не знав, куди її поділи. Нарешті, біля дванадцятої години порядок був відновлений, а до пам´ятника Чернов поставив вартового з карабіном. Але як би там не було, протягом напівдоби жителі і гості північної пальмиры могли спостерігати старовинний традиційний обряд – адмірала Крузенштерна в тільняшці.

Сергію згадався ще один казус, який відбувся з Чорновим. Через якийсь час, після того, як він перевівся з Баку до Ленінграда, він заступив в наряд черговим по училищу і правив службу згідно розпорядку дня. Вранці, як відомо, життєвий процес починається з фіззарядки. Черговий по училищу, виходячи з температури повітря, дає команду по трансляції: - «Форма одягу на фіззарядку така-то».

Фіззарядка проводилася у дворах училища і продовжувалася п´ятнадцять хвилин. Після закінчення вказаного часу, черговий по училищу давав команду: - «Закінчити фіззарядку, приготуватися до пробіжки». По цій команді чергова служба відкриває ворота на господарському і мінному дворах. Після чого, в колонах рот, повзводно, курсанти біжать крос навколо училища. По тринадцятій лінії, по набережній лейтенанта Шмідта, потім по дванадцятій лінії і Великому проспекту Васильєвського острова. Що у результаті складає близько трьох кілометрів. Пробіжка призначається при формі одягу – «брюки, голий торс». Якщо погода жарка, черговий по училищу дає команду: « Форма одягу на фіззарядку – труси, черевики». При такій формі одягу пробіжка не призначається.

Бакинське училище розташовувалося в парку, обнесеному огорожею. Там влітку курсанти робили фіззарядку в трусах і потім вільно бігали по алеях свого парку. Специфіку Ленінграда Чернов не врахував і інструкцію, мабуть, до кінця не дочитав. Тому, за звичкою, оголосивши форму одягу «труси, черевики», через 15 хвилин дав команду на пробіжку. І фішка тут полягала в наступному. У училищі за підтримкою форми одягу стежили дуже ретельно. Але це не розповсюджувалося на труси і черевики. Тому народ був одягнений достатньо строкато і кумедно. Одні були в «сімейних» трусах, які видавали в училищі. Вони трохи не доходили до коліна. Інші в трусах, типу плавок, які курсанти купували самі. Причому плавки були всілякого кольору, червоні, білі, зелені. Взуття теж було різне. Одні в хромових черевиках, інші в робочих, які в училищі називали «гадами». Шкарпетки, які видавали в училищі, були довгі і постійно сповзали на черевики, тому багато хто купував підтяжки для шкарпеток. Підтяжки теж були різних кольорів. Таким чином, народ вигляд мав цілком клоунський. Почувши команду на пробіжку, всі зрозуміли, що чергова служба лопухнулась. П´ятикурсники вирішили народ не смішити і відправилися в приміщення рот, останні ж вирішили, що цирк для городян зайвим не буде.

Ленінградці, що поспішали на роботу, з подивом і захопленням, покочуючись від сміху, спостерігали як 12 ротних колон в різноколірних і різнокаліберних трусах і підтяжках цугом біжать по вулицях міста. Цю картину побачив і заступник начальника училища, що якраз під´їхав до КПП на своїй «Волзі». Його трохи кондрашка не схопила. Він відкрив вікно в машині і закричав: «Назад! Назад!» Зопалу він не зрозумів, що роти вже і так поверталися після пробіжки. « Назад! Назад!» продовжував кричати адмірал, згораючи від сорому, за зовнішній вигляд своїх підлеглих. Взводні зрозуміли крики начальства по-своєму.

- Мабуть начальство вирішило, що мало бігали, - подумали старшини і чітко скомандували: - Кру-гом! Бігом марш! І колони побігли назад, продовжуючи потішати публіку. Зрозумівши свою помилку, адмірал скомандував мічманові, черговому по КПП: - Наздогнати! Повернути назад! Але мічман був вже в літах і з животом. Він, звичайно, побіг, але наздогнати курсантів не міг.. Ну і так далі. Загалом, повеселили народ. А Чернова після цього, місяці три не призначали черговим по училищу.

Отримавши двомісячну офіцерську платню, проїздні документи для проїзду в купейному вагоні, Сергій з Лізою відправилися у відпустку. Спочатку до Кременчука, на Полтавщину, де жила мати Сергія. Там знаходилися близько місяця. Правда, велику частину часу проводили у його бабусі. Вона жила на хуторі в 15 кілометрах від Кременчука. Хутір розташовувався на березі Псла. Це були ще ті часи, коли річка була швидкою, вода прозорою, пляжі чисті і малолюдні. Правий берег Псла був крутим і високим, порослий могутніми великими деревами. Лівий - низький, піщаний, густо зарослий вербняком. Купалися, засмагали, ловили рибу.

Іноді розважали відпочиваючих. Хутір давно уподобали для відпочинку театральні діячі з Мхата. Їх привертала чиста природа гоголевских місць, але головним чином надзвичайно дешеві кури, ну і інша кошерна їжа.

Сергій перепливав на іншу сторону Псла, зривав два здоровенні лопухи. Ліза теж озброювалася лопухами і починала писати тексти прапорним семафором. Сергій відповідав. Красива, струнка дівчина, що розмахує лопухами, відразу привертала увагу пляжних роззяв. Постеживши за Лізою, відразу знаходилися скептики:

- Ну, це лажа! Нічого вони не пишуть. Надивилися кіно про моряків і зображають.

Потім обступали Лізу.

- Ви, правда, щось пишете?

- Правда.

- У нас сумнів. Хочемо перевірити. Передайте йому, щоб обернувся спиною і підняв праву руку.

Ліза передавала, Сергій виконував.

- А ну передайте. Хай підстрибне три рази. Передайте, щоб плив назад.

Після чого сумніви скептиків розвіювалися, і Ліза починала навчати охочих прапорному семафору.

Час від часу Сергій з Лізою їздили в Кременчук до матери Сергія. Цивільним одягом Сергій ще не обзавівся, тому крокував в парадній формі і при кортику. Ліза в білому капелюшку і білому платті. Словом чорне і біле. Слід відмітити, що в ті часи військові моряки вельми цінувалися. Вони йшли другим номером після космонавтів. Тому Сергій і Ліза відразу виявлялися в центрі уваги. Хлопчаки вискакували з дворів і робили круги навколо Сергія, норовивши доторкнутися до кортика. Інші пристроювалися ззаду і марширували, намагаючись йти в ногу. Дядьки на підпитку, що зрідка зустрічалися по дорозі, стукали себе в груди, говорячи, що вони теж моряки. Коли Сергій з Лізою проходили повз якогось літнього ресторанчика, звідти вивалився п´яний натовп, закричав ура і намагався затягнути їх до себе за стіл. Ледве відбилися, посилаючись, що поспішають на літак. Молоді жінки і дівчата із захопленням дивилися на Сергія і із заздрістю на Лізу.

- Так, люблять у нас моряків, - у котрий раз подумалося Сергію, - і чим далі від моря, тим більше.

Валя – сестра Сергія збиралася йти купатися на Дніпро, де домовилася зустрітися з однокласницями. Одна з них, Віра ділилася новинами:

- Ой, дівчата, що бачила. Така пара, закачаєшся. Моряк – стрункий, гарний, погони золоті, з боку кинджал золотий. З ним пані, ще гарніша. У такому капелюшку як носили до революції…

- Тю, на тебе! – не витримала Валентина, - так то ж мій брат з дружиною у відпустку приїхали.

- Ой, брешеш! Доведи.

- Ну, по-перше, військових моряків у нас в місті немає. По-друге, коли ти про капелюшок сказала, я відразу зрозуміла. І, по-третє, це не кинджал золотий, а кортик, його носять тільки офіцери військово-морського флоту.

Тут дівчата наперебій почали прохати Валю, показати брата. Та згодом погодилася.

- Гаразд. Спробую.

Увечері Валя, після вечері, цілу годину «обробляла» Сергія. Той відмовлявся.

- Чого придумала. З якої статі? Як на виставку породистих собак.

Після того, як матір з Лізою підтримали Валю, він був вимушений погодитись. Знав, що не відчепляться.

- Гаразд, я завтра піду на вокзал за квитками. У залізничному парку, в 14.00 біля танцмайданчика.

У призначений час, в обумовленому місці, йшов Сергій на зазначену зустріч. На нім був вигоріла тільняшка, тренувальні брюки, підвернуті до колін. На ногах босоніжки – типу ляпанці, на голові солом´яний капелюх – типу бриль. Сергій поздоровкався:

- Ну, хто тут ще живих моряків не бачив?

Дівчата зніяковіли і більше всіх Валя. Розмова не клеїлася і Сергій, попрощавшись, пішов на вокзал.

- Та розіграв він нас, він взагалі любить дурня клейити, - виправдовувалася Валентина.

- Ні, не той, - авторитетно заявила Віра, - зовсім не той.

Засмучена Валя втекла додому. Увечері всі три жінки дружно лаяли Сергія і в покарання залишили його без солодкого. Випити теж не дали.

Другу половину відпустки Сергій з Лізою поїхали проводити до її батьків в Рівне. Але відпочинок не вийшов. Теща з першої зустрічі не злюбила Сергія, правда, тоді вона ще не було тещею. Батьки Лізи переїхали в Рівне, і мати привела її в школу, де у той час у 10 класі вчився Сергій, зарахували її в 9 клас. Побачивши маму з дочкою в шкільному коридорі, Сергій, проходячи мимо з однокласниками, глузливо промовив:

- Гора народила мишу.

Фраза била в ціль. Мати Лізи була дуже високою і повною жінкою, дочка ж була маленькою і крихкою. (У школі їй відразу дали кличку – «молекула»). Ймовірно, майбутня теща володіла дуже гострим слухом і, не дивлячись на шум і гамір шкільного коридору, фразу почула.

Потім, коли у Сергія з Лізою виникла шкільна дружба, теща була дуже незадоволена, а, коли вони одружилися, була незадоволена удвічі.

Дізнавшись, що Сергій розподілився на Тихоокеанський флот, теща прийшла в обурення, перейшовшу в невимовну лють. Вдень і вночі вона пиляла його за те, що замість того щоб їхати до курортного Севастополя, він повезе її улюблену дочку «на край світу». Сергій кріпився, як міг, але, більше трьох днів не протримався. Зібрав валізу і рвонув в аеропорт. Дружині сказав: - приїдеш, коли облаштуюся.

***

Переліт до Владивостока зайняв близько доби. Спочатку до Києва на маленькому АН-24, потім до Москви на ТУ-104, з Москви до Хабаровська на ТУ-114. Тоді це був флагман аерофлоту, три його салони мали 200 місць. Такі літаки почали літати всього три роки тому. Казали, що їх зробили на базі стратегічного бомбардувальника ТУ-95. Літак летів від Москви ка Хабаровська 8 годин, без посадок в проміжних аеропортах. Лайнер був наполовину порожній і після зльоту Сергій організував собі екскурсію, гідом погодилася бути молоденька бортпровідниця. Літак дійсно відрізнявся від звичних тушок сто четвертих, антоновых і ілів. Наприклад, в середньому салоні крісла стояли «лицем» один до одного, між ними були столи.

- Місця явно для любителів преферансу і подкидного дурня, - пожартував Сергій. Окрім звичайних місць, в літаку були два купе. Виглядали вони як залізничні СВ. Із службового відсіку бортпровідників вниз вів трап в багажне відділення. Це було велике приміщення, частково його займали валізи пасажирів, решта простору була завантажена якимось ящиками.

- Ми ще і вантажі перевозимо, - пояснила стюардеса.

Оглянувши нутрощі лайнера, Сергій подякував своему гідові і відправився на своє місце. Сидів він в першому ряду, напроти дверей в пілотську кабіну. По дорозі заглянув в туалет. Туалети тут були роздільні для «Ч» і «Ж».

- Раз в чоловічому є навіть пісуари, не здивуюся, якщо в жіночому є биде, - резюмував про себе Сергій.

Погортавши журнали, які принесла стюардеса, він пересів до ілюмінатора. Через хмарність землю було майже не видно. Іноді літак струшувало. Сергій подивився на крило, де надсадно гуділи два здоровенні двигуни. На свій подив, виявив, що крило теліпаеться, немов гілка дерева при сильному вітрі. Дивитися на це було неприемно, і, прямо скажемо, моторошно. Довелося закрити ілюмінатор шторкою.

З пілотської кабіни вийшов льотчик і сів поряд з Сергієм. Це була зовсім молода людина, нашивок на його погонах було всього дві, зовсім як на рукаві у Сергія. По всьому було видно, що вони однолітки.

- Пора запалити, - сказав льотчик, дістаючи сигарету. – Командир у нас не палить, тому ганяє курців в салон.

Сергій теж закурив. Обидва мовчки палили, зрідка поглядаючи один на одного.

- З відпустки на корабель? – першим порушив мовчання льотчик.

- На підводний човен, - поважно уточнив Сергій. Зав´язалася бесіда.

- Андрій, штурман цього лайнера, - представився льотчик.

- Сергій, теж штурман, - зрадів колезі Сергій.

Далі розмова йшла виключно на штурманські теми.

- Слухай, а як би подивитися твоє робоче місце і взагалі. - закинув вудку Сергій.

- Ні, у нас з цим строго. Командир не дозволить.

- А ти спробуй. Скажи пасажир морський військовий штурман. Інтерес чисто професійний.

- Гаразд, спробую, але навряд чи вийде.

Андрій пішов і з кінцями. Потім пасажирам рознесли обід. Пообідавши, Сергій вже перестав його чекати і навіть задрімав. Але хтось труснув його за плече:

- Пішли, командир дав добро. Я спеціально дочекався обіду. Ситий він завжди добріший.

Увійшовши до кабіни пілотів, Сергій огледівся. Вони стояли у вузькому, як пенал проході. Справа і зліва, підносячись на метр від рівня підлоги, знаходилися пілотські місця. Командир із закритими очима напівлежав в своєму кріслі, другий пілот перегортав якийсь журнал. За штурвали ніхто не тримався.

- На автопілоті йдемо, - пояснив Андрій.

Прохід закінчувався трапом, що круто сходив вниз. Там і знаходилася штурманська рубка. Це була напівсфера носового краю лайнера, засклена спереду і знизу. Внизу під ногами була видимою земля. Бачити це було страшнувато. Уявіть собі, що ви вийшли на балкон Останкинськой башти, а під ногами у вас замість бетонної плити лист прозорого скла. Решта речей в кабіні штурмана була знайома. Невеликий столик, поряд екран локатора, датчики курсу, швидкості, висоти. Правда, карти викликали здивування. Вони були у вигляді стрічок, які складалися гармошкою. Посередині, такої стрічки прокреслений курс нанесені приводні радіомаяки і окремі високі сопки з відмітками їх висоти. І більше ніякої інформації. Збоку від столу знаходився перископ і секстан «ІАС-1М».

- А цю штуку ми в училищі вивчали, інтегрований авіаційний секстан. Точність у нього гірша, ніж у морського, та зате їм можна користуватися, коли горизонта не видно. У нього свій горизонт – штучний, - заторохтів Сергій, побачивши знайомий прилад.

- А які у вас нормативи по астрономії? – продовжував він насідати на Андрія.

Як з´ясувалося, астрономічними спостереженнями для визначення свого місця, цивільна авіація не займається.

- Це для вояк. Якщо летіти через океан, посадять військового штурмана. А ми по приводах, – пояснив Андрій.

Повернувшись на своє місце в салон, Сергій заснув, а коли прокинувся, літак вже заходив на посадку.

У Хабаровську пасажирів пересадили в два ТУ-104, оскільки аеропорт Владивостока прийняти здоровенний ТУ-114 не міг.

Наступного дня, кинувши валізу в офіцерському гуртожитку, Сергій відразу відправився знайомитися з містом. Владивосток привів його в захоплення. Ну, де ще є таке місто, де головна вулиця є ще і набережною, кормою до якої ошвартований справжній крейсер. А поряд два красені – новітні великі протичовнові кораблі. Напроти кораблів дев´ятиповерхова будівля штабу флоту, яка на тлі оточоючих чотириповерхових будинків здавалася хмарочосом. Прямо на набережній, встановлений на кільблоках справжній підводний човен – музей. Тут відвідувачам дозволять подивитися в перископ, відкрити кришку торпедного апарату, оглянути всі відсіки і навіть спуститися в трюм. Подалі, в бік Дальзаводу, – есмінці, тральщики, кораблі науки, що працюють з космосом. З великими білими кулями 30 метрів в діаметрі, з величезними антенами, що займали майже третину корабля, схожі на перевернуті парасольки. Ще далі - ціла флотилія великих морозильних траулерів і підноситься серед них, як слон в посудній лавці, гигант-плаврыбзавод. От так був обставлений центр міста.

Тут дивувало все. На початку вулиці, залізничний вокзал – точна копія московського Ярославського, і на кожному кроці – суцільно ресторани. Найреспектабельніший з них «Челюськин» ( нині «Версаль»), далі «Золотий Ріг», «Арагві», «Океан», «Горизонт» і нарешті найулюбленіший військовими моряками – «Дзеркальний».

Майже все було для Сергія дивом. Магазин «Дари тайги», де вільно продавали ведмежатину, оленину, тушки рябчиків, кедрові горіхи, копчені окороки дикого кабана..У магазині «Океан» - китове м´ясо, чорного кольору, нарізане шматками розмірами з табуретку, штабелі здоровенних рибин, маловідомих європейській людині, – Кети, Горбуші, Кижуча, Тайменя і ще з десяток риб, назви яких він раніше і не чув. Тут же мідії, філе морського гребінця, м´ясо кальмара і восьминога.

Оглянувши центр міста, Сергій відправився вивчати околиці, для чого вліз в трамвай, який прямував кудись перпендикулярно затоці. На наступній зупинці до трамвая увійшли двое дівчат і, поглянувши на Сергія, посміхнулися йому. Як і слід було чекати, він посміхнувся їм у відповідь, але відразу ж знову став серйозним. Йому, одруженій людині, подібна легковажність була недоречною.

Наступного дня, він відпрасував брюки, надраїв до блиску черевики і відправився у відділ кадрів флоту за призначенням. На прохідний черговий мічман, поглянувши на розпорядження, сказав:

- Вам в сьомий кабінет. Це на другому поверсі.

У зазначеному кабінеті сидів маленький кап-три, років сорока, з обличчям схожим на тхора.

- А, що так рано? У Вас ще два тижні відпустки.

- Рвуся в море.

- Ну, це, будь ласка. У нас все давно розписано. Прямуєте командиром штурманської бойової частини на сторожовий корабель «Гепард».

Сказавши цю фразу, кадровик, не без єхидства, спостерігав за реакцією Сергія.

- Не зрозумів, товариш капітан 3 рангу, я ж підводник. Стажувався на атомному підводному човні і аттестован на човен.

- Значить, не згодні? Ну, зайдіть дня через три.

Сергій, хоч і стурбувався, але оволодів собою достатньо швидко. Повернувся в готель, переодягнувся в тренувальний костюм, дістав з валізи ласти, маску, підводну рушницю і гайда на берег. Це було те, ради чого він поміняв Північний флот на Тихоокеанський.

Уподобавши скелясту бухту на околиці, де стояли неподалік тільки три старі хатинки, Сергій пірнув.

Так це було не дещо, а те, що треба. Йому доводилося пірнати на Балтиці, в Чорному і Азовському морях, тут же було суцільне захоплення. Вода мала прозорість більше 20 метрів, скрізь чагарники буйної рослинності, на скелях тих, що йдуть в чорну глибину, гронами ліпилися колонії мідій. Тут вони були вдесятеро більші, ніж чорноморські. На піщаних галявинах раковини морського гребінця величиною з супову тарілку. Зграї дрібної рибки, часом оточували щільною завісою. Важливо пропливала риба побільше. Причому риба абсолютно не боялася і дозволяла наблизитися до себе на досить близьку відстань.

Напірнавшись до посиніння, він лягав на плоский чорний камінь відігріватися. Простір між скелями і каменями був завалений морськими водоростями, викинутими на берег штормами, вони виділяли неповторний йодистий запах. Ех, добре.

Настрілявши з десяток дрібних рибок і декілька штук порівняно величеньких, Сергій відправився в готель. Проходячи біля крайньої халупи, побачив бабцю, що колупалася в городі і дюжину котів і кішок, що бродили по двору. Покликавши котів, згодував їм весь улов.

***

Через три дні Сергій знову відвідав відділ кадрів флоту. Там йому запропонували те саме. Вже знайомий кап-три, не без єхидства, додав:

- Даремно чиниш спротив, лейтенант. Ми тут не таких ламали. Ось закінчиться твоя відпустка, включемо ми тебе в наказ командуючого і підеш ти на свій сторожовик як миленький.

- Але, поки такого наказу нема, я своеї згоди не дам.

- Ну, то іди ще погуляй.

Особливо неприємним було те, що в Сергія закінчувались гроші. Майже всі свої відпускні він залишив Лізі, вважаючи, що на кораблі вони йому майже не знадобляться. Тепер, коли він заплатив за готель, грошей залишилось обмаль. Прийшлось скорочувати раціон. Добова норма складала пакет молока за 13 копійок та французька булочка за 7. Було багато риби, та він її споживати не міг. В дитинстві Сергія силоміць поїли рибячим жиром, і тепер він не переносив навіть запаху рибних страв. А от ловити любив.

Коли в черговий раз він згодовував котам настріляну рибу, бабця обурилася:

- Бабуся теж рибки хоче. Що ти її усю котам віддаеш?!

Тепер Сергій всю рибу приносив старенькій. У відповідь, вона наливала йому миску борщу. Так пройшло ще десять днів.

Вже почали з´їжджатися однокашники Сергія і лейтенанти з інших училищ. Порожній флотський готель відразу заповнився і загудів як бджолиний вулик. Жити стало веселіше.

Наступного дня, Сергія викликав до себе начальник відділу кадрів флоту капітан 1 рангу Овечкин. Правда, на смирну вівцю він явно не походив, швидше на бульдога.

- Ну, що лейтенант дочекався?! Наказ комфлотом підписаний. Отримай в канцелярії розпорядження і ступай на корабель. І нічого було комизитися.

Зціпивши зуби, Сергій вийшов. У коридорі його увагу привернуло оголошення, яке свідчило, що о 14 годині, в Будинку Офіцерів Флоту, відбудеться зустріч комфлота з лейтенантами випускниками. Від руки, дописано: - запрошення отримувати в кабінеті № 7. Він зайшов до вже знайомого капітана 3 рангу.

- Дайте запрошення на зустріч з командувачем.

- Дак… Немає запрошувань, закінчилися, - єхидно посміхаючись, відповідав кадровик.

Сергій розумів, що той відверто бреше. Мабуть в кадрах не хотіли, щоб він виказував претензії такому високому начальству. Довелося знову йти до Овечкина.

- Чому мені відмовляються видати запрошення на зустріч з командувачем? Сказали, що кінчилися, але лейтенант, що заходив після мене, запрошення отримав.

Начальник відділу кадрів мовчки дивився на нього. Мабуть в думці формулював відповідь. Обличчя його поволі наливалося кров´ю.

- Так, лейтенант! Ти нас тут вже всіх дістав, мати твою! Кругом! Кроком руш!

Стримуючи сказ, що клекотів в грудях, Сергій обернувся і вийшов.

- Ах ви, щури канцелярські, - бурчав він про себе, крокуючи по набережній, - не на того напали, до командувача я потраплю, навіть якщо для цього доведеться лізти через пічну трубу або систему каналізації.

Біля будинку офіцерів флоту вже збиралися групи лейтенантів. Вони курили біля входу, розмовляли, обговорюючи свої призначення. Сергій зловив одного зі своїх однокашників, і оглянув злосчастний папір. Запрошувальний (він же пропуск ) був рожевим листком на якому друкарським способом надруковано декілька слів, від руки вписано прізвище, внизу стояв фіолетовий квадратний штамп відділу кадрів. Папірець був достатньо примітивним, виготовити щось схоже на нього труднощів не складе. Потрібно тільки знайти, щось відповідне за кольором. Зайшовши в розташований неподалеку книжковий магазин, він купив двокопійковий шкільний зошит з рожевою обкладинкою. Обірвавши обкладинку, діставши з теки, яку завжди носив з собою, фломастери, кольорові капілярні ручки, трафаретну лінійку зайнявся справою. Через 10 хвилин пропуск був готовий і був він вельми схожий на справжній.

Тепер він відправився на місце для реконогсцировки. Біля входу в будинок офіцерів стояли два матроси з гвинтівками зразка 1893 року. Вони брали запрошувальні і наколювали на тригранні багнети своїх гвинтівок. Тут же стояв офіцер, з пов´язкою чергового на рукаві. Коли на багнетах накопичувалися багато листів, черговий знімав їх і складав в ящик, що стоїть поряд. Постеживши цю картину, Сергій посміхнувся, дійство було явно опереточне. Режисер-постановник, ймовірно, був начальник будинку офіцерів, мабуть нещодавно передивився старий фільм, як до Леніна в Смільний пропускали відвідувачів.

«Опереточні матроси» наколювали пропуски на багнети, практично їх не розглядаючи, явно насолоджуючись самою процедурою.

- Повинно прокатати, я везучий, - подумав Сергій, підійшовши ближче.

До будинку офіцерів флоту з різних сторін струмочками стікалися натовпи лейтенантів, струмочки на площі зливалися в повноводну річку, адже число випускників складало більше чотирьох сотень. Всі училища прислали на флот частину своїх вихованців, а таких училищ в країні було не мало. Чотири Ленінградських, два Севастопольських. Потім Ризьке, Калінінградське, Бакинське, Тихоокеанське…Крім того, випускники цивільних вищих морехідних училищ, які не служили термінову службу. Їм привласнювали лейтенантів і призивали на два роки .

Уклинившись в натовп, Сергій почекав, коли черговий офіцер відвернувся, і простягнув матросові свій рукотворний пропуск. Той, як і передбачалося, не дивлячись, нанизав його на багнет. Тут, як на зло, черговий офіцер обернувся, сковзнув поглядом по багнетах, і, мабуть розгледів злочасний папірець. Він дійсно дещо відрізнявся за кольором від іньших, крім того, матрос наколов його текстом вниз, і на обороті добре читався напис «Зошит».

- Нумо, дай мені цей пропуск, - сказав офіцер матросові, показавши на нещасливий шматок тетрадної обкладинки.

Це був провал, номер явно не пройшов. Але черговий не бачив, хто пред´явив цей папір, що дозволило Сергію благополучно зникнути в натовпі.

- Гаразд, перейдемо до плану «Б», - вирішив Сергій і почав обхід будівлі у пошуках чорного ходу або пожежних драбин. Драбини не було, а ось чорний хід був. Це були навіть не двері, а цілі ворота, але вони опинилися наглухо замкнуті. Ймовірно на засув зсередини. План «Б» поки не працював.

Коли Сергій, в засмучених відчуттях, опустивши голову, продирався через кущі з східного боку будівлі, його хтось зверху назвав по імені. Піднявши голову, він побачив відкрите вікно на другому поверсі, з якого валив дим. Ймовірно, це була курилка. З вікна виглядали два його однокашника.

- Сергію! Ти чого там по кущах лазиш? Втратив що? Чого не заходиш?

- Кадровики не дали запрошення, визнали мене не гідним.

- А призначення отримав?

- Так. Засунули на сторожовик.

- Як же так?! Ти ж у нас підводник!

- Тепер уже ні.

Сергій огледівся. Недалеко від будівлі росло величезне дерево, окремі гілки якого майже досягали стіни. Одна з гілок росла над самим вікном. Варто було спробувати… Тут необхідно відзначити, що рішення ухвалені зопалу не завжди вірні. Це на перший погляд було вікно другого поверху. Враховуючи висоту холу і концертного залу на першому поверсі, вікно по висоті відповідало вікну третього, а то і четвертого поверху житлового будинку. Дерево, хоч і було величезним, але вітка над вікном була тонка. До того ж, ця рослина була з сімейства тополиних, і деревину мала досить крихку.

Він вліз на дерево, закинув хлопцям у вікно теку і кашкет і повис на руках на уподобаній гілці. Перебираючи руками, наблизився до вікна. Тепер підвіконня знаходилося від нього в метрі по горизонталі і в двох метрах вниз по вертикалі. Сергій почав розгойдуватися на гілці, як на турніку, збираючись зістрибнути на підвіконня. В момент стрибка, вітка тріснула і надломилася, тому приземлення на підвіконня пройшло невдало. До підвіконня він не долетів. Черевики Сергія лише сковзнули по відливу вікна і провалилися в порожнечу. Але схопитися руками за підвіконня він встиг. Три пари міцних рук висмикнули його всередину приміщення. Правда, при цьому йому трохи надірвали рукав. Тепер на спини форменої тужурки утворилася дірка близько 20 сантиметрів, крізь яку зрадницьки просвічувала світла підкладка. Ну, ще й свіжа подряпина на щоці.

- Наша справа права, ми перемогли, - сказав собі Сергій і разом з курцями пройшов в зал. Актовий зал був заповнений повністю і лише два перші ряди залишалися вільними. Ймовірно, їх залишили для світи командувача, якщо адмірал прийде з такою. Сергій забився в середину і сів там, в тривожному очікуванні. Лейтенанти активно переговорювалися між собою, тому в залі було галасливо, немов у потривоженому курятнику. Сергій поглянув на годинник, було 13 годин 57 хвилин.

У зал вкотився капітан 1 рангу Овечкин. Товстий, червоний, пітний і злий. Ворушивши губами, він ковзав поглядом по рядах, немов рахував кур на сідалі. У залі захихикали.

- Нумо, тихо в залі! – гаркнув Овечкин і, почекавши поки відносна тиша наступила, продовжив.

- Лейтенант Барк є в залі?

Ніхто йому не відповів. Сергій пригнув голову і сховався за спину попереду сидячого лейтенанта.

- Я ще раз питаю, лейтенант Барк є в залі?! – зловісно прошипів Овечкин, і пішов по проходу, оглядаючи ряди. Лейтенанти, що знали Сергія, не розуміючи в чому тут справа, почали повертати голови і озиратися на нього. По поворотах їх голів Овечкин і зорієнтувався. І тепер, дивлячись прямо в очі Барка, вимовив:

- Я останній раз питаю, лейтенант Барк є в залі?

- Є, - сказав Сергій і встав.

- Вон звідси! Негайно!

- Слухаюсь, - відповів Сергій і почав поволі пробиратися до проходу між рядами.

- Швидше! Бігом! – вже в повний голос кричав Овечкин.

- Слухаюсь, - знову сказав Сергій, але швидкість не збільшив. У проході він упустив теку, з неї випали ручки і папери, які він почав збирати.

- Бігом! Геть звідси! – вже ревів Овечкин, топаючи від сказу ногами.

Сергій вже дійшов до другого ряду, коли в зал вбіг черговий мічман і гучним шепотом повідомив: - Командувач!

Тут же в зал увійшли командувач Тихоокеанським флотом адмірал флоту Омельченко і начальник політуправління флоту – член військової ради (ЧВР) адмірал Захаровський.

- Товариші офіцери! – скомандував Овечкин і весь зал, грюкнувши відкидними сидіннями, встав, вітаючи адміралів. Командувач поздоровкався, зал неструнко йому відповів.

- Прошу сідати.

Капітан 1 рангу Овечкин сів на першому ряду, з краю від проходу. На другому ряду, у нього за спиною, сів Барк. На сцені висіла велика карта західної частини Тихого океану і комфлота, з указкою в руці, більше години розповідав і показував лейтенантам місця базування кораблів і з´єднань. Озвучив завдання що стоять перед флотом, називав частини що добилися успіхів в бойовій і політичній підготовці, перерахував аварії що мали місце останнім часом і інші відомості, які вважав потрібним довести. Закінчивши свою лекцію, адмірал підійшов до краю сцени і сказав:

- А зараз товариші лейтенанти, я готовий відповісти на Ваші питання. Хто не задоволений розподілом, які претензії, побажання, прохання?

Після цих слів, схопився на ноги Овечкин і випалив:

- Товариш командувач! Всі офіцери отримали призначення, всі задоволені, претензій і прохань у них немає.

- Сідайте, товариш капітан 1 рангу! У нас в залі сидять офіцери, у кожного є голова на плечах і дар мови. Не треба за них відповідати. Ну, я чекаю товариші, є, що сказати? Сміливіше. Протягом найближчих 10 років, у Вас навряд чи буде можливість безпосередньо спілкуватися з командувачем. Ну, що ж, я так зрозумів, охочих немає?

Тягнути далі було не можна. Сергій встав.

- Дозвольте товариш командувач? Лейтенант Барк.

- Так, почекайте. – Адмірал підійшов до столу, узяв якийсь листок.

- Ага, ось - лейтенант Барк, штурман. Мені докладали, хотіли на човен, а розподілені на надводний корабель. Так?

- Так точно.

- Бачте, останніми роками у нас склалася погана практика. Всіх кращих штурманів посилати на човни а, що залишиться, на кораблі. Цього року ми вирішили зробити навпаки, спочатку забезпечити надводні кораблі. Ось і Вас призначили, так би мовити, для посилення.. Ну, гаразд. Що Ви там хотіли мені сказати?

Сергій проковтнув ком, що підкотив до горла, плутано від хвилювання, вимовив:

- Три останні роки в училищі я готував себе до служби підводника. В училищі аттестован на підводний човен. Стажування проходив на Північному флоті на атомному човні «К-3», це «Ленінський комсомол», який ходив під полюс. Призначали мене на цей же човен. На Тихоокеанський флот приїхав добровільно. Я не вважаю, що служба на підводному човні легша, ніж на надводному кораблі. Отже, легкої служби не шукаю. Я не просив в кадрах залишити мене в столиці краю – Владивостоці. Не просився на Камчатку, де подвійні оклади. Не просив особливий човен. Я просив будь-який човен, в будь-якій базі.Я приїхав на флот два тижні тому, всі ці дні ходив в відділ кадрів як на роботу, там мені пропонувався один і той же варіант. Робили це – ніби знущаючись, дотягли до наказу командувача. Як Ви думаєте, з яким настроєм починається у мене служба на флоті?!

Командувач задумався, пройшовся по сцені, потім вимовив:

- У Вашій претензії є логіка. Я Вас розумію. Але вакансії розподілені. Ви відмінно знаєте, що на човнах служать добровільно. Призначити Вас зараз на човен означає зняти когось вже призначеного, це буде несправедливо. Давайте поступимо так, якщо Ви добре прослужите рік. Ні, даруйте, обмовився. Якщо Ви відмінно прослужите рік на кораблі, я обіцяю перевести Вас на підводний човен. Згодні?

Сергій розумів, що, якщо скаже «не згоден», не отримає нічого. Виходу не було і він, із зітханням, вимовив:

- Згоден, товариш командувач.

- Ну, ось і добре. Не сердься, злість службі тільки заважає.

Більше охочих спілкуватися з командувачем не знайшлося. До залу увійшов начальник будинку офіцерів і оголосив:

- Прошу всіх пройти в хол для фотографування.

Командувач і ЧВР спустилися зі сцени, і підійшли до Сергія. Один узяв його під руку з одного боку, другий з іншого. У складі такого тріо вони і вишли в хол. Там вже були приготовані довгі на весь зал помости з дощок. Перший ряд складався із стільців, на які в центрі всілися адмірали, усадивши між собою Сергія. Зліва і справа на стільцях розташувалися старші офіцери. За спиною у них стояв ряд лейтенантів, вище другий ряд, вище третій і ще вище четвертий. Фотограф зробив декілька знімків, після чого всі почали розходитися.

ЧВР узяв Барка під руку і відвів убік, видно хотів щось запитати. Тут він побачив рваний рукав, свіжу подряпину на щоці, і сказав вже інше:

- Так Ви у нас ще й хуліган. Рукав відірваний, «бойові» травми на обличчі. Думаю, не помилюся і вгадаю з першого разу – побилися в ресторані.

- Ніяк ні, товариш адмірал, не вгадали. У ресторані я не був унаслідок відсутності грошей для відвідин подібного закладу. Битися теж не довелося.

- Тоді озвучте Вашу версію.

- Товариш адмірал, Вам розповісти як треба, або як було?

- Ну, хотілося б почути правду.

- В кадрах мені не дали запрошення на зустріч з командувачем, що не законно. Довелося стрибати з дерева у вікно курилки, де я і порвав тужурку і подряпав щоку.

- О! Так ти у нас порушник дисципліни!

- Ніяк ні, товаришу адмірал.

- Тоді як накажеш розуміти твої дії?

- Відстоювання своїх законних прав і наполегливість в досягненні мети, - карбував Сергій. Після цих слів, ЧВС розсміявся і, хлопнувши його по плечу, сказав:

- Ну, ти і фрукт! Бути тобі адміралом.

Але тут ЧВР теж помилявся.

 

Меридіан 2

«Дика дивізія»

 

Отримавши призначення командиром штурманської бойової частини, на свій корабель Барк добрався тільки вночі. Автобус з Владивостока прийшов в селище пізно увечері і потім, сім кілометрів в розташування дивізії кораблів, довелося тьопати пішки, тягнучи за собою величезну валізу, звану в народі, – «мрія окупанта». Зараз таких валіз не побачити, а в «мрію окупанта» вільно влізав весь лейтенантський атестат. А це – дві шинелі, кітель, парадна тужурка, дві пари брюк, шість сорочок, кашкет, пілотка. А ще - шапка зимова, черевики, плащ, кортик, шарфи, шкарпетки і інші дрібниці. Правда Сергій не знав, що доведеться тягнутися з валізою цілих сім кілометрів. У автобусі разом з ним їхав мічман і був він в стані легкого підпитку. Його він і запитав, як добратися в частину. Мічман невизначено махнув рукою у бік дороги:

- Та тут недалеко, відразу за ліском. Тут одна дорога, не заблукаєте.

Ось ці «недалеко» і доводилося тягнутися. Права рука починала німіти і валізу доводилося перекинути в ліву, все-таки вона важила пуд з гаком.У містечку був офіцерський готель-гуртожиток, де можна було переночувати, а вранці спеціальні криті машини возили офіцерів в частину. Але тоді про це він ще не знав. Так і тягнувся по дорозі, витираючи піт з лоба, поки не уперся в шлагбаум на КПП, за яким вгадувалися силуети кораблів.

Сонний черговий по кораблю провів його до каюти. Там на штурманському ліжку спав корабельний лікар. Напередодні корабельний лазарет пофарбували, і доктор влаштувався на нічліг на порожньому ліжку. Судячи по запаху в каюті, доктор був ще і неабияк п´яний. Піднімати з ліжка нетверезого доктора Сергій не став, а, кинувши в каюті валізу, піднявся в штурманську рубку, де і заночував на дивані.

***

Дивізія, в якій тепер служив Сергій, була найбільшим на флоті з´єднанням надводних кораблів. Дислокувалася вона в бухті Абрек затоки Стрілок, в 80 милях від Владивостока. Всі кораблі дивізії густо ліпилися на двох довжелезних пірсах. Пірс, що мористее називався «Новим». Кормою до його торця, стояв крейсер «Пожарський», лагом з північного боку – ракетний крейсер «Варяг», з південного боку, знову ж таки лагом, великий протичовновий корабель (далі для скорочення ВПК) «Обдарований». Що отримав в народі, чомусь, кличку «Бездарний».

На другому пірсі, з південного боку, кормою до пірсу стояли чотири сторожові кораблі проекту «50» і вісім протичовнових кораблів проекту «159». З північного боку, лагом чотири ескадрені міноносці проекту «56» і кормою до торця ВПК «Сторожовий». Окрім цієї насиченої гарматними стволами і ракетними установками, армади, в дивізії числилось ще більше десятка кораблів. Два найновіших ВПК першого рангу, постійно стояли у Владивостоці, напроти штабу флоту. Ймовірно для краси і форсу. На Дальзаводі стояли в ремонті крейсера «Кутузов» і «Сенявін» і чотири есмінці. Ряд кораблів проходили поточний ремонт на заводі в Совгавані. Три кораблі несли бойову службу в океані.

Дивізією командував контр-адмірал Бубликов, що відрізнявся поганою звичкою матюкатися з приводу і без. У люті він був страшний. Його громовий голос, що вивергає п´ятиповерхові «ямби і хореї», перекривав звуки корабельних гудків і сирен. Командири бригад і кораблів вчилися у свого флотоводця і були в цій справі вельми здібними учнями. Ймовірно, унаслідок всього цього, в народі з´єднання називали – «Дика дивізія надводних кораблів». Але все це Сергій дізнався декілька пізніше. Сторожовик, на якому довелося служити, був дуже не поганий для свого часу. Не дарма по класифікації НАТО він вважався есмінцем. У народі ж у сторожовика була кличка «полтинік» і він, не дивлячись на відносно невеликі розміри, мав досить пристойне озброєння. Три сто міліметрових гармати головного калібру, два спарених тридцяти семи міліметрових зенітних автомати, тритрубний торпедний апарат, два протичовнові реактивні бомбомети. Далі, радари і сонари ближньої і дальньої дії. Далі - паросилова установка, турбіни якої мали потужність в 20000 кінських сил і дозволяли мати хід до 28 вузлів (52 км/год). Екіпаж складався з 170 чоловік.

Обов´язки штурмана на надводному кораблі були справою не простою, як і численні завдання, які він був зобов´язаний забезпечити. Ось їх неповний перелік. Артилерійська і торпедна стрілянина по морській і береговій цілях. Пошук і атака підводних човнів. Сумісне плавання у складі КПУГ (корабельної протичовнової ударної групи), мінні постановки, завдання стеження і розвідки і багато чого ще. Загальний успіх багато в чому залежав не тільки від того, наскільки точно зробив розрахунки штурман, але і від того, наскільки швидко це зроблено. Тут рахунок йшов на секунди.

Пам´ятаючи обіцянку командувача перевести його на човен, тільки якщо він відмінно прослужить рік, Сергій старався як пудель у цирку. Молодому лейтенантові належить протягом місяця здати заліки флагманському штурманові на самостійне управління бойовою частиною і командирові на виконання обов´язків чергового по кораблю. Сергій здав їх за півтора тижні. Через місяць, відмінно забезпечив стрілянину по морській цілі в дуельній ситуації. Потім, з високою точністю, була виконана мінна постановка. Потім, перше місце в конкурсній навігаційній прокладці. Через місяць йому дали кімнату в новому будинку, куди незабаром приїхала Ліза, а через три місяці, в клубі частини, повісили його фотографію з написом – кращий штурман з´єднання.

Проте і тут він вмудрився отримати стягнення, причому із відсидкою на гауптвахті. А діло було так. Якось, надвечір, комбрига і начальника штабу терміново викликали в штаб флоту у якійсь справі. Корабель Сергія стояв в чергуванні, і начальство вирішило йти на ньому. До Владивостока пришли вже затемна. Пришвартувалися кормою до стінки напроти штабу флоту. Сергій заступив черговим по кораблю. Начальство причепурилося і пішло на берег, ймовірно, в найближчий нічний ресторан. Сергій, як і належить черговому по кораблю, проводжав їх до трапа. Коли комбриг зійшов на стінку, начальник штабу зупинився на трапі і зробив зауваження:

- Коли комбриг сходить з корабля, належить подавати команду «струнко»!

- Товариш капітан 1 рангу, згідно статуту, після відбою команда «струнко» не подається, - заперечив Сергій.

- Лейтенант! Ви погано знаєте статут. – гаркнув комбриг з берега. Після чого, начальство віддалилося, і після сидіння в ресторані, напевно забуло про цей незначний інцидент. Підвів характер Сергія.

Наступного дня, коли начальство поснідало і у хорошому настрої покурювало і розмовляло з командиром корабля, він зайшов в салон.

- Товариш капітан 1 рангу, дозволите звернутися.

- Валяй, - прорік комбриг, благодушно махнувши рукою.

- Вчора мені було зроблено зауваження за погане знання статуту. Ось дивітесь «Статут внутрішньої служби», стаття 365. « Після відбою і до підйому команда «струнко» не подається».

Комбриг узяв статут, мабуть почав пригадувати вчорашню ситуацію. Обличчя його поволі почало наливатися кров´ю.

- Лейтенант! Що за хренотень ти мені приніс?! Ми живемо по «корабельному статуту», - прогарчав комбриг. Після чого, злощасний «Статут внутрішньої служби» полетів в голову Сергія. Правда, той встиг ухилитися.

Сергій вийшов, але через дві хвилини повернувся з «корабельним статутом».

- Вибачте, ось стаття 654 в «корабельному статуті», те ж саме, після відбою команда «струнко» не подається.

- А, а, а, - заревів комбриг і хряснув кулаком по столу. Стакан, що стояв на столі з кавою, злетів на підлогу і розбився вщент. Причому неабияк забруднив штани комбрига, бо кава була із згущеним молоком.

- Командир! Що за нахаба у тебе служить?! Заарештувати негідника!! На гауптвахту його!

***

Повернувшись з Владіка, корабель встав на поповнення запасів. Командир, виписуючи Сергію «записку про арешт» бурчав: - Чого ти приставав до комбрига?! Забув правило, що начальник завжди правий.

Гауптвахта, в народі скорочено її називали губою, знаходилася в лісі на околиці житлового містечка. Відвідувачів в ній зроду не бувало. Належить в гарнізоні мати губу і її побудували, щоб перевіряючі зауважень не робили. Що стосується порушників, то командирам простіше послати матроса, що проштрафився, в машинне відділення чистити котли, а офіцерові дати декілька зайвих нарядів, чим позбавляти корабель додаткової робочої сили.

Губа була маленьким будиночком з чотирьох кімнат. У одній з них був кабінет начальника, дві для матросів, в кожній з них стояло по чотири дерев´яні тапчани, і одна офіцерська, де стояв стіл і два ліжка. Начальником на губі був немолодий мічман Петрович. Сидів він щодня в порожньому будиночку, звичайно, нудьгував і від цього неабияк здичавів. Коли прийшов Сергій, він настільки зрадів, що не знав, куди його посадити. Жалкував тільки, що той прийшов всього на три доби. В обід прийшла Ліза, принесла в термосі борщ, ще помідори, чвертку і пиріжки з м´ясом. Поки «арештант» з Петровичем розправлялися з обідом, Ліза читала їм оповідання з журналу «іноземна література». Вечорами Петрович відпускав Сергія ночувати додому, до того ж слізно просив його повернутися не пізніше шостої ранку. Раптом хто прийде перевіряти.

Через три доби Сергій повернувся на корабель. Командир зустрів його на юті.

- Я вже хотів посилати за тобою, нам в морі виходити. Ну, як жилося на губі?

- Відмінно відпочив командир, Шкода мало – всього три доби.

- Це все, що можу. Треба було більше лаяться з комбригом, він би дав десять. Гаразд, йди, готуйся до виходу.

Командир корабля капітан 3 ранги Левченко був людиною непохитного спокою і з себе виходив украй рідко. Був він худорлявий, невеликого зросту. Голос мав твердий, але не гучний, нецензурними оборотами мови користувався украй рідко. Начальство його неполюбляло, в дивізії у фаворі були крикуни і матершинники. Тому його другий рік передержували в капітанах третього рангу і не переводили на есмінця, де він міг отримати кавторанга. Як командир, він був строгий, але справедливий, Справу свою знав добре і екіпаж його поважав. У Сергія з ним відразу ж склалися рівні, хороші відносини, які збереглися до кінця перебування на кораблі.

У одній каюті з Сергієм мешкав командир бойової частини зв´язку Кость Розумовський, він теж цього року закінчив училище. Зв´язківців готувало Вище Військово-Морське Училище радіоелектроніки імені Попова. І славилося воно тим, що електронщиків готувало класних, але моряків поганеньких… Обидва лейтенанти швидко здружилися, спочатку самі, а незабаром і сім´ями.

Служба у Костянтина із самого початку, як говорять в народі, «не пішла». У морі, навіть при невеликій бовтанці до трьох балів, він ставав білий як папір, і функціонувати практично не міг. Будучи черговим, по кораблю, постійно допускав упущення по службі, а вахтовий офіцер з нього був взагалі ніякий. Зрозуміло, що Розумовський на кораблі відразу став «хлопчиком для биття». Покарання та нагоняї отримував чи не щодня. В той же час, Костя володів справді енциклопедичними знаннями, та і руки у нього були «золоті». Попорпавшись на звалищі, куди звозили з кораблів списану апаратуру і, насмикавши звідти всяких транзисторів і діодів, міг за вечір зібрати приймач або рацію. А відремонтувати телевізор було для нього, як раз плюнути. До речі, всі зв´язківці на бригаді, в тому або іншому ступені, володіли подібними якостями. Незрозуміло, чому і як їх учили в училищі. Хлоп´ята вони були тямущі і грамотні, але як стройові командири були ні до біса.

Якось, змінившись з чергування, Сергій спустився в каюту. На ліжку сидів Розумовський і був він в неабиякому підпитку. На Костю це було не схоже – він числився в непитущих. Як і слід було чекати, знайшовши в Сергійові терплячого слухача, Костя виливав йому душу, як йому набридла ця служба, як йому все осоружно і, що він твердо вирішив звільнятись. Сергій же приводив йому аргументи, що звільнитися з флоту справа дохла. У людей на це йде від 5 до 7 років. За цей час і нерви вимотають, і від здоров´я нічого не залишиться.

- Я отримаю звільненя протягом року. Споримо на ящик пива! Тут всі звикли до грубості і лайки. Їх (начальство) ніщо не пройме ні прогули, ні п´янки. Тут потрібно діяти тонше. Мабуть, єдино до чого вони не готові це до насмішок над собою. Сміх буде моєю зброєю! Я все продумав, але ти повинен мені допомагати. Згоден?! Спершу знайди мені коня.

***

На околиці військового містечка, на відшибі, розташовувалося декілька приватних будиночків, де жили місцеві жителі. Аборигени, як їх називали в народі. У крайній халупі жив самотній циган і у нього була кобила. Це був єдиний кінь на всю округу. Кобила була старою, для роботи вже не годилася, але циган, пам´ятаючи її багаторічну службу, продовжував тримати її. Видно по старій дружбі або для компанії. Сергій з циганом порозумівся швидко і домовився брати іноді коняку в оренду, за плату – пляшка горілки в день. Кобила у цигана була вельми оригінального забарвлення. Голова, шия, круп і ліва задня нога були у неї коричневі. Боки і відвисле черево – білого кольору. Три ноги, що залишилися, – біло коричневі. На думку Сергія, таке забарвлення мали тільки корови, він і не припускав, що і у коня може бути подібний камуфляж.

Ранок в дивізії починався завжди однаково. Всі екіпажі шикувалися в кормовій частині своїх кораблів на підйом військово-морського прапора. Офіцери в білих кітелях і при кортиках, матроси в чистому робочому платті. Штаб дивізії і штаби бригад шикувалися на плацу. Хвилин за десять до прохідної під´їжджали три чорна «Волги», з яких вилазили адмірал Бубликов, командири бригад і начальник політвідділу. Начальство, також займало своє місце в строю. Рівно у вісім, на крейсері грала сурма і на кораблях чергові офіцери, перекрикуючи один одного, створюючи такий нестрункий хор, командували. «На прапор і гюйс струнко!», «Прапор і гюйс підняти!» Офіцери прикладали руку до козирків кашкетів і стояли так, поки не звучала команда «Вільно!». Після цього всі розходилися по своїх справах.

І ось наступив день «Ч». До того ж, це був ще і день народження командира дивізії. Коли на шосе, ведучому до КПП, із-за повороту вивернулися три чорних «Волги», з кущів на асфальт виїхав самотній вершник. Так, це був він, Кость Розумовський, і виглядав при цьому вельми ефектно. Чорні штани добре контрастували на фоні білого черева кобили. Кортик блищав на сонці. Кобила рухалася дрібним підтюпцем і ноги Косьтянтина, зважаючи на відсутність стремян, рівномірно злітали вгору-вниз. Щоб не впасти, бо сідла у цигана теж не було, Костя частенько хапався за шию конячки, і рукави його білого кітеля теж добре виглядали на коричневому фоні. Картина добре була видімою як з «Волг», так і з кораблів, що стояли біля пірсу. «Підскакавши» до прохідної, Кость прив´язав кобилу до найближчого дерева, і прошмигнув на свій корабель, де вже вишикувався екіпаж на підйом прапора.

Волги з начальством під´їхали до КПП, але всередину не в´їхали. Конт-адмирал Бубликов і комбриги, вийшовши з машин, декілька хвилин мовчки стояли, оточивши кобилу. Нарешті Бубликов відвернувся від неї і голосом, не віщуючим нічого хорошого, запитав:

- Чий кавалерист?

- Мій, товариш адмірал, - відповів наш комбриг і схилив голову, як це роблять жертви, що піднімаються на ешафот. Комдив вже відкрив рот, щоб перейти до звичних для нього «ямбів і хореїв», але тут на крейсері заграла сурма і пролунала команда: - «На прапор.» Довелося адміралові рота закрити і, доклавши руку до кашкета, завмерти на час підйому прапорів. Потім він, протягом семи хвилин, голосно пояснював комбригові, хто той такий, хто його родичі до п´ятого коліна, які у нього кораблі і що є його матроси і офіцери…

Скоро на «Гепард» прибіг розсильний: - «Лейтенанта Розумовського до комбрига»

Кость, прихопивши якусь книжку, пішов.

- Товариш капітан 1 рангу, лейтенант Розумовський по Вашому наказу прибув.

Комбриг стояв спиною до Костя, дивився у відкритий ілюмінатор і мовчав. Потім, підвищуючи голос після кожного речення, заговорив. Спочатку він перефразовував адресуючи лейтенантові все, що казав йому самому адмірал. Потім хвилин десять додавав від себе. Багато говорив про офіцерську честь, про зганьблений мундир і так далі і тому подібне Нарешті порахувавши, що вже достатньо, погрозивши лейтенантові наприкінці страшними карами, комбриг обернувся, щоб насолодитися ефектом. Він чекав, як це завжди бувало, побачити мокру, абсолютно розчавлену морально, жертву. Але цього разу було не так. Жертва була сухою і навіть посміхалася. Комбриг сторопів і, несподівано для себе, навіть перейшов на Ви:

- Ви чого це того, посміхаєтеся?!

- Та тому, що Ви не маєте рації, товариш капітан 1 рангу, і карати мене нема за що. Ось у мене офіційний документ «Положення про транспорт в СРСР». Згодно йому, у нас в країні 6 видів транспорту. Морський, річковий, повітряний, залізничний, автомобільний і гужовий. У Вас є можливість, Ви купили собі автомобіль. У мене, як Ви розумієте, такої можливості немає, тому я купив собі коня. І використовувати цей вид транспорту моє невід´ємне конституційне право.

Комбриг розгубився, задумався.але не надовго.

- Ну, якщо і не за коня. Я знайду за що Вас покарати. Ідить

- Шукайте, - знизав плечима Кость, і вийшов.

Після цього інциденту, Костя придбав в дивізії небувалу популярність і отримав кличку – «джигіт». Ще двічі приїжджав він на підйом прапора на своєму «скакунові», поки начальство не знайшло привід. Підлеглі Розумовського, розпивши пляшку горілки, слухали в радіорубці на короткохвильовому приймачі «Голос Америки». Хтось з них випадково натиснув тумблер, чим переклав передачу на трансляцію по верхній палубі. Мимо по пірсу проходив інструктор політвідділу. Вийшов гучний скандал. Розумовському оголосили неповну службову відповідність і призначили, з пониженням, на рейдовий тральщик в бригаду ОВРА (охорона водного району.). Костя це не засмутило, навпаки, він був задоволений, все йшло відповідно до задуманого ним плану.

* * *

А в дивізії наступили гарячі часи. Спішно і метушливо поповнювався під зав´язку боєзапас. Офіцерський склад, практично безвилазно, сидів по кораблях. Звільнення і відпустки були скасовані. Терміново відкликали з відпусток тих, хто вже встиг виїхати. Відчутно, запахло порохом. І, хоч у розпалі йшла американо-в’етнамська війна, запах пороху виходив не з півдня, а із заходу, з боку китайського кордону. Найкоротша відстань від Владивостока, до якого складала 60 кілометрів. А передісторія ситуації така. Коли помер комуністичний вождь всіх часів і народів Йосип Сталін, цю корону, по праву, почав приміряти на себе Мао Цзе Дун. Але, коли Н.С. Хрущов провів з´їзд, що викривав культ особи, а потім велів винести труп Сталіна з мавзолею, відносини між країнами почали погіршуватися. До 1967 року вони загострилися до крайньої межі. Натовпи хунвейбінів здійснювали провокації. Кількість цих провокацій обчислювалася сотнями. У прикордонних районах Китаю будувалися дороги, аеродроми і бомбосховища. За даними розвідки, до кордону стягнуті китайські війська в кількості до 400 тисяч. 17 серпня хунвейбіни вчинили погром в радянському посольстві в Пекіні. Їх представники офіційно заявляли:

- П´ятдесятиріччя радянської влади зустрічатимете в окопах!

Командування флоту і Далекосхідного військового округу опинилося в досить лоскітливій ситуації. Виявилось, що головна база – Владивосток системи протиповітряної оборони не має взагалі, а час польоту бомбардувальника від китайського кордону до міста складає чотири хвилини. Було ухвалено рішення зосередити в Амурській затоці всі кораблі флоту (окрім кораблів, що базувалися на Камчатці) з метою протиповітряної оборони Владивостока…

***

.После обіду, на територію бригади вкотили три Зіла, доверху завантажених армійськими касками. Їх почали видавати на кораблі з розрахунку для всіх розписаних на верхній палубі. Шістдесят штук отримали і на сторожовик Сергія. Каски були яскраво зеленого кольору з величезною червоною зіркою попереду. Матроси, кому належать, каски розібрали, відразу начепили, і почали красуватися проходжуючи по палубі. Ця клоунада Сергію не сподобалася. Він велів боцманові каски відібрати, виділити двох матросів і каски перефарбувати під колір корабельних бортів. Зірку ж зменшити в два рази. Боцман розпорядився і матроси, розклавши каски в три ряди на юті, приступили до фарбування. Комбриг, що знаходився на сусідньому есмінцеві, вийшов на крило містка перекурить. Затягуючись сигаретою, він господарським оком оглядав свої володіння.

- На «Гепардові», що це у вас за зелена грядка на юті?

- Дак, каски перефарбовуватимемо в шаровый колір, як борти.

- Хто наказав?!

Боцман, боячись підставити Барка, мовчав. Сергій, який в цей час вийшов на ют, відповів:

- Я наказав, товариш комбриг.

- Не зрозумів!

- Та яскраво зелені каски може піхоті і підходять, вони в траві лежать. А на кораблі зелені плями, ніби, як ні до чого.

Комбриг хотів, за звичкою, накричати, але, мабуть, передумав.

- Правильно вирішив, штурман. Передай оперативному мій наказ, на решті кораблів каски теж перефарбувати.

…Перед святом кораблі почали стягуватися в Амурську затоку, де кожному було визначено місце стоянки. Диспозицію займали, чомусь вночі. На наступний ранок, здивовані жителі Владивостока побачили незвичайну картину. Близько сотні кораблів в три ряди опоясували місто із заходу. Це був справжній «Вавілон». Різношерстні і різновікові кораблі, починаючи із старих тральщиків, і закінчуючи, ракетними крейсерами стіною стояли в затоці. З Дальзавода буксири притягнули кораблі, що стояли в ремонті, але здатні стріляти. Швартових бочок на всіх не вистачило і багато хто стояв на якорях. Тому, коли вітер міняв напрям, стрій кораблів дещо ламався. Відразу після постановки на якорі і бочки, на всіх кораблях зіграли бойову тривогу. На направляючі ракетних зенітних установок були підняті ракети, на лотки гармат подані снаряди, закрутились антени пошукових і стрельбових локаторів. Був зачитаний бойовий наказ комфлота: « Бути в готовності відкрити вогонь через 20 секунд, після отримання сигналу.»

Так і стояли по «бойовій тривозі» 7 і 8 листопада. Особливого страху ніхто не відчував. Мабуть і тому, що про військові дії всі знали тільки по фільмах. А ось адреналіну вистачало. Багато хто в екіпажі думав про інше. Чи повезе їх кораблю збити хоч би один літак. Чи зуміє хоч би один бомбардувальник прорватися до міста. Чи втоплять китайці хоч би один корабель. Ну і про іншу нісенітницю…

***

Схожу ситуацію Сергію вже доводилося переживати. Правда, тепер згадувалася вона як комікс. Сергій вчився на першому курсі. Це був 1962 рік, «Карібська криза».

Коли Н.С. Хрущев поставив на Кубі ядерні ракети, США ультимативно веліли ракети з Куби прибрати. Серйозно запахло смаженим. Готувалися до гіршого – ракетно-ядерної війни. У головному штабі ВМФ припустили, що однією з головних цілей в Ленінграді буде завод, на якому будували підводні човни. Училище ж знаходиться неподалеку. Тому, щоб зберегти цінних для флоту кадрів, в загрозлевий період, училище необхідно евакуювати. Місцем евакуації призначили якесь ПТУ в районі Стрельни. Почали підготовку. Стратеги з командування ВМУЗ визначили список необхідних речей, які кожен курсант повинен узяти з собою. Нібито для того, щоб продовжити навчання по місцю нової дислокації. Чого тільки в цьому списку не було. Простирадла і конспекти, ковдра, шинель, шапка, мило і зубна щітка, протигаз і автомат, чотири ріжки для патронів, запасна білизна, робоче плаття і багато ще чого. Планувалося тренування по евакуації, воно повинно проводитися вночі «несподівано», по бойовій тривозі, потім марш-кидок в Стрельню. До маршу готувалися серйозно. Коли до начальника першого факультету на нараду прибули командири рот, вони заявили, що в курсантський речовий мішок не влізе навіть третя частина вказаних в списку речей. Начфака подумав і ухвалив соломонове рішення :

- Гаразд, хай візьмуть, що влізе в речовий мішок, останнє залиште в приміщеннях рот. У евакуації, що головне?! Вчасно внести ноги. А з ковдр хай зроблять скатку через плече, як солдати роблять з шинелі.

Начальники другого і третього факультетів, побоюючись гніву начальства, укорочувати список речей не зважилися. Вони ухвалили інше рішення. Курсанти повинні зняти з матраців наматрацники і в цей мішок завантажити всі речі згідно списку. Тут потрібно відмітити, що недавно в училищі замінили всі матраци на нові. Матрац являв собою шматок поролону завтовшки в долоню, а на ньому яскравий смугастий з білих і зелених смуг наматрацники. І ось наступив день «Ч». Не дивлячись на секретність, це була таємниця Полішинеля, всі курсанти знали, що тривога буде цієї ночі, і ретельно готувалися. Тривогу зіграли в три години. На збори давалося сорок п´ять хвилин. Перший факультет вже через тридцять хвилин стояв на плацу готовий до маршу. Виглядали курсанти переконливо. Багнети пристебнуті до автоматів, щоб не бовталися на поясному ремені і не заважали руху. Через плече синя скатка з ковдри, на боці протигаз, на іншому, підсумок з автоматними ріжками. За спиною невеликий речовий мішок. Факультет стояв рівно, автомати за плечем, багнети тьмяно відсвічували світло ліхтарів. Начальник училища з вікна свого кабінету оглядів стрій і залишився задоволений.

- Молодці, перший факультет, зібралися навіть швидше ніж мали за графіком, - і звертаючись до чергового по училищу, додав, - Зберуться останні, починайте рух. Сам же відправився на свій диван досипати.

Через п´ятнадцять хвилин на плац підтяглася і решта факультетів. О, це була картина гідна пензля Сальвадора Далі. За спиною у курсантів висіли величезні смугасті біло-зелені мішки, близько метра в діаметрі і ще більш в довжину. Автомати узяті на груди, оскільки за плечима місця не залишалося. Стрій вийшов корявий, рівняння і дистанцію між шеренгами тримати, із-за мішків, було неможливо.

З іржавим скрипом відкрилися ворота мінного двору і роти почали рух. Колона з півтора тисяч чорних фігур розтягнулась більш ніж на кілометр. Коли головна рота першого факультету вже перейшла міст лейтенанта Шмідта, останні роти ще тільки виходили з воріт училища. Рідкісні перехожі з подивом спостерігали довжелезний ланцюг моряків, пов´ючений, величезними біло-зеленими мішками і не могли зрозуміти, в чому справа. Проте, бабці, що пережили блокаду, відразу зорієнтувалися:

- Мабуть, знову війна. – заголосили вони і побігли готувати сухарі.

Визначення стареньких було почуте курсантами, і, коли на вулицях дворничихи питали:

- Куди вас женуть хлоп´ята? – дотепники відповідали, - На фронт, матусю, на фронт.

Начальник училища, подрімавши пару годин, вирішив перевірити як справи у його підопічних. По графіку, колона вже повинна була виходити за місто. Фактично ж вона ледве досягла Московського проспекту. Рухалася вона поволі, мішки з кожним кілометром здавалися все важчими, курсанти під їх тяжкістю згиналися все нижче.

Коли «волга» адмірала наздогнала колону, і він побачив натовп мішечників, що шкандибав по проспекту, він ледве удар не отримав. Опам´ятавшись, скомандував звалити зелені мішки в найближчому парку, залишити охорону, за ними пришлють вантажівки. Останнім повертатися в училище. Курсанти повернулися в рідні пенати, проте паніку в місті встигли навести неабияку. На щастя, незабаром ракети з Куби прибрали, і тренування по евакуації більше не проводилися.

***

Китайці так і не напали. Дев´ятого листопада на кораблях оголосили готовність № 2, а одинадцятого дали команду повертатися по місцях постійної дислокації. За тиждень після вищезгаданих подій, в штабі флоту командувач, що повернувся напередодні з Москви, де знаходився на нараді в Міністерстві Оборони, зібравши у себе в кабінеті замів, начальника штабу і начальника оперативного управління, ділився новинами:

- На нараді, як завжди, хвалили Північний флот. Як завжди, лаяли Балтійський. Нас не хвалили, але, слава богу, і не лаяли. Знову мусирувалися травневі провокації американських кораблів. Правда, без критики нас все ж не обійшли. Критикували за шаблонність, відсутність нових тактичних прийомів. Мовилося, що учення ми проводимо спрощено в полегшених умовах.. Так, що виправлятимемося. Віктор Андрійович, які у нас найближчі учення?

Начальник оперативного управління контр-адмірал Круглов, витягнув з теки звідну таблицю флотських заходів і доповів:

- Дев´ята дивізія проводить учення з підводниками. Відпрацьовує організацію протичовнового рубежу з метою недопущення прориву «ворожого» підводного човна до головної бази флоту.

- Так, зрозуміло. Які сили плануються до участі?

- Ну, як завжди. Три протичовнові кораблі позначають протичовновий рубіж шириною 9 миль (16,5 км.). Рубіж прориває атомний підводний човен проекту «675».

- Ось! Ось за це нас і критикували. І правильно критикували. Ключова фраза у Вашій доповіді – «як завжди». Рубіж як шийка у пляшки, а човен найгаласливіший. Правильно американці називають його «ревучою коровою». Учення ускладнити. Ширину рубежу збільшити в два рази, до 18 миль (33 км.). Беруть участь п´ять протичовнових кораблів. Рубіж проривають два дизельні підводні човни. Скільки човнів і які противолодочники знати не повинні. От так! І подивимося.

* * *

Командир дивізії контр-адмірал Бубликов, отримавши пакет з штабу флоту і ознайомившись з змістом, мало не оскаженів.

- Що вони там думають в штабі флоту! У мене три кораблі в плановому ремонті, чотири кораблі в чергуванні протиповітряної оборони, два на бойовій службі, на трьох командири у відпустці, ще на трьох молоді командири. Чим мені заткнути дірку шириною 33 кілометри?! Хіба, що своєю дупою!

- Ну, що поробиш. Підключимо сторожовик з есмінцем, - запропонував начальник штабу.

- Ага! Із застарілою акустикою. Багато ці глухарі почують!

Але термін учень неухильно наближався, і коли він наступив, природа, як буває часто, знову підвела. Море пристойно штормило, що погіршувало роботу гідроакустичних систем і негативно позначалося на працездатності особового складу. На кораблі недавно прийшло молоде поповнення, багато хто вколисувався. Проте, кораблі вийшли і в строк зайняли диспозицію згідно плану учень. Протичовновий рубіж був накресленим на карті прямокутником шириною 18 миль, через який повинен прориватися підводний човен умовного супротивника. Корабельне угрупування, контролююче рубіж, складалося з двох ВПК – «Гордого» і «Обдарованого». Есмінців «Вагомого» і «Далекосхідного комсомольця» і сторожового корабля «Гепард», на якому служив Сергій.

Закінчувалася друга доба пошуку підводного човна. Кораблі в строю фронту прасували горезвісний квадрат, вслухуючись сонарами в товщу Японського моря. Гідрологія моря була не кращої якості, та ще хвилі, що обрушуються на кораблі, і розбиваються об борти створювали додаткові шумові перешкоди, що утрудняють роботу акустиків.

Комдив Бубликов містом свого «сидіння» вибрав сторожовик Левченка.

- Ймовірно тому, що у нас найслабкіший сонар і адмірал вирішив своєю присутністю збільшити його можливості.- пожартував Сергій, коли командир зайшов в штурманськурубку.

Зліва, в тридцяти кабельтових від корабля Сергія, йшов есмінець «Веский», лівіше в тридцяти п´яти кабельтов від нього БПК «Гордий». Справа «Далекосхідний комсомолець» і ВПК «Обдарований». Комдив спеціально розташував великі протичовнові кораблі на флангах як тих що несуть наймогутнішу гідроакустику.

Дюжина динаміків на містку і в штурманській рубці створювали дикий галас своїми доповідями:

- ГКП (головний командний пункт). ГКП – метристы, повітряна ціль пеленг 30 дистанція 257. ГКП – акустики, горизонт прослуханий, шуму немає. ГКП – радисти, отримана радіограма штабу флоту. ГКП – ПЕЖ (пост енергетики і живучості), гріється підшипник муфти лівої лінії валу. Прошу зупинити ліву машину на 5 хвилин для заміни масла. Для компенсації збільште хід правою машиною. Окрім цього, в адресу комдива йшли доповіді з інших кораблів. Вся ця тріскотня, що продовжувалася більше двох діб, вимотуюча безперервна хитавиця, викликали у Сергія головний біль, до горла підступала нудота, а в очі немов насипали дрібного піску. Заснути за весь цей час вдалося навряд чи години півтори.

Прокладку курсу на карті Сергій вів за всі 5 кораблів. Взагалі то це робити було не обов´язково, але він розумів, що успіх справи можуть вирішувати секунди. І, якщо хтось з кораблів виявить човен, у нього буде повніша картина ситуації, і він зможе дати командирові необхідні рекомендації на маневр і застосування зброї. Адмірал, зайшовши в штурманську рубку і поглянувши на карту поцятковану лініями, запитав:

- Де ми? Сергій показав.

- А це, що за лінії?

- Веду прокладку за всі 5 кораблів.

- Це добре. Але і місце корабля не забувай уточнювати.

Точне визначення місця було вельми утруднене. Система «ЛОРАН-С» давала погрішність близько 5 кілометрів. Застосувати астрономічний спосіб не було можливості зважаючи на суцільну хмарність. Локатор до берега не діставав. Проте, коли з´явився короткочасний просвіт між хмар, Сергію вдалося пару разів зміряти висоту Полярної, що дозволило обчислити широту місця з достатньо пристойною точністю. Стрільбова РЛС «ФУТ-Н» давала засвічення вершин окремих сопок на березі на відстані близько 140 кілометрів. Сергій наносив віяло пеленгів на кальку, намагаючись відшукати ці сопки на карті. Потім, усереднивши місця за системою «ЛОРАН-С», по радіомаяку «Посьет», широту по Полярній, уточнив місце корабля. Флагманській штурман знаходився на ВПК «Обдарований», який був ближчий за всіх до берега, і його могутня РЛС брала дистанцію більше 150 кілометрів. Він мав місце поточніше. Час від часу він запрошував координати кожного корабля, порівнював зі своїми, і виставляв оцінки. Сергій отримав «відмінно».

Час від часу з «Гордого» злітав палубний вертоліт і, відлетівши міль на 5 вперед, опускав у воду на кабель-тросі свій сонар і прослуховував горизонт. Його акустична система була удвічі ефективніша корабельних, оскільки йому не заважали сторонні звуки (шуми від гвинтів, удари хвиль об борти і т. п.) Левченко, зайшовши в штурманську рубку, поглянувши на свого штурмана, відмітив:

- Ти вже на ногах ледве тримаєшся, і очі стали як у китайця. Гаразд, піди, подрімай години півтори.

Сергій попрямував вниз, в каюту. Зважаючи на шторм, ходіння по верхній палубі було заборонене. Всі пересування вирішувалися тільки по внутрішніх коридорах. Всі ілюмінатори, люки і двері були задраєні. В результаті, у внутрішніх приміщеннях було задушливо, повітря сперте і не свіже. Повітродувки розносили по приміщеннях запахи перегрітого машинного масла, запахи котлет, що підгоріли на камбузі. І саме неприємне, запахи блювотних мас, які добра половина особового складу викидала зі своїх шлунків у відра і кандейки. Від одних цих запахів вирве навіть стійкого до заколисування моряка. Хитавиця була сильною ще і тому, що кораблі йшли малим ходом. Це для того, щоб шумом своїх гвинтів не заважати акустикам. Якщо дати повний хід або хоч би середній, гойдати буде багато менше, але акустики вже нічого не почують.

* * *

Дзвін дзвонів гучного бою буквально скинув Сергія з ліжка. Тут же з динаміка проревло: «Бойова тривога». Прибігши в рубку, він поглянув на годинник. Поспати вдалося менше години. Причиною тривоги послужила доповідь з «Обдарованого» про прослуховування слабкого шуму гвинтів по пеленгу 160 градусів. Кораблі підвернули управо. Сергій проклав пеленг на карті. Проте, шуми тут же пропали і комдив вирішив, що сигнал був помилковий. За годину доповіли з вертольота, що чують слабкий шум гвинтів по пеленгу 272 градуси. «Гордий» дав повний хід і поспішив до свого вертольота, але той тут же контакт втратив. Сонливість Сергія як рукою зняло.

- Метрісти – штурман, пеленг і дистанцію на вертоліт?

- Штурманові – метристы, пеленг 165, дистанція 44.

Сергій наніс місце вертольота на карту, проклав від нього пеленг 272, місце «Обдарованого» і його пеленг на карті вже був. За годину човен міг пройти миль 6 – 7, значить, курс його міг бути в межах 310 -340 градусів.

ГКП – штурман. Курс цілі припускаю 330. Прошу дати повний хід на 5 хвилин курсом 20.

Комдив, що знаходився на містку, потер долонею підборіддя, де вже почала відрощуватись щетина, сказав командирові:

- Ну, давай спробуємо, що там намудрував твій штурман. Втрачати нічого, контакт все одно втрачений.

Через п´ять хвилин, зменшили хід до найменшого.

- ГКП – штурман. Дайте посилку гідролокатором по пеленгах 170, 190, 220.

- Акустики – ГКП. Виконати!

- ГКП – акустики, луни немає.

- ГКП – акустики, эхопеленг 195 дистанція 25.

- ГКП – акустики, эхопеленг 196 дистанція 24,5

На містку командир вже командував на бомбомети:

- РБУ лівого борту, пеленг 195, дистанція 24, залп «умовно».

- ГКП – штурман. Курс цілі 323, швидкість 5 вузлів. Прошу дати повний хід на 3 хвилини курсом 230 і позначити бомбометання.

- Єсть штурман. Виконую.

- ГКП – штурман. Корабель в точці. Гранати за борт.

Хвилин через десять, в 15 кабельтових за кормою, сплив підводний човен. Посередник, що знаходиться на човні, повідомив про накриття. Одна з гранат вибухнула буквально на даху рубки.

На кораблях зіграли відбій бойової тривоги. Бубликів з командиром зайшли в штурманську рубку. Адмірал поплескав Сергія по плечу:

- Молодець штурман, точно вивів. – потім звертаючись до командира, - Бачиш Левченко, там де комдів, там і перемога! А офіцерів корабля представимо до нагород. Передати на кораблі, повний хід, курс в базу.

Командир дивізії контр-адмірал Бубликов результатом навчань був надзвичайно задоволений, проте його радість незабаром захмарилася повідомленням посередників штабу флоту. Поки «бомбили» підводний човен, другий зумів прорвати протичовновий рубіж. Адже в дивізії думали, що бере участь «як завжди» один підводний човен. У результаті дивізія отримала «три» бали, а офіцери Льовочкина обіцяних нагород так і не дочекалися.

Прийшовши в базу під ранок, корабель відмили і привели в порядок. Увечері офіцери збиралися зійти на берег. Зважаючи на учення, вже тиждень, сходу на берег не давали. Чом би не так. Роздосадований результатами походу комдив, призначив кораблі, що брали участь в ученнях, на чергування по протиповітряній обороні. Побувати удома знову не виходило.

* * *

Увечері до Сергія зайшов пограти в нарди штурман з «Вагомого» Станіслав Рощин. Правда, на флоті гра в нарди має іншу назву – «шиш-беш» або «каша». Сьогодні гра у Сергія явно не йшла. До вечірнього чаю він вмудрився програти чотири рази підряд. У кают-компанію йти настрою не було, і Сергій звелів вестовому принести чай собі і гостю в каюту. Принесений чай опинився настільки гарячим, що пити його було практично неможливо. Поки чай остигав, гризли галети і вели бесіди:

- Слава, а що там за ситуація була навесні? У газетах і по «ящику», повідомляли про яких то провокаціях американських кораблів. Ніби і «Вагомий» там брав участь?

- Так, була справа. У травні американці з японцями проводили сумісні флотські учення. З американського боку брала участь АУГ (авіаносна ударна група) у складі авіаносця «Хорнет», трьох корветів і чотирьох есмінців. Спочатку вони відпрацьовували свої завдання в районі банки Ямато, потім американці знахабніли і зайшли в район затоки Петра Великого. Але це хоч і нейтральні води, але операційна зона нашого флоту. Представ якби наші кораблі прийшли і почали прогулюватися у Норфолка або в затоці Мен. Це було 9 травня, ми стояли на бочках в Амурській затоці для участі в параді. Отримали наказ есмінцям «Вескому», «Бурхливому» і ВПК «Гордому» знятися з бочок і слідувати в море з метою витіснення американських кораблів з нашої операційної зони. Вийшли, підійшли до американців. «Хорнет» якраз відпрацьовував зліт і посадку авіації. Ми почали створювати перешкоди. Підрізати, обганяти, перетинати курс і тому подібне. Американці захвилювалися, підняли сигнал: - Ви заважаєте моїм діям. Ми підняли: - А ви заважаєте нашим. Кінчилося тим, що їх есмінець «Уолкер» шваркнул нас бортом на швидкості 28 вузлів. Взагалі то він цілив нам в корму, але командир встиг відвернути і удар довівся ковзаючий. Від удару зірвало нашу шлюпку з кормових талів і вона повисла на носових. А ось «Уолкеру» не повезло, ударом зірвало його десятиметрову штирьову антену, і вона впала нам на палубу. З цим трофеєм ми і віддалилися. 10 травня ми продовжили наші маневри. Цього разу не повезло нашому «Гордому». «Уолкер» врізав йому форштевнем в корму, зробивши дірку розміром метр на півтора. Але дірка виявилася вищою за ватерлінію так, що «Гордий» води в корпус не набрав. Американців теж можна зрозуміти. Авіаносець завжди ходить в оточенні кораблів охорони. Він в центрі, кораблі охорони в трьох – чотирьох мілях від нього створюють круг – так званий ордер. Завдання у кораблів охорони не пропустити нікого всередину ордера. Крім того, коли авіаносець приймає літаки, курс він не міняє, оскільки літак при посадці може промахнутися і впасти в море. Американці після цих подій направили ноту в наш МЗС. Але всі еволюції 9 і 10 травня знімав на плівку вертоліт з «Гордого». Коли американцям показали це кіно, вони свої претензії зняли.

- Так, цікава ситуація. Майже фронтова-бойова. Напевно, вас нагородили - заохотили?

- Ага! Розбіглися. Не покарали – це у нас вже заохочення.

* * *

Вранці Сергій прокинувся до традиційного вигуку по трансляції: «Команді вставати, ліжка прибрати!» Щось шаруділо на столі. Включивши світло, побачив полчища тарганів на підлозі і на столі, які відразу почали розбігатися і ховатися по кутах. Це був бич кубриків і офіцерських кают. З тарганами на кораблі намагалися боротися. Час від часу приїжджала санітарна служба, сипала якісь то порошки, закачувала якийсь то газ (при цьому екіпаж на декілька годин виганяли на берег), але тарганів менше не ставало. Адже їх навіть радіація не бере. Сергій пригадав розповідь немолодого мічмана, лаборанта кафедри гідрометеорології в училищі, як вони боролися з тарганами на крейсері «Кіров». Варто було спробувати. Він сходив на камбуз, узяв порожню півлітрову банку, змастив соняшниковою олією внутрішню частину банки біля шийки, і всипав всередину трохи крихт печива. Тарганоловка була готова. Увечері пристосував банку в кут каюти під кутом 45 градусів, але щоб горловина банки торкалася стінок каюти. Вийшло! Вранці банка була заповнена тарганами майже повністю. Вони стрибали, намагалися вилазити, але кожного разу, ковзаючи лапками по маслу, падали вниз. Сергій відкрив ілюмінатор і висипав зміст банки за борт. На другий день банка була заповнена тільки наполовину, на третій і того менше..На вечірній перевірці Сергій продемонстрував тарганоловку морякам і пояснив технологію лову. І що ж, через тиждень таргани стали на кораблі великою рідкістю. У нагороду Барк отримав від командира пляшку спирту і схід на берег аж на дві доби.

Ліза, що близько місяця не бачила удома чоловіка, старалася з обідом. Український борщ, відбивна, вареники, пиріжки з м´ясом, яблуками, курагою. Чиліми (місцева назва креветок) ну і інша смакота. Сергій готував популярний напій, що мав назву в народі, – «стоп машина». Робився він просто. Пляшка спирту, пляшка води і пляшка болгарського вишневого або малинового сиропу. Виходив відмінний лікер міцністю близько 35 градусів, але забійна сила якого була набагато вище, ніж у горілки. На запах пиріжків забігла Катерина - дружина Кості Розумовського. Сергій, який вже декілька місяців не бачив Костю, відразу засипав її питаннями:

- Як там наш «джигіт». Як він там, на новому місці? До речі, де він?

- Так, в госпіталі, скоро місяць.

- Що з ним? Ніяк захворів? – захвилювався Сергій.

- Ні, він цілком здоровий. Це його за дисертацію туди засунули.

- Що ще за дисертація?

- Та все свій план по демобілізації здійснює. Говорить, навіть з тобою посперечався на пиво. Так, що готуйся, через декілька місяців питимеш пиво від пуза. Цілий ящик.

Пізніше Сергій дізнався подробиці Костіной епопеї. Служба на тральщику, куди його запроторили за «джигітівку», була «не бий лежачого». Тральщик був старий, зважаючи на дряхлість в море практично не ходив. Тепер вільного часу у Кості було багато. Він з´їздив до Владивостока, накупив купу різних книг і, закрившись в каюті, цілий місяць щось писав, рахував, креслив, стукав на пишущий машинці. Коли його питали, що він пише, серйозно відповідав:

- Пишу дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора військово-морських наук. На кораблі посміялися і привласнили йому нову кличку – «професор».

* * *

Капітан 3 рангу Юрій Крамаренко служив помічником командира по постачанню на крейсері «Варяг». Був цілком перспективним офіцером, але захворів і був визнаний непридатним до служби в плавсоставі. Звільнятись не хотів, бо і до пенсії залишалося не багато. Тому був призначений ад´ютантом командира військово-морської бази Стрілок. Взагалі-то ад´ютант командирові бази не покладений і офіційно його посада називалася чи то начальник секретної бібліотеки, чи то завідувач секретним діловодством. Але паперами займався мічман, а Крамаренко сидів в «передбаннику» кабінету командира бази, звідси і кличка «ад´ютант його превосходительства». Служба була не складною, але Юрієві не подобалася. На колишньому місці він розпоряджався речовим постачанням і продовольством цілого крейсера, тут же розпоряджався папірцями. Йшов другий місяць знаходження його на новій посаді, і він вже почав звикати. Якось вранці поспішав він на службу, коли біля входу в штаб бази його зупинив якийсь лейтенант.

- Дозволите звернутися товариш капітан 3 рангу.

- Так. Слухаю Вас.

- Лейтенант Розумовський з бригади ОВРа. Вчора фельдегерьською поштою ми відправили звіти і кореспонденцію для командира бази. По моїй помилці не поклали в пошту один документ. Він не секретний, всього лише для службового користування. Начальство, якщо дізнається, покарає. Я, звичайно, винен.. Ось привіз документ особисто і інкогніто, візьміть будь ласка. Як компенсація, ось пляшка відмінного вірменського коньяку. Крамаренко узяв у лейтенанта важкий пакет. На пакеті крупний напис «Практичні пропозиції по переобладнанню тральщика проекту «.» силами ремонтних майстерень бригади Овра». Нижче дрібним шрифтом було написано «дисертація на здобуття вченого ступеня – доктор військово-морських наук», але написи дрібним шрифтом Крамаренко читати не став.

- Гаразд, лейтенант, виручу тебе цього разу. Не засмучуйся, йди собі з богом, буде тобі нове корито. - Сказавши цю цитату з відомої казки Пушкіна, Крамаренко порахував, що достатньо продемонстрував ерудицію, потім сунув пакет і пляшку в портфель і увійшов до прохідної штабу.

Командир бази контр-адмірал Волошин, тільки що поклав телефонну трубку після ранішньої доповіді начальникові штабу флоту, коли до нього з паперами заглянув Крамаренко.

- Дозвольте, товариш адмірал?

- Давай заходь. Що там у тебе?

- Та ось, кореспонденція.

Крамаренко подавав документи поодинці. Командир бази нашвидку проглядав донесення з частин і розмашисто накладав резолюції. Вирішити, відмовити, такому-то виконати, такому-то розібратися і доповісти і так далі Останнім Юрій поклав на стіл пакет, який йому передав Разумовський. Адмірал розкрив пакет, повертів в руках важкий фоліант. Перевернув навмання декілька сторінок, які рясніли графіками, таблицями, формулами і схемами.

- Що це таке?

- Та ось, з бригади ОВРа передали.

- Хто передав?! Тут немає ні перепроводиловки, ні витікаючого номера. Якась дисертація! Що це?!

Довелося Юрієві признатися, як він повірив невдалому лейтенантові і прийняв у нього пакет. Про коньяк він, природно, розсудливо умовчав.

- Гаразд. Залиш це. Я розберуся.

Юрій швидко зібрав підписані папери і вискочив з кабінету. Думав, пронесло, але тут він помилявся. Догану, наступного дня, він таки отримав.

Адмірал розкрив залишений на столі том і почав його перегортати. У преамбулі мовилося, що напередодні ракетно-ядерної війни, особливо важливим є переобладнання кораблів з метою захисту їх від випромінювань і проникаючої радіації. Далі пропонувалося як захистити рейдовий тральщик. Пропонувалося заварити наглухо всі двері і ілюмінатори, залишивши лише один люк з шлюзовим пристроєм. У коридорах і у всіх інших приміщеннях встановити піддони з водою, в яких розводити водорость хлорелу, яка поглинатиме вуглекислий газ і виділятиме кисень. Далі йшли розрахунки, зведені в таблиці і графіки. Скільки вуглекислого газу в добу виділяє середньостатистична людина, скільки потрібно їй кисню. Було враховано навіть кількість вуглекислоти, що виділяється камбузом і гальюнами (туалетами). Ну і так далі на п´ятистах сторінках машинописного тексту. В кінці красувалася фраза виділена крупнішим шрифтом: ПРОЕКТ РОЗРОБЛЕНИЙ ЛЕЙТЕНАНТОМ РАЗУМОВСЬКИМ.

Адмірал посміхнувся і, подумавши, на титульному листі наклав резолюцію:

- Командирові бригади ОВРа капітанові 2 рангу Карпову для щоденного читання перед відходом до сну. Автора пропоную направити в госпіталь для огляду на предмет психічного здоров´я і придатності до служби.

Історія з «дисертацією» скоро стала відомою в базі. На всіх нарадах адмірал підіймав комбрига Карпова і питав, чи читає той перед сном наукову роботу лейтенанта Разумовського.

- Читайте обов´язково, я перевірю!

Жартували над бідним Короповим і інші командири бригад. Особливо веселився комбриг бригади, де раніше служив Разумовський.

Так Костя потрапив в головний госпіталь флоту у Владивостоку. Начальник госпіталю підполковник медичної служби Хрістенко розібрався швидко. Пацієнт був цілком адекватний і успішно пройшов всі тести і проби. Через тиждень Хрістенко подзвонив комбригові:

- Цілком розумний, і психом його зробити нам не вдасться. Отже по всіх статтях здоровий і до служби придатний

- Гаразд, потримайте його пару місяців. Потім що нибудь придумаємо.

Вже більше місяця знаходився Костя в госпіталі, і за цей час для всіх став своїм. Він відремонтував всі телевізори і радіоприймачі, які йому приносив персонал. Відновив наочну агітацію в коридорах, оскільки непогано малював. Його навіть іноді відпускали в місто купити фарби і радіодеталі. Коли йому вже грунтовно набридло, він зайшов до начальника госпіталю:

- Геннадій Андрійович я вже більше місяця тут сиджу. Все Вам перепаяв і перемалював пора мене виписувати.

- А чим тобі тут погано? Відпочивай, знай.

- Та ні, набридло все. Виписуйте.

- Не можу. Начальство заперечує, так що відпочивай поки.

Через тиждень у відділ кадрів флоту, поштою, прийшов пакет на ім’я начальника. Капітан 1 рангу Овечкин, розкривши пакет, витяг фірмовий бланк подання на привласнення чергового військового звання – полковника медичної служби начальнику госпіталя. У поданні описувалися достоїнства підполковника Хрістенка, його аналітичні здібності при грі в преферанс, добре поставлений командний голос при спілкуванні з підлеглими. Що олівці він заточує виключно скальпелем, щоб не втрачати хірургічних навичок і так далі в такому ж дусі. Подання було підписане лейтенантом Розумовським. Відсміявшись, Овечкин переправив «подання» начальникові медичної служби флоту, а той зачитав її на черговій нараді начальників госпіталів.. Сміялися довго. Оскаженілий Хрістенко, повернувшись до себе, відразу виписав Разумовського в частину.

Повернувшись на корабель, Костя написав байку про командира бригади. Байка вийшла відмінною, там були збережені всі словесні обороти комбрига і метафори, які той любив застосовувати в своїх промовах. Байку переписували і розмножували на кораблях, читали і реготали. Попалася вона на очі і комбригові. А прискіпатися ніби було ні до чого, прізвище і посада не вказані, вірш написаний у формі оди, головний герой нестримно прославлявся, проте хто головний герой вгадувалося відразу. Читати це комбригові було ще образливіше. Потім Кость ще пару разів відсидів на гауптвахті, але свою творчість не припиняв, навпаки, з кожним разом відточував майстерність. Коли прийшов наказ про демобілізацію Кості Розумовського, Сергій був в морі і програний ящик пива виставити не міг. Бо коли повернувся, Костя вже виїхав в європейську частину країни.

* * *

У штурманській рубці Сергій наносив, свіжу коректуру на навігаційні карти, коли розсильний запросив його до телефону в рубку чергового по кораблю. Дзвонив черговий по бригаді.

- Ступай в політвідділ дивізії, начальник політвідділу викликає.

- З чого б це?! – сполохався Сергій, - настукав хто, чи що?

- Не знаю. Голос був ніби нормальний, без скрипу.

Критично оглядівши себе в дзеркалі, Сергій провів щіткою по черевиках, змінив пілотку на кашкет і зійшов на пірс…

- Дозвольте? Товариш капітан 1 рангу лейтенант Барк...

Помахом руки начальник політвідділу перервав доповідь і почав критично оглядати офіцера що увійшов. За звичкою слід було почати із зауважень за форму одягу. Але брюки у лейтенанта були не пом´яті, підкомірець на кітелі свіжий, черевики без слідів пилу і грязі. НАЧПО пожував губами і змінив вираз обличчя із строгого на якусь подібність усмішки, потім вимовив:

- Ти напевно вирішив вписати своє прізвище в книгу рекордів нашої частини, як найстаріший комсомолець. Чому не вступаєш в партію?!

- Я, взагалі-то збираюся.. Але рекомендацію можуть дати тільки ті, хто знає мене не менше року.

- Напиши в училище, там тебе знають 5 років.

- Про це я не подумав.

- А думати іноді не шкідливо. Ось іди і пиши в своє училище. І взагалі парторганізація на вашому кораблі сама нечисленна – всього 7 чоловік. Неподобство! Гаразд, ступай.

Наступного дня, Сергій сходив в селище на пошту і звідти подзвонив в училище. Днів через десять отримав авіапоштою дві рекомендації в партію. Одну написав керівник його дипломного проекту капітан 1 рангу Курдін, другу начальник кафедри навігації капітан 1 рангу Мартов. Потім його рекомендувала комсомольська організація корабля і тепер до вступу залишалася тільки одна перешкода – парткомісія дивізії.

Про парткомисію необхідно розповісти особливо. Як вже мовилося, командир дивізії контр-адмірал Бубликов, був великий любитель покричать і поматюкатисяся. Командири бригад прагнули йому наслідувати. Начальникові політвідділу, як особі «духовній» кричати і лаятися, як комдів було не з руки. У душі, напевно, він заздрив адміралові, про те вихід знайшов. Відводив душу на парткомісіях. Хоча до складу парткомиссии входили начальники політвідділів бригад, декілька інструкторів політвідділів і замполіт крейсера, вони виконували лише роль статистів. Тут партію соло вів тільки він – головуючий. Останні тільки піддакували та зрідка вставляли репліки. Завдання парткомиссии полягало в тому, щоб визначити, чи гідний випробовувач бути членом КПРС. Це був своєрідний іспит. Питання начПО ставив разні, часто далекі від статуту КПРС і робіт В.І.Леніна. Після кожної відповіді, дозволяв собі пространні коментарі. Через 10 хвилин принижень, чергова жертва виганялась як така що не склала іспит, і їй слід було проходити парткомісію повторно. На повторній комісії ситуація повторювалася і лише на третій раз вступаючий в партію отримував «добро». Все це Сергію розповіли вельми детально, і морально він цілком був підготовлений до трьох заходів.

Парткомісія засідала в клубі частини. Приміщення для «екзекуції» виглядало великою кімнатою, де з меблів стояв лише один довгий стіл. Вірніше це були три столи здвинуті разом і накриті червоною скатертиною. За столом сиділа комісія в складі 9 чоловік. Було ще близько 5 порожніх стільців, куди сідали командири бригад, що зайшли, або їх заступники. Вони приходили сюди як на безкоштовний концерт оскільки сольні виступи начПО були вельми оригінальні і деколи навіть дотепні.

Прийшовши на парткомісію, Сергій дочекався своєї черги, увійшов до залу і представився. Окрім членів комісії за столом сидів комбриг його бригади і начальник штабу сусідньої. Головуючий хижацьки посміхнувся і поставив своє перше питання:

- Ну, молода людина, виглядаєте Ви як нова копійка. І чим Ви у нас займаєтеся?

- Командую штурманською бойовою частиною сторожового корабля «Гепард»

НАЧПО раптом став серйозним, встав з-за столу і, звертаючись до сидячих офіцерів прорік:

- Ось відповідь, якої я давно чекав! Всі, що раніше заходили, як відповідали?! Служу там-то, працюю тим-то, виконую обов´язки такі-то і подібне. І ось відповідь справжнього офіцера – КОМАНДУЮ!

Начальник політвідділу ще раз оглядів Сергія.

- Це Ваш портрет висить у фойє клубу?

- Так точно, мій. Правда, фотографія невдала в житті я виглядаю краще.

- Ну-ну. Жартувати тут дозволено тільки мені. – і звертаючись до комбрига запитав? – Ваш офіцер? Що скажете про нього?

Комбриг розвів руками.

- Ну, хороший офіцер.. Хороший спортсмен..

- Вже, який він спортсмен я знаю. Чемпіон по стрибках у вікно до командувача флотом. – Потім, звертаючись до Сергія, - Зміст роботи В.І. Леніна «Дитяча хвороба лівизни в комунізмі» зможете розповісти?

- Легко.

- Гаразд. Вірю. Може у членів комісії є питання до лейтенанта? Немає? Тоді можете йти, Ви пройшли парткомісію

Прийшовши на корабель, Сергій зайшов в кают-компанію випити компоту. Командир із замполітом грали в нарди. Командир, не дивлячись на Сергія, співчутливо вимовив:

- Не переживай. Йди, вивчай роботи Леніна, з третього заходу пройдеш. .

- Ні вже, Микола Семенович парткомісію я пройшов.

- З першого разу?! Бути того не може. Мабуть в лісі щось здохло. Ну, розповідай.

Після того, як Сергій розповів, як все було, командир відреагував в незвичній для нього манері:

- Пішли до мене в каюту, наллю тобі 100 грам. Заслужив.

В каюті Сергій сказав командирові, що начПО назвав його чемпіоном по стрибках у вікно до командувача.

- Звідки він знає?

- Та всі начальники в дивізії цю історію знають і не тільки вони. У нас на флоті таємниці не приживаються. Та і яка таємниця при такій великій кількості свідків і учасників.

Незабаром «Гепард», поза чергою призначили на бойову службу. (у підводників це називається – автономка ). Йти за графіком повинен був есмінець «Бурхливий», але у нього з´явилося биття правої лінії валу, і його відправили до док. Найгірше було те, що похід припав на зимові місяці. Японське море взимку постійно штормить і, якщо навіть на короткий час вітер стихав, залишалися цілком океанські хвилі висотою до 10 метрів.

- Ну, які океанські хвилі в Японському морі?! – подумає недосвідчений читач. Тоді ми відправимо його до довідників, де він дізнається, що площа акваторії Японського моря більше Азовського, Балтійського і Чорного морів разом узятих.

На похід прикомандирували ще одного командира і штурмана. Тепер Левченку і Сергію можна нести вахту по 12 годин. Все легше, ніж на виходах, коли доводилося стояти цілодобово безперервно. Швартові команди стояли вже на юті, чекаючи команду «Віддати кормові», коли до трапа підкотив армійський газик. З машини вишли якийсь старший лейтенант з пістолетом на ремені і матрос з автоматом. Обличчя старшого лейтенанта свідчило про його дружбу із зеленим змієм. Їх зустрів старпом і відвів в резервну каюту.

- Що за гусаки? – Запитав Сергій у командира.

- Особисти. Потім поясню, після зйомки. Віддати кормові! Пішов шпиль!

Коли вишли в море, командир запросив Сергія в каюту:

- Коли проходитимемо місця скупчення японських або корейських рибалок, або поблизу островів, ти повинен заздалегідь повідомляти особиста.

- Ну і навіщо це?

- А тому, що офіцер з пістолетом стоятиме на лівому крилі містка, а матрос з автоматом на правому. І, якщо хтось стрибне за борт з метою емігрувати в загниваючий капіталізм, вони повинні його розстріляти.

- А, якщо матрос випадково впав за борт? Або змило хвилею?

- Я, думаю, все одно стрілятимуть.

- От гади! Може їх самих «змити за борт»?!

- То добре б було. Але ти так не жартуй, в екіпажі є втілені їхні стукачі. На кожному кораблі по дві людини.

- А наших Ви обчислили?

- Одного замполіт обчислив. Другий поки не відомий.

Життя у прикомандированих особистів було не цукор. Доводилося сиднем сидіти в каюті, виходити вони могли тільки по черзі, зважаючи на зброю. Обіди їм носили теж в каюту. Іноді старший лейтенант заходив до замполіта пограти в нарди. Можна було ще піднятися на місток, але вітер і мороз заганяли його знову в каюту. Було ще одне хороше місце – штурманська рубка, увечері він туди і зайшов. З господарським виглядом, почав оглядатися.

- Ви прочитали, що написане на дверях цього приміщення? – запитав Сергій.

- А, що там написано? – Посміхнувся особист, - темно вже.

- Там написано, що в штурманську рубку дозволений вхід тільки командирові, старпомові і замполітові. Отже швиденько вийдіть. Чи Вам допомогти?!

- Я представник особого відділу. Чи Ви не знаєте?!

- Ось в особливому відділі себе і представляйте, а у мене тут секретні карти і над. секретні документи. Зараз я допоможу Вам вийти.

- Не треба! – бурмочучі собі під ніс якісь погрози, особист покинув володіння Сергія.

Через п´ять хвилин до рубки увійшов Левченко.

- Ти чого особиста з рубки вигнав?

- Та ви, що Микола Семенович! Та якщо він тут окопається, сидітиме на дивані постійно. Нам з Вами ні поговорити, ні на дивані полежати.

- Теж вірно. А як аргументувати?

- Я сказав йому, що у мене тут секретні документи і без спеціального допуску знаходитися тут не можна.

- Ну, я думаю, допуск у нього є.

- Але виписку на руках він навряд чи має.

Командир вийшов і, викликавши в свою каюту по телефону особиста, сказав:

- Я поговорив з штурманом. Він заперечує проти вашого знаходження в рубці зважаючи на режим секретності. У Вас є допуск?

- Ну, звичайно, є.

- Пред´явить.

- Але не ношу ж я його в кишені.

- Тоді вибачите, Нічим допомогти не можу. Можете знаходитися скрізь, окрім штурманської рубки, радіорубки, рубки ЗАС і БІПа (бойовий інформаційний пост).

Коли корабель проходив полігон артилерійської стрілянини, командир вирішив «обстріляти» новачків. У екіпаж нещодавно прийшло молоде поповнення, артилерійська обслуга відмінно виконувала нормативи на тренуваннях, але «живого» пострілу молодь не чула, оскільки на фактичній стрілянині не брала участь. Командир сказав Сергію:

- Дивися, зараз буде цікаво.

Прозвучав ревун, і залпом ударили всі гармати головного калібру. Через хвилину половина молодих була вже в кубрику, причому залізла під ліжка. Удруге результат був кращий. Декілька чоловік впали на дупу, але від гармат не втекли. Випустивши десяток снарядів, командир вирішив, що для адаптації молоді буде досить. Артустановкам дали «дріб», гільзи прибрали в ящики, з палуби змили гар і кіптяву, пішли далі.

Тут необхідно пояснити читачеві особливості артустановок даного корабля. Якщо на крейсерах і есмінцях артилерійський обслуговуючий персонал сидить в баштах і психологічно відчуває себе в безпеці, то башти сторожового корабля закриті тільки спереду і з боків, задня (казенна) частина гармат абсолютно відкрита. Після пострілу, тим, що знаходяться поблизу, закладає вуха від перепаду тиску, повітря стає гарячим, створюється враження, що неможливо дихати. До цього потрібно звикнути.

Сергій пригадав схожий випадок, який йому вже доводилося спостерігати. Після закінчення другого курсу, проходили практику на крейсері «Комсомолець». Одне з приміщень крейсера було переобладнано під штурманський клас на тридцять робочих місць. У кожного курсанта був робочий стіл, необхідні прилади. Репітери гірокомпаса, лага, тахометрів лівої і правої машини, годинник та інше. Тут курсанти вели навігаційну прокладку. Заняттями керував викладач кафедри навігації капітан 2 рангу Рашидов, до училища він служив у Севастополі на якихось дрібних кораблях. На крейсер, як і курсанти, потрапив вперше. На одному з виходів в море, крейсер виконував якусь залікову стрілянину. Була зіграна «Бойова тривога», по трансляції оголосили:

- Стріляє головний калібр! Задраїти ілюмінатори, двері, люки, горловини! По верхній палубі не ходити!

В учбовому класі курсанти задраїли ілюмінатори і продовжили заняття. Пройшло хвилин п´ятнадцять – ніякої стрілянини. Мабуть крейсер займав стартову позицію. Капітан 2 ранги Рашидов, а був він пристрасний курець, витягнув пачку сигарет, сунув одну до рота і попрямував до виходу на палубу. Думав, встигне перекурить. Курсант Синяків до училища, що служив термінову службу на крейсері, сказав:

- Товарищ капітан 2 ранги, не можна на палубу зараз виходити. Небезпечно.

- Гаразд. Не треба мене учити. Сам знаю кому чого не можна, а кому можна.

Тільки, що Рашидов закрив за собою двері, ударив залп трьох гармат третьої башти. Корпус крейсера здригнувся, з подволока посипалася пробка, в двох плафонах розсипалися лампочки. Через декілька секунд, ударив другий залп, четвертої башти. Після чого, курсанти почули слабкий стукіт в двері. Коли її віддраїли, побачили незабутню картину. Через комінгс вповз рачки капітан 2 рангe Рашидов. Був він без кашкета, волосся сторч, обличча в сажі, на ньому біліли тільки витріщені від жаху очи. Кітель розстебнутий, на ньому відсутні половина гудзиків. Ліве вухо і пальці правої руки в крові. Заїкаючись, він тільки і сказав:

- Ось, братики. Ледве за борт не здуло. Добре встиг за леєр учепитися. Кашкета жалко, адже зовсім новий був..

* * *

На другий день проходили район банки Ямато. Сотні японських сейнерів розтягнулися по всьому горизонту морем вогнів. Було враження, що попереду ціле місто.

- Як вони вмудряються при такій погоді працювати? Тут нас гойдає по чорному, а як їм на таких дрібних посудинах? – дивувався Сергій на перекурі з командиром.

- Рибак двічі моряк, - відмітив Левченко, - до того ж людина як собака, до всього звикає.

На третій день корабель, із завидною постійністю, почав відвідувати протичовновий літак ВМС США «Оріон». Зовні він був схожий на наш цивільний літак «ІЛ-18». «Оріон» з ревом пролітав над щоглами, здавалося ледве, не зачіпаючи їх, і зробивши круг, відлітав далі по своїх справах. У один зі своїх прольотів над кораблем, він раптом зробив крутий віраж убік, з великим креном трохи не торкнувшись крилом води.

- З чого б йому робити такі небезпечні викрутаси, сказав командир, - адже трохи не втопився.

Всі на містку подивилися у бік корми, куди відлітав літак, і всім все стало зрозуміло. На кормовій надбудові 37 міліметрова спарена зенітна установка хижо водила стволаами, супроводжуючи відлітаючий літак. Командир ледве удар не отримав.

- Зараз американці напишуть ноту і два бали за бойову службу нам забезпечено. Нумо до мене цього зенітника я йому яйця відірву!

Винуватцем виявився кок. За бойовим розкладом він числився піднощиком снарядів на лівому зенітному автоматі. Звільнившись після обіду від своєї роботи, вліз він на цю артустановку і почав гратися, обертаючи поперемінно маховики вертикального і горизонтального наведення. А тут, до речі, і «ціль» з´явилася…

На четвертий день пройшли острів Уллиндо і зайняли свій район патрулювання, який був нарізаний між островами Оки і скелями Ліанкур. Завдання патрулювання – спостереження за Корейською протокою (раніше віна називався Цусімською), При проходженні загону військових кораблів в Японське море, здійснювати розвідку, стеження і супровід.

Тут вже було тепло, повітря плюс шістнадцять вночі, вдень на сонці більше двадцяти. Приємно із зими за три дні повернутися в літо. На п´ятий день в призначену точку рандеву підійшов танкер «Дунай», забункеровал нас паливом. Тепер цей танкер постійно знаходився неподалеку, оскільки палива у нас вистачало тільки на 5 діб ходу. Іноді бункерування розтягували до 8 діб за рахунок руху малими ходами. Так і ходили. В морі нікого, зрідка пройде зграйка рибальських сейнерів і знову порожньо.

В одне з воскресінь, з боку японської бази Майдзуру прилетів американський гвинтокрил. Бортові двері у нього були розчинені, на порозі кабіни сидів негр, звісивши ноги вниз, і вітально махав нам рукою. Гвинтокрил знизився на мінімальну висоту і скинув якусь коробку з буйком попереду по курсу, метрах в двохстах. Корабель відпрацював машинами назад, і боцман багром витягнув пакунок на палубу. На містку командир коробку розкрив. У ній опинилася велика листівка, де російською мовою було написано:

- Поздоровляємо командира корабля капітана 3 ранги Левченка Миколу Семеновича з днем народження! А так само, особливо, поздоровляємо його з народження дочки.

Окрім листівки, в коробці була літрова пляшка шотландського віскі і велика лялька, що ймовірно призначалася для дочки, що народилася. Народження дочки для командира було приємною новиною. Його ледь сльоза не пробила.

Тут же, особист, що прибіг на місток, вихопив коробку і заявив, що згідно інструкції, її потрібно опечатати і здати, по приходу в базу, в особливий відділ флоту.

- Гаразд, - сказав командир, - підемо, зайдемо до мене в каюту.

У каюті Левченко намалював особистові наступну ситуацію:

- Ти, звичайно, можеш зробити, як сказав. Віскі вип´ють в особливому відділі, та і ляльку моїй дочці не побачити. Але тепер до кінця походу сто грам, які я тобі щодня наливаю перед обідом тобі не бачити. Після того, як я розповім про цей випадок іншим командирам, ні на одному кораблі тобі теж не наллють.

Це був удар нижче поясу. Особист настільки звик до щоденних наркомівських, що жити без цього вже не міг.

- Добре, забирайте коробку. Ваша узяла.

Увечері в сеанс зв´язку, радисти прийняли радіограму, де командира поздоровляли і повідомляли про народження дочки. Повідомляли, що пологи пройшли без ускладнень, мати і дочка здорові.

Один за одним проходили дні і тижні. Корабель прасував свій квадрат вздовж і поперек, вдень і вночі. Навколо ні душі. Як в тій пісні «тільки небо і море навколо». Нудно і одноманітно.

Вночі командирові принесли шифровку, тількі-що прийняту радістами. Наказували спуститися на південь від Цусимської протоки, десь в районі острова Чечжудо, по донесенню нашого рибака, відмічений загін військових кораблів. Визначити склад, сфотографувати, спостерігати за діями. Це вже була конкретна справа. Дали самий повний хід – 28 вузлів і понеслися на південь. Для сухопутного автоаматора 28 вузлів ( це 52 км/год) ніби не так вже й швидко, але хто ходив в морі знає, що це означає.

Знову заштормило і вельми сильно. По трансляції дали команду: - По верхній палубі не ходити. Це, щоб нікого не змило або здуло за борт. Здригаючись всім корпусом від роботи турбін на максимальних оборотах, корабель врізався форштевнем в хвилю, підіймаючи хмару бризок, які накривали навіть місток. По палубах течуть ріки води. Ніс корабля спливає на гребінь хвилі і через декілька секунд буквально падає вниз з висоти у вісім метрів. Далі слідує удар об воду, все здригається, падає і розбивається все, що погано лежить.. Готувати їжу на камбузі стало проблематично, вирішили видати сухий пайок. Правда і їдців зменшилося, на обід з´явилося менше половини особового складу. Коли увійшли до протоки, притиснулися до лівого берега, гойдати почало трохи менше. До штурманської рубки увійшов командир, поклав на карту лінійку і провів лінію від корейського порту Мокпхо до японського Нагасакі: – Коли перетнемо цю лінію, запишеш в навігаційний журнал координати і фразу: «перетнули лінію Мокпхо – Нагасакі»

- А це ще навіщо?

- Затім, що тепер, до повернення в базу, отримуватимемо замість 30 відсотків морських, 50 відсотків океанських.

- Ось не знав. Воно звісно дрібничка, але приємно.

У острова Чечжудо нікого не виявили і лягли на зворотний курс. Хід зменшили до середнього. За бортом стало ще тепліше. Температура повітря піднялася до 24 градусів, хитавиця зменшилася до терпимих розмірів. На інший день виглянуло сонце. На містку натягнули широкий брезент. На цей імпровізований гамак уляглися валетом обидва командири приймати сонячні ванни.

Хай не подумає читач, що похід проходив як таке собі круїзне, приємне плавання і лише шторми порушували його безтурботність. Зовсім ні. Щодоби програвалися учбові бойові тривоги, у тому числі і нічні. Гасили «пожежі», шукали підводні човни, виявивши на радарі крупні цілі, мчали на опізнання…

Починався другий місяць цієї бойової служби, яка закінчувалася для корабля і його екіпажа, як все в нашому житті має початок і кінець. Повертатися з літа в зиму було неприємно, і лише розуміння того, що йдемо додому, зігрівало душу.

Коли перетнули сорокову паралель, корабель наздогнав шторм в 9 балів. Температура повітря знизилася до мінусових позначень, закінчувалося пальне. Підійшов танкер «Дунай». Двічі намагалися подати шланги для дозаправки і обидва рази шланги рвалися. Тепер танкер йшов поряд в очікуванні поліпшення погоди. Для економії палива зупинили один котел і зменшили хід до найменшого. Так йшли два дні. Котельні машиністи вже збирали паливо відрами і тягали у витратний ящик, оскільки насос його вже не забирав. Зважаючи на малий хід, корабель нещадно мотало. Командир сказав, що за 8 років служби нічого подібного не випробовував. Половина екіпажа вколисалася до такого ступеня, що ні нести вахту, ні виконувати якусь роботу не могли. До ранку, температура повітря впала до 20 градусів, почалося обмерзання. Набігаючі хвилі накривали корму, і вона була чистою, а ось носова частина почала інтенсивно обростати коркою льоду. Скоро ніс корабля перетворився на суцільну глибу льоду, який незабаром покрив і обидві гарматні башти і продовжував наростати. Корабель отримав солідний диферент на ніс. Набігаючі хвилі підкидали корму вгору, оголяючи гвинти, які, звільнившись з води, набирали скажені обороти і видавали абсолютно нестерпний людським вухом звук. Немов водили ножем по склу, підсиливши цей звук в десятки разів. Лід намагалися сколювати, але залишалося дуже мало людей здатних виконувати цю роботу. До того ж лід наростав швидше, ніж його сколювали. Мимоволі Сергію згадалася одна з лекцій в училищі про небезпеку обмерзань. І приклади, коли в Баренцевім море від обмерзання перекинувся і загинув есмінець, а в Охотському три риболовецькі траулери…

Незабаром закінчилося останнє пальне. Без ходу корабель розвернуло бортом до хвилі. Тепер його хилило на лівий борт, з креном до 50 градусів. З кожним разом він хилився вліво все більше і більше. Причому хилився він швидко, а випрямлявся дуже поволі. Останній раз, здавалося, корабель зовсім ліг на борт і хвилину залишався в такому положенні, немов роздумуючи вставати чи ні. Ця хвилина всім показалася вічністю. Поволі, немов неохоче, корабель все ж таки піднявся. Командир включив загальнокорабельну трансляцію і вимовив слова, що запам´яталися Сергію на все життя:

- Екіпажу переодягнутися у парадну форму три першого строку. Думаю, це кінець. Прощавайте.

Дійшло до всіх. На палубу почали виповзати люди, сколювали лід хто, чим може, обдираючи шкіру на руках, ламаючи нігті. Командир вирішив застосувати досить ризикований прийом, адже втрачати все одно вже було нічого. Артилеристи вилили на казенну частину носової гармати декілька відер кип´ятку. Оголився замок. Вставили холостий снаряд і зробили постріл. На щастя гармату не розірвало, але від здригання корпусу з бака відвалився великий шматок льоду і впав за борт. Решта моноліту льоду отримала тріщини, що дозволило його дробити на дрібніші фракції. Шматок льоду, що відвалився з бака, впав з навітряного боку. Тепер хвилі підіймали цю глибу, вагою в декілька тонн, і обрушували об борт. Ці удари стрясали корпус, громом віддаючись у всіх приміщеннях, немов розсерджений бог океану Посейдон ударяв в гніві своїм тризубцем по безпорадному кораблю, що залишився без ходу в бушуючому морі.

Вітер знову поміняв напрям, чим почав збивати хвилю. Обростання льодом дещо сповільнилося. Підійшов танкер і подав шланги, почали приймати паливо. За пів години шланги знову порвало. Більше на танкері цілих шлангів не залишилося, але на кораблі вже заповнили декілька танків і, нарешті, можна було дати хід. Дали малий хід, потім середній. Гойдати почало менше. І хоча обмерзання продовжувалося, критична ситуація вже залишалася позаду. Командир включив трансляцію:

- Всім мої поздоровлення! Будемо жити!

На місток, похитуючись, піднялися доктор з особистом. Від обох несло могутнім перегаром, з яким не справлявся навіть свіжий вітер. Командир зміряв поглядом парочку:

- З першого разу вгадаю, що недоторканний запас медичного спирту знищений штормом.

- Ну, так думали кінець. Чого ж добру пропадати.

Наступного дня шторм почав стихати до цілком терпимих значень. За сніданком в кают-компанії всі звернули увагу на сивину, що з´явилася на скронях командира…

Зустрічати нас вийшло 5 кораблів на чолі з комбригом. Видно, танкер доніс в штаб флоту про критичне положення «Гепарда». Як потім розповідав комбриг, корабель він не впізнав, прийняв за шматок льоду. Входити в базу у такому вигляді командир не зважився - навіщо лякати людей. Встали на якір у острова Аскольд, де майже добу обколювала лід. Потім пройшли в затоку Стрілок і до обіду встали на своє штатне місце. Пообідавши, Сергій з лейтенантом Судаковим зійшли на пірс розім´яти ноги. З незвички, тверда земля ходором ходила під ногами. Черевики ковзали по покритому памороззю бетону. З боку могло показатися, що лейтенанти випили, а закусити забули… Піднялися на пагорб, біля КПП, звідси добре було видно причали і кораблі. На «Гепард» було боляче дивитися. Фарба, обідрана льодом і хвилями, оголила борти, зяючі суриком і іржею. Ці плями, як рани, що немов кровоточать, покривали корпус. Частина борту, куди ударяла горезвісна глиба льоду, деформувалася. Листи обшивки прогнулися всередину, і лише шпангоути стирчали назовні, немов ребра коня, що пропав з голоду. Надстройки обросли сіллю, яка біліла смугами, немов бинти на пораненому тілі корабля…

Після походу, кінцівка якого трохи не закінчилася трагічно, пройшли два місяці. Весна вже повністю вступила в свої права і сопки навколо бухти, де стояли кораблі, стали яскраво рожевими. Це розцвів багульник.

Якось, стоячи в наряді черговим по кораблю, Сергій заповнював журнал, готуючись до здачі чергування. Пролунали два дзвінки. Це означало виклик чергового офіцера. По пірсу проходив начальник штабу бригади. Сергій встав поряд з вахтовим у трапа «приклавши лапу до вуха». Начальник штабу «відкозиряв» і пройшов далі. Але козиряти йому довелося ще довго, оскільки на юті всіх кораблів стояли чергові офіцери з рукою під козирьок. Тільки Сергій сів дописувати нещасний журнал, як пролунали три дзвінки. Це означало, що до трапа викликався не тільки черговий офіцер, але і командир корабля. По спардеку вже біг командир, на ходу застібаючи кітель. По пірсу проходив командир бригади. Тепер уже Левченко і Сергій стояли у трапа «приклавши лапу до вуха». Порівнявшись з кораблем, комбриг зупинився і запитав у Сергія:

- Ну, що лейтенант не передумав переводитися на підводні човни?

- Ніяк ні, товариш комбриг, не передумав.

* * *

А міжнародний стан в світі і зокрема на тихоокеанському театрі залишалася напруженим. Продовжувалася війна у В´єтнамі, не припинялися провокації на радянсько-китайському кордоні, чергове вогнище напруженості виникло в Північній Кореї. Коли корейці захопили американський корабель-розвідник «Пуебло». Нібито той зайшов в територіальні води. США, в ультимативній формі, зажадали корабель повернути, корейці пішли у відмову. Американці підтягли в район декілька авіаносців і групу десантних кораблів з морською піхотою на борту. Назрівав озброєний конфлікт. Радянський Союз був пов´язаний з Північною Кореєю договором про взаємодопомогу, але вплутуватися в чергову драчку керівництву не хотілося. Кремль наполегливо умовляв корейців корабель віддати, ті упиралися.

Було ухвалено рішення відправити до Кореї, майстра по утрясанню конфліктів, міністра закордонних справ Андрія Громико. Чомусь вирішили відправити його на кораблі. На флот прийшов наказ підготувати корабель для перевезення такого важливого парламентера. Причому не якийсь там ракетний крейсер, а скромний есмінець. Можливо, таке рішення було ухвалене з тактичних міркувань – не тиснути на співбесідників демонстрацією військової могутності.

У бригаді до місії до Кореї почали готувати есмінця «Бурхливий». Корабель терміново фарбували від кіля до клотика, і він виблискував як нова копійка. Всім матросам видали нові тільняшки і робоче плаття. Пофарбували навіть пірс, до якого був ошвартован корабель. За два дні до передбачуваного виходу, у штурмана есмінця трапився напад гострого апендициту і його відвезли в госпіталь. Штурманом на перехід прикомандирували Сергія. У перебігу двох годин начальник політвідділу дивізії інструктував його про що можна говорити з Громико, а про що не можна. Це якщо висока особа зайде в штурманську рубку.

У ніч перед днем «Ч», до протилежної сторони пірсу, де стояв «Бурхливий», підійшов танкер і почав заправляти есмінця паливом. І тут спрацював закон бутерброда, який, як відомо, завжди падає маслом вниз. Лопнув шланг, через який закачували мазут в паливні цистерни есмінця. Поки зупиняли насоси на танкері, мазут грунтовно забруднив свіжопофарбований борт «Бурхливого» і утворив калюжу на пірсі площею близько десяти квадратних метрів. Роботи вистачило на всю ніч. Мазут зібрали з пірсу, потім мили борт і пірс гарячою водою з пральним порошком, протирали спиртом, знову все перефарбовували. Але наступного дня Громико і супроводжуючі особи на кораблі не з´явилися. У кремлі передумали і відправили делегацію літаком. Матросам веліли нову робу здати на склад. Сергій зібрав речі і повернувся на свій корабель.

Опісля декілька днів, після відбою, в каюту до Сергія увійшов Судаков, він чергував по кораблю:

- Рано ти спати улігся. Ступай на «Бурхливий», комбриг викликає.

Постукавши в каюту, на дверях якої висіла бронзова табличка з написом «флагман», Сергій переступив високий комінгс:

- Товариш капітан 1 рангу лейтенант Барк по Вашому наказу прибув.

- Ось, добре. Сідай, сьогодні питимеш чай з комбригом. Ти мені сина нагадуєш, такий же йоржистий. До речі, він курсант другого курсу штурманського факультету. Та ти сідай на диван не соромся. Бери ось печиво, цукор, лимон.

Комбриг налив у вільний стакан чорного чаю, посунув Сергію. Той сів на краєчок дивана, відсьорбнув із стакана, обпікся і поставив його на стіл.

- Що обпікся? Так, чай гарячий. А ти поклади в стакан варення, буде в самий раз. Та ти пий, пий. Я то вже стакана три випив.

Нарешті капітан 1 рангу закінчив чаювання і пересів до Сергія на диван.

- Давно хотів з тобою поговорити. Ось не можу зрозуміти, що у тебе за тяга така на підводні човни? Чим може спокушати молодого не дурного офіцера служба в цій консервній бляшанці?! Чим наперділи тим і дихають! Кар´єра? Перспектива зростання? Так і у нас вона не гірша. Подобаєшся ти мені. Я ось що тобі пропоную. На сусідньому сторожовику звільняється місце помічника командира. На цю посаду будеш призначений ти. Через два місяці, відправляю тебе до Пітера на вищі офіцерські класи. По поверненню призначаю старпомом на есмінця. Через рік – командир есмінця, ще через рік – командир ВПК. Потім академія. Ти знаєш, адже в нас вже авіаносці будуються.. Як тобі така перспектива? Поки я комбриг, я тобі це забезпечу. Ну, чого ти мовчиш?

- Так, товариш комбриг, привабливо.

- Ось. А на човен підеш невідомо, як там обернеться. Тут ти вже себе зарекомендував, квартиру тобі дали..

- Не квартиру, а кімнату, товариш комбриг.

- Приїдеш з класів, отримаєш окрему квартиру, Не все відразу.

- Я подумаю, товариш комбриг.

- Ось, думай. На те у тебе і голова, на мій погляд, не дурна. Ну, давай, включи чайничек, вип´ємо ще по стаканчику.

І продовжилися розповіді про різні курйозні випадки, яких у комбрига було чимало за роки служби на флоті. До першої години ночі Сергію довелося напружувати всю силу волі, щоб не заснути тут прямо на дивані. Години в дві, нарешті, відпустили його геть.

Наступного дня Сергій розповів командирові, які перспективи малював йому комбриг, якщо він погодиться не йти на підводні човни.

- Ось і залишайся. Комбриг хоч і самодур, але слово тримає. А човни він правильно назвав консервними бляшанками. Ти хоч мені до ладу те поясни, чого ти туди так рвешся?

- Розумієте, Микола Семенович, я двічі по два місяці проходив практику на підводних човнах. Там зовсім інша атмосфера, сімейна чи що. Командир як батько, а екіпаж – сім´я. Може специфіка служби цьому сприяє або традиції, адже життя всіх залежить від будь-якого члена екіпажа. Як казавв Гаджієв: - «Ніде не немає такої рівності.. як серед екіпажа підводного човна. Де всі або перемагають, або вмирають». А тут на кораблях я вже надивився, живуть як павуки в банці. Крики, лайка. Кожен норовить познущатися над молодшим, по званню. Або покарати, або на берег не пустити. Ось Ви не такий, тому і вважаєтеся на бригаді «білою вороною» і ходу Вам не дають…

Левченко спохмурнів, дістав з кишені портсигар, вивудивши звідти сигарету, запалив. Обидва мовчали, якійсь час. Нарешті командир, втиснувши недопалок в попільничку, сказав:

- Не знаю чи у всьому ти маєш рацію. Дуже різкий в оцінках. Не можна все ділити на чорне і біле. Палітра, як відомо, має сім кольорів, але певна логіка в твоїх словах є.

На цьому для Барка чаювання не закінчилися. У перебігу місяця, два три рази на тиждень, із завидною постійністю, комбриг запрошував Сергія в свої апартаменти. Ці посиденьки Барк переносив через силу. Він був «жайворонком», тобто легко міг вставати в 4 або 5 ранку. Комбриг, як виявилось, був «сова» і спати лягав далеко за північ. У зв´язку з цим, Сергію складно було зберігати бадьорість і свіжий вигляд.

За чаєм, комбриг згадував всякі випадки свого корабельного життя. Час від часу він переривав свої оповідання питанням:

- Ти згоден?

- Так, товариш комбриг, природно!

Через якійсь час, комбриг вирішив, що в достатній мірі «обробив» Сергія. І той, що називається «дозрів». Проводячи його до дверей флагманської каюти, сказав:

- Завтра ти мені скажеш своє остаточне рішення. Яке б воно не було, я його підтримаю. Сподіваюся, воно буде єдино правильним. Ти ж не дурень і не ворог собі.

Прийшовши в каюту, Сергій дістав лист паперу і написав рапорт на ім’я комбрига:

- Прошу Вашого клопотання перед вищестоящим командуванням про переведення мене на підводний човен..

Потім сходив до командира. Внизу рапорту Левченко дописав: - На переведення згоден.

Вранці, проходячи ют «Гепарда» комбриг, побачивши Сергія, заусміхався і запитав:

- Ну, вирішив? Де служити будемо?

- Так точно товариш капітан 1 рангу, вирішив.

- Ось і добре. Давай свій папір.

Комбриг узяв рапорт, почав читати. Усмішка сповзла з його лиця, її змінили гримаси гніву, обурення і досади. Мабуть, йому було шкода вечорів чаювання, які пройшли даремно, і власного красномовства, яке так і не досягло мети. Ні слова не кажучи, він обернувся на каблуках і пішов.

- Ось зараз ти і отримаєш на горіхи: - сказав Сергію Левченко і, як завжди, був правий. На завтра на корабель з перевіркою нагрянув флагманський штурман. Накопав купу зауважень. По дрібницях, але крику було багато. Тепер на всіх заняттях, які проводив флагштур, він починав прізвищем Барка і закінчував ним. Природно в негативному світлі.

У клубі здерли фотографію Сергія із стіни пошани. А незабаром комбриг, прискіпавшись до якоїсь то нісенітниці, оголосив йому сувору догану в наказі. Незабаром два лейтенанти з «Гепарда», що прослужили свій покладений рік, отримали чергове звання – старших лейтенантів. Сергій не отримав. Левченко, як би виправдовуючись, говорив:

- Ти ж знаєш, я б тебе в першу чергу представив, але ж сувора догана. Комбриг все одно не підпише...

Рапорт Сергія про переведення командир бригади все ж таки підписав. Стримав слово. Незабаром в частину прийшла депеша з штабу флоту, де наказували лейтенанта Барка розрахувати і направити у відділ кадрів флоту за отриманням нового призначення. На цьому закінчилася його служба на надводних кораблях «дикої дивізії». Йшов радісний і задоволений як слон. І навіть брак абиякого майна при здачі справ, за що довелося викласти пів окладу, його не засмутив.

Опісля декілька днів, Сергій вже входив в будівлю відділу кадрів флоту. Ось і знайомий кабінет №7. За тим же столом сидів той же кап три.

- Здоров´я бажаю товариш капітан 3 рангу.

- Привіт, привіт. Давно не бачилися.

- Ось, прибув за новим призначенням.

- Так, так. Ступай до начальника відділу кадрів. Ти у нас такий важливий гусак, що начальник бажає особисто вручити тобі розпорядження. Серце у Сергія йокнуло, щось тут було не так. По злорадній усмішці кадровика було видно, що чергову гидоту йому вже приготували. Вийшовши з кабінету №7, Сергій дістав сигарету. Зробивши декілька затягувань, кинув її в урну для недопалків і готовий до всього, постукав в двері кабінету №1. Окрім Овчинникова, там сидів ще якийсь кап два.

- Дозвольте, товариш капітан 1 рангу?

- А, ось і наш альпініст. Заходь, заходь. Прибув за розпорядженням?

- Так точно.

- Ось, отримай бажане. Призначаєшся штурманом на підводний човен С-336, 26 бригади підводних човнів. Місце базування – затока Володимира, селище Ракушка. Не доводилося бувати?

Це був удар нижче за пояс. Ще в училищі Сергій чув приказку: - «Якщо у Землі є дупа, то це Ракушка». Замішання, що відбилося на обличчі Сергія, не пройшло непоміченим, і розвеселило Овчиннікова. Він явно насолоджувався моментом.

- А, що з обличчям? Чого чекав, скажи, будь ласка?

- Але в затоці Стрілок базується бригада човнів в бухті Конюшкова і дивізія в бухті Павлівського.. Адже я і житло вже отримав в Тіхоокеанську і переїздити нікуди не треба.. Думав..

- Ось думати тобі якраз і не треба. Ми за тебе вже подумали. Будь вдячний за те, що переводишся на човен. Командувач як сказав: - «Якщо відмінно прослужиш рік».

- Так я і служив відмінно! У партію прийняли, на бойову службу сходив старшим штурманом – оцінка відмінно. У клубі на дошці кращих фахівців висів..

- Знаємо, знаємо. Але, окрім цього, на гауптвахті встиг посидіти і сувору догану отримати.

- Ви і це знаєте!

- А як ти думав? Це відділ кадрів флоту, ми тут все знаємо. Так, що були всі підстави в переводі тобі відмовити і, якби комбриг твій рапорт не підписав, так би і зробили.

Коли Сергій повернувся додому, Ліза по його обличчю відразу все зрозуміла.

- Ну, що отримав призначення?

- Отримав. – буркнув Сергій.

- Невже в Ракушку, - сплеснула руками Ліза.

- В її рідну.

За вечерею Ліза, як могла, утішала чоловіка:

- Та не переживай ти так, і там люди живуть. Худа без добра не буває, все налагодиться.

 

Меридіан 3

Ракушка

 

Через два дні, Сергій вже вантажився в літак, що вилітає по маршруту Владивосток – Ольга. Це був районний центр, від якого до Ракушки було, близько 30 кілометрів і раз на день туди ходив автобус. Авіарейс виконувався літаком АН-2, який в народі називався «кукурузником». У кабіні (салоном це не назвеш) замість крісел, уздовж бортів розташовувалися вузькі відкидні сидіння. Пасажири сиділи на них щільно, як шпроти в банці, торкаючись один одного плечима. Зверху звисали металеві ручки на тросі, за них слід було триматися для збереження рівноваги. Попереду, быля кабіни пілотів, сидів якийсь бородатий чоловік, всі інші були жінки. Через декілька хвилин після зльоту, літак почало трясти і кидати з одного боку в інший з неймовірною силою. Це були горезвісні «повітряні ями», позначалася близькість моря і те, що політ був над сопками, це сприяло завихоренням і нестабільності повітряних потоків. Пасажирам роздали спеціальні пакети, які вони тут же почали заповнювати змістом своїх шлунків. За годину польоту Сергій відчув, що зрадницька нудота підкочує і йому до горла. Кріпився, як міг. Не вистачало ще, щоб він, військовий моряк при формі, схопився за пакет. Взагалі то Сергій добре переносив хитавицю. У його атестаціях була навіть фраза: «До морської хвороби не схильний.». Але тут було інакше. На кораблі хитавиця була рівномірною. Можна було передбачити, зараз гойдне управо, потім вліво, потім вниз. Це допомагало триматися. Тут же кидало хаотично. Ні з того ні з сього, літак буквально падав вниз, потім, немов ударившись об щось, завмирав. Ревучи мотором, підіймався вгору і знову падав. Кренився то праворуч то ліворуч, і так всі дві години польоту.

Нарешті «кукурузник» вдарився колесами об землю, підрулив до якогось сарая і зупинився. Пасажири вийшли. Аеродром виглядав поляною, оточеною сопками, порослими кедровим лісом. Посередині поляна була покрита іржавими металевими перфорованими стрічками. Це була злітна смуга – все, що залишилося з часів війни від польового аеродрому авіаційного полку.

Пасажирів вже очікував автобус, на якому всі відправилися в райцентр – 7 кілометрів у бік моря. Селище Ольга розташовувалася на березі однойменної бухти, складалась з причалу і декількох десятків, в основному, дерев´яних одноповерхових будинків. І лише в центрі знаходилося декілька цегляних адміністративних будівель. На Україні будь-яке село було багато більше цього райцентру. Потинявшись по селищу, Сергій прийшов на зупинку, звідки повинен відправлятися автобус на Ракушку. До свого здивування, виявив тут майже всіх пасажирів, з ким летів з Владивостока. Не було тільки бородатого чоловіка. Подали автобус. Це був старовинний вироб вітчизняного автопрому на базі вантажівки ГАЗ-53. Автобус рушив, гуркочучи іржавим залізом і підстрибуючи на вибоїнах з крейсерською швидкістю не більше 30 км. на годину.

Перша зупинка була в селищі Тимофіївка, це була бухта Південна затоки Володимира. Тут базувався дивізіон протичовнових кораблів. На зупинці зійшли майже всі пасажири. У автобусі залишилися, окрім Сергія, три молоді жінки. Побачивши, що Сергій не вийшов в Тимофіївці, заусміхалися.

- Ви мабуть штурман на триста тридцять шосту?.

Сергій кивнув, здивувавшись про себе такій обізнаності. Немов, прочитавши його думки, жінки сміючись, пояснили:

- Не дивуйтеся. Тут все про всіх все знають, допомагаємо друг дружці. Жителів, навряд чи сотня набереться. І взагалі у нас в Ракушці давно побудований комунізм.

- А що ж слава така, що це місце вважаеться засланням?

- Ну, хто міг таке сказати?! Може тільки корінні москвички або ленінградки, які без своїх мегаполісів-мурашників жити не можуть. Так, театрів і ресторанів тут немає, зате є своя краса. Особливий мікроклімат, більше трьохсот сонячних днів на рік. Купаємося в морі з травня по жовтень. Судіть самі, зараз середина жовтня, а тепло як влітку. Навколо незаймана тайга. Такого полювання і рибалки як тут, Ви ніде не знайдете. Гриби можна косою косити, у кожної господині в холодильнику каструля червоної ікри.. Та Ви самі все побачите…

Переваливши черговий пагорб, автобус покотив уздовж невеликої бухти. Сергій мимоволі замилувався панорамою, що відкрилася. Недоторкано чистий пісок оздоблював бухту широким пляжем. Посередині підносився острівець з нагромадження каменів. Бухта звужувалася до виходу і там невеликі сопки, порослі дубовим підліском, спускалися до води, закінчуючись невисокими скелями.

- Це бухта Середня, сюди ми по вихідних їздимо купатися і відпочивати. До Ракушки 4 кілометри, – пояснювали жінки.

В´їхавши на черговий пагорб, де на узбіччі був вкопаний невисокий стовп з написом «селище Ракушка» на поперечно прибитій дошці, автобус зачихав мотором і зупинився. Водій виліз, відкрив капот і поліз розбиратися. Сергій теж вийшов з салону, закурив і почав оглядатися. Внизу дорога упиралася в широку площу, збоку її стояв довгий двоповерховий будинок. Зліва сопка оздоблювалась двома неширокими терасами, на яких стояло сім двоповерхових будиночків. Справа за металевою огорожею з сітки-рабиці, мабуть, розташовувалася сама частина. У центрі вгадувалася будівля клубу, праворуч від нього три триповерхові корпуси. Мабуть це були казарми єкіпажів. На березі були видимі три вузькі пірси, біля яких стояло сім підводних човнів. Праворуч від них ще один пірс, біля якого стояла плавбаза. На крайньому пірсі два хлопчаки років семи-восьми сиділи з вудками і ловили рибу.

- Дуже демократично, - подумав Сергій. – В дивізії за це вже б зняли чергового по КПП і черговому по бригаді надавали б чортів.

Жінки не стали чекати, поки налагодять автобус і пішли пішки. До зупинки залишалося якихось двісті метрів. Прихопивши свою валізу, відправився за ними і Сергій. Підійшовши до будинку на площі, одна з жінок зупинилася, очікуючи його.

- Тут у нас на першому поверсі магазин і пошта, на другому офіцерський гуртожиток. Заходьте і влаштовуйтеся. У частину йти не треба, все одно до обіду у них політзаняття. Обід о 13 годині. Офіцерська їдальня зліва за КПП, там побачите. У залі столик із зеленою скатертиною, це для гостей. Там Вас нагодують. Не соромтеся. Після обіду підете в свій екіпаж, він розміщується в другому корпусі на третьому поверсі, зліва. Ну ось, ніби все сказала. Успіху.

- Спасибі за вичерпну інформацію. Я Сергій, а Вас як звуть?

- Люба, я дружина стармеха вашого човна.

* * *

О 13 годині 07 хвилин Сергій увійшов до офіцерської їдальні. Зал був невеликим, стояло всього 6 столів, кожен на чотири персони і заповнений він був меньш ніж наполовину. У залі працювали дві офіціантки, одна з них тут же підійшла до нього.

- Здрастуйте, мене звуть Оля. Ви у нас гість або член екіпажа?

- Член, - відбувся жартом Сергій.

- Все ясно. Сідаєте за будь-який вільний столик. Чи ні, он ваші сидять за другим столом. Туди і сідайте.

За вказаним столом обідали два офіцери, капітан-лейтенант і старший лейтенант медичної служби. Сергій поздоровався і всівся на вільне місце.

- Оля сказала, що я ваш. Сергій Барк – штурман.

- Андрій Петрович – мінер.

- Юрій Костянтинович – лікар, для своїх просто «док».

Сергія дещо здивувало, що молоді люди представилися по імені і по батькові, але він промовчав. Підійшла Оля, поклала перед ним прилади.

- Що будете, суп або борщ? На друге риба в кляре або шніцель?

- Борщ і шніцель.

- На гарнір гречка або смажена картопля?

- Картопля.

Після обіду вишли на перекур. «Док», що не палить, відкланявся і пішов в санчастину. Сергій похвалив їдальню:

- Кучеряво живете, у вас навіть меню на вибір, як в ресторані, і смачно.

- Наш кухар – Вера Петрівна раніше і працювала в ресторані і готує відмінно, це всі приїжджі відзначають.

- А їдальня маленька і їдоків щось малувато. Де всі офіцери?

- Так у нас всі дома харчуються. У їдальні тільки неодружені та чергова служба. Я, правда, тимчасовий неодружений, дружина виїхала народжувати до тещі до Європи.

Це повідомлення приємно уразило Сергія.

- Невже на сніданок, обід і вечерю можна ходити додому?!

- Так, так. І ночувати, до речі, теж. Це Ракушка, такі у нас пільги за віддаленість від цивілізації. Боєготовність не страждає, бігти від будинку до човна п´ять хвилин і в кожній квартирі є телефон.

- А в місті лякають Ракушкою, я навіть в Пітері чув приказку «Якщо у Землі є дупа, то це Ракушка».

- Не знаю, хто це склав. Думаю той, хто тут ніколи не жив. Подумай сам. Так у нас не бере телевізор, немає ресторанів, театрів, музеїв і бібліотек. Неодруженим, згоден, нуднувато. А ось жонатим тут просто рай. Я вже відзначав – харчуватися удома, ночувати удома, квартири всі із зручностями і їх вистачає всім. Всі отримують пайок, що спрощує питання з продуктовим забезпеченням. Фільми в клубі три рази на тиждень. Картини всі свіжі їх привозять з Владіка. А охота і рибалка, які! Сам побачиш. Природа тут людиною ще не зіпсована, чисте повітря і вода. Чай ми п´ємо з лимонником і элеутеракоком - це рослини схожі на женьшень, тому у нас ніхто не хворіє ні дорослі, ні діти. Тут вважається поганим тоном вилаяти підлеглого і взагалі підвищувати голос. Всі один одного знають і живуть дружно. Ми навіть квартири не замикаемо, коли йдемо до крамниці. Ну і таке інше.Гаразд, пішли в екіпаж.

З їдальні рядового складу натовпами виходили матроси. Старшини шикували їх по екіпажах і строєм відводили в казарми..

Піднявшись на третій поверх будівлі, в правому крилі якого розміщувався екіпаж підводного човна «С-336», Андрій завів Сергія в крайню від входу кімнату:

- Це кімната офіцерського складу, ось це твій стіл біля вікна. У сусідній кімнаті розташовуються зам і старпом, а кімната навпроти – кабінет командира. Далі по коридору кубрик особового складу і побутові приміщення. Тепер піди представся командирові і підемо на човен.

Сергій підійшов до кімнати, двері якої прикрашала емальована табличка з написом «Командир ПЧ», постукав і, просунувши голову всередину приміщення, запитав:

- Дозволите увійти?

Дозволу не послідувало, але й заборони теж. Сергій увійшов до кабінету. За письмовим столом двое капітанів 3 рангу грали в нарди і були повністю захоплені грою. Офіцери однакові за віком і по званню і як тут обчислити хто з них командир. Поки він роздумував, один з тих, що грають кинув кістки на дошку і обрадувано вимовив:

- А ось і кіш! Тепер марсы, сто пудів! – той, що виграв обернувся лицем до Сергія і той побачив у нього на погонах інженерні молотки, Це означало що командиром був другий офіцер. Сергій узяв під козирьок:

- Товариш капітан 3 рангу, лейтенант Барк, призначений штурманом у Ваш екіпаж.

- Це приємна новина, а то без штурмана як без рук. А ім´я по батькові у лейтенанта Барка є?

- Так точно. Сергій Миколайович.

- Дуже приємно. Я Васечкин Олег Іванович. У неофіційній обстановці і в кают-компанії офіцери у нас звертаються один до одного по імені по батькові. На човні по посади, без звань, так коротше. Це наш стармех, - командир вказав на вигрвшего в нарди офіцера, - Синіцин Юрій Сергійович.

До дверей увійшов високий старший лейтенант:

- Олег Іванович, екіпаж вишикуваний для переходу на човен.

- Єсть, прийнято, - звертаючись до Сергія, - а це наш старпом, Кучко Семен Олександрович. Підемо, представлю вас екіпажу.

Всі пройшли в спальне приміщення, де в широкому проході між рядів двох´ярусних ліжок був вишикуваний екіпаж.

- Струнко! – скомандував старпом. – Товариш командир, екіпаж вишикуваний для переходу на підводний човен.

- Вільно! Товариші підводники, представляю Вам нового члена екіпажу. Лейтенант Барк Сергій Миколайович, наказом командувача флотом призначений штурманом нашого підводного човна. Старший помічник, ведіть екіпаж на човен, я підійду пізніше.

Коли екіпаж пішов, командир запросив Сергія в кабінет:

- Завтра у нас вихід в море на дві доби. Забезпечуватимемо дивізіон протичовнових кораблів, наших сусідів. Вони базуються в бухті Південній. Ви, Сергій Миколайович, поки облаштовуйтеся в готелі-гуртожитку, встаньте на всі види постачання. Думаю, два дні вам вистачить.

- А як Ви в морі без штурмана?!

- На цей вихід з нами піде флагманський штурман.

- Ні, так не годитися. Я штурман цього човна і повинен іти в море. У готелі я вже влаштувався, останнє потім.

- Ваше бажання вельми похвально, - посміхнувся Васечкин, - тільки спочатку потрібно ознайомитися з човном, вивчити його, здати покладені заліки флагманському штурманові…

- Ось на виході і здам ці заліки. Адже я не зовсім зелений лейтенант після училища, вже рік був штурманом сторожового корабля.

- Гм, але у нас підводний човен. Тут своя специфіка.

- Після третього курсу я два місяці проходив практику на аналогічному проекті. Човен відпрацьовував задачу №2 і постійно ходив в море. До кінця практики я вже стояв самостійну вахту. Переддипломне стажування проходив на атомному човні, це ще три місяці.

- Цікаво. А як же ви потрапили на надводний корабель, якщо відпрацьовувалися на човнах?

- Ну, це довга історія, Олег Іванович, як небудь розповім.

- Стоп, стоп. Я щось чув. Це не Ви до командувача у вікно лазили?!

- О, боже, вже і тут про це знають!

- Так ця історія вже знайшла на флоті форму анекдота. І ось переді мною сам фігурант. Нумо, тепер по порядку і подокладніше, дуже цікаво.

Коли Сергій закінчив свою розповідь, командир розсміявся:

- Так, завдатки корсара і авантюриста в наявності. Вам би років триста тому народитися. Гаразд, відхід завтра о 8.00. Поки можете бути вільні.

Вранці, коли швартові команди вже стояли на носовій і кормовій надбудовах, в рубку піднявся флагманський штурман капітан 3 ранги Валтушкас Влад Раймондович. Це був усмішливий прибалт, невисокого зросту (що не типово для прибалта). По його обличчю можна було припустити, що людина він незлобива і цілком кампанійська. Васечкин тут же сипонув командами:

- Сходню на пірс. Віддати швартови. Прапор перенести. Кермо ліво десять. Правий мотор малий назад.

Корма човна поволі, немов неохоче, покотилася вліво, залишаючи між пірсом і корпусом човна вузьку смужку чистої води.

- Кермо прямо. Обидва мотори середній назад. – продовжував командувати Васечкин.

Сергій представився флагштуру і спустився вниз. Коли човен занурився для дифферентовки, Влад Раймондович зайшов в штурманську рубку, щоб зробити належні записи в навігаційному журналі. Але там вже було записано наступне:

- 08.00 14 жовтня 1968 року, залив Володимира. Стоїмо у пірса №3 правим бортом, першим корпусом. Заглиблення: форштевень – 4,3 м., ахтерштевень – 4,5 м. Поправка гірокомпаса Гк=0, визначена по трьом пеленгам. М-к Балюзек – 142,5, вогонь Ракушка – 237,0, перший створний знак затоки Володимира – 357,0. Поправка магнітного компаса Мк= +2,0.

- 08.05 Відішли від пірсу №3, переходимо в район дифферентовки. Хода і курси перемінні.

Уважно перечитавши запис, флагштур сказав:

- Виконано вірно, але не слід було це робити, адже Ви ще не допущені до самостійного управління бойовою частиною.

- Пробачте, не подумав. Зробив автоматично, за звичкою.

- Звідки «за звичкою»? Адже ви тільки з училища.

- Ні. Я вже рік служив командиром БЧ-1 сторожового корабля

- А, ну тоді швидко увійдете до курсу справи.

- Мені вже доводилося нести самостійну вахту на цьому проекті під час практики.

- Так, а де?

- В Балдераї, під Ригою. «С-111» якраз відпрацьовувала задачу №2 після ремонту.

- Вельми добре. Ну, продовжуйте «рулювати», я буду на контролі.

По загальнокорабельній трансляції пролунала чергова команда командира:

- Закінчена дифферентовка. Продути середню. Приготувати правий дизель для продування баласту.

Тепер необхідно пояснити читачеві далекому від теорії живучості корабля, що таке дифферентовка. А означає це наступне. У підводному положенні, шляхом закачування води в одні цистерни і відкачувавши її ж з інших, добиваються положення, щоб човен мав нульову плавучість. Тобто був би, в ідеалі, не важче за воду і не легше. Тоді знаходився б, ніби то в зваженому стані, і пересувався в горизонтальній і вертикальній площинах тільки за допомогою ходу і керма. На такому ж принципі плаває під водою акула, у якої, як відомо, на відміну від інших риб, відсутній пузир. Пузир у риби додає їй позитивну плавучість, і якщо її (рибу) оглушити і обездвижить, вона спливе на поверхню. Акула ж в цій ситуації піде на дно. Проте, човен все ж таки в кращій ситуації, чим акула. Залишившись без ходу, він може відкачати насосами частину води з цистерн за борт, таким чином знайде позитивну плавучість і почне спливати.

Вийшовши із затоки Володимира, триста тридцять шоста увійшла до району, де вже знаходилися три малі протичовнові кораблі. Човен занурився, і кораблі приступили до тренувань. Їм було необхідно відпрацювати практичні навики гідроакустиків по використанню сонарів в активному і пасивному режимах, а також тренування по виходу в атаку на підводний човен. Замість глибинних бомб у них були спеціальні шумові гранати. Човен не ухилявся, даючи можливість кораблям спокійно відпрацьовувати свої протичовнові розрахунки. Сергію вперше довелося почути, як проходить над головою надводний корабель. Це нагадувало знайомий з дитинства шум кур´єрського поїзда що проходить поряд, це ще коли були в ходу паровози. Вони шуміли по особливому. Таке – чух, чух, чух. Так же сприймалося проходження корабля над човном. Шум з´являвся десь далеко, поступово наростав до максимального значення, і ось вже гуркотів над головою, що примушувало інстинктивно втягувати голову в плечі. Неприємні відчуття з´являлися і при роботі акустики надводних кораблів в активному режимі. Посилка гідролокатора, ударяючись об корпус човна, видавала неповторний звук. Немов ви сидите в сталевій бочці, і хтось ударяє по ній молотком. Дзинь, а потім відлуння реверберації – буль, буль, буль. Знову – дзынь – буль, буль, буль. Звуки ці кожен підводник відчуває шкірою, і означають вони: « Ось ви хлопці і попалися». Потім сипляться на голову шумові гранати. Розумом розумієш, що все це тільки гра, але неприємно. Якийсь страх залишається, десь на генному рівні.

По приходу в базу, Валтушкас передав командирові заповнений заліковий лист:

- Ось, можеш писати наказ про допуск штурмана до самостійного управління, заліки я йому проставив.

- Новина приємна, але дивовижна, - відреагував Васечкин.

- Нічого дивовижного, корабельна виучка. Кораблі ходять на швидкостях удвічі і втричі швидше за нас, штурманові там потрібно крутитися. На човні, в цьому відношенні, легше і простіше. Так, що з штурманом тобі, здається, повезло.

Повернувшись з моря, Сергій почав відпрацьовувати підлеглий особовий склад, який окремі нормативи насилу витягав на трійку. За тиждень напружених тренувань цю недолугу вдалося усунути. Поступово він перезнайомився, а з деякими подружився, з жителями містечка і ознайомився з прилеглими околицями. У трьох кілометрах на північ від Ракушки протікала річечка Халуай, що впадає в затоку. Через річку перекинутий міст. У районі моста, річка здавалася достатньо широкою і повноводною. Але якщо піднятися метрів на п´ятсот вгору проти течії, то на перекатах її і курка убрід перейде. Відразу за містком цивільне село з життєрадісною назвою «Веселий яр» В селі одна вулиця та декілька десятків будинків, але є школа, пошта і крамниця. Була там ще одна визначна пам´ятка – агар агаровий завод. Навряд чи доречний тут термін – завод. Підприємством була невелика одноповерхова будова, з якої стирчала висока труба. Навряд чи там працювало більше десяти чоловік. Жителі Веселого яру, в основному, робочі місцевого звірорадгоспу. Звірорадгоспом була обгороджена огорожею ділянка тайги площею близько 10 квадратних кілометрів, де вільно проживали цілком дикі олені – ізюбри. Кожну весну у них зрізають молоді роги – панты, з яких виробляють ліки пантокрин. Ще в селі знаходилася прикордонна застава. Очолював її лейтенант. Був у нього помічник – старшина надстрокової служби і десяток солдатів срочников. На заставі були чотири коні і дві службові собаки. Кожен ранок наряд з двох чоловік на конях об´їжджав побережжя, досліджуючи прибережні пляжі. Чи не залишили на невинно чистому піску сліди своїх підкованих черевик або ласт чужеземніі диверсанти.

Ліс, що оточував Ракушку з усіх боків, називався - тайга. Багато дерев і кущів були Сергію абсолютно не знайомі. Потім від старожилів дізнався їх назви – багульник, элеутеракок, ялівець, ліани китайського лимонника, пробкове дерево, кедри. Але основну масу складав дубовий підлісок, тому грунт був буквально усипаний жолудями. Заглибившись в ліс для поповнення своїх ботанічних знань, Сергій вийшов на невелику галявину. Увагу його привернув наростаючий незвичайний шум. Немов хтось на всюдиході продирався крізь кущі, проте звуку мотора чутно не було. Джерело шуму скоро з´явилося. Через поляну мчало стадо диких свиней. Було їх декілька сотень. Попереду біг красень-кабан із закрученими вгору іклами з шерстю що дибки стирчала на загривку. За ним декілька самців, потім крупні свиноматки і пидсвинки, замикало групу з півсотні поросят. Стадо мчало лавою у формі клину, згинаючи на своєму шляху кущі і дрібні дерева, ламаючи сухі гілки. Стадо пробігло вниз, у бік частини і в лісі знову запанувала тиша. Сергій навіть не встиг злякатися. Хоч на кабана йому полювати не доводилося, від бувалих мисливців він чув, що дикий кабан страшний звір. Підступний і нещадний, його навіть ведмідь боїться. Спустившись з сопки, Барк зайшов на КПП. Чергував немолодий мічман Андроников Петро Анисимович. Був він із старожилів і в народі називали його Анісич. Йому він і вилив душу:

- Неподобство Анісич! Стадо диких свиней, чи не по селищу промчало. Тут же жінки, діти. Запросто можуть, якщо не затоптати, то скалічити.

Вислухавши його страхи, Анісич розсміявся:

- Не бійся Сергію, це свині нашого підсобного господарства, вони людей не кривдять.

- Ага, Ви вважаєте, що я дикого кабана від домашньої свині відрізнити не можу?! Якщо я в лісі з кабанами і не зустрічався, то в зоопарках Ленінграда і Києва бувати доводилось.

- Та ти не гарячися, тут справа в іншому. У нашому підсобному господарстві є дірки в огорожі, скільки їх не закладай, свині нові роблять. Потім всі махнули на це рукою. Стадо вільно ходить в ліс ласувати грибами і жолудями. Бачив, які вони у нас угодовані? Заходять вони в тайгу іноді кілометрів за п´ять, там зустрічають своїх диких родичів. Виникає любов і таке інше… Років за десять в господарстві білих свиней вже не залишилося, тепер всі коричневі і в шерсті, нова порода вивелася. А так вони цілком домашні, людей не чіпають і головне – ночувати додому приходять.

- Але я ж бачив сікача ось з такими іклами!

- А це їх ватажок, кличка в його - Поль Робсон. Але він теж ще нікого не образив.

- Ну і скільки таких свиней в підсобному господарстві?

- Цього ніхто не знає. По паперах повинно бути двісті голів, але фактично їх багато більше. Вони приходять, уходять. Іноді прийдеш – їх там не більше сотні, через пару днів дивишся – штук триста в загородці.

Сергію нічого не залишалося, як відправитися в гуртожиток, де увечері повинен був відбутися турнір в кашу і де у нього були серйозні шанси на вихід у фінал.

У офіцерському гуртожитку проживало всього дев´ять неодружених лейтенантів. Розміщувалися вони в кімнатах по двое. Але в одній з кімнат проживав один мешканець – старий капітан-лейтенант Жеребцов Юрій Павлович. Було йому майже 35 років, по флотських мірках в такому віці ходять вже в капітанах другого рангу. Невідомо за які гріхи він так відстав. Можливо, хотів дотягнути до сорока і піти на пенсію. Лейтенанти відносилися до Жеребцова із співчуттям і шанобливо іменували його Паличем. В неділю був у Палича день народження, виконувалося 35 років, і екіпаж гуртожитку вирішив відсвяткувати його з вигадкою, весело і незвично. Всі знали, що до горілки Палич був байдужий, а ось пиво любив надзвичайно. Пиво в Ракушці зроду не бувало, як ніяк продукт що швидко псуеться. Але все вирішилося. Один з лейтенантів випросив у мічмана Харіна мотоцикл і змотався за 100 км. в найближче містечко Кавалерово, де і купив ящик пива. У селі Веселий Яр орендували кобилу. Всю суботу, щось клеїли, малювали. Нарешті все було готово.

В неділю, у вісім ранку, лейтенанти в тільняшках, в чорних пов´язках на голові, прикрашених черепами і схрещеними кістками, при кортиках і з конякою попереду, вишикувалися у дверей кімнати Жеребцова. Хор з дев´яти горлянок грянув: «Боже царя бережи».. Коли сонний Палич відкрив двері, очі його збільшилися вдвічи, а рот відкрився. У двері просунулася кінська морда, на шиї у коня висіли дві здоровенні сітки, в кожній знаходилося по 10 пляшок пива. На грудях красувався плакат, на якому зображений підводний човен. Замість форштевня у нього була кінська голова, верхи на корпусі в позі вершника сидів капітан-лейтенант з приклеєною головою вирізаної з фотографії Жеребцова. Внизу поздоровлення на російській, українській, англійській, литовській і грузинській мовах. Хор продовжив заздоровницю на честь ювіляра і почав вручати подарунки. Було весело.

Відсміявшись, почали накривати на стіл виключно човнові делікатеси. Банки осетрини, гусячого паштету, шпротів, печінки тріски, шинки, всяких сирів, компотів з персиків і ананасів. Само собою всякі вина і спирт. Поки троє розкривали банки, останні вирішили вивести коняку назовні – вона свою роль вже відіграла.

Та ба. Розвернутися у вузькому коридорі мордою до виходу кобила не могла унаслідок своїх габаритів. Почали її виводити заднім ходом, тобто хвостом вперед. Кобила спокійно дозадкувала до сходів, але далі ні кроку. Її тягнули за хвіст і за гриву, штовхали в груди, але вона стояла як партизан. Спускатися задом по сходах кобила не бажала, мабуть боялася впасти або щось ще там у неї було на думці – не відомо. Вирішили тимчасово залишити тварину у спокої, перекусити і заразом подумати, як вирішити цей ребус. Компанія відправилася в кімнату до Палича, а коняка залишилася стояти в коридорі. Щоб вона не нудьгувала, дали їй пару буханців хліба. Сіли за стіл і почали святкувати. Незабаром, загальну увагу привернув сторонній звук. Ніби як прорвало водопроводну трубу, і на палубу хльостала вода. Вискочивши в коридор, зрозуміли, в чому справа і жахнулися від побаченого. Задерши хвіст, щоб не окропити його, коняка справляла малу потребу. Сцяла вона довго. Кобилья сеча поступово залила весь коридор другого поверху, потім протекла по сходах і залила коридор на першому.

- Це ж, скільки з неї вилилося, не менше відра?! – Захопився Сергій.

- Нічого дивовижного, якщо вона за раз випиває майже два відра, - із знанням справи резюмував Палич.

Але як би там не було, справа пахла скандалом. І не тільки скандалом, але і кінською сечею. Нарешті загальний мозковий штурм вирішив задачу, як розвернути кобилу. Спішно звільнили від речей дві кімнати, двері яких були напроти один одного. Коняку на півкорпусу завели в одну з них, потім дали задній хід і завели задом на півкорпусу в другу. Після цього розвернули її головою вперед. Передом кобила легко спустилася по сходах і її вивели назовні. Напевно, вона теж отримала легкий стрес, тому як, опинившись на волі, видала гучне І-ГО-ГО-ГО і, задерши хвіст, галопом помчала в село. Дорогу вона знала.

Лейтенанти сходили за прибиральницею, бабою Клавою, і вона за червонець прийшла мити підлоги. А свято продовжувалося до вечора, і Палич визнав, що це було одне з кращих його іменин.

У напівкілометрі від Ракушки розташовувалося декілька будинків на відшибі. Місце це називалося «мінпартия». Звідки з´явилася така назва, ніхто не знав. Можливо, в зруйнованому пакгаузі, який знаходився поблизу, зберігалися якірні міни за часів російсько-японської війни 1905 року. Мінпартія складалася з п´яти дерев´яних будиночків, де проживало декілька сімей. Це були корінні місцеві жителі, в основному пенсіонери, аборигени, як їх звали в народі. Деякі з них працювали в частини на підсобному господарстві. Тут же жила баба Клава, що працює прибиральницею в гуртожитку. У баби Клави було сім кіз і цап по кличці Борис. Це був справжній мачо. Прямі виті роги і біла борода прикрашали його голову, шерсть світло-сіра шовковиста і лише на спині від голови до хвоста широка темна смуга. Копитця чорні, блискучі, що на тлі білих ніг створювало враження лакових туфель. Зрозуміло, що перед таким красенем не могла встояти жодна коза. Тому кози добре доїлися і молока давали в надлишку. В усякому разі, козиного молока дітям вистачало, а дітвори в Ракушці було багато. Кіз тримали і ще декілька бабць – аборигенів. Загалом, було таке собі невелике козине стадо. Кіз ніхто не прив´язував, і вони вільно переміщались по простору. Правда, дисципліну знали і паслися виключно поблизу від своїх будинків. На відміну від них, Борис любив прогулюватися по Ракушці. Мабуть йому подобалося, коли жінки, захоплено вигукували – «який красень!» і поспішали показати його дітям. Борис сміливо підходив поспілкуватися і навіть давав себе погладити.

Проте, була у Бориса одна погана звичка, дуже він не любив чоловіків напідпитку і боровся з алкоголізмом по-своєму. Сидів він вечорами в кущах, очікуючи чергової жертви, що поверталася з гостей. Якщо йшла група з двох-трьох чоловік, він їх пропускав. Але от з´являвся самотній гість, що підгуляв, спускається він під гору, погойдуючись на нетверезих ногах. Борис чекав поки той пройде мимо, потім, тихенько, вилазив з кущів і в стрибку ударяв лобом перехожого в дупу. Борис важив більше сорока кілограм, плюс ухил, зрозуміло, що утриматися на ногах ніхто не міг. Поки жертва, чортихаючись і обтрушуючись, підіймалася на ноги, Бориса і слід простигнув.

Зрозуміло, що основними жертвами Бориса були жителі готелю-гуртожитку, бо, в основному вони ходили вниз з гостей. Коли терпіння холостяцького гуртожитку лопнуло, було ухвалено рішення Бориса провчити. Розробили план. Лейтенант Харітонов – вага 95 кілограм, у минулому першорозрядник по боксу, був призначений приманкою. Ще 5 чоловік з тачкою – група захоплення. Харітонову налили пів склянки спирту, яким той вимив обличча і руки. Це для запаху, щоб Борис випадково його не упустив. І ось «приманка» погойдуючись і пахнучи етилом, вже спускається по дорозі під гору. Всіх турбувала тільки одна думка, чи не загуляв козел де нибудь на побаченні. Але Борис опинився на місці. Коли він вискочив з кущів на дорогу, Харітонов шелестіння почув, розвернувся і прийняв низьку боксерську стійку. Для Бориса це виявилося несподіванкою, і він забарився, мабуть міркував, що робити далі. Ціеї миті було достатньо, щоб накинути йому на роги мотузку. Тут же з криком «банзай» прибігла група захоплення. Бориса сповили, завантажили на тачку і повезли в гуртожиток. Там йому наділи чорні сатинові труси і тільняшку, потім чотири чоловіка влізли на дах і мотузками підняли його туди. На даху Бориса прив´язали до труби і відправилися святкувати успішне закінчення операції.

Вранці офіцери йшли на службу, побачивши на даху бекаючого Бориса у форменій білизні, сміялися і говорили йому щось образливе. Той переживав.

В обід Бориса на даху помітив начальник штабу і наказав козла зняти. Бориса опустили на землю, і він галопом помчав до себе в мінпартию. Більше в Ракушці він не з´являвся, про що жалкували всі жінки і діти.

…Біля крайнього БОСа (будинок офіцерського складу), який значився під номером один, завжди стояла двухсотлитрова бочка повна свіжої риби. Жінки підходили до бочки, відкривали кришку, і брали рибу кому скільки треба. В основному це були палтус і червонопірка, але не та червонопірка, яку ловлять в Дніпрі на вудку. Це була риба велика кілограма на півтора. Напевно у неї була якась назва, але жителі Ракушки цього не знали, і за оранжеві плавники охрестили її червонопіркою. Коли риба в бочці закінчувалася, жінки дзвонили командирові бербазы:

- Петрович, бочка порожня.

Командир берегової бази капітан 2 ранги Носенко Микола Петрович тут же давав необхідне розпорядження караульному взводу. Два матроси, вантажили бочку на тачку і везли її на берег, де між другим і третім пірсом лежала на піску сітка. Такий собі трал з розмахом крил метрів на сорок і матнею метрів на десять. Трал вантажили на шлюпку і двое матросів відпливали на ній метрів на сто від берега. Там трал скидали у воду, чоловік двадцять матросів хапалися за мотузки, що залишилися на піску, і бігом тягнули трал на берег. Крупною рибою завантажували бочку, що залишилася відвозили в підсобне господарство для свиней і собак. Так, що риба в Ракушці не переводилася. А ось за червоною потрібно було їхати в Ольгу, де місцеві, за пляшку спирту, давали відро червоної ікри.

Надвечір, офіцери любителі рибного лову ловили прямо з пірсу. Клювала риба добре. Кращою приманкою вважався човновий баночний сир, він добре тримався на гачку і не поганив рук. Ловилася, в основному, та ж червонопірка і камбала. Ще окунь-терпуг і бичок. Але тут бички зовсім не ті, що водяться в Дніпрі або в Азові. Це були крупні особини більше кілограма вагою, голова як качан капусти і паща в яку вільно можна просунути кулак. Голова у цих бичків складала половину риби, ще у них були колючки. Такий страшненький виродок. У їжу ці бички не годилися, оскільки якісь з них були отруйні, а розпізнати які отруйні а які ні, було складно.

Якось в кают-компанії, Сергій розповідав, як ловляться бички в Бердянську на Азові:

- Тільки гачок досягає дна, вже клювання. Бичок великий до двохсот грам, місцеві називають його Бердян.

Стармех Синіцин, теж пристрасний рибак, запитав:

- А наживка, яка?

- Та будь-яка піде. Тюлька, м´ясо. Можна на шматочки того ж бичка.

- А на гудзик слабо?

- Не зрозумів, Юрій Сергійович, Вашого жарту.

- Який жарт! У нас рибу можна і на гудзик ловити. Не віриш? Парі, що зловлю на гудзик?

Синіцин узяв в столі шматок шпагату, прив´язав замість грузила гайку, потім гачок і гудзик від матроського бушлата. Всі хто був в кают-компанії вишли на пірс дивитися. Юрій Сергійович кинув свою снасть у воду і почав підсмикувати її ривками вгору. Смикав він вже хвилин п´ять і публіка почала підсміюватися і кепкувати з його:

- Фокус не вдався – факір був п´яний.

- Гудзик мідний, для риби ніякої цінності не має. Ось якби золотий, тоді інша справа.

Синіцин незворушно продовжував смикати свою снасть. Раптом щось смикнуло за мотузку, трохи не вирвавши його з рук. Стармех спір виграв, це був окунь-терпуг кілограма на три.

Ще в Ракушці були багато грибів. Збирали, в основному, білі гриби – боровики, підберезники, підосиновики. Але щоб набрати кошик потрібно було ходити години дві. Якщо часу не було, можна набрати гарусовских грибів. Їх було дуже багато і росли вони в двох кроках від будинків. У цих грибів ціла історія. Раніше їх не їли бо вважали неїстівними. І жив в Ракушці років п´ять тому капітан 3 рангу Гарусов. Якось випив він міцно і посварився з дружиною. Заявив їй, що довела вона його до ручки, і вирішив він накласти на себе руки. Вийшов він за будинок, набрав каструлю цих грибів і почав смажити. Дружина вирішила, що він її розігрує, і пішла ночувати до сусідки. Вранці побачила вона, що грибів немає, а на сковорідці їх смажені залишки. Кинулася вона в спальню і побачила там тіло свого чоловіка в мертвому стані. Подзвонила в санчастину. Прибігли флагманський лікар і черговий доктор і виявили вони, що Гарусов ще живий. Вирішили промити йому шлунок, клізму поставити і таке інше. Але Гарусов знущатися з себе не дозволив, заявивши, що відчуває себе чудово. На завершення своїх слів, відправився на кухню і доїв гриби що залишалися на сковорідці. Після цього випадку, усі почали споживати ці гриби і дали їм назву – гарусовські.

* * *

Агент КДБ капітан Костін отримав спеціальне таемне завдання. Якщо коротко, воно полягало в наступному. Необхідно перевірити дотримання режиму в ракушанскій бригаді підводних човнів. Вірніше привезти неспростовні докази, що всякий режим і контроль там геть відсутній. Для цього була складена спеціальна легенда, нібито він племінник своєї старенької тіточки, що проживає в мінпартії, і приїхав до неї жити і наглядати за старенькою. Мабуть бабця Катерина була на гачку держбезпеки ще з довоєнних часів, або в молоді роки теж була агентом. Інакше як пояснити, що погодилася видати за родича сторонню людину. Костіну надали фальшивий паспорт на ймення Іванова Івана Івановича. Паспорт був пом´ятий, брудний, такий, що побував у воді. Фотографія наполовину відклеїлася, зображення на ній розпливлося, але якщо уважно придивитися, можна зрозуміти, що особа там зображена явно жіноча. Ще йому видали п´ять прямокутних шматків картону, на одній стороні яких друкарським шрифтом було надруковано – «ЗАМІНОВАНО». На іншій стороні зображений циферблат годинника. Дату і час Костін повинен був вписати від руки.

Костін був природжений артист. Приємної зовнішності, веселий, балакучий, знавець маси анекдотів, приїхавши в Ракушку, познайомився з багатьма офіцерами, з деякими неабияк випив і в короткий термін став для багатьох своєю людиною.

На КПП йому виписали разовий пропуск для відвідин командира берегової базы і начальника штабу бригади, яким він збирався нанести візит, нібито у пошуках роботи.

Командир бербазы Петрович, як його звали в народі, збирався покинути свій кабінет і відправитися у справах, коли в двері постукали. Увійшла молода людина, представився Івановим. Петрович вже знав, що це якийсь далекий родич баби Катерини.

- Якщо Ви з приводу роботи, то вакансій у нас немає, і Ви, напевно, про це чудово знаєте.

- Так може на підсобному господарстві або ще де?! Я можу електриком, сантехніком або по будівництву…Я на будівництвах працював, ось посвідчення моїх робочих спеціальностей.

Костін вигріб з кишені оберемок пом´ятих засалених посвідчень, зверху поклав свій брудний паспорт і посунув все це командирові бази. Петрович вийняв олівець з гільзи, що стояла на столі, і служила у нього в якості пенала, і олівцем, щоб не забруднити рук, гидливо відсунув від себе папери.

- Заберіть своє барахло, роботи у мене немає.

В цей час задзвонив телефон, Петрович відволікся розмовою, став, щось записувати в зошит, що лежав на столі. Скориставшись моментом, Костін сунув одну з картонок в порожню глиняну вазу, яка стояла на книжковій шафі. Судячи по шару пилу на вазі, місце було надійне. Вийшовши з приміщення берегової бази, він пройшовся по території. Перед пірсами, відразу за казармою караульного взводу, стояла караульна вежа. Це був пост №1. На вежі цілодобово стояв вартовий для спостереження за територією. Кут казарми і нижня частина вежі суцільно заросли чахлим чагарником, тут вдалося сховати другу картонку. Підійшовши до будівлі штабу, Костін пред´явив свій разовий пропуск, увійшов до під´їзду і огледівся. На сходовому майданчику, між другим і першим поверхом, висів електричний розподільний щит, куди він сховав третій картон. Порівнявшись з кабінетом начальника штабу, почув за дверима розмову на підвищених тонах. Мабуть начальник лаяв когось з невдалих підлеглих. Він якийсь час постояв в коридорі, але так і не дочекався коли відвідувач вийде з кабінету. Покинувши будівлю штабу, Костін попрямував у бік пірсів. Біля пірсу №2, по обидві його боки, стояло по підводному човну. Біля трапа кожного з них маячили матроси з карабінами (озброєний вартовий у трапа). Він вже пройшов метрів п´ять по пірсу, коли один з матросів подав голос:

- Ти куди преш, дядько?! Давай назад!

- Та я тільки подивитися.

- Ось з берега і дивись.- матрос зняв з плеча карабін.

- Гаразд, гаразд. Я вже пішов.

Костін розвернувся, проходячи біля кнехту, на який були заведені носові швартови одного з човнів, запитав:

- Хлопці, а як ця залізяка називається, до якої підводний човен прив´язаний?

- Це кнехт, дядько. Хиляй відціля, піхотна твоя душа.

Він пішов, але свій картон під кнехтом залишив. Останній картон він пристосував в офіцерському гуртожитку, знову ж таки сховавши її в електрощит.

Місія була виконана і при тому в рекордно короткий термін. Можна повертатися. Костін подумав і вирішив перечекати пару днів. Хай не вважають у відділі, що йому далося все легко і просто. Наступного дня він сходив на рибалку, наловив чимало риби, і отримав велике задоволення. Такого клеву випробовувати йому ще не доводилося. Увечері власноручно зварив потрійну юшку і добре повечеряв з місцевими дядьками похилого віку. Аборигени принесли спирту, солоних грибків і абиякої зелені з городу, так що вечеря вийшла на славу. Вранці він прокинувся пізно і з сильним головним болем, все-таки спирт для нього був питтям незвичним. Голову потрібно було поправити, а «ліки» можна дістати тільки в магазині Веселого Яру. Прокрокувавши три кілометри що відокремлювали Ракушку від села, на свіжому повітрі, голову трохи відпустило. Він зайшов в магазин, де був здивований великим асортиментом імпортних вин. На окремій полиці стояли осібно пляшки з непоказною білою наклейкою, де синіми літерами читався напис «Спирт питний». Продавщиця пояснила, що місцева публіка купує в основному спирт, а вино попиту не має. Костін узяв пляшку доброго угорського токаю, шоколад і дві пачки сигарет «ТУ-134». Розташувавшись на пустинному березі бухти, він невеликими ковтками відпивав терпке солодкувате вино, з хрускотом розгризав твердий чорний шоколад і передчував майбутні події. Через декілька днів в бригаду нагряне представницька комісія з перевіркою караульної служби, секретності і режиму. Спочатку вони перевірять папери, і по паперах все виглядатиме непогано. Потім полковник Горін, виходячи з штабу, відкриє електрощит на сходовому майданчику, злорадно посміхаючись, витягне і покаже всім нещасливий картон:

- Товариш комбриг, Ваш штаб підірваний вісімнадцятого числа о 8 годині 30 хвилині, якраз у той час, коли Ви заслуховуєте доповіді командирів підводних човнів.

Костін уявив, як піде плямами обличчя комбрига, як охне, і схопитися за серце начальник штабу.

Потім Горін витягне картон з під кнехту на пірсі:

- Тут спрацювала міна о 8 годині 40 хвилинах, того ж дня. Ваш підводний човен підірваний, а якщо припустити, що детонували торпеди в першому відсіку, то знищений і другий човен, що стоїть біля пірсу з іншого боку.

У кабінеті командира берегової бази витягуватимуть «міну» з вази, що стоїть на книжковій шафі, оголосять підірваними казарму караульного взводу і офіцерський гуртожиток. І буде розгромний наказ по флоту, і покарають купу начальників.. Так ним і треба, цим фраерам і задавакам в чорних мундирах із золотими гудзиками і нашивками. І це він, Костін, один обезголовив і вивів з ладу цілу бригаду підводних човнів. Тепер підвищення по службі йому забезпечене, як і дострокове привласнення чергового військового звання. Тут і сумніватися не доводитися, можна вважати, що погони майора у нього вже на плечах.

Так мріючи про приємне, він допив пляшку і зібрався вже йти. Кинути пляшку на невинно чистому піску, рука не поверталася. Кинути її в морі? Хвилі все одно викинуть її на берег. Костін огледівся. Неподалеку знаходилися чагарники якихось кущів, і він, з снайперською точністю, закинув посудину в саму гущавину. Пляшка м´яко гепнулася в хащі і звідти, до його здивування, пролунав добірний триповерховий мат. З кущів виліз п´яний плюгавенький чоловічик і, похитуючись, попрямував до Костіна з´ясовувати відносини. Чоловік був напідпитку, брудний, весь якийсь-то обідраний і від нього неприємно пахло. Костін вибачився і намагався піти, але той піти не давав, хапав за одяг і вимагав компенсацію за заподіяні незручності. Стверджував, що пляшка потрапила йому по голові. Костіну нічого не залишалося, як застосувати випробуваний прийом карате. Відлетівши метра на півтора, дядько приземлився дупою в пісок і верескливо, бабиним голосом заголосив:

- Леха, Леха! Він мене побив, виручай Леха.

На крики з кущів виліз другий мужик. Він був повною протилежністю першому. Це був справжній гігант, десь під метр дев´яносто зростом і метра півтора в плечах. Похитуючись і загрібаючи пісок ногами, мужик наближався до Костіна. Звичайно, можна було прискорити кроки і піти. П´яні чоловіки навряд чи могли змагатися з ним в бігу. Але це виглядало б непривабливо. Він, спеціальний агент і майже майор, тікає від двох п´яних цивільних. Вірніше навіть від одного, оскільки перший продовжував сидіти на піску і, мабуть по всьому, битися не збирався. Коли Леха підійшов впритул, Костін наніс йому серію попереджуючих ударів в голову і закінчив ударом ноги в живіт. Від цього супротивник повинен був впасти, отримавши, якщо не нокаут, то нокдаун точно. Але той ніби як і не відчув цих ударів. Долонею, розміром з совкову лопату, вліпив Леха Костіну могутній ляпас. Голова агента з´їхала до лівого плеча, щось хруснуло в шийних хребцях, і він бездушним мішком звалився на пісок.

- Ой, Леха! Ніяк ти його прибив?!

- Та ні. Я упівсили.. Оклигає.

Чоловіки почали придивлятися до агента. Леха, будучи професійним мисливцем, відразу запідозрив недобре:

- Він не з Ракушки, я тамтешніх знаю. І дивися, одежа дешева, а руки білі, ніжні.

Дрібний витягнув з кишені агента гаманець.

- Дивися, Леха! Тут грошей неміряно, сотні три з половиною буде. А ось паспорт. Так, прописки немає. Дивися, на фотографії морда бабина.. Ой, Леха, мабуть, ми шпигуна зловили. Волочи його на заставу.

Начальник прикордонної застави лейтенант Трошин ще вчора, узявши карабін і одного солдата, пішов на полювання. У сусідньому виярку місцеві бачили невелике стадо диких свиней. Старшим на заставі залишився старшина надстрокової служби Панфілов. Коли Леха притяг Костіна на заставу, старшина вже збирався йти додому. Вислухавши чоловиків і повертівши в руках підозрілий паспорт, займатися із затриманим не схотів. Велів замкнути його в комору, а про себе, вирішив:

- Завтра повернеться начальник застави, хай і розбирається.

Увечері старшина, після лазні, сів вечеряти. Але тільки він підніс чарку до рота – задзвонив телефон. Дзвонив черговий по заставі сержант Копилов. Він доповів, що затриманий цілком прочухався, страшно лається і вимагає начальство.

- Завтра повернеться начальник застави і з ним розбереться. Дайте йому щось поїсти і на цьому крапка.

Але крапки не вийшло. Тільки старшина вмостився під бік дружині, знову задзвонив телефон. Черговий повідомив, що затриманий лається і буянить, б´є ногами в двері, і від цього шуму спати солдатам абсолютно неможливо. Старшина задумався, але думав недовго:

- Киньте його до силосної ями за стайнею. Вона глибока, не вилізе. Вночі холодно, щоб не замерзнув, киньте туди пару оберемків сіна.

Вранці повернувся лейтенант, злий як біс, – завалити кабана йому так і не вдалося. Йому доповіли про останні події, і він звелів доставити затриманого. Той заявив, що він капітан Костін і виконував спецзавдання в бригаді підводних човнів.

- Окрім фальшивого паспорта і його заяв, доказів у мене немає. Чому я повинен йому вірити? – резонно міркував про себе лейтенант.

- Дайте телефон Вашого начальства. Це єдиний спосіб вирішити питання. Інакше я вимушений відправити Вас під конвоєм до Владивостока.

Можливість арешту і етапування в місто не на жарт налякала Костіна, і він дав телефон свого відділу. Телефон був по ВЧ (спеціальний зв´язок), якого на заставі не було. Трошин сів на мотоцикла і поїхав в Ракушку, де зайшов на вузол зв´язку і, з дозволу флагманського зв´язківця, подзвонив по ВЧ на вказаний номер. Трубку підняв заступник начальника спецвідділу:

- Підполковник Дугаєв слухає.

- Говорить начальник прикордонної застави № 7 лейтенант Трошин. Товариш підполковник, чи служить у Вас капітан Костін?

- Хвилиночку. - Дугаєв задумався і почав гарячково міркувати, прораховуючи ситуацію. – Звідки стало відоме прізвище агента? У наявності втрата таемної інформації. Хтось у відділі злив? Але на провал операції, ніби не схоже. Гаразд, розбиратимемося. – а по телефону він відповів, що капітан з таким прізвищем йому не відомий.

Трошин піднявся на другий поверх і зайшов до начальника штабу поділитися інформацією, але той вже був в курсі ситуації.

А події розвивалися таким чином. Минулого ранку капітан-лейтенант Жеребцов, спізнюючись на службу, в поспіху, забув в умивальнику на полиці свою електробритву. Баба Клава, робила прибирання і зосліпу бритву не помітила. Протираючи полицю, змахнула її ганчіркою. Електробритва точно вгадала у відро для миття підлоги. Охнувши, баба Клава витягнула її з води, поспішно протерла сухою ганчіркою і знову поклала на колишнє місце. На наступний ранок Палич перерив всю кімнату у пошуках електробритви, але так її і не знайшов. Пішов умиватися і виявив її у вмивальній кімнаті. Вирішивши поголитися, він сунув штепсель в розетку. Пролунав характерний тріск, з електробритви пішов дим, а на поверсі перегоріли пробки. Нових пробок в гуртожитку на господарстві не було, і Палич почав майструвати із старих жучки. Коли він укрутив «відремонтовані» пробки, спалахнуло світло. Тут він і помітивив картон з написом «ЗАМІНОВАНО»

- Жартують лейтенанти, - подумав Палич і картон хотів викинути, але, перевернувши, побачив циферблат, вписаний час і сьогоднішнє число.

- Щось тут не чисте, - вирішив Палич і відніс картон начальникові штабу. Той викликав командира берегової бази і ситуація стала помалу прояснятись.

- Так званий племінник баби Катерини, більше нікому, - здогадався Петрович. Тут і увійшов Трошин з фальшивим паспортом Іванова і доповів, що той сидить у нього в КПЗ, куди був доставлений за бійку.

- Так, все ясно! Прислали доморощеного диверсанта. Знову на вошивість перевіряють, - резюмував начальник штабу і тут же наказав перевірити всі електрощитові ящики. Тут же був знайдений картон в распредщиту штабу. З прикордонної застави доставили кінолога з собакою. Рексу дали понюхати картони, і він швидко відшукав рукотворні міни під кнехтом на пірсі №2 і в кущах у караульного приміщення. Практикувався Рекс досить рідко, тому шукач з нього був посередний. І лише звичка Костіна рясно поливати себе одеколоном «Шипр», допомогла Рексу відмінно вирішити задачу. Найдовше шукали останню «міну». Петрович розумів, що Іванов відвідуючи його кабінет, напевно напаскудив. Він перевернув в кабінеті все вверх дном, але так нічого і не знайшов. Сів відпочити після безплідних пошуків і тут погляд його зупинився на вазі, яку покривав шар пилу в палець завтовшки.

- Потрібно віддати вимити, - вирішив Петрович і зняв вазу з шафи. Так була знайдена остання «міна».

Наступного дня «диверсанта» посадили в комбриговский газик, відвезли в Ольгу і посадили в літак. А у вищестоящий штаб відбили телеграму, де, зокрема, мовилося:

« .спецагент, капітан Костін відразу викликав підозру, в результаті за ним було встановлено негласне спостереження. «Міни», які він підкидав, відразу вилучалися..На четвертий день, їм була влаштована п´янка в мінпартии з місцевими жителями..У селищі Веселий Яр, після вживання спиртних напоїв, він затіяв бійку з цивільними особами, внаслідок чого був затриманий і доставлений на прикордонну заставу.. Після з´ясування всіх обставин, відправлений до своєї частини.

Подальша доля капітана Костіна невідома, а ось наказ по флоту був. У нім бригаду хвалили і ставили в приклад.

* * *

Опісля декілька днів в бригаду приїхала комісія штабу флоту. Один з підводних човнів йшов в автономку і перед виходом його належило «перевірити на готовність».

Дія ця була цілком формальна, оскільки не бувало випадку, щоб зробили висновок про те, що човен не готовий. Підсумкова частина доповіді була завжди однакова:

- «Матеріальна частина в строю, екіпаж укомплектований повністю, особовий склад здоровий. Політико-моральний стан екіпажа хороший, поставлені завдання човен виконати здатен.»

Якщо навіть були серйозні недоліки і несправності, екіпаж прагнув їх приховати, а комісія вдавала, що їх не помічає. У комісії було декілька офіцерів штабу флоту, решта – флагманські фахівці штабу ескадри підводних човнів. Перевірка зайняла декілька годин, увечері комісію пригощали розкішною вечерею. Наступного дня перевіряючі, з почуттям добре виконаного обов´язку, повинні були відлітати до Владивостока.

Одним з членів комісії був начальник політвідділу ескадри капітан 1 рангу Максимович. Це була легендарна особа, рочків йому було під шістьдесят і чому тримали його ще на флоті, для всіх залишалося загадкою. Ніби починав він ще в громадянську війну, у свій час служив разом з нинішнім головкомом «Г», якому теж вже далеко за шістдесят. Можливо, тримав його главком, щоб не вважатися найстарішим у військово-морському флоті. Літак, на якому убувала комісія, вилітав о 14 годині, а на 10.30 Максимович призначив в клубі політінформацію для офіцерів і надстроковиків. Робити це він любив і завжди виконував при відвідинах бригад, що перевірялися. Це навіть були не стільки політінформації, а спогади різних випадків з його довгої біографії, які він пов´язував з теперішнім моментом. Закінчував він критикою існуючих «порушень і неподобств», які він встигав накопати під час перевірки. Після його виступів, його часто цитували замість анекдотів під час випивки. До того ж, говорив він з сильним білоруським акцентом. З рідного Могильова виїхав він у віці 16 років і до Білорусії більше не повертався, але акцент залишився при ньому. У морських справах розбирався він слабо, тому зупинявся на питаннях організації побуту і дозвілля, порядку в казармах, в підсобному господарстві і на береговій базі, тощо. Ось і зараз, Максимович встав раніше і відправився шукати «неподобства». На території бригади він нічого істотного не знайшов і від безвихідності відправився в містечко продовжувати пошуки «неподобств», якими можна було «прикрасити» кінцівку свого виступу. І він знайшов, що шукав. У офіцерському гуртожитку старший лейтенант Харченко прокинувся з сильним головним болем. Вчора він з товаришами відзначав свій день народження, і мабуть «трохи перебрав». Він вмився, холодна вода допомогла, але не надовго. Потрібно було прийняти «ліки». Він відкрив холодильник, але окрім початої банки тріскової печінки і банки згущеного молока, там нічого не було. Випадково зачепив віконну штору і о радість, побачив на підвіконні в кутку пляшку пива. Можливо хтось, або він сам, «заначив» її за штору, а потім забув. Харченко сколупнув пробку, зробив великий ковток, і тут же сплюнув. Пиво прокисло, мабуть стояло на підвіконні декілька днів, а пробка сиділа нещільно. З сильного засмучення, метнув він пляшку у відкрите вікно. Нещаслива пляшка шльопнулася в метрі від Максимовича, що проходив по алеї. Начальник політвідділу підняв голову, але визначити з якого вікна викинули пляшку не зміг. Носком черевика він поворушив пляшку, з якої виливалася жовта рідина.

- Сеча, - вирішив Максимович, - ось бешкетники, ну я вас.

У клубі Максимович огледів зал. Той був заповнений майже повністю, і він залишився задоволений. Начальник політвідділу бригади, знаючи характер свого начальника, загнав в клуб всіх здатних пересуватися.

Максимович довго розповідав, як важко було встановлювати радянську владу, як важко давалася перемога в останній війні і, нарешті, перейшов до озвучування «неподобств», які він виявив в бригаді. Він навіть пов´язав їх з поточною військово-політичною обстановкою. Тут своїми словами не передати, потрібно тільки цитувати:

- « Товариші офіцери, командири і політробітники! Ви знаєте, який складний міжнародний стан! До Японського моря увійшов американський авіаносець «Інтерфрайзер» на ядронному паливі! І в період такої напруги, ваші офіцери в гуртожитку пьють, в пляшки ссуть і у вікна кидають. Це ж охренеть!»

Начальник політвідділу бригади, який сидів поряд з Максимовичем за столом на сцені, торкнув його за рукав і тихо сказав:

- Товариш капітан 1 рангу у нас в залі жінки.

У залі дійсно було з десяток жінок – телефоністки, радистки, шифрувальниці.

Максимович зробив паузу, строго огледів зал з під окулярів. Не розуміюче поглянув на начПО бригади і продовжив:

- Ось я і кажу, товариші женщини, офіцери ваші пьють і в пляшки ссуть.

У залі захихикали. Спочатку тихо, потім весь зал вибухнув реготом. Поки начПО бригади встановлював тишу і порядок, до залу увійшов комбриг і сказав Максимовичу, що всі члени комісії сидять вже в автобусі і чекають тільки нього. Той безнадійно махнув рукою, зібрав із столу свої листки, і зійшов з сцени.

- Товариші офіцери! – скомандував начПО бригади. Всі встали і, коли начальство вийшло за двері, продовжили сміятися.

* * *

Наступного дня, після вечері, Сергій в гуртожиток не пішов. Залишився закінчувати коректуру навігаційних карт і посібників. Робота проста, але занудна. Необхідно проглянути, що накопичилися за місяць, НАВІМИ (навігаційні сповіщення мореплавцям) і НАВІПИ (навігаційні попередження). Там повідомлялося про навігаційні небезпеки, закриті для плавання райони і все таке інше. Все це потрібно прочитати, вивудити з товстенної стопки карт потрібні, внести червоним чорнилом коректуру, поставити дату і підпис. Він вже закінчував возитися з картами, коли до каюти увійшов Семен Кучко, крутивши на вказівному пальці кільце з ключем:

- Танцюй Сергій Миколайович, я тобі ключик приніс!

- Наскільки мені відомо, танцюють, коли приносять лист, а тут якийсь ключ. І куди накажете мені його вставляти?

- Ну, ти дивак. Ти людина одружена, а одруженій людині потрібна квартира, відтіля і ключ. Гайда дивитися.

Квартира знаходилась на другому поверсі БОСа №6. Це була двокімнатна квартира, одну кімнату займав мінер з сусіднього човна з дружиною, другу виділили Сергію. Вони постукали, але відповіді не дочекалися. Двері були не зачинені і вони увійшли. Кімната була абсолютно порожня і неабияк запущена. Старпом колупав нігтем фарбу, що облупилася, на дверях балкона, оглядів стіни в дірках від цвяхів:

- Гаразд, завтра пришлю боцмана і пару матросів. Пофарбуємо підлогу, вікна, двері. Стелю побілимо, стіни подшпаклюем і пофарбуємо. Все буде як в кращих будинках «ландона». Привозь дружину і насолоджуйся.

Хлопнули вхідні двері, увійшла молода жінка.

- Ось, будь ласка, господині в хаті немає, а гості вже в хаті!

- Здрастуйте Вера. Ось Ваш новий сусід по квартирі Барк Сергій Миколайович. Прошу любити і товаришувати. Ну, я пішов, ви тут самі розберетеся.

Сусідка опинилася на подив хороша собою, це було приємно.

- Мене звуть Вера Іванівна Голубева, можна просто Вера. Чоловік Аркадій, він сьогодні чергує на човні. Ну, що ж ми стоїмо в коридорі, підемо на кухню чай пити. Пити чай удвох з гарною жінкою Сергію, що давно знаходився без жіночого товариства, було приємно удвічі. На кухні стояла електрична плита на чотири конфорки, холодильник і два невеликі столики. Поки пили чай з варенням з лимонника, Вера інструктувала Сергія.

- Тепер Вам необхідно обзавестися меблями. Магазинів, де продають меблеві гарнітури, як ви самі знаєте, у нас немає. Зате є КЕЧ (квартирно-експлуатаційна частина). У них там величезний склад забитий старими ламаними ме6лями. Що-небудь підберете. До речі, недавно привозили нову партію, може не все розібрали.

На складі вдалося узяти дуже пристойну платтяну шафу, стіл, стільці і табурети. З ліжком було гірше. Залишалися тільки односпальні залізні ліжка з продавленими сітками. Немов дітвора використовувала їх як батут.

- Ось, все що є. – немов виправдовувався мічман що завідував складом. – правда, є одне полуторне ліжко, зовсім нове, але без спинок. Спинки десь загубилися при транспортуванні.

Сергій оглянув ліжко без спинок:

- Гаразд, беру цю. Поставлю на цеглу – буде ліжко-тахта.

* * *

У квартирі старшого механіка зібрався весь офіцерський склад екіпажу човна. Квартира у стармеха була окрема і трикімнатна, оскільки встиг він народити вже трьох хлопчаків. Дружина його з дітьми відлетіла до Владивостока наглядати за хворою матірью, так, що квартира опинилася дуже до речі для сьогоднішнього «сабантуя». Привід для гуляння був вельми поважний. «Доку» привласнили чергове звання капітана медичної служби, Сергію старшого лейтенанта. Після офіційного поздоровлення Васечкина і вручення нових погон, коли зірочки з випитого фужера виплюнули в блюдце, продовжилося звичайне винопитие. Воно перемежалося анекдотами, розмовами про службу і, само собою, про жінок.

Скоро доктор спробував піти, посилаючись на те, що він завтра вже у відпустці і необхідно зібратися.

- Тю, тю! Розсмішив, причина неповажна, - парирував замполіт Евдошин. – Що тобі бурлаці збиратися? Підперезався і на літак.

- До речі, Андрій Володимирович, щось слабо ти проводиш політико-виховну роботу з нашим «Доком». – відзначив командир. – Дивися, Юрій Костянтинович вже цілий капітан, через три роки тридцатник стукне, а все «молодой-холостой». Єдиний неодружений в нашому екіпажі залишився. Непорядок.

Тему підтримали і всі разом заговорили, що «Док» цілком дозрів для одруження.

- Ну, признайся, є наречена на прикметі? Одружуватися у відпустці збираєшся?

Юрій спочатку зніяковів, але, після чергового тосту, признався, що про одруження думає, але нареченою не обзавівся:

- Ось, накопичив відпустку за два роки, поїду до батьків до Риги, і шукатиму цю, як її, ну так, наречену.

Випили за успішний пошук. Після чого, поради досвідчених одружених мужів посипалися як з рогу достатку, часом переростаючи в суперечку.

- Не надумай там, на латишці одружуватись! Ці прибалти дуже эмансипэ. Вважають себе європейцями, а нас напівазіатами. Народжувати не хочуть і букой дивляться.

- Во , во. А їдь в Іваново. Як там, в пісні співають – « А Иваново – город невест».

- Ні, російська жінка не кращий варіант. Все норовить чоловіка під каблук запхнути..Як там казав поет – «коня на скаку остановит»..І тілесами пишні, а «Док» у нас чоловік мініатюрний.

- Тоді на Україну, там дівчата хороші в усіх відношеннях!

- Ох, не треба! Майже ті ж росіянки, тільки вигляд збоку. І чоловіка під каблук теж гаразди запихнути. Пригадаєте Роксолану, якщо вона султана Селіма загнуздати зуміла.. І потім вони хороші до тридцяти, а потім руками не обхватиш.

- Треба «Доку» летіти до узбекистану. Узбечки дуже хороші і особою і фігурою. Вони з чоловіком сперечатися не будуть, їм релігія не дозволяє. І дітей понароджують купу.

- До речі, про релігію. Адже узбечки мусульмани, нам слов´янам це не зовсім добре.

- Та нам безбожникам це по барабану, яка там у них релігія. Ось танець живота як зтанцюе, з голими животом і в прозорих шальварах, так будеш готовий і обрізання зробити…Га, га, га.

- Ну, якщо так, то нічого за десять тисяч кілометрів тягнутися. У нас під Хабаровськом можна доглянути дуже хорошу кореянку або китаяночку.

Розмова продовжувалася допізна, причому не забували випити і за узбечок, і за китаянок, ну і, само собою, за слов´янських дівчат. Після чергового тосту «Док» впав обличчям в салат, і командир сприйняв це як сигнал до закінчення вечері.

- Так, по місцях стояти, з якоря і швартовів зніматися! Сергій Миколайович, ти у нас чолов’яга міцний, віднесеш доктора в гуртожиток. Андрій Петрович і Семен Олександрович, допоможете господареві прибратися. Припинили балаканину! Всі по домівках!

…Після упорядковування кімнати, Сергій вибрав момент, коли командир був у хорошому настрої і дихав добротою. Найчастіше це бувало після обіду або після загального шикування бригади, коли екіпаж хвалив комбриг і ставив човен в приклад останнім.

- Олег Іванович, житло я привів в порядок, треба б за дружиною з´їздити в Тіхоокеанськ.

- А, що вона сама не може приїхати?!

- Може, але. Дружина в положенні. Багаж, тому добиратися теплоходом…

- А, ну тоді інша справа. Потрібно їхати. – Командир в задумливості посмикав себе за вухо. Він завжди так робив, перш ніж ухвалити складне рішення.

- Якщо дасть три-чотири дні, готовий буду його розцілувати, - подумалося Сергію. Але командир своїм рішенням його просто вбив.

- Ну, що ж завтра човен встане на десять діб на ПЗР (планово-запобіжний ремонт силами особового складу), думаю, цього часу Вам вистачить.

Стармех виділив три літри спирту, про всяк випадок. На Далекому Сході рублі не цінувалися, а спирт був еквівалентом валюті. Наступного дня, з ранку, Сергій вже сидів на аеродромі Ольги, очікуючи літака з Владивостока. Цього разу прилетів не «кукурузник», а двомоторний літак. Щось подібне до Дугласа. Напевно залишився ще з війни по ленд-лізу. Тут навіть була бортпровідниця. Владивостоцький аеропорт знаходився в місті Артемі, що в 60 кілометрах від столиці Примор´я. Далі до містечка Великий Камінь ходив робочий поїзд, а там до Тіхоокеанська автобус або попутка. Коротше, до вечора Сергій вже був удома. Несподіваний приїзд чоловіка Лізу обрадував і здивував одночасно.

- Ось, приїхав за тобою. Поїдемо до нового місця служби. Житло отримав.

- Дуже добре, за ніч я зберуся. Їхати завтра?

- Можна так не поспішати. На всі збори і переїзди у нас десять діб.

- Бути такого не може! Це ж майже відпустка! – Раділа Ліза.

Уплітаючи український борщ, Сергій захлинаючись розповідав про Ракушку.

- Райське місце! Природа, ще не загаджена людьми! Особливий мікроклімат, майже триста сонячних днів на рік! Пляж з травня по жовтень! Командир як батько, селище як одна сім´я! Харчуватись вдома!

- Ось бачиш, а ти переживав.

- І головне, якщо не в морі, ночувати йдеш додому. Не те, що в «дикій дивізії», кораблі місяцями стоять біля пірсу, а офіцери як собаки на прив´язі, без сходу на берег…

* * *

Через тиждень сімейство Барків дозріло до переїзду. Всі домашні пожитки вмістилися в три валізи і фанерний ящик з під сірників. Пунктом відправлення був вибраний порт Находка. Це на п´ятдесят кілометрів ближче, ніж добиратися до Владивостока. Численні населені пункти, розсипані по побережжю Приморського краю, окрім морського транспорту, практично пасажирського сполучення не мали. З Владивостока до бухти Світла ходили два теплоходи – єдина можливість місцевого населення дістатися до своїх, богом забутих, пенатів. У Находці Сергій сходив в штаб морського погранзагону і по спецзв´язку подзвонив командирові.

- Барк на зв´язку. Завантажуюсь на пароплав в Находці.

- Молодець, що подзвонив! У нас тут пройшов черговий тайфун і крилом зачепив Ольгу. Струмки між Ольгою і Тимофіївкою перетворилися на бурхливі річки і знесли мости. Так, що автобусне перевезення перерване. Вранці в Ольгу ходить наш усюдихід, ось на нього і розраховуй.

- Все зрозумів, Олег Іванович. Спасибі за інформацію. Через дві доби буду на борту.

Увечері завантажились на теплохід і зайняли двомісну каюту на верхній палубі. Вантажопасажирський теплохід «Тобольськ», з далека, виглядав непогано, при найближчому розгляді стало ясно, що цілком дозрів до списання в металобрухт. «Тобольськ» дав короткий гудок і поволі виповз з бухти. Минувши мис Поворотний, вишли в море. Хвилі – залишки минулого тайфуну, злегка розгойдували теплохід. Від цього він скрипів всіма членуваннями свого старого корпусу. Скрипіли і меблі в каюті. По столу і стінам строями ходили таргани. А, під час прогулянки по палубі, Ліза побачила величезного щура, який мирно сидів на юті у кормового шпиля. Видно грівся в променях сонця, що заходило. Після повороту на новий курс, теплохід ліг по хвилі і скрип майже припинився. Коронний хід, який міг дати зношений дизель «Тобольська» складав вісім вузлів. Тому, триста кілометрів від Находки до Ольги, міг подолати тільки за дві доби. Крім того, зупинки у населених пунктах, багато хто з яких не мав навіть причалів. Теплохід вставав на якір, а пасажирів і вантаж знімали на шаланди або катери. Увечері Сергій відправився в корабельний буфет випити пива. Там було порожньо, і лише за одним столиком сидів один з членів команди. Судячи по нашивках на рукаві, другий помічник капітана. Ромб на тужурці моряка вказав Сергію на випускника Ленінградського вищого мореходного училища імені Макарова. Барк поставив свій кухоль на столик.

- Не заперечуєте колега, якщо я до Вас приєднаюся?

- Заперечень не буде, але чому колега? Як я розумію, ми з Вами служимо по різних відомствах.

- Все дуже просто. Колега тому, що обидва ми п´ять років, топтали проспекти Васильєвського острова.

- Тепер зрозуміло. Значить, Фрунзе закінчували.

Помічника звали Воладимиром і молоді люди, сьорбаючи пиво, вдалися до спогадів про курсантські роки. З´ясувалося, що Володя теж з України, мало того, теж з Полтавщини. Із славного міста Миргорода, калюжу в центрі якого так барвисто описав свого часу Гоголь. Тепер моряки відчули себе майже родичами. Сергій запросив Володимира в каюту, де Ліза, на швидку руку, зготувала бутерброди і чоловіки прийняли по сто грам спирту. Йдучи, Владимир сказав:

- Завтра моя вахта з 12 до 16, приходьте на місток, якщо буде бажання. Продовжимо спілкування.

Наступного дня погода видалася як на замовлення. Хвилі убилися, море рівне як стіл, на небі ні хмаринки. Після обіду, Сергій з Лізою піднялися на місток. У ходовій рубці було порожньо, теплохід йшов на авторульовому. І лише на крилі містка маячила самотня фігура вахтового помічника капітана. Воладимир гостям зрадів, почав показувати своє господарство.

- За цим ми до тебе і пришли, - почав пояснювати Сергій. – Розумієш, моя дружина виявилася великою любителькою навигацьких наук. За час нашого шлюбу, вивчила клотик, семафор, навігаційні карти, лоції, зоряне небо, прості способи визначення місця. Ну там по трьом пеленгам, по двох кутах, крюйс-пеленг, інше. Але все в теорії. Практично це робити, сам розумієш, було ніде. Якщо не заперечуєш, ми тут у тебе потренуємося.

- Які можуть бути заперечення, буду радий.

Владимир витягнув з ящика секстан і чоловіки почали учити Лізу вимірювати висоту сонця. Потім учили, як за допомогою секстана, вимірювати горизонтальні кути між мисами і маяками. Воладимир витягнув протрактор (кутомірний інструмент, що фіксує два зміряні кути) і Ліза почала тренуватися. Потім Сергій вивів її на крило містка.

- Ось, ця штука репітер гірокомпаса. На репітер надітий пеленгатор «ПГК-2». Дивишся в окуляр, суміщаєш візир з маяком, внизу знімаєш відлік з картушки репітера. Це і є пеленг. Якщо погано видно, цим важелем можна включити збільшення, пеленгатор суміщає в собі властивості бінокля. Пеленг прокладаєш на карті. Останнє ти знаєш.

Чоловіки зайнялися бесідою, а Ліза бігала туди сюди від пеленгатора в рубку і наносила пеленга на карту. Через якийсь час звернулася до Сергія.

- Чому виходять трикутники, в теорії пеленга повинні перетинатися в одній точці?

- Тому, що ти береш пеленг поволі. Потім йдеш, прокладаєш його на карті, теж поволі. Біжиш, береш другий пеленг. Між вимірами пройшли дві хвилини, за цей час теплохід пройшов три кабельтова. Третій пеленг – ще три кабельтова. Тому перший пеленг потрібно змістити по курсу судна на шість кабельтов, другий на три кабельтова. Тоді вони у тебе і перетнуться в одній точці. Або робити все швидко, протягом однієї хвилини, і вимірювати і прокладати.

Ліза віддалилася і продовжила терзати карту і пеленгатор, а чоловіки продовжили перервану розмову. Хвилин через двадцять, Ліза підійшла до Владимира і безапеляційно заявила, що судно збилося з курсу і йде на вісім кабельтов ближче до берега, ніж накреслений рекомендований курс. Чоловіки підійшли до карти. Дійсно, Ліза нанесла п´ять певних місць і вони струнко відбивали фактичний курс і він був лівіший, нанесеного на карту, рекомендованого. Владимир зніяковів і почав пояснювати, що тут не військовий корабель і вимоги до точності інші.

- Бачите, рекомендований курс прокреслений шариковою ручкою. Ми його дотримуємося плюс-мінус десять кабельтов.

У каюті Сергій відчитав Лізу.

- Ну, ти матір даєш! Осоромила чоловіка. Потрібно ж думати, що говориш.

«Тобольськ» поволі просувався уздовж берега на схід, заходивши на короткі зупинки в населені пункти. Всі ці поселення ще мали свої китайско-корейские назви. Тетюхе, Сяухе, Пфусунг..Незабаром їх сталі активно перейменовувати, даючи назви російського звучання. Вночі, здається в Пфусунгу, простояли зайвих три години. У буксира, який повинен був зняти вантаж і людей не запускався двигун. Довелося чекати, поки його налагодять. В результаті до Ольги підходили із запізненням більше чотирьох годин. Під час швартовки до причалу, Сергій з Лізою стояли на верхній палубі, готові зійти на берег. На причалі самотньо стояла якась вантажівка з тентом на кузові і біля нього декілька чоловік. Коли підішли ближче, Сергій, до свого здивування, розпізнав в машині бригадний «УАЗ-66», а в офіцерові, що стоїть біля нього, – флагманського штурмана бригади капітана третього рангу Валтушкайтіса. Раймонд Владович теж побачив Барка, привітно помахав рукою і вказав на машину.

- Бачиш Ліза, як у підводників поставлена справа. Машину прислали і сам флагманський штурман зустрічає, - не забув похвалитися Сергій. Проте, на душі стало неспокійно. Щось тут було не так..

Коли приїхали в Ракушку, Раймонд Владович відвів Сергія в бік.

- Я поки перекурю, відведи дружину в квартиру і виходь. Є розмова.

Матроси швидко внесли ящик і валізи до будинку. Кімната Лізі сподобалася, і вона повисла у Сергія на шиї.

- Ой, як здорово! Все пофарбовано, вимито і навіть меблі в наявності.

- Гаразд, ти поки оглядайся мені потрібно переговорити з Раймондом .

Флагштур сидів на лавці біля будинку, машина чомусь не пішла і продовжувала стояти біля під´їзду. Сергій сів поряд, закурив.

- Для бесіди прибув і готовий слухати. Передчуваю – розмова не з приємних.

- Ну, десь так. Йдеш в автономку на «С-145» другим штурманом. Човен на рейді стоїть на якорі. Якби «Тобольськ» запізнився ще на пару годин, на сто сорок п´ятій довелося б йти мені.. На збори у тебе тридцять хвилин. Машина відвезе тебе на перший пірс, там чекає катер. Ось такі, брат, діла. І ще, юридично йдеш другим – фактично основним. Штурманом там капітан-лейтенант Рубцов, розжалуваний колишній старпом, за фахом мінер. У штурманських справах він не сильний, так що полягайся у всьому на себе.

- Знаю Рубцова. Але, що він був старпомом, не знав. А за що його?

- У Владивостоку в ресторані напився, бійку влаштував. Якогось місцевого туза побив..

- Я зрозумів. Все було б добре, коли б не так несподівано. Знати б заздалегідь, не привозив би дружину. У Тіхоокеанську вона вже обжилася – подруги, знайомі.. А тут привіз в незнайоме місце і тю-тю на п´ятдесят діб.

- Ця автономка не планувалася. До того ж, чотири човни беруть участь в торпедній стрілянині на приз главкому – звідти штурманів не зняти. Два човни цього року вже свої автономки відходили. Два штурмани тільки з училища, ще на допуск не здали. Ось, один ти залишився. А твій човен все одно через місяць йде в ремонт до Совгавані.

Повернувшись в будинок, Сергій попросив Лізу зібрати похідну валізку.

- Терміново знадобилося вийти в море, на збори у мене двадцять хвилин. Тому і зустрічали з машиною.

- І скільки тебе не буде? Дні два або три?

- Та, ні. Трохи більше. Днів п´ятдесят, це автономка.

Ліза охнувши, сіла на ліжко.. Але оволоділа собою швидко, зібрала необхідні речі..

* * *

Катер ще тільки підходив до човна, як вже дали команду вибирати якір. Як тільки Сергій вистрибнув на борт, запустили дизелі і човен, набираючи хід, пішов із затоки у відкрите море. Представившись командирові, Барк спустився в штурманську рубку, поздоровався з Рубцовим.

- Привіт Микола Степанович! Ось прибув на похід другим штурманом.

- Ну, це просто чудово. Ніби говорили, що йде флагманський штурман, і я вже почав переживати. Бурчатиме весь похід. Давай відразу визначимося з вахтою. Як нестимемо – шість через шість або по дванадцять годин?

- Ми на бойовій службі несли вахту по дванадцять. Причому, командир БЧ-1 ніс вахту вдень, все одно його смикатимуть на тренування з особовим складом, на доповіді командирові..

- Це логічно, повністю згоден. На цьому і порішили.

Через тридцять хвилин після виходу із затоки, вахта заступила по-похідному, і офіцерів запросили в кают-компанію на вечірній чай. Рубців сказав, що зробить собі каву на місці, і йти відмовився. У кают-компанії за столом, до свого здивування, Сергій побачив начальника штабу бригади, помічника флагманського механіка і заступника начальника політвідділу. Сів за стіл, дивуючись, чим викликаний десант «генералітету» на цей човен.

А справа була в наступному. За підсумками флотського соціалістичного змагання бригада вийшла в передовики і їй надали право участі в торпедній стрілянині на приз главкому. Такий захід проводився на флотах щорічно. Кожен флот виділяв на таку стрілянину чотири човни. Виділявся квадрат моря, який перетинав загін кораблів. Як правило – крейсер і чотири есмінці. Завдання човнам – кораблі знайти і атакувати. Район пошуку величезний, кораблі виявити непросто, ще складніше вийти в торпедну атаку. У призначений період міг вибухнути шторм, що ускладнювало умови учень. Торпедні атаки виконувалися з фактичним випуском торпед. Спеціальна комісія підбивала підсумки дій кожного флоту і нараховувала бали. Враховувалося – скільки човнів зуміло вийти в атаку, чи уражена головна ціль – крейсер, і інше. Торпеди речі дорогі, їх необхідно після атаки знайти і зібрати. Якщо флот втрачав торпеду – нараховувалися штрафні бали. Проаналізувавши дії всіх флотів, Москва називала переможця. На рубках човнів, що завоювали приз главкому, малювали зірку з буквою «Т» посередині і нижче рік, в якому цей приз був завойований. Участь в торпедній стрілянині на приз главкому вважалася на флоті чи не нагородою. При цьому відповідальність була надзвичайно велика, адже належало захищати честь не тільки своєї бригади, але всього флоту.

Зрозуміло, що тепер вся бригада «стояла на вухах», тренування корабельних розрахунків в кабінеті торпедної стрілянини проводилися щодня по кілька разів в день, акустикі заучували шуми крейсерів, мінери перевіряли механізми торпед… До виходу на учення залишалося декілька днів, коли комбригові подзвонив начальник штабу ескадри капітан 1 рангу Семенов.

- Олег Іванович необхідно відправити човен в автономку. Я розумію, що поза планом, але нічим допомогти не можу, штаб флоту призначив твою бригаду. Готували човен з магаданської бригади, але вона на контрольному виході вмудрилася пошкодити гвинт і зігнути лінію валу.

- Але, Віктор Андрійович, це неможливо! У мене чотири човни йдуть стріляти на приз , дві вже сходили в автономку цього року. На двох молоді командири, одна йде в ремонт…

- Ось, завів. У тебе всі човни першої лінії і постійної готовності. Ось, сто сорок п´ята сім місяців як прийшла з ремонту, завдання здала, до першої лінії увійшла, ось і посилай.

- Як можна! Човен більше року простояв в ремонті, екіпаж молодим поповненням три рази розбавляли, досвіду кіт наплакав..

- Ти видно мене розжалобити хочеш. Я тобі все сказав. Свої проблеми вирішуй сам, на те ти і комбриг. І термін тобі п´ять днів.

- Але п´ять днів - це смішно!

- Ось і смійся, не я терміни призначаю, а флот.

* * *

Сто сорок п´яту почали терміново готувати. Завантажували продукти, в носові торпедні апарати засунули дві ядерні торпеди, поповнювали ЗІПи, засоби регенерації повітря, аварійний інструмент. Через три дні човен пішов на контрольний вихід з перевіркою штабом бригади. Старшим на борту вийшов заступник командира бригади капітан 1 рангу Одінцов… З моря човен повернувся пізно увечері і Одінцов, прямо з пірсу, подзвонив комбригові додому. Камов підняв трубку і відразу здогадався, хто дзвонить.

- Добрий вечір Ігор Максимович.

- Не дуже він добрий, Олег Іванович, цей вечір.

- Що, все так погано?

- Гірше не придумаєш, повні дрова.

- Так, зрозуміло. Подзвони начальникові штабу, начПО, флагмеху. Через двадцять хвилин зберемося у мене в кабінеті, доповіси подробиці.

Коли всі зібралися, Одінцов почав докладати:

- По БЧ-1 (штурманська бойова частина) , гірокомпас працює нестійко. Як вдалося з´ясувати, в заводі, при підключенні, переплутали кінці на клемной платі. Замість 24 вольт під´єднали 36. Це відразу виявили, але декілька витків в обмотці гиромотора, можливо, підгоріло. При заправці дифманометра лага пролили ртуть. Все вдалося зібрати, але лаг показує погоду. Магнітний компас не надійний. Щось згоріло в блоці КПІ..

По БЧ-3 (мино-торпедна бойова частина), передня кришка третього торпедного апарату не герметична. Апарат підтікає, доводиться постійно осушувати.

По БЧ-4 (бойова частина звя’зку), низький опір ізоляції киловатного передавача. В результаті радіограми човна проходять нестабільно.

По БЧ-5 (бойова електро-механічна частина) , гріється підшипник лівого гребного електромотора. На правому дизелі негерметичний трубопровід подачі повітря. У підводному положенні вода поступає в п´ятий відсік. Доводиться відкачувати з трюму щопівгодини. У другій акумуляторній ямі низький опір ізоляції батареї. У ямі відчувається запах хлора…Потрібно ремонтувати компресор ДК-2 і ВЦН-90. Ну, і багато ще чого по дрібницях.

Моральний дух нижчий за плінтус. Матрос, що стоїть вахтовим у трапа, вночі бачив, як з човна по трапу бігли щури. Розповів про це іншим. Матроси в паніці. Ось все.

- Як же вийшло, що ми про проблеми на цьому човні не знали? – Поставив риторичне питання Камов.

- А то ви не знаєте. Мовчать же всі як партизани. Комбрига бояться. – Не без єхидства укрутив флагмех.

У кабінеті наступила обтяжлива тиша. Всі мовчали. Пауза затягнулася. Нарешті Камов встав, відкрив шафку, дістав пляшку, налив собі третину стакана. Випив.

- Хто ще буде?

Ніхто не відповів, і комбриг заховав пляшку.

- Ну, що робитимемо? Доповімо на флот, що човен не готовий. І, що у результаті? Що ви всі мовчите!

- А у результаті буде ось, що. – Подав голос начальник політвідділу. – Флот буде вимушений доповісти до Москви. Відмітьте, що це буде вже другий човен на флоті. Далі головком виматерить по телефону комфлота. Останній, в своєму наказі, оголосить по строгачу усім що сидять за цим столом. Командирові човна – неповна службова відповідність, можливо із зняттям з посади. Останніх своїм наказом обдарує командир ескадри. І це не все. Бригаду усунуть від стрілянини на приз главкому, як не гідну. З однієї з кращих вона стане однією з гірших. І відмиватися від цього лайна ми будемо роки два.

У кабінеті знову наступила тиша, яку порушував лише скрип стільців під могутніми задами бригадного начальства.

- Іван Іванович, ти у нас головний стратег, що думаєш? – Звернувся комбриг до начальника штабу. Каравайко почухав лисину.

- Думаю, Олег Іванович. Плесни мені теж з пляшки грам п´ятдесят.

Випивши, два Івана (так називали НШ в народі) довго жував хвіст тарані. Всі терпляче чекали. Нарешті він закінчив жувати.

- Що тут довго думати, потрібно йти в морі. Під час війни не з такими проблемами справлялися. Старшим на сто сорок п´ятій піду я. З собою візьму помфлагмеха і заст. начПО. Район патрулювання за Курилами, легкий, далеко від морських шляхів. Протримаємося. Дивишся, ще дещо і відремонтуємо… Так, зовсім забув про історію з щурами. Хто у нас на бригаді кращий щуролов? Правильно, мічман Лунев. Хай бере свої снасті і бігом на човен. Зловить за ніч пару щурів і покаже матросам. Це їх заспокоїть. Мовляв, свої щури на місці, а по трапу бігали берегові гості.

- Є інші пропозиції? – Запитав комбриг, що помітно повеселішав. – Ні? Ну, так на тому і порішили.

Після чого начальство прийняло по сто грам і розійшлося по будинках.

* * *

Йшла четверта доба знаходження сто сорок п´ятої в морі. Поступово почали упорядковувати човен. Недаремно в бригаді помфлагмеха капітана 2 ранги Тімофєєва називали «професором». Підшипник на грібному електромоторі «обстукали», змастили, і він перестав грітися. Перебрали помпу, підварили воздуховод правого дизеля. Акумуляторну батарею протерли спиртом, знайшли тріснуту акумуляторну банку, заліпили эпоксидкою. І лише з ремонтом штурманської техніки справи йшли не кращим чином. Положення рятувало те, що йшли до протоки Лаперуза в прямій видимості берегів, це дозволяло місцеположення човна утримувати досить точно. Начальник штабу бригади, у минулому з штурманів, виявився великим любителем астрономії. Вранці і вечорами нещадно ганяв командира, старпома і мінера з секстанами на місток. І як вони не упиралися, все ж таки змусив їх освоїти премудрощі визначення місця за зірками. Маючи декілька точних визначень, Сергій розрахував поправки лага. Вони були великі, але все таки це дозволяло уточнювати пройдений шлях. Все одно точність числення залишала бажати кращого, і це діяло йому на нерви. Він до цього не звик. З досади склав жартівливий вірш і прикріпив з середини на двері рубки.

Хоть мне «штурманить» не привыкать,

Но здесь тяжело – впору стонать.

Кампас не исправен, хромает лаг

И думал, потерпим мы с другом крах.

 

Но мы упрямы и черт нам не брат,

И пусть в Пентагоне снова не спят.

Уже позади острова Авильон,

Упрямо лодка входит в район.

 

И пусть не в строю каждый прибор,

На этом не кончен наш с морем спор.

Хоть долог поход – каждый день как век,

Всегда стихию ломал человек.

 

Теперь по звездам лодку ведем,

По вкусу воды широту узнаем.

Появятся чайки – близки берега.

Мы их опознаем родною сторонкой,

Коль ветер оттуда пахнет самогонкой.

 

Два Івана прочитав вірш, посміхнувся в бороду, яку почав відпускати.

- Ти останній куплет відправ до «Морського збірника» як раціоналізаторську пропозицію. Може й на горіхи отримаєш.

* * *

Коли пройшли протоку Лаперуза, і вишли в Охотське море, спрацювала аварійна сигналізація гірокомпаса. Одночасно рульовою доповів, що курс міняється управо, хоч вертикальне кермо знаходитися в положенні «прямо». Сергій якраз знаходився в рубці, це була його вахта.

- Тримати курс по магнітному! – скомандував він рульовому і вилетів в четвертий відсік розбиратися з гірокомпасом. Тут же у відсік прибіг Рубцов. Обидва втупилися на компас, стежача система якого оберталася як дзига. Температура підтримуючої рідини піднялася вище за норму. Сергій відкрив регулювальний клапан помпи охолоджування на максимум, але це не допомогло.

- Кранти гірокомпасу, думаю, згорів правий гиромотор.

- Чому правий? – Запитав Рубцов, хоча зараз було не важливо, який з них згорів.

- Тому, що стежачи сістема обертається управо. – Відповів Сергій і вимкнув гірокомпас.

Рульові по магнітному компасу управляти не звикли. До того ж, магнітний зміну курсу показував не відразу, а з уповільненням. В результаті човен рискав на курсі. Перед зануренням, визначити своє місце астрономічним способом не представилося можливим, зважаючи на суцільну хмарність. Радіомаяки були на граничній дистанції, і стрілка радіопеленгатора коливалася в різні боки градусів на двадцять. Доводилося брати усереднене значення, але це був не пеленг, а напрям, і все це нагадувало ворожіння на кавовій гущі. На другу добу, хоч небо і було затягнуто хмарами, але в них іноді з´являлися просвіти. Сергію вдалося, знайшовши момент, узяти висоти двох зірок. Коли наніс місце човна на карту, воно відрізнялося від счислимого (тобто від того, де себе рахували) на шістнадцять миль. «Два Івана» розсунувши животом Барка і Рубцова, протиснувся в рубку і поглянув на карту.

- Ого! Шістнадцять миль за добу, чи не забагато?! А якщо три доби без визначення місця? Так ми в Курильські протоки не потрапимо.

Після занурення, начальник штабу зібрав в кают-компанії командира і обох штурманів. Запрошені сиділи в позі школярів, що завинили. Витримавши паузу, Коровайко почав «знімати стружку».

- Командир, твій «Сусанін», - вказав пальцем на Рубцова, - вмудрився за добу накопичити помилку місця в шістнадцять миль.

- Не він один, там була і моя вахта. – Спробував заступитися за напарника Сергій.

- Прикомандированим слова не давали. За ці речі відповідає командир БЧ-1 і командир човна.. Ну і як ми без гірокомпаса викручуватимемося горе-штурман?!

- Ви ж знаєте, що за фахом я мінер. Коли знімали з посади старпома, не треба було призначати командиром БЧ-1.

- Тю, тю, тю! Призначає відділ кадрів флоту. Значить, вакансій командира БЧ-3 не було. А ти закінчив командирські вищі офіцерські класи. А як у військово-морському статуті сказано?! А сказано так – «командир – перший штурман». А ти Рубців, якщо так піде далі, можеш увійти до книги «рекордів» флоту, як гірший штурман.

- Гірший штурман вже є, - спробував зняти напругу моменту Сергій.

- Цікаво, хто ж?

- Матрос партизан Железняк. Він йшов на Одесу, а вийшов до Херсона. Помилка в місці – 90 миль.

- Мовчати! Не до жартів.

Всі мовчали. Тишу порушувало тільки цокання морського годинника на перегородці другого відсіку.

- Ну, і що мовчимо? – Після занадто тривалої паузи, запитав Каравайко. – Може жартівник Барк скаже що-небудь тямуще?

- Я думаю, згорів гиромотор. Потрібно замінити чутливий елемент і спробувати ввести гірокомпас в дію.

- Я проти, - злякався Рубцов, - цю операцію проводять фахівці гидровідділу. Я цього ніколи не робив..

- Я теж цього не робив, але тепер доведеться. Будемо все робити строго по інструкції, не боги горщики обпалюють. І потім, ми нічого не втрачаємо..

- Ось це правильна пропозиція, - пожвавився «Два Івана». – Затверджую!

- Чутливий елемент коштує десять тисяч. Якщо що щось не так, хто відповідатиме? – не здавався Рубцов.

- Що не так?

- А, якщо і цей згорить?

- Ну, яка тепер тобі різниця, один згорів або два, - мудро резюмував Каравайко.

* * *

.. У четвертому відсіку Барк «обробляв» гірокомпас. Вже пів години штурманський електрик Скляров крутив болти, які кріпили «стіл» компаса до нактоуза. А болтиків цих було шістдесят чотири штуки, деякі так закисли і прикипіли, що відкручуватися не бажали.. Сергій тримав перед носом інструкцію і готував «суп» - підтримуючу рідину для ЧЕ (чутливого елементу)».

- Так, тринадцять літрів дистильованої води – є. Гліцерину, два з половиною літри – є. Формаліну, сто миллилитра – є. Бура, двадцять три грамів – є. Змішуємо, підігріваємо, заливаємо. Стоп. Казан компаса спиртом протерли? Добре. Заливаємо, завантажуемо ЧЕ. Стіл на місце. Скляров, прикручуй болти.. Готово?

.. Ну, господи допоможи, запускаю..

Сергій включив живлення. Гиромотори завили, набираючи обороти, і, коли їх набрали, шуми стихли. Компас тихенько бурчав, як ситий кіт, коли його чесали за вухом. Стежача система встановилася на нуль і відхилялася від цього положення вліво і управо градусів на двадцять. Почали звичну процедуру прискореного приведення в меридіан. Все вийшло. Вранці Сергій по Полярній зірці визначив поправку компаса, вона склала п´ять градусів. На цю величину розвернули корпус нактоуза..

Надалі точність плавання утримувалася не нижче за оцінку «добре», згідно «Правилам штурманської служби».

«Два Івана» заспокоївся, перестав сам бігати з секстаном на місток і рідше ганяв туди мінера і командира із старпомом, які, до речі, були теж з мінерів. На сьому добу, курильською протокою «Діана», сто сорок п´ята вийшла в океан, а на десяту зайняла призначений їй район патрулювання. Надалі плавання проходило відносно спокійно. Дошкуляли тільки зимові шторми. Такі, що вимотують, в надводному положенні, особовий склад дикою хитавицею. Температура повітря знизилася до мінус двадцяти. Дизеля, що закачують повітря через верхній рубочний люк, за ніч грунтовно вистуджували човен, до мінусових температур у відсіках. Рятуючись від хитавиці і морозів, вирішили спливати раз в три доби. Хитавиця відчувалася навіть на глибині п´ятдесят метрів, і лише на стометровій відмітці було відносне спокійно. Десь, через місяць відбувся вельми забавний випадок, що неабияк перелякав Сергія і командира. Після чергового спливання для зарядки акумуляторної батареї, з містка прозвучала доповідь вахтового сигнальника.

- Бачу маяк, зліва тридцять градусів.

Сергій поглянув на карту. – Який маяк?! До найближчого берега сотні миль. – Вискочив на місток – дійсно маяк.. Правда, спалахи нерівномірні, як по силі світла, так і за тривалістю.

Начальник штабу протиснувся в рубку, куди вже набилися командир і старпом.

- Що за маяк, штурман?

- Немає тут ніякого маяка, товариш капітан 1 рангу. Чортовина якась.. Може судно якесь терпить аварію?

- Гаразд, крутаніть локатором один оборот. Подивимося.

Крутанули – нікого немає. Узяли курс на вогонь, дали повний хід. Йшли дві години, знову мазнули локатором – нікого. А маяк світить. Почали рахувати спалахи, - жоден маяк з такими характеристиками працювати не може.. Ну, повна нісенітниця. Під ранок отримали радіограму, нас повідомляли, що на одному з Курильських островів почалося виверження вулкана. Стало зрозуміле – його то ми і спостерігали за сотні миль..

Все б нічого, але з відпочинком у Сергія були проблеми. Оскільки на човні було сім чоловік понад штат, спальних місць не вистачало. Начальство розташувалося в каютах, витіснивши звідти господарів. Ті перемістилися на інші ліжка – рангом нижче. Доводилося займати лежаки тих, хто був на вахті. Але це тільки чотири години, потім приходив господар і з ліжка зганяв. Доводилося йти в перший відсік і там займати вільне матроське ліжко. Спати там було незручно. Ліжка розташовувалися між запасними торпедами, розташованими по бортах. Зовні це виглядало як бутерброд, ліжко – торпеда, ліжко – торпеда і так в три яруси. Лежати на такому ліжку можна тільки на животі або на спині. На боці не вийде, оскільки плече упирається в торпеду, а вона залізна і холодна.

* * *

Після вечірнього чаю, вільні від вахти офіцери, розходитись з-за столу, як завжди, не поспішали. Адже кают-компанія не тільки місце їжі офіцерів, це єдине місце на човні для спілкування. Своєрідний клуб, де можна поговорити на відверті теми, щоб зовсім не здичавіти. Ось і зараз «Два Івана» розповідав чергову історію:

- .. забезпечували ми учення морської авіації. Човен, здається сто тридцять шоста, під водою, я – посередник на есмінці зверху, авіація, ясна річ, в повітрі. На човні посередник від авіаторів – якийсь майор. Учення як завжди. Вертольоти опускають свою гідроакустику у воду, чогось там слухають. Потім наводять літаки і ті бомблять глибинними бомбами, зрозуміло імітаторами. Після учень, розбір в штабі авіації флоту у Владивостоці. До початку заходу залишалося хвилин сорок, льотчики зібралися в курилці, палять, обговорюють перипетії на ученнях. Я теж сиджу, палю. Мене не знають і уваги на мене ніхто не звертае. Заходить майор, який був посередником на човні. Вся увага до нього. Закидали питаннями, як там, на підводному човні, розкажи. Той почав розповідати, ось його розповідь дослівно:

- .. Приїхав в бригаду, коли вже стемніло. Повели на човен. Човен чорний, мокрий і слизький. Обходивши рубку, я посковзнувся – ледве у воду не впав. Добре офіцер, який йшов ззаду, утримав. Завели в рубку, тіснотища – повзеш вужем по проходу. Потім трап вгору, почав підніматися набив шишку на лобі – навколо одне залізо. У рубці колодязь, як в каналізаційному колекторі, це і є вхід в човен. Навколо темрява і лише внизу світло горить. Почав спускатися. Драбина вертикальна, метрів вісім або всі десять, лаз вузький. Поки спускався, ще шишку набив а на шинелі хлястик видірвав. Спустився вниз – центральний пост називається. Навколо десятки маховиків, клапана, трубопроводи, манометри, всякі циферблати. Нагадує нашу бойлерну в котельній. Дайте кажу в перископ подивитися. Офіцер, який у відсіку знаходився, дає команду матросу – підняти перископ. Щось зашипіло, знизу поповзла залізна труба завтовшки з телеграфний стовп – перископ. Подивився в окуляр, темно, нічого не видно…Як же ви плаваєте, питаю, нічого ж не видно. От так і плаваємо – відповідають. Почав перебиратися в другий відсік. Замість нормальних дверей – люк, діаметром близько шістдесяти сантиметрів. Як туди пролізти дорослому чоловікові – незрозуміло. Зігнувся навпіл, спочатку ногу переніс, потім голову просунув, ще шишку набив.. Опинився в другому відсіку. Приміщення ніби гардеробна, посередині вузький прохід, зліва і справа шафи. Тільки двері в шафах не відкриваються, а зрушуються убік, як у вагоні. Думаю, подивлюся, що там. Відкриваю одну шафу – командир сидить, відкриваю другу – замполіт сидить.. Перебрався в перший відсік, говорять він у них найбільший і вільний. Який там вільний! Шість торпед на спеціальних полицях, три зліва, три справа. Торпеди не такі як у нас в авіації – в два рази більші. Довжина їх метрів сім і діаметр півметра. Між торпедами сплять матроси. Зад у них лежить на торпеді, яка знизу, а ніс упирається в торпеду, яка зверху. Але найстрашніше у них це туалет. Якщо ти туди сходив і неправильно набрав комбінацію клапанів або переплутав послідовність, то тебе власним лайном всього і обкидає…Я за весь час ні разу в той туалет не ходив…

Розповідь Каравайко перервав сигнал бойової тривоги, всі розбіглися по своїх місцях. Старпом вже приймав доповіді командирів бойових частин про готовність до бою, коли НШ з´явився в центральному.

- В чому справа, командир?

- Виявили шум гвинтів по пеленгу двісті десять. Шум з характерним посвистом, схоже, атомний човен.

- Наших тут немає, нас би попередили. Означає американці. Штурман, визначив ЕРЦ (елементи руху цілі)?

- По характеру зміни пеленга, швидкість цілі близько дев´яти вузлів. Курс 300 – 310.

- Щось не те. Атомні човни на таких швидкостях не ходять

- Центральний – акустики. По шумах ніби човен, але число оборотів гвинта не відповідає даним таблиць.

Близько години «сто сорок п´ята» супроводжувала таємничу ціль, але класифікувати, що воно таке так і не вдалося. Каравайко почухав лисину.

- Твоє рішення командир?

- Думаю потрібно спливти, подивитися. Може, хто зверху тьопає?

- Не заперечую. Дій.

- Боцман, спливати на глибину десять метрів. Обидва мотори середній вперед.

Через сім хвилин боцман доповів.

- Товариш командир, глибина десять метрів. Крен нуль, диферент нуль.

- Так, боцман. Підняти перископ.

Запрацювали насоси гідравліки, і труба перископа поволі поповзла вгору. Командир відкинув рукоятки і пригорнувся до окуляра.

- Ну, ось картина маслом. Наш радянський траулер у всій своїй іржавій красі. Відбій бойової тривоги. Боцман, занурюйся на глибину п´ятдесят метрів.. Все ж таки Іван Іванович не зрозуміло, звідки у траулера посвист гвинта як у атомохода?

- Що ж тут не зрозумілого. Мабуть гвинт зігнув або шматок трала намотав – ось тобі і посвист.

* * *

Весь вільний від вахти час Сергій присвячував вивченню корабля і, користуючись тим, що на борту знаходилися НШ і пом. флагмеха, бігав до них здавати заліки на «право самостійного керування підводним човном». Заліковий лист складався з дев´ятнадцяти пунктів і після того, як в нім розпишуться всі флагманські фахівці, НШ і комбриг, наказом по флоту офіцер отримував допуск і заповітний човник на кітель.

З огляду на те, що на човні знаходився заст. нач. ПО, замполіт з шкіри ліз показати свою роботу кращим чином. Вигадував різні конкурси, змагання і навіть організував випуск стінгазети. Людей це дратувало. Всі неабияк втомились і частина вільного часу, якого і так практично не було, доводилося приділяти забавкам замполіта. Адже окрім його задумок і несення вахт, регулярно програвалися учбові аварійні тривоги, проводилися заняття за фахом і «святе» – політзаняття. Барк був прикомандированим, тому, спочатку, його не чіпали. Але підійшла черга і до нього. Замполіт знайшов якийсь малюнок, де Сергій зобразив дружній шарж на боцмана і тепер регулярно примушував його малювати в газету і оформляти різні листівки. Перед поверненням вимусив написати вірш у фінальний номер. Сергій знав, що замполіт не відступить, довелося заримувати черговий опус:

Прощай глубина океана,

Где тысячи миль за кормой.

Курильским проливом «Диана»

Уйдем на рассвете домой.

 

Мы, правда, живем не в столице

Поселок на крае земли.

На пирсе знакомые лица

Друзей, что нас встретить пришли.

 

Нетрудно понять нашу радость,

Мы любим нелегкий свой труд,

Но все же, хоть самую малость,

Нам право пора отдохнуть.

 

Мы снимем рабочее платье,

Отмоем приставшую соль….

Имеем мы право на счастье

И каждого ждет нас «Ассоль».

 

* * *

Підійшовши до південного берега Сахаліну, біля мису Аніва, сто сорок п´ята спливла на сеанс зв´язку. Отримали розпорядження флоту – далі слідувати в надводному положенні. Зраділи, дали повний хід і через три доби вже входили в затоку Володимира.

Зустріч човна з походу завжди виконувалася однаково. На причалі комбриг, поряд з ним командир берегової бази із смаженим поросям на підносі. Позаду вишикувані екіпажі підводних човнів, на правому фланзі оркестр. Під час швартовки оркестр грає щось урочисте…

Тут, як за замовленням, відбувається дрібна неприємність. Швартовка підводного човна справа не проста. Це не надводний корабель, де гвинти широко рознесені на кормі. Пустив двигуни «враздрай» (лівий малий вперед, правий малий назад) і крутися на місці як тобі треба. Тут інакше. Човен довгий і вузький як голка, радіус циркуляції у нього великий, тут навик потрібний..

Командир підводив човна дуже обережно, у нього вже був сумний досвід взяття плавпирса на таран. Тому до причалу підішли не впритул, а метрів за п´ятнадцять. Тут ще сильний вітер навпроти. Матроси швартової команди почали подавати кінці, проте ті, проти вітру, до пірсу не долітали, плюхалися у воду..

Бравурна музика оркестру почала стихати, потім, як в зіпсованому патефоні, захрипіла і замовкла. Це у музикантів застигли на морозі губи. У тиші, що наступила, чути стало команди на кермо і на мотори, це вже сам Андрієнко почав швартувати човен. Нарешті «прив´язалися» до пірсу. Командир зробив доповідь комбригові, знову заграв оркестр, і екіпаж стройовим кроком прошвендяв в казарму.

Барк звернув увагу на те, що серед тих, що зустрічали не було екіпажа його човна. З´ясувалося – поки були в морі, триста тридцять шоста пішла на ремонт в Радянську Гавань. Сергія це засмутило, потрібно їхати туди, знову відрив від сім´ї, розлука з дружиною…

Через три дні екіпаж сто сорок п´ятої вилітав в санаторій на реабілітацію. В ті роки це було непорушним правилом – після автономки 18-20 діб санаторію. Вранці Барк зловив командира:

- Андрій Сергійович, дозвольте мені в санаторій не їхати, я краще вдома відпочину.

- Ти ж знаєш, що я не можу це зробити. Після походу всі повинно їхати в санаторій.

- Що і начальник штабу їде і заступник нач. ПО?

- Заступник нач. ПО їде, начальник штабу ні.

- Ну, ось! НШ не їде!

- Ось і ступай до начальства, відпрошуйся у них.

Після обіду, Сергій постукав в кабінет НШ. «Два Івана» сидів за столом, заваленим паперами.

- Дозвольте товариш капітан 1 рангу?

- Чого тобі? Знову заліки здавати? Бачиш, ніколи мені.

- Та, ні. Я по особистому.

- З особистими питаннями до командира.

- Так немає мого командира, човен в ремонт пішов.

- А, ну так.. Гаразд, давай після вечері.

Насилу дочекавшись «після вечері», Барк знову топтався біля кабінету Андрієнка. Той ще не прийшов. Хвилин через десять, на трапі почулися кроки і характерне покашлювання.

- Заходь, давай. Що там у тебе скоїлося?

- Прохання у мене. Дозвольте в санаторій не їхати.

- Це, з якого рожна? Щось нове, не пригадаю, щоб від санаторію відмовлялися.

- Ви ж знаєте, я дружину тільки привіз, завів у квартиру і пішов на два місяці – обживайся, як хочеш. Тепер в санаторій, знову відрив від домівки. Потім в Радянську Гавань їхати.

- Який відрив? Береш дружину в санаторій, за її путівку доплатиш, так багато офіцерів роблять.

- Дружина в санаторій їхати не хоче. Соромиться, вона ж в положенні.. Та і нудить її часто… До речі, ось, Ви ж теж не їдете в санаторій.

- А ти звідки знаєш? Я може, з радістю б поїхав, «та гріхи не пускають». Тут стільки роботи і паперів накопичилося…

- Ось я Вам і з паперами допоможу. Чотири години в день працюватиму у Вас писарем.

Після цих слів, Андрієнко розсміявся і закашлявся. Відкашлявшись, махнув рукою.

- Гаразд, відпочивай удома, дозволяю. А писарів у мене вистачає, чого б хорошого..

Відпочивати – це завжди приємно. Щоб Ліза частіше бувала на повітрі, Сергій регулярно водив її в ліс і катав на санчатах. Часом брав у сусіда рушницю, свого у нього тоді ще не було, і йшов в тайгу. Іноді вдавалося підстрелити пару рябчиків. Це така пташка, трохи більше голуба. На смак як звичайне курча, тільки м´ясо темне. Не зрозуміло, чому цю дичину так цінували буржуї. Пам´ятайте у Маяковського, «їж ананаси, рябчиків жуй..». Одного разу, Сергій відійшов від селища кілометрів за п´ять і у виярку у струмка підстрілив кабана, кілограм на тридцять. Ледве дотяг. Відніс сусідові рушницю і похвалився здобиччю.

- Олегович, я тут підсвинка завалив, допоможеш обробити?

Той погодився, потім, поглянувши на здобич, приголомшив Сергія.

- Це з нашого підсобного господарства кабан. Шерсть у нього коротша і посвітліше, у дикого вона темніша і, дивися, п´ятачок рожевий.

Помітивши, що слова його Барка збентежили, Петрович розсміявся.

- Так, ти не тушуйся. Кабан сам винен, що відбився від колективу і пішов в самоволку. А печеня з нього буде ще й краща.

Двадцять днів пролетіли як один день. Барк зібрався їхати в Совгавань до себе на човен. Ліза просилася їхати з ним, Сергій не погоджувався.

- Ти почекай, поки я хоч квартиру зніму, розберуся, що як. Там говорять морози по сорок градусів, не те, що у нас два-три, зрідка десять.

У канцелярії Сергію виписали командировочне розпорядження і проїзні документи, з якими він відправився до комбрига.

- Дозвольте, товариш капітан 1 рангу? – Камов кивнув головою, що могло означати дозвіл. – Ось проїзні і відрядження підписати.

Комбриг прискіпливо подивився на Сергія.

- Хвалив тебе начальник штабу. Говорив, що гірокомпас налагодив, човен вивчав, заліки здавав.. А у нашого НШ похвали дочекатися дорогого коштує, скупий він на похвалу. Задоволений?! що мовчиш?

- А, що говорити? Спасибі йому за добре слово.

- Спасибі. «Спасибі», якось не по військовому звучить.

- Радий старатися, Ваше високоблагородіе!

- Ось це вже краще, хоч і не по статуту, - Посміхнувся Камов. – Командировочне розпорядження потрібно переписати. Спочатку заїдеш до Владивостока в штаб ескадри. Там візьмеш молоде поповнення на ваш човен – 9 чоловік. Ось список – 2 рульовых-сигнальника, 2 моториста, штурманського електрика, радиста, акустика, кока і хіміка. Все ясно?

- Ясно. Я, взагалі-то просив залишити мене в бригаді. Що штурману в заводі робити?

- Це не виходить. У вас і так з човна всіх людей розібрали. Залишилася навряд чи половина екіпажа. І всього два офіцери, командир БЧ-5 – він же ВРІО командира і з ним лейтенант. Той взагалі цивільне училище закінчив цього року. Так, що ти будеш ВРІО старпома і ВРІО решти всіх офіцерів. До моменту виходу з ремонту ми човен, звичайно, вкомплектуємо, а поки доведеться покрутитися. Ось такий розклад.

* * *

До Владивостока Сергій добрався вже ближче до вечора. Вийшовши з автобуса на привокзальній площі, зловив першого зустрічного.

- Пробачте, не підкажете, як мені дістатися до бухти Малий Улісс?

- Це де база підводників? Добратися туди дуже просто. Сідаєте на трамвай №2, їдете до кінцевої. Далі на автобусі, який йде на вулицю Окатова, а там пересідаєте на автобус, який йде до бухти Тиха. Після..

Спасибі, достатньо.

Покинувши свого балакучого гіда, Барк попрямував до стоянки таксі.

Таксі довго кружляло по місту, об´їжджаючи затоку Золотий Ріг, долала круті підйоми і такі ж круті спуски і, нарешті, вийшла до моря вже з другого боку міста.

- Вам в Улісі, де катерники стоять чи де підводники? – запитав таксист.

- Де підводники.

Машина зупинилася біля прохідної КПП. Сергій пред´явив черговому мічманові розпорядження і запитав, як пройти до штабу ескадри.

- Так, ось прямо по цій алеї. Метрів за триста будуть сходи вгору. На зразок Потьомкінськіх в Одесі, тільки багато менше. Вгорі триповерхова будівля це і є штаб. На другому поверсі штаб бригади, а на третьому штаб ескадри.

У коридорі третього поверху, за столиком сидів мічман з пов´язкою чергового на рукаві.

- Ви до кого, товариш старший лейтенант?

Барк пояснив причину свого візиту.

- Зайдіть до помічника НШ, це треті двері справа по коридору.

У вказаному кабінеті сидів капітан 3 рангу в окулярах і щось шукав в оберемку паперів на своєму столі. Персонаж викликав усмішку у Сергія, морських офіцерів в окулярах бачити йому ще не доводилося. Не піднімаючи очей від паперів, офіцер слухав його і, перервавши на півслові, сказав.

- Спускайтеся на другий поверх до начальника штабу бригади, молодим поповненням він займається.

Начальник штабу 19 бригади підводних човнів капітан 2 ранги Семенцов розмовляв по телефону, коли Барк, постукавши, заглянув в кабінет. Той, не перериваючи розмови, зробив запрошуючий жест рукою і вказав пальцем на стілець навпроти. Закінчивши розмову, він поклав трубку телефону на важіль, і обернувся до Сергія. Знову задзвонив телефон, і телефонна розмова продовжувалася ще хвилин п´ять. Нарешті Семенцов, зневірившись усмирити, цей докучливий апарат, просто поклав трубку на стіл.

- З Ракушки?

- Так точно.

- Ось ти якраз мені і потрібний. У нас тут запарка, чекаємо комісію міністерства оборони, всі офіцери нарозхват. Зараз відправляйся в учбовий загін. Це недалеко – півтора кілометри. Відразу за КПП залізничні колії, ось по шпалах вийдеш прямо до загону. Забереш молоде поповнення на дві бригади – 97 чоловік. Там мічман Одінцов вже чекає. Людей розмістите в третій казармі на третьому поверсі. У нас один човен пішов в док, другий в автономці. У їх спальних приміщеннях і перекантуєтеся. Ліжка там вже заправлені і все приготовано. Все ясно?! Йдемо далі. Сьогодні п´ятниця. Суботу і неділю пасеш молодь. В понеділок до обіду політзаняття – це святе. Значить, людей розберуть по командах тільки після обіду. Питання?

- 97 чоловік! Це ж ціла рота! І як я один буду з цим натовпом три дні управлятися?! На роту, згідно статуту, мені покладено трьох офіцерів командирів взводу і чотири старшини.

- Нічого, справишся. Вони тільки з учбового загону – смирні. Наш учбовий загін, що твій дисциплінарний батальйон. Вони ще не скоро відійдуть. І ще мічман Одінцов у тебе.. Гаразд дам ще одного мічмана. А тобі за працю бонус – право вибору. Відбереш собі на човен, кого хочеш. Це великого коштує.

Коли людей привели в казарму, Барк з мічманами оглянув спальні приміщення. У одному стояло п´ятдесят заправлених ліжок, в другому шістдесят.

- Зараз розподілимо їх на три взводи. Взвод №1 візьму я, в приміщення, де менше ліжок. Останніх розмістимо в другому.

Дві похмурі шеренги стояли в коридорі з речовими мішками за спиною, де зберігалися їх, покладені по речовому постачанню, пожитки. Сергій пройшовся уздовж строю.

- Увага молодь. Протягом трьох днів я ваш цар, бог і військовий начальник. Враховуючи ваше важке життя в учбовому загоні, де ви недоїдали, недосипали і вас штовхали, надаю вам королівський відпочинок. Відбій в 21 годину Враховуючи, що годувати нас будуть в другу чергу, спати можна до 7 години ранку. Після обіду можна спати ще одну годину Від фіззарядки я вас звільняю. Єдино, від чого не можна звільнити – від прибирання. Прибирання робитимете, як годиться, двічі на добу. Ось такий санаторний розклад буде у вас до понеділка. В понеділок після обіду вас розберуть по екіпажах і почнуться ваші не легкі будні підводника. Зараз ми вас розподілимо на три взводи..

Хто призиався з України, вийти вперед на три кроки! – Таких набралося 29 чоловік. – Так, це і буде перший взвод. Останніх розділите навпіл, це ваші, - звернувся Барк до мічманів.

- А чому в свій взвод ви відібрали тих, що призивалися з України? – поцікавився Одінцов.

- Так я сам з України. Мені із земляками цікаво поспілкуватись. А то я вже і рідну мову почав забувати.

У кубрик Сергій велів перетягнути 9 ліжок в дальній кут.

- Ці ліжка не займати. Сюди я відбиратиму людей в свій екіпаж.

Розташувавшись в кімнаті старпома, Барк розклав на письмовому столі особисті справи молодих матросів і почав їх переглядати. Потрібно починати відбирати своїх. Почав з рульовых-сигнальщиків, таких в роті було дев´ять чоловік. Характеристики на всіх були написані немов під копірку, оцінки теж різноманітністю не відрізнялися. Ну і як тут розібратися, хто кращий. Увагу Сергія привернула особиста справа матроса Мігулі. Характеризувався він посередньо, відмінником теж не був. У анкеті значилося, що родом він з містечка Нова Каховка, закінчив два курси Одеського вищого морехідного училища, звідки був відрахований. Причина відрахування не вказана..

Він механічно підняв трубку телефону і набрав одиницю – виклик днювального. Потім пригадав, що він не у себе в бригаді, і трубку хотів покласти. Але почувся гудок, а потім послідувала доповідь: - Днювальний по роті матрос Тарасов слухає.

- Молодець Одінцов, вже і службу налагодив, - відзначив про себе Сергій, а в трубку сказав: - Виклич мені Тарасов матроса Мігулю з другого взводу.

Через хвилину до кабінету увійшов рослий плечистий матрос.

- Товариш старший лейтенант, матрос Мігуля по Вашому наказу прибув.

- Сідай Семене на стілець, в ногах правди немає. Ти, виявляється, два курси Одеської мореходки закінчив. Як тобі вдалося поступити, там, я знаю, конкурс 10-12 чоловік на місце?

- Я школу з медаллю закінчив, правда, з срібною, тому іспити складав як усі. Поступив легко.

- А виключили за що? Іспит завалив?

- Іспити я склав, а виключили за бійку.

- Бився по п´яні або у справі.

- У справі.

- А докладніше?

- Ну, був там один підлий хитренький одесит. Та і не бійка це була – так, дав йому один ляпас…

- І за один ляпас виключили?

- Ну, так. Потрапив невдало по вуху, у нього барабанна перепонка луснула. Батько його в райкомі партії працював… Гаразд, хоч не посадили.

- Зрозуміло. А чому у тебе оцінки і характеристики слабкі?

- Так інструктора кому п´ятірки ставлять, хто їм черевики чистить і робу пере. А у самих знань – кіт наплакав.

- Постій, постій! Але викладачі в учбовому загоні офіцери.

- Викладачі лекції читають, а практичні заняття проводять інструктора, вони і оцінки ставлять.. Ще мене хотіли інструктором в загоні залишити, а я на човен хочу.

- Зрозуміло. Ну, раз ти два курси мореходки закінчив, означає на тридцять відсотків готовий штурман. Служитимемо разом, займай ліжко з тих дев´яти, що в кутку. І будеш у мене з часом, мабуть по всьому, командиром відділення.

- Тепер відповідай мені на таке питання. Уяви, що ти вже командир відділення, з тих дев´яти рульовых-сигнальщиків, що у нас у роті, кого б ти узяв собі в команду? Щоб покластися на нього міг, і червоніти за нього не довелося.

- Так, Кочергина б узяв. Він старанний і не ледачий, теж в мореходку поступав – по конкурсу не пройшов. Після служби, казав, знову поступати буде. Тільки він не в нашому взводі, а в третьому.

- Значить, Кочергина теж беремо, тягни його в наш кубрик. Тепер вільний.

Випровадивши Мігулю, Барк зайшов в кімнату до мічманів. Ті поселилися разом, так, мовляв, веселіше. Одінцов витягнув з кейса фляжку.

- Приймете сто грам, Сергій Миколайович, щоб спалося міцніше?

- Спасибі. Щось немає настрою. Матросам дайте команду, щоб переодягнулися в робоче плаття, форма №3 їм тепер не скоро знадобиться.

Сергій вийшов в коридор, коли порівнявся з днювальним, який стояв у тумбочки з телефоном, той витягувався по стійці смирно і заволав:

- Днювальний по роті матрос Тарасов.

- Вільно, матрос Тарасов! Розслабся, ти вже не в учбовому загоні. Кричати теж не треба, я не глухий, і взагалі на човнах прийнято розмовляти тихо, в пів голосу. Ясно?

- Так точно, товариш старший лейтенант, - пошепки відповів Тарасов.

- От, молодець, відразу все зрозумів. Ти у нас, хто за фахом?

- Так, моторист я.

- І скільки у нас в роті мотористів?

- Так, одинадцять чоловік.

- А скажи мені Тарасов, хто у вас з мотористів Кулібін?

- Так нема у нас моториста з таким прізвищем.

Сергій посміхнувся, - Кулібін це був такий винахідник-самоучка, ви в школі проходили. Мене цікавить, хто з мотористів майстер на всі руки?

- Так це Марчук з першого взводу. Він до служби міні-трактор з лахміття спорудив, і город на ньому орав..

- Відмінно! Тягни цього Кулібіна, тобто Марчука, до мене в каюту.

Коли увійшов Марчук, Сергій мимоволі звернув увагу на його руки. Вони чорніли слідами машинного масла, що пов´їдалася в шкіру.

- Щось ти Марчук руки погано миєш?

- Не відмиваються більше, товариш старший лейтенант, робота така..

- Гаразд, коли так. Кажуть, ти якийсь малий трактор на гражданці побудував?

- У сусіда в сараї старий німецький мотоцикл валявся, трофейний. Він його викинути хотів. Я движок перебрав, передні колеса від моторолера «Тула», решту притяг із звалища..

- Батько у тебе хто?

- Батько трактористом в колгоспі, ну і комбайнером теж..

- Напевно, міні-трактор батько робив, а ти йому ключі подавав?

- Ображаете, товариш старший лейтенант. Сам все робив. Батько на роботі цілий день, коли йому дурницями займатись.

- Гаразд, вірю. А скажи мені, Марчук, якби тобі дали завдання ремонтувати дизель, кого б ти узяв в помічники з наших мотористів?

- Двох би узяв, Суслова і Парасюка.

- Ні, можна тільки одного.

- Тоді Парасюка.

- Ось ти і Парасюк підете в мій екіпаж. Займайте ліжка в кутку.

Наступного дня, а це була субота – день великих прибирань, Сергій зібрав радистів (їх було 6 чоловік) і відвів в учбовий кабінет радіотелеграфістів. У кожній бригаді були такі кабінети по основних спеціальностях, там підводники відпрацьовували нормативи і складали іспити на класність. Мічман, що знаходився в кабінеті, представився:

- Завідувач кабінетом радіотелеграфістів мічман Стрельников.

- Ось, товариш мічман, привів Вам молодь допомагати робити велике прибирання.

Мічман вийшов за Сергієм в коридор і прикрив двері в кабінет.

- Спасибі за допомогу, тільки спирту у мене немає. Ну, хіба грам сто п´ятдесят нашкрябаю.

- Нічого не треба, залиште свій спирт на протирання апаратури. У мене до Вас всього одне прохання – поганяйте їх на тренажері, визначте, хто найкращий..

- Зроблю, товариш старший лейтенант.

Подібним же чином, Барк відібрав в свій екіпаж метриста і акустика. Штурманських електриків протестував сам. Найважче було вибрати кока. Як його перевіриш? Когось з них насильно відправили вчитися поварському мистецтву, хтось пішов в коки тому як поїсти любив… В неділю він зібрав в «ленінській кімнаті» всіх семеро. Почав опитувати, які блюда хто може приготувати, окрім тих, які входили в програму їх навчання. У матроса Соловьева, як виявилось, мати працювала шеф-поваром в ресторані. Він сипнув назвами блюд, багато з яких Сергію і чути не доводилося. Вибір був зроблений.

В понеділок матросів розібрали по екіпажах і в кубрику залишилися тільки ті, яких відібрав собі Барк. Ближче до вечора він піймав в коридорі НШ Семенова, коли той виходив з кабінету комбрига.

- Товариш капітан 2 рангу, людей розібрали, накажіть виписувати проїзні і поїду до себе на човен.

- Зайди до мене, розмова є.

Сергій нутром відчув нехороше, і передчуття його не обдурило. У кабінеті Семенов втомлено опустився на стілець, сунув в сейф теку з якимись паперами.

- Відправити тебе з людьми в Совгавань поки не виходить.

- А, що трапилося?

- Совгавань відрізана від великої землі.

- ? ? ?

- Так, так. Туди ходить єдиний поїзд «Хабаровськ - Советская Гавань», в районі Комсомольська на Амурі цей потяг перетинає Амур. У літній час його переправляють на залізничному поромі. Зимою рейки з шпалами укладають прямо на лід, і поїзд слідує далі. Зараз Амур замерзнув тільки частково – рейки не прокласти а паром вже не ходить.

- Що ж робити?

- Чекати. Як тільки відновиться залізничне сполучення, я вас відправлю. Думаю, за тиждень Амур встане.

- За тиждень, без діла, матроси зовсім зіпсуються. Дозволите мені їх хоч на УТС водити і в кабінетах тренувати.

- Добре. Я віддам розпорядження.

І потягнулися дні, кожен з яких здавався Сергію вічністю. Гірше не буває, чим чекати і наздоганяти. Він водив матросів на УТС, де вони тренувалися «латати» пробоїни і гасити пожежі. В учбових кабінетах відпрацьовували нормативи на апаратурі.. Вечорами водив їх в спортзал тягати гирі. У кутку спортзалу був навіть боксерський ринг, де він навчав моряків азам боксерської науки.

До надходження в училищі, Сергій серйозно займався боксом. У нього добре виходило, він вже дійшов до першого юнацького розряду і розраховував в училищі продовжити спортивну кар´єру. Але вийшло не так. У училищі прагнули підтримувати хорошу спортивну форму курсантів. Багато хто виконував спортивні розряди, але вирощувати майстрів спорту, на відміну від цивільних вузів, було не прийнято. Це навіть присікалося. Командування училища, у минулому корабельні офіцери, міркували так: «Краще мати на кораблі двох п´яниць, ніж одного майстра спорту. П´яниця проспиться і стоятиме вахту, а майстер спорту буде часто відсутній на борту. То він на зборах, то на змаганнях, а його обов´язки вимушені тягнути інші»

Вільного часу у Сергія практично не було. Доводилося постійно опікати молодь, уподобившись квочці з курчатами. Знаючи, що належить поїздка в Совгавань, матроси дошкуляли питаннями.

- Товариш старший лейтенант, матрос Парасюк, можна питання?

- Валяй.

- У мене батько служив термінову в Совгавані, страшні речі розповідав. Казав там поряд селища Мангохто і Ваніно – суцільні табори і зеки. Ще якісь то там розконвоїровані зеки. Розкажіть як там зараз?

- Що розповісти, я сам там ніколи не був. Знаю, там є бригада надводних кораблів і бригада підводних човнів. Значить, служать люди і там. Це ти розкажи, що там ще тобі батько розповідав?

- Говорив, один солдат з їх частини пішов в звільнення, так його зеки зарізали.

Всі разом заговорили, що місце там згубне і в звільнення краще не ходити, тим більше поодинці. Панічні настрої потрібно було присікати, і Барк, як міг, намагався це робити.

- Дарма ви приймаєте розповіді Парасюка близько до серця. Зеки звичайні люди, при цьому люди цивільні, а ви люди військові, отже – воїни. І не просто воїни, ви – моряки! І не просто моряки, ви – підводники! Еліта збройних сил, попереду вас тільки космонавти. Так, що зек, знесилений важкою працею і поганими харчами, ніякої загрози для вас представляти не може..

- Ага, у них заточки - ножі такі, а ми беззбройні.. У вас хоч кортик є.

- В умілих руках будь-який предмет зброя. Дай мені, Мігуля, твій ремінь. Ось дивиться, короткий кінець ременя до долоні, перехльостуєте його довгим кінцем, от так. Тепер вирвати ремінь у вас з рук неможливо. Удар бляхою навзнаки рівносильний удару кастетом. А удар бляхою ребром розколе голову ворога як гнилий кавун. Так, що ваш ремінь з бляхою – серйозна зброя. І потім, кому призначено застрелитися, той не потоне.

Так пройшло ще вісім днів. Нарешті повідомили, що Амур став і можна їхати. Отримали сухий пайок на три доби, завантажились в загальний вагон, поїхали. Подорож до Хабаровська зайняла добу, і приємного в цьому було мало, вагон був переповнений. Задушливо, тісно, осоружно. У Хабаровську пересадка в поїзд до Совгавані. Чекати вісім годин. Коли подали потяг «Хабаровск – Советская Гавань», це вже був зовсім інший комфорт. Вагон, як втім, і весь потяг, був практично порожнім. Під ранок прибули в Комсомольськ на Амурі. Не місто, а суцільний завод. Тут будувалися атомні підводні човни. Сергій вийшов на перон покурити. Біля тепловоза сперечалися якісь залізничні начальники. З їх розмови він зрозумів головне, одні стверджували, що відправляти потяг далі, сенсу немає, інші заперечували. Простояли близько години, потім все ж таки поїхали. Проїхали кілометрів десять до станції Комсомольськ- пристань, далі був Амур. Провідник оголосив, що це кінцева станція, і велів звільнити вагон. Перешли в зал очікування, якщо так можна назвати старий пакгауз. Барк призначив Мігулю старшим і відправився до начальника станції за роз´ясненнями.

У кімнатці, на дверях якої висіла емальована табличка з написом «Начальник станції», сидів немолодий дядечко в червоному кашкеті і пив чай. Сергій поздоровкався і пояснив, що з літерною військовою командою слідує в Сов. Гавань. Начальник кивнув головою, і відсунув на край столу стакан в металевому підстаканнику.

- Не повезло тобі, милий чоловіче. Кілька днів тому Амур замерзнув, але товщина льоду була ще недостатня, щоб прокласти залізничну колію. Рідкісні пасажири, яким їхати далі, переходили Амур пішки. На тій стороні, навпроти, станція Півань, до неї два кілометри.. Два дні тому прийшло потеплення, течія в Амурі могутня, утворилася промоїна шириною метрів тридцять. Так, що на той берег ніяк не потрапити. Доведеться тут чекати, поки Амур стане.

- І скільки чекати?

- А це як господь бог розпорядиться. Може, два дні, може, п´ять..Можу відправити вас до Комсомольська на Амурі, там вас припишуть в яку небудь військову частину, там і перекантуєтеся.. Чаю хочете?

- Ні, дякую. А з Півані поїзд ходить в Совгавань?

- Так, через чотири години такий поїзд відправиться.

Барк вийшов на вулицю - градусник, що висів на стовпі у станції, показував мінус десять, але при повному безвітрі мороз практично не відчувався. Через тридцять метрів вже починався лід, присипаний тонким шаром снігу. На протилежній стороні Амура виднілися якісь будови. Напевно, це і була станція Півань. Від берега убік Півані виднілася уторована стежка, чистої води видно не було і створювалося враження, що перейти річку можна. Він ступив на лід і пішов по стежці. Пройшов близько кілометра і вимушений був зупинитися. Шлях перегороджувала смуга води шириною метрів двадцять. Над протокою клубочилася легка пара, вода здавалася чорною і мчала з великою швидкістю. Сергій вирішив пройтися уздовж потоку. Пройшовши вниз за течією з пів кілометра, побачив на березі два бараки, обривки сіток на кілках і три перевернуті вверх дном човни. Ймовірно, це була якась рибальська артіль. Він вийшов на берег, бараки були закриті, на дверях висіли іржаві замки. Човни були великі, набагато більше шестивеслових ялів. За типом тих шаланд, які повні кефалі приводив до Одеси Костя. У голові поволі вимальовувався зухвалий план. Справа була ризикованою, але спробувати було варто. Повернувшись на станцію, виявив свою команду, що стовпилася на березі. Вони вже були в курсі ситуації, що утворилася.

- Є два варіанти наших подальших дій. Повертаємося в Комсомольськ і чекаємо, можливо, тиждень, або спробуємо форсувати Амур.

- Уплав, чи що? – З похмурою усмішкою припустив Марчук.

- Навіщо уплав, на човні. Якщо заперечень немає, за мною бігом марш!

Один з рибальських човнів перевернули на кіль і потягнули по льоду до води. Виламали з огорожі чотири дошки, які були повинні замінити весла. Сергій побоювався, що біля води лід буде тонкий, і може проламатися. Тому йшов попереду і стукав по кромці товстим дрючком, випробовуючи лід на міцність. Човен наполовину виштовхнули у воду, встрибнули всередину і відштовхнулися дошками. Його відразу підхопило і завертіло могутньою течіею. До того ж човен почав текти немов решето. Можливо, поки тягнули його по льоду, обдерли смолу, яка оберігала днище. За пару хвилин досягли протилежної кромки льоду, але човен несла течія, і вибратися не було ніякої можливості. У човні вже було по коліно води. Сергій побачив на кромці могутній торос і звелів Мігуле виплигнути на нього і притримати човен за мотузку. По черзі всі вибралися на лід і витягнули човен. Його відтягнули від води метрів на сорок.

- На берег не потягнемо, - вирішив Сергій, - через пару днів Амур стане, і рибаки його заберуть.

У п´яти чоловік ноги були мокрими чи не до коліна, хто сидів на банках, ноги зберіг сухими.

- Для повного щастя не вистачає тільки, щоб половина команди підхопила запалення легенів, - подумав Барк і скомандував. – На станцію бігом марш!

Станція Півань складалася з двох будівель. Маленький цегляний будиночок, де розміщувалися каса і кабінет начальника. І довгий дерев´яний барак, що служив залом очікування. Біля входу в барак лежала на снігу величезна вівчарка розміром з теля, всі зупинилися, побоюючись, чи не зжере кого ця звірюка. Але собака ніякої цікавості до них не виявила. У залі на дерев´яних лавках сиділо біля двадцяти чоловиків. Всі вони були в чорних ватниках, на грудях нашиті білі смужки матерії з номерами.

- А ось і розконвоїрована публіка, з якою ви мріяли зустрітися, - обернувшись до матросів, з посмішкою прокоментував ситуацію Сергій.

В приміщенні було тепло, можна сказати навіть жарко. Посередині зали стояла піч-буржуйка, поряд гора дров. Піч виділяла тропічне тепло і була розжарена до червоного кольору. Біля печі на табуреті сидів мужик в тельняшці. У метрі, позаду нього, сиділо на лавці ще двоє. Інші сиділи трохи далі в глибині залу.

- Моряки, при форсуванні Амура, промочили ноги, потрібно обсушитися. Звільните місце у печі, - звернувся Барк до чоловіка в тільнику, відразу розпізнавши в нім старшого.

Той нічого не відповів і зняв тільник, видно хотів продемонструвати свій статус. Картина дійсно була вражаючою. Вся спина чоловіка була татуйована, якимось церквами, могилами з хрестами, плечі восьмикінечними зірками..

- Гарно. – Резюмував із сміхом Сергій, - і судячи по зірках, перед нами явно контр-адмірал.

Нагнувшись до мужика, продовжив: - Пане адмірал, чи не бажаєте забратися від печі, у матросів ноги мерзнуть.

Той ніби, як і не чує, тоді Сергій узявся за табурет і разом з мужиком переніс їх убік. Потім кинув йому ватник:

- Одягайтесь адмірал, бо захворієте, ваші картини ми вже подивилися… Так, моряки, ад´ютантів перенести до адмірала.

Матроси схопили лавку із зеками і потягнули убік. При транспортуванні один з них з лавки повалився. Вся ситуація виглядала дещо комічно і мужики, що сиділи в залі, захихикали. Татуйований зыркнул на них і сміх тут же обірвався. Поки матроси обсихали, Сергій вирішив дізнатися щодо поїзда і закомпасировати місця. У крихітному кабінетику начальника станції було тісно. Окрім самого начальника, там сиділи лейтенант внутрішніх військ і два сержанти. Їх білі кожушки лежали на лавці, а в кутку стояли два автомати ППШ. Судячи по сивушному запаху в приміщенні, присутні пили явно не чай. Сергій поздоровкався.

- Мені б закомпастировати місця.

- Та тобі і одного місця вистачить, - хихикнув вже грунтовно підвипивший начальник станції. – Де захочеш, там і сядеш.

- Зі мною ще дев´ять чоловік..

- А де вони? – Відразу посерйознішавши, запитав лейтенант.

- Так, в залі очікування, разом з вашими розконвоірованими.

- Які ж вони розконвоіровані, якщо ми і є конвой.

- А, що ж вони у вас без нагляду? Раптом втечуть.

- Тут бігти нікуди, Амур ще не замерз. Ми привезли їх залізничний шлях укладати, он на рейках вагон стоїть, там їх і тримаємо. До зали привели погрітися. А ще собака у нас, бачив яка? Нікого з барака не випустить.

- А я вільно вийшов, вона навіть голову не підвела.

- Вона тільки на зеков реагує, так навчена.

- Ніяк за формою одягу розрізняє?

- Навіщо за формою одягу, по запаху. Вони карболовим милом одяг перуть, собака цей запах знає. Якщо карболом пахне – значить, ворог. Зараз ми їх назад в теплушку заженемо.

Повернувшись в барак, Сергій побачив дивну картину. Матроси стояли у печі шеренгою з ременями в руках. Навпроти стояло з десяток зеків деякі з палицями ймовірно, відламали від лавок. Решта зеків залишалася на лавках і по всьому брати участь в конфлікті не збиралась. Стрибнувши до печі, він зайняв місце в строю.

- Дай мені, Мігуля, твій ремінь, а собі візьми он те поліно… Панове увязнені, удар бляхою рівносильний удару кінським копитом. Не раджу випробовувати – довго лікуватиметеся. Заспокойтеся і сядьте на лавки.

Виникла хвилинна пауза, що здалася Сергію часом. На вулиці загавкав собака, двері відчинилися, і в клубах морозного повітря виник сержант в кожусі. Він, вмить оцінив ситуацію, зірвав автомат з плеча.

- Бешкетувати вирішили, мати вашу! Виходь шикуватися, тепер в холодному вагоні погрієтеся.

Зеки поспішно вишли і супроводжувані гавкотом собаки, який розлючено рвався з повідця конвоїра, попленталися до вагону.

- Що тут у вас відбулося? Мігуля, я тебе старшим залишив, докладай.

- Та, хтось з наших когось козлом обізвав, їх ватажок, видно, на свій рахунок прийняв. Ну і слово за слово..

- Зрозуміло.

Далі доїхали без пригод. На щастя, ніхто з тих, що промочили ноги так і не захворів..

* * *

Після прибуття в Советську Гавань Сергій потрапив в непросту ситуацію. Коли човен пішов у ремонт з нього повисмикували половину екіпажу. Зрозуміло - кращих фахівців. Замість них відрядили тих від яких хотіли позбутися на бригаді. Офіцерів, разом з прибулим Барком, на борту залишалося четверо. Але можна сказати, що практично їх залишалося двоє. Командир БЧ-5 капітан 3 рангу Синіцин, або стармех, як його називають між собою офіцери, був він ще й Т.В.О. командира. Командир групи БЧ-5 лейтенант Олексій Слєпцов, закінчив цівільне морехідне училище і його прислали відслужити два роки. Як механік він ще щось міг, але як офіцер був ніякий. Човновий доктор поїхав до центрального госпіталю на курси підвищення кваліфікації, замість нього прислали капітана медичної служби з резерву. Прикомандирований доктор постійно знаходився в стані глибокого запою, і толку від нього не було ніякого. Подейкували, що документи на його звільнення десь бродили в штабах. Синіцин запросив Сергія в каюту і пояснив ситуацію:

- Обстановка на човні важка, народ розбовтався. Вдень ще працюють, ремонт йде, а ось вечорами і випивки і самоволки ... Та зрештою, сам побачиш. Домовимося так - функції командира човна, механіка, всі папери і ремонт я беру на себе. Функції старпома і всіх інших офіцерів, а головне - весь особовий склад, це все твоя єпархія. На човен можеш взагалі не ходити, наводь порядок у команді.

Розхлябану дісціпліну в екіпажі довелося приводити в меридіан особистим прикладом. О шостій ранку Сергій оголошував підйом і власноруч скидав з ліжок замешкавшихся. Потім усіх виганяв на сніг на фіззарядку Форма одягу - штани голий торс. У Совгавані вже були морози і десять градусів і більше, але при абсолютному безвітрі вони майже не відчувалися. Після фіззарядки робилася пробіжка від плав бази, де жив екіпаж, до старої паровозної колонки на водні процедури. Паровоза на судноремонтному заводі вже давно не було, але колонка збереглася і при тому ще й працювала. Зрозуміло, що струя з паровозної колонки була непорівнянною зі струєю з крана в умивальнику. Обливатися Сергій нікого не змушував, робив це сам і, своїм прикладом, як би запрошував бажаючих. Спочатку процедуру наважувалися повторити чоловіка три, але з часом їх ставало все більше. На подив доктора, ніхто від цих процедур не хворів.

- І як це ваша колонка за таких морозів не перемерзла? - уїдливо запитає критично налаштований читач. Але на те вона і паровозна, паровози адже і взимку заправляли. Мабуть існувало якесь пристосування, можливо електричне, що не дозволяло колонці перемерзати.

Боротися з самоволками Сергій надумав у такий спосіб. О четвертій ранку він приходив у кубрик, виявляв там два - три порожні ліжка і грав екіпажу «бойову тривогу». Вишикованому особовому складу робилося оголошення про те, що екіпаж вирушає на пошуки відсутніх самовольщіків. Мовляв гидоти якоїсь можуть напитися і замерзнути ... Півтори години сумлінно водив він людей по снігу і морозу, нібито здійснюючи пошук. У пів на шосту екіпаж повертався в кубрик, і Сергій оголошував «відбій». О шостій годині, як і належить, за розпорядком, Сергій вже стояв в кубрику організовуючи підйом. Кілька разів він влаштовував подібні «пошуки», після чого самоволки припинилися. Злі і не виспавшиїся матроси самі «пояснили» самовільникам, що дисципліну порушувати не варто. Опорою Барка в екіпажі були ті дев’ять чоловік, яких він вивозив з Владивостока. Що разом з ним форсували Амур і витримали сутичку з зеками на станції Півань. Це були його очі, вуха і всі інші органи чуття. Вони ставилися до нього як курчата до квочки, готові слідувати за ним куди завгодно, виконати будь-який наказ, вгадувати його найменше бажання. Це скидалося на якесь ідолопоклонство і цим ідолом, безсумнівно, був він. Сергій вдавав, що не помічає цього, але в душі пишався і відчував до цієї групи взаємну прихильність. Як би там не було, порядок в екіпажі налагодився.

Через деякий час, на човен прислали ще одного офіцера - мінера і з ним двох надстроковиків. Тримати людей в рамках корабельного статуту стало легше, у Сергія з´явилася можливість влаштовувати собі «напів вихідні» та зрідка виходити в місто для ознайомлення. Місто Советська Гавань було незвичайним, воно складалося ніби з двох частин. Частина його, де знаходився військовий судноремонтний завод, вважалася центральною і називалася - «місто». Фактично це було невеличке містечко, що складалося з десятка коротких вулиць з дерев´яними тротуарами, та двох і триповерховими будинками. У центрі невелика площа впиралася в будівлю, де розміщувалася міська влада. У містечку був аеропорт, кінотеатр і ресторан з екзотичною назвою «Сайгон». Друга частина міста називалася селищем «Заповіти Ілліча», віно знаходилося в бухті Постовій в 70 кілометрах від «міста». Тут, в бухті, розміщувалася бригада надводних кораблів і дев´яноста бригада підводних човнів. Селище представляло собою не стільки населений пункт, а скоріше гарнізон. Всі будинки тут називалися БОСами (будинок офіцерського складу). Були присутні і всі інші атрибути військового містечка - штаби бригад, склади, комендатура, гауптвахта та інше. Винятком в цьому переліку був лише ресторан «Тайговий». Ці дві частини одного міста жили кожен своїм життям і практично не перетиналися. Один раз на добу ходив автобус, який з´єднував ці два чужорідні один одному райони одного міста. Снігові бурани взимку і таючи навесні сніги, тижнями робили дорогу між ними непрохідною. У сорока кілометрах від селища «Заповіти Ілліча» знаходилось знамените місто-порт Ваніно - столиця ув´язнених, оточенє численними таборами суворого режиму. У «місті» на околиці перебував, так званий, «п´ятий квартал». Він складався з чотирьох триповерхових будівель, в яких проживали виселені з Москви молоді жінки. Так як повій в Радянському Союзі не було, і бути не могло, назвемо їх «дівчатами легкої поведінки». Вони були гарні і привітні. Наші моряки у звільненні любили заходити до них в гості. Через тиждень, сім чоловік в екіпажі підхопили венеричну хворобу, іменовану в народі - трипером. Виникла дилема: покласти їх в госпіталь - виникне нестача робочих рук ... Але головна неприємність - погана слава на екіпаж. Весь дивізіон ремонтуючих кораблів буде глузувати, насміхатися і показувати пальцем. Однак, вихід був знайдений. Випадково, вийшовши на короткий час із запою, доктор пообіцяв вилікувати всіх за три дні зовсім інкогніто. Кожному слід отримувати три уколи в день з кінською дозою бициліна. Але уколи у лікаря не виходили бо тремтіли руки. Після того як він зламав дві голки в дупі у пацієнтів, а три голки погнув, довелося Сергію обов’язки маніпуляційної сестри взяти на себе. Прикомандирований доктор хоч і був запійним алкоголіком, але справу свою знав. Дійсно, через три дні «ганебна хвороба» екіпаж покинула, і цей випадок розголосу не отримав…

Місцева влада підтримувала в «місті» оригінальний «сухий закон». З огляду на те, що тутешнє населення складалося суцільно з п´яниць і алкоголіків, спиртне сюди не завозили. Винятком було алжирське вино «Сонцедар». Влітку в Совгавань приганяли цілий танкер з цим вином, і цілий рік це був єдиний, доступний населенню, звеселяючий напій. Вино це було дуже дешевим і огидним на смак. Продавали його в розлив. Міцність цього вина була лише сім градусів і, щоб захмеліти, випити було необхідно, як мінімум, піввідра. Зрозуміло, що спирт в містечку заміняв валюту. По неділях офіцери триста тридцять шостої занадилися ходити обідати в «Сайгон». На подив, кухня тут виявилася дуже навіть пристойна. Вони займали окремий столик під «пальмою», яку зображав здоровенний фікус. Відвідувачі ресторану були публікою постійною – представники місцевої алкогольної інтелігенції. На кожному столі цього закладу стояли скляні чотирьохлітрові глечики з «СОЛНЦЕДАРом». Відвідувачі пили його стаканами, а офіціантки бродили між столами і активно змінювали порожні глеки на наповнені. Дивовижну дію справляло це вино на місцевих пияків. Вживши від трьох до п´яти літрів цього пійла, вони ставали схожими на зомбі. Очі каламутні, рухи як у роботів, але на ногах трималися і навіть розбірливо могли вимовляти слова. Підводники «Солнцедар» не вживали. Знаючи це, офіціантки тут же прибирали зі столу глечик і стакани. Замість них приносили пару пляшок «Боржомі», фужери і маленькі чарочки. Синіцин відкривав принесений з собою портфель, діставав звідти флягу зі спиртом. Замовляли, як правило, український борщ печеня по кавказки, червону ікру, пиріжки з грибами, морозиво. Деякі місцеві завсідатаї підходили до моряків висловити любов і повагу. Їм наливали. Випивши маленьку чарку, вони поверталися до свого столу запити вином і через пару хвилин замертво падали на підлогу. Так дивовижно працювала суміш «Солцедара» і спирту. Потрібно віддати належне, ці місцеві любителі випити виявилися непоганими психологами. Вони швидко придумали спосіб отримати частування. Коли Синіцин з товаришами входив до зали, оркестр робив паузу в грі, а один з оркестрантів кричав в мікрофон - «Слава радянським підводникам!». 3 -4 людини штатних завсідатаїв вставали. Інша публіка, не зрозумівши в чому справа, але підкоряючись «стадному інстинкту», теж вставала. Оплески ... Ну і як після такого прийому не налити організаторам.

Якось в один зі своїх «напів вихідних», повечерявши в «Сайгоні», і сходивши на вечірній сеанс у кіно, Барк повертався в «рідні пенати» до плав бази. Попереду, в тому ж напрямку, дріботів якийсь дідок. Обганяючи його, Сергій послизнувся на льоду і ледь не впав, злегка зачепивши рукою старого. Він приніс вибачення і, прискоривши крок, продовжив свій шлях. На його подив, дідок теж прискорив кроки і, наблизившись до Сергія, почав задавати питання - хто такий і звідки, з якого корабля. Не отримавши відповіді почав вимовляти якісь моралі. Тут же старий зізнався, що цитував йому положення з «Кодексу будівника комунізму». Скоро Барку все це набридло, до того ж він був ще і в стані легкого сп´яніння.

- Дідусь, - звернувся він до попутника, - відчепися, заради бога. А «Кодекс будівельника комунізму» засунь собі в дупу. - Після цих слів попутник відстав. На наступний день з´ясувалося, що «дідок» був не хто інший, як капітан 2 рангу Молоканов, що в народі мав кличку «Полкан». Це був начальник політвідділу дивізіону. Він перебував в двомісячній відпустці, тому Сергій його ніколи не бачив і не знав. Як би там не було, Барку влупили 10 діб гауптвахти «за зухвалість і брутальність по відношенню до вищестоящого начальника». Синіцин намагався достукатися до командира дивізіону, пояснюючи, що при нестачі офіцерів, 10 діб без старпома смерті подібно. Але все було марно. Тут ще недоречно в Совгавань прилетіла Ліза. Звістка про те, що тільки що приїхавшу до чоловіка дружину, чекає розставання на 10 діб, її дуже засмутило. Не обійшлося без сліз. Проте, Сергій почав готуватися до «посадки».

Гарнізонна гауптвахта перебувала в селищі «Заповіти Ілліча» і в містечку ходили про неї зловісні чутки. Начальником «губи» був якийсь старший лейтенант, він був далеким родичем коменданту гарнізону і постійно перебував при комендатурі, нібито в якості ад´ютанта коменданта. Гауптвахтою ж фактично і беззмінно керував старшина надстрокової служби Давлетов, в народі отримавший кличку - «Джага». Можливо, отримав він її на честь відомого негативного персонажа популярного індійського фільму «Бродяга». Говорили, що він і справді був схожий на Джагу, вірніше на артиста, який його грав. Жив Джага при гауптвахті. Поруч знаходилися його будинок, сарай і город. У сараї він тримав поросят і курей, а заарештованих матросів використовував в якості безкоштовної робочої сили. Давлетов по натурі був садист, тому постійно придумував різні способи знущань над заарештованими матросами. Сам же він відверто пояснював з цього приводу:

- А це, щоб перебування під арештом - медом не здавалася. Крім того, до кожного, що сидить на губі, старшина намагався причепитися і за найменше порушення подовжував термін відсидки, як мінімум удвічі. Звичайно, прав у нього таких не було, тому все оформлялося від імені коменданта гарнізону. Такі дії старшини пояснити важко. Можливо, вплинуло колишнє місце служби - подейкували, що раніше він служив в охороні таборів суворого режиму. Особливий «ЗУБ» мав Джага на офіцерів з підводних човнів. Розповідали як в минулому році, близько опівночі, вивалилася з ресторану «Тайговий» юрба підпитих офіцерів з підплаву. Так сталося, що повз проходив Джага. Незважаючи на те, що було темно, його впізнали. Старшину неабияк побили, два місяці в госпіталі він лікував зламану щелепу і інші пошкодження. Інший би після цього зробив належні висновки, але не така людина був Джага. Він ще більше погіршив відносини з заарештованими. Правда, в селище більше не ходив. У магазин відправляв дружину, а у дворі будинку завів двох величезних вівчарок. Випадок набув розголосу, обріс анекдотами, і командування бази прийняло соломонове рішення - на «губу» майже перестали саджати.

Сергія попередили про необхідність взяти з собою простирадла і подушку. Однак постільну білизну він принципово не взяв, так як в статуті чорним по білому було написано, що забезпечення постільною білизною на гауптвахті передбачено ...

Приїхавши на гауптвахту, Барк виявив на дверях будівлі висячий замок, можливо тому, що заарештованих в наявності не було. Старшина Давлетов знаходився в своєму будинку і був дещо здивований появою Сергія. Він, ворушачи губами, повільно читав «записку про заарештування».

- Що це за «грубість по відношенню до начальника»? Ти, що йому по морді з´їздив?

- НІ, тільки в словесній формі.

- А, що за начальник?

- Начальник політвідділу.

- Ну тоді зрозуміло. Гаразд, пішли. - Давлетов, він же Джага, відкрив ключем замок на будівлі гауптвахти і провів Сергія в офіцерську камеру. Це приміщення було розраховане на двох персон і за розмірами було трохи більше купе поїзда. Вікно було відсутнє, зі стелі звисала лампочка без абажура, яка тьмяно освітлювала кімнату. Посередині стояв пригвинчений до підлоги стіл і поруч дві табуретки. Ліворуч і праворуч від столу до стін кріпилися дві дерев´яні полиці. Вдень вони пристібнені замком до стіни і відкидалися для сну тільки з 22 до 6 годин. На голій стіні сиротливо стирчала книжкова полиця з статутами збройних сил, а під нею ледь тепла батарея водяного опалення. Стіни, стеля, і підлога камери пофарбовані чорною фарбою. Уже сам антураж приміщення викликав мінорний настрій. Сергій згадав гауптвахту в Тихоокеанському, де йому довелося відсидіти три доби. Та «губа» в порівнянні з цією походила на рай, ця ж камера скидалася на пекло, як і сам Джага на диявола. У камері було досить холодно і Джага, не без зловтіхи, повідомив, що опалення центральне і від нього не залежить. Тому, мовляв, шинель можна не знімати і час від часу зігріватися фіззарядкою. Увечері Джага приніс вечерю - перлова каша з шматочком риби, два шматочки чорного хліба і чай. Вечеряти Сергій не став. Бо їжа, яку приніс старшина, мала неприємний запах, миска була брудна, а хліб черствий. Пізніше, старшина «відстебнув» полку, приніс ватний матрац тонку байкову ковдру і тільки тепер помітив відсутність постільної білизни.

- Тобі, що не казали взяти простирадла і подушку? - Сергій взяв з полиці дисциплінарний статут, - читаю спеціально для Вас товариш старшина. - … на гауптвахті військовослужбовці забезпечуються постільними речами. Куди входять: матрац, ковдра, два простирадла, подушка, рушник ... Читати далі?

- Ти б не вдавав з себе розумника. Потім як би плакати не довелося. Ми тут не таких обламували.

- А, що це Ви мені весь час «тикаєте». У статуті сказано, що звертатися необхідно на Ви, тим більше зі старшим за званням. Ви старшина - я старший лейтенант.

- Ну, ти синок мене дістав. Вважай, що свій термін ти вже подвоїв. - Давлетов сходив додому, приніс простирадла і подушку, мабуть свої особисті. Потім бурмочучи загрози, пішов. Всю ніч, лежачи на продавленому матраці, кутаючись в тонку ковдру, накрившись додатково ще і шинеллю і стукаючи зубами від холоду, Сергій обдумував становище, в якому опинився. Мабуть, не дарма про це місце ходили страшні чутки. Проте, потрібно щось придумати і якось вибиратися. Дострокове звільнення з під арешту можливо тільки в двох випадках. Коли корабель надовго йде в море, або через хворобу ... Вранці Джага зайшов в камеру і виявив, лежачого на полиці Сергія.

- Ти чому не встав, хочеш переводу в одиночну камеру?

- Я і так в одиночній. А не встав тому, що захворів. У мене піднялася температура, болить горло і голова ...

- Ну, ці номери у мене не проходять. На вигляд ти цілком здоровий.

- Про те, здоровий я чи ні, може судити тільки лікар. Я вимагаю лікаря. - Снідати Сергій також не став, пославшись, що болить горло. Через кілька годин, ближче до обіду, у двір в´їхала госпітальна санітарна машина з якої вийшов черговий лікар - лейтенант медичної служби. - Хоча б попався підводник - благав Бога Сергій. По тонкому синьому светру, який виднівся у доктора з рукава кітеля, він зрозумів, що медик з підплава. Такі светри видавали тільки підводникам. Лейтенант пом´яв Сергію живіт, послухав легені, подивився горло, знизав плечима і сунув йому під піхву градусник. Джага сидів тут же в камері і не зводив очей з Сергія. Тому настукати або натерти градусник, на що був розрахунок, не було жодної можливості. Хвилин через п´ять, лейтенант піднявся з табуретки, на якій сидів.

- Гаразд, вистачить тримати. Давайте. - Сергій витягнув градусник, глянув на шкалу. Злощасний прилад показував відлік 36,6. Ситуація з лікарем і хворобою перебувала на межі провалу. Сергій ще раз глянув на градусник і простягнув його лейтенанту.

- Ну, що я казав. Температура 39, недарма я так погано себе почуваю. - Лейтенант глянув на градусник, потім на «хворого», потім знову на градусник. На його обличчі явно читалося чи то здивування, чи то роздуми. Сергій, дивлячись йому в очі, подумки благав: - виручай, зараза ти така. Думай! Думай! До доктора нарешті дійшло. Він струснув градусник, сунув його в футляр і, звертаючись до Давлетова, сказав:

- Пацієнт хворий - дуже висока температура, я забираю його в госпіталь. - Джага скрипнув зубами, вилаявся стиха і вийшов. Потім приніс «записку про заарештованого», поставив штамп гауптвахти і написав: - «звільнений достроково через хворобу».

Приїхавши на санітарній машині в селище, Барк з доктором зайшли до медсанчастини, де доктор налив по мензурці спирту і вони випили за звільнення «арештанта». Повернувшись до міста, Сергій зателефонував командиру і доповів, як йому вдалося «звільнитися через хворобу». Синіцин, подумавши, прийняв таке рішення:

- Іди додому і дев´ять діб що залишились сиди вдома. На вулицю ні кроку, інакше підведеш і себе і мене. А дивізійному начальству скажімо, що відсидів весь термін, як годиться.

Десь, через місяць, з´ясувалося, що після ремонту триста тридцять шоста йде на консервацію і Сергія призначили на інший ракушанский човен. Скоро Ліза відлетіла народжувати до матери в Рівне. Повернулася через вісім місяців з сином, якого назвали Петром.

Потім були ще автономки .. Коли Сергій повернувся після чергової , його викликав до себе начальник штабу.

- Валтушкайтіс виїжджає вчитися в академію, а тобі пропонуються дві посади на вибір. Будеш призначений флагманським штурманом замість нього або старпомом на сто сорок п´яту. Іди, подумай.

Як колись «навчав життю» Пустовойтенко, Сергій вирішив вислухати думку дружини. Ліза роздумувала не довго.

- Ну, звичайно флагманським штурманом, він на всю бригаду один, а старпомів по Ракушці цілий десяток ходить.. І звучить-то як – «Флагманський штурман», не те, що «Старпом».

Перший час, після нового призначення, Барк відчував себе не затишно. Він – старший лейтенант, інші флагмана капітани третього рангу. У їх компанії доводилося триматися окремо… Окрім інших численних обов´язків, флагманський штурман повинен проводити заняття з командирами підводних човнів. Влаштовувати для них контрольні навігаційні прокладки, примушувати вирішувати задачи з астрономії, здавати іспити, і таке інше. Командири всі були, в третіх і других рангах і за віком старше за нього. Ставити двійки, і притирати їх, як школярів, для Сергія було проблематично. Розуміючи це, на перші заняття приходив начальник штабу. Сергій ставив оцінки, а з двієчників, якщо такі траплялися, «стружку» знімав Андрієнко. З часом, Сергій звик до нових обов´язків і справлявся з ними самостійно.

В автономках багато офіцерів відпускали бороди, після повернення їх збривали. Якщо деякі продовжували красуватися з бородою, командування їх нещадно третирувало і «не миттям так катанням» примушувало бороди поголити. У черговій автономці відростив бороду і Сергій. Після повернення бороду не збрив. Комбриг – головний гонитель бороданів, був у відпустці. Так вдалося проходити в бороді з тиждень. Нарешті його викликав «на килим» начальник штабу.

- Ти коли приведеш свій «фейс» в статутний стан? Я бороду маю на увазі.

- Так в статуті сказано: «військовослужбовець повинен мати коротку, акуратну зачіску». Про вуса і бороду там ні слова. До того ж, багато наших вождів носили бороди. Маркс, Енгельс, Ленін, Троцький, Фрунзе, Дзержінський, Менжінський..

- А Троцького ти навіщо сюди приплів? – реготав Андрієнко.

- Так він же командував збройними силами. Це потім вони з Леніним розсварились.

- Гаразд, ступай. Можеш ще тиждень пофорсить, а повернеться з відпустки комбриг, він тобі її разом з скальпом обдере.

Комбриг рівняння з бородою вирішив дуже просто. Він викликав Сергія в кабінет, дістав із столу якийсь папір.

- Бачиш, це представлення на привласнення тобі чергового військового звання – «капітан-лейтенант». Я кладу його в теку і підпишу, коли ти з´явишся на мої ясні очі без бороди. Зрозумів? Вільний.

Так Барк позбувся бороди, але придбав додаткові зірки на погони.

 

 

Мередіан 4

Автономка

Ми кажемо не компас, а кампас.

По морю ми не плаваєм, а ходим.

І смерті дивимось в обличча ми не раз.

І спирт, коли п´ємо, водою не розводим.

Прокинувшись від стуку, Сергій поглянув на годинник і поспішно, неначе викритий в чомусь поганому, спустив ноги з ліжка. Курсантська звичка залишилася на довго. У училищі лежати на ліжку в денний час, як відомо, не прийнято. Було десять годин двадцять хвилин.

Стукіт більше не повторився – напевне, почулося. Перед цим був якийсь приємний сон, який урвався на найцікавішому місці. Сергій прагнув пригадати його. Якщо пригадати, то можна і продовжити, як кінофільм після склеювання стрічки. Іноді це йому вдавалося. У каюті було тепло і тихо, до обіду можна спати, бо рідко вдається відіспатися, компенсуючи безсонні ночі.

Плавбазу злегка похитувало – значить, погода не покращалась. Полежавши ще, Сергій зрозумів, що ідеальна тиша йому тільки здавалася після двох діб гуркоту дизелів, ударів хвиль об обшивку, Тепер він вже виразно розрізняв дзижчання електромотора під палубою, десь капала вода – напевно в сусідній каюті нещільно закрили кран, на верхній палубі зрідка ляскав від вітру брезентовий чохол на брашпілі. Всі ці звуки доходили до Сергія, як крізь туман або дрімоту. Спати начебто, і хотілося, в той же час він знав, що вже не засне.

Вгорі стукнули двері тамбура. Процокотіли каблуки по трапу – хтось йшов по коридору. Кроки наближалися. Напевно розсильний і окрім як до нього йти йому нікуди. Сергій знову сів не ліжку і, коли кроки порівнялися з дверима каюти, попереджуючи стукіт і доповідь, крикнув через двері: - Увійдіть!

Розсильний по плавбазі високий матрос з яскравими веснянками по всьому обличчу. Здавалося, що вони у нього розсипані навіть по безкозирці, зливаючись з написом на стрічці «Тихоокеанський флот».

- Товариш капітан-лейтенант Вам телефонограма, - потім, шумно видихнувши, додав, - з вузла зв´язку передали, з Н-ська, від вашого комбрига.

На бланковому листку, рукою чергової телефоністки було написано:= КАПІТАН-ЛЕЙТЕНАНТОВІ БАРКУ. ТЕРМІНОВО. З ОТРИМАННЯМ НЕГАЙНО ПРИПИНИТИ ВІДРЯДЖЕННЯ. ПРИБУТИ В ШТАБ З´ЄДНАННЯ. КАМОВ =

Сергій поволі читав короткий текст. Букви чомусь не передавали зміст, немов були написані на незнайомій мові. Потрібно було здригнутися, прогнати залишки сну. Замість цього, він ніяк не міг видігнати абсолютно недоречну думку-питання. Якій з чотирьох телефоністок вузла зв´язку міг належати почерк на бланку телефонограми? Так бувало. Іноді він намагався намалювати собі образ жінки, вперше почувши її голос по телефону або радіо. Володарку тихого мелодійного голосу наділяв тонкою фігурою, невеликим зростом і чарівною зовнішністю. Власницю низького, хрипкого або просто гучного уяввляв з крупним тілом, високу з цигаркою в зубах. Часто ці прогнози не співпадали з дійсністю, що кожного разу його щиро дивувало.

Сергій розписався в журналі і відпустив розсильного. Потім прийняв душ, зібрав речі і, здавши каюту черговому по плавбазі, зійшов на пірс. Над містом висіли низькі хмари, холодний поривчастий вітер дув із затоки. Погода, як і його настрій, була поганенька.

Поганому настрою Сергія було пояснення. Флагманський штурман з´єднання підводних човнів капітан-лейтенант Сергій Миколайович Барк був направлений у Владивосток на судоремонтний завод, де ремонтувалися декілька кораблів їх з´єднання. Один човен виходив на ходові випробування, і потрібно було перевірити якість ремонту навігаційних приладів, на іншій вмонтовувався новий астронавігаційний комплекс. Це офіційна частина і основна сторона відрядження, але була і інша неофіційна і, проте, теж важлива. Це можливості великого міста, де є театр, цирк, будинок офіцерів, нарешті, просто ресторан. Бригада підводних човнів, в якій служить Сергій, базуеться в глибинці, де нічого подібного немає. І ось замість запланованих заходів «скуштувати від цивілізації» він поспішав в аеропорт, сподіваючись встигнути на післяобідній рейс. Адже наступний літак буде тільки через одну добу.

По дорозі його турбували думки: Чим викликана телефонограма комбрига? Що могло трапитися: поломка техніки, посадка одного з човнів на камені, якесь архіскладне завдання.Сергій в думках перебирав варіанти, але нічого визначеного припустити не міг. Незабаром предстояли великі флотські учення, але човни, які були призначені для участі в них і йшли в океан, були підготовлені і вже перевірені. У них він був упевнений. Так що ж?!!

Строкаті картини, що проносяться за вікнами автобуса, поступово відвернули його увагу і він, мимоволі, перестав думати на службові теми. Місто дійсно було незвичайним, несхожим на інші портові міста, де доводилося бувати. Довгі язикі заток, численні бухти і протоки охоплюють його з усіх боків, створюють враження, що море тут присутнє скрізь.

Колись все узбережжя в цих місцях було покрите дубовим лісом. При будівництві міста, він поступово вирубувався. Росло місто і ліс відступав все далі і далі, а житлові і адміністративні будівлі росли як гриби, опоясуючи найближчі сопки багаторядними ярусами. Через деякий час, жителі звернули увагу на те, що в місті замало зелені. Вирішили розбити сквери, посадити парк. Це виявилося нелегким завданням. Шар грунту, на якому може, щось рости, виявився дуже тонким. Будівництва і порубки порушили його цілісність. Потім справу завершили штормові вітри, здуваючи тонку плівку цінного перегною і оголяючи темно червоний грунт, на якому майже нічого не росте. Сучасне гарне місто з ярусами білосніжних будинків, що спускаються до моря. Коробки будинків, як би врізані в червоний грунт. Сам колір землі не звичний для ока і те, що на ній немає рослинності, психологічно пригнічує , особливо це діє на приїджаючих. До цього потрібно звикнути. Втім, місцева публіка, зайнята своїми щоденними турботами, цього вже не помічає. До того ж останнім часом, у будинків почали робити невеликі газончики на привізному чорноземі.

Скоро вулиці міста залишились позаду і дорогу обступили невисокі сопки, покриті дубовим підліском. Монотонно чергувалися пологі, але часті спуски і підйоми, одноманітно мелькали за вікном дерева, покриті запорошеним листям бурого кольору. Сергій задрімав.

***

Командир бригади, капітан 1 рангу Камов, нервово ходив по своєму вузькому як пенал кабінету. У народі цей кабінет називали «норою».

- Ну що флагштур, просився в похід?!

- Просився, але ви ж не дозволили.

- Не дозволив, тому що тут роботи вище голови, і ти це чудово розумієш. Але зараз обстановка змінилася. По-перше, число човнів що беруть участь в ученнях збільшено, а часу на підготовку практично немає. А по-друге, командувач зняв Петухова. Підвів ти мене з цією кандидатурою. Отже на «двісті сьомій» доведеться йти тобі, ну а про Петухове у нас з тобою розмова попереду.

Вийшовши від Камова, Сергій зупинився на майданчику трапа, витягнув сигарету, ретельно розім´явши її, закурив. Отриману інформацію потрібно було обдумати. Лейтенант Микита Петухов з «двісті сьомої» був однокашником Сергія по училищу і являв собою типовий приклад офіцера «невдахи», у якого «служба не пішла». Одружився він ще на третьому курсі на випускниці театрального училища, дівчині помітної зовнішності, супермодної і таких же «сучасних» поглядів. Закінчивши училище з відмінністю, Микита попросив призначення на Тихоокеанський флот. Дружина, на той час трохи втомилась від «світського столичного життя» і з Ленінграда виїхала легко. Селище з декількох будинків, живописна бухта, незаймана тайга, сопки і разом з тим майже суцільно ленінградське суспільство – все це привело її спочатку в захоплення. Вона розвинула бурхливу діяльність в самодіяльності, жіночій раді... Віддаючи належне, її зовнішності, на неї відверто задивлялося багато молодих офіцерів, та і немолодих теж. Гарнізонних жинок це приводило в обурення. Бачивши все це, і будучи за природою недурною, вона відверто кокетувала. Микита все бачив, ревнував, але зовні тримався. Дуже любив, ну і, звичайно, вірив. Дітей у них не було, якийсь час так і жили. Потім, повернувшись з чергової автономки, Микита виявив в порожній квартирі записку і заяву до суду про розірвання шлюбу. Петухов грунтовно запиячив. Спочатку його жаліли і робили вигляд, що тяги до чарки не помічають. Потім прийшли стягнення по службі, зниження у військовому званні..Близько року тому, Микита начебто узяв себе в руки і служба у нього почала налагоджуватись. Потім була аварія, обійшлося без жертв, але Микита знову зірвався. Звичайно, не будь Петухов першокласним фахівцем, майстром своєї справи, його давно б засунули завідувати яким-небудь «складом брудної білизни». Від походу Петухова хотіли відлучити, але Сергій упрохав комбрига, поручився за нього. Присутній при цьому начальник штабу не забув вставити:

- Барк завжди вступається за Петухова, «гуманіст», у нас тільки комбриг і начальник штабу «бурбони».

Тоді Микиту вдалося відстояти і ось тепер «знятий з посади». Загасив сигарету і кинувши недопалок в гільзу від снаряда, що стояла в кутку замість урни, Сергій зайшов в рубку оперативного. Обмінявшись з черговим декількома фразами, що нічого не означали, і прочитавши розвідсводку, Сергій вийшов з штабу і попрямував до пірсів.. На третьому «двісті сьома» вантажила торпеди. Їх вантажили в кормові апарати, і човен стояв з великим диферентом на ніс. З води стирчала: частина рубки і кормова частина човна з голими кришками кормових торпедних апаратів. На рубці сиротливо маячила фігура старпома Анохина.

- Ну і довго ви от так народу голу дупу казати збираєтесь?

- А, товариш Барк, ми Вас вітаємо і обіймаємо. На Ваше питання відповідаємо: - одну завантажили, ждем-с, коли підкотять другу. Особовий склад по бойовій тривозі, матеріальна частина в строю. Які ще питання, «ваш бродь»?

- Є питання.

Сергій вправно перемахнув прямо з пірсу на скоб-трап рубки і спритно видерся на верх.

- Сергій Миколайович, ну як можна?! І це флагманський штурман, улюбленець публіки, але не начальства..Адже на шкоду собі. Де приклад молодшим, де техніка безпеки, нарешті де солідність?!

- Ну, завів. Ти мені краще про Петухова подокладніше.

- Це можна. Значить, діло було так. Прихід комфлота не очікувався. Він проходив мимо бази на ВПК, але шторм, що різко посилився, змусив звернути до нас. Справа була у вечері, частина екіпажа пішла в казарму. Ну, комбриг зустрів, доповів: - так, мовляв, і так, готуємося. Все за планом, все добре. Ну, комфлота послухав: - Тепер, - говорить, – пройдемося по човнах, хочу сам подивитися.- Перша була наша. Все вийшло несподівано. Командир був в штабі, я в каюті знаходився, чую, на пірс икликають. Вискочив, в чому попало, – думав хто свій, а тут командувач. – А це, що а тракторист? – питає про мене у комбрига. Далі все так і пішло шкереберть. Поки комфлота рубку обходив, я шепнув вахтовому, щоб попередив по зв´язку центральний пост. На вахті хлопець стояв старанний, з молодих. Доповів чітко: -Центральный! Увага, на човен прибув командувач флотом. – Отримавши таку дивну інформацію, в центральному задумалися, але не надовго. Командир БЧ-5, капітан 3 ранги Крамарь, обернувся до боцмана і не без сарказму відмітив: - Солдатенко, у тебе як Філімонов на вахту заступить, так можна в театр не ходити. Минулого тижня підводного диверсанта виявив – переполох на всю бригаду влаштував, сьогодні велить командуючого флотом зустрічати. Слава богу, що не самого міністра оборони. Після цих слів, в центральному весело зареготали. Далі як у відомій картині «не чекали». Комфлота явно не звик, щоб його появу зустрічали дружним реготом. Я доповів навантаження, потім пішли по човну. Почали з першого відсіку.

- Слухай, Анохин, я ж про Петухова просив.

- І я про Петухова. Петухов в четвертому відсіку, у выгородці, реле на агрегаті гірокомпаса відкручував. Доводив старшині штурманських електриків, що реле можна зняти, не демонтуючи агрегат. Команду про прибуття начальства, мабуть, не чув – у выгородці шум стояв від електромотора повітродувки. Командувач, за законом бутерброда, візьми і заглянь у выгородку, а там із-за агрегату зад Петухова стирчить. Сам же він вниз головою туди заліз і гайки крутить. Командувач і шльопнув його по дупі: «Вилазь, – каже – відпочинь» Петухов думав хтось зі своїх, виразився не літературно. Потім виліз спітнілий, скуйовджений, але швидко зміркував, що до чого, доповів тямущо. Потім адмірал візьми і запитай, щось щодо дружини, сім´ї. Петухов відповів різко, що це, мовляв, моя особиста справа і нікого не стосується. Дарма він так, звичайно, адже командувач не знав його історії. Далі, більше. Адмірал запитав, коли училище закінчив. Петухов відповів. Комфлота питає, чому ще не старший лейтенант. Петухов говорить, що старшим я вже був. – За що розжалували? - П´ю, говорять багато, - відповідає Петухов. Ну, адміралові видно набридло. Відправте, - говорить комбригові, - цього легіня у відділ кадрів флоту, днями буде наказ про його признвчення в берегову частину. З такими настроями на підводному човні служити не можна.

Додому Сергій прийшов тільки увечері. Дружину зустрів у дворі, вона вішала білизну. Розкинувши руки, жартівливо проспівав: - «зустрічай Лізавета, до тебе я приїхав на гарячому бойовому коні».

Ліза обійняла чоловіка, але Сергій тут же відсторонився.

- Обійми в будинку, негоже на вулиці театр робити.

- Вечеря на столі. Вже двічі підігрівала. Сьогодні гриби, твої улюблені.

- А, що знала що приїду?

- Ще вранці.

- Так, в нашому селищі секретів не буває. Ти і про Микиту, напевно, все знаєш? По більше мене, в усякому разі.

- І про Микиту знаю, До речі, разом з командувачем був Член Військової Ради. Він ходив по селищу, цікавився, як офіцери живуть.

- І до нас заходив?

- До нас ні, а навпроти заходив.

- Ну, і ?

- Так, застряг на кухні між плиток і столиків, а дівчатка говорять, що у нас, мовляв, ця кухня на три сім´ї.

- А він?

- Непорядок каже, будемо будувати.

- А вони ?

- А вони кажуть, що вже три роки обіцяєте. А він говорить, що тепер уже точно.

- Прислів´я знаєш українське: «обіцянка цяцянка, а дурневі радість»

- Потім, я з Сонею з ним про Петухова поговорили. Розповіли його історію. Просили замовити за нього перед командувачем.

- А він ?

- Сказав, що в місті йому буде легше. Зміна обстановки і взагалі.

- М-да, не лізли б ви куди не просять. Давай твої гриби, чи-що.

Після вечері, Сергій закурив і продовжив розмову з дружиною.

- А, знаєш, чому ЧВР пішов оглядати будинки офіцерського складу? Адже за посадою зобов´язаний був супроводжувати командувача і ходити по підводних човнах.

- Цікаво, чому?

- Так, була справа. Минулою зимою він, у складі комісії, відвідав один з човнів у Владивостоці. Був пристойний мороз і йому видали шкіряну хутряну канадку максимального розміру, яку він вмудрився напнути, прямо на шинель. Човен бив зарядку і дизеля працювали на просмоктування, тобто повітря забирали через верхній рубочний люк.

- Ну, і?

- Та застряг ЧВР в люку, заклинив його намертво, ти ж бачила його габарити і живіт. Подача повітря до дизелів припинилася, у відсіках створився пристойний вакуум. Дизеля вмить висмоктали повітря з відсіків і заглохли. В результаті вакууму, очі у комісії полізли з орбіт, заклало вуха. З трюму, до подиву комісії, вискочили два здоровенні пацюки. Не звертаючи уваги на людей, вони всілися на дупу посеред відсіку, і почали бити себе лапами по вухах.Потім, коли тиск порівняли, ЧВРа намагалися утягнути за ноги вниз, не вийшло. Двое людей, що знаходились на містку, почали тягнути його вгору, але там більше півтора центнерів ваги, не одужали. Механік запропонував задраїти відсік і дати повітря високого тиску.

- Виб´є як пробку з пляшки шампанського! Пропозицію відкинули, ЧВРа могло пошкодити. Покликали на підмогу вахту з сусіднього човна. Учотирьох висмикнули ріпку». І сміх, і гріх, весь підплав тиждень сміявся. Тепер ЧВР човни сьомою дорогою обходить.

 

На другий день, прямо з ранку, Сергія закрутили невідкладні справи. . З´ясувалося, що необхідно дополучити в гідрографії навігаційні карти для трьох човнів. Ті що були на борту настільки витерлися, що Сергій їх забракував.

- Це як же Ви на них плавати зібралися, - лаяв він невдалих лейтенантів, - вони світяться як рибальська мережа, на них вже оцифрування глибин не видно. Що?! Не чую! Економити!!! Так Ви скоро економістами станете. Папір в гальюні і мило в лазні не пробували економити?...

Обличчя штурманів здивовано витягувалися, ситуація була нетиповою. Флагштур бригади відрізнявся коректністю, і на вульгаризмы зривався украй рідко… Карти потрібно було отримає сьогодні. Завтра субота, там неділя, все це втрата часу. А так, до понеділка, їх можна опрацювати, нанести полігони, райони небезпечні від мін, прокласти маршрути. Видділ гідрографії знаходився в районному центрі, за 30 кілометрів, рейсовий автобус ходив двічі на день і останній рейс вже пішов. Барк пішов у штаб просити машину.

Начальник штабу, капітан першого рангу Іван Іванович Андрієнко – великий, повний, іноді добродушний, любитель пожартувати, але не любив, коли жартували інші. У народі його називали «Два Івана». Він сидів в своєму кабінеті, офіцери цей кабінет називали «дуплом». Напевно, тому, що круглими очима і гачкуватим носом «два Івана» нагадував сову, а сова, як відомо, живе в дуплі. Тут вже знаходився сухуватий, верткий мічман Харін – начальник секретної частини, який приніс Андрієнку на підпис і ознайомлення ряд документів.

- Прошу дозволу, - Сергій просунув голову в двері, і після ствердного кивка начальника штабу, увійшов і продовжив, - товариш капітан 1 рангу необхідно дополучити карти в гідрографії, автобус вже пішов, потрібна машина.

- А, про що вранці думали?!

- Непридатність частини карт я з´ясував, після того, як автобус пішов. Чекати ж до понеділка не можна, Ви знаєте терміни.

- Ну і про яку машину Ви тут тлумачите?

- Як про яку! Про машину штабу.

Тут слід відмітити, що для потреб штабу кожне з´єднання має газік, і він скрізь є. Проте начальники штабів щиро вважають його своєю кровною службовою машиною і смертельно ображаються, якщо на неї хто-небудь претендує. Барку було б слід, в крайньому випадку, сказати «Вашу машину». Дратувати начальство для справи завжди шкідливо. Вислухавши аргументи Барка, «Два Івана» обернувся до Харіна і повчальним тоном вимовив:

- А, що Архип Костянтинович, коли ми були такими ось молодими, я щось не пригадаю, щоб приходили до начальника штабу, брали за горлянку і вимагали машину привезти карти.

Харін осуджуюче похитав головою, що повинно було означати, що такого дійсно не бувало. Потім, видно вирішивши, що цього мало, додав з афектацією:

- О часи! О нрави!

Це був явно перебір і «Два Івана», як досвідчений режисер, хотів виправити ситуацію, але Сергій знову зірвався, вже другий раз цього дня.

- Ви забули маленьку деталь. У Ваші часи човни далі «П´ятого кут» не ходили, а зараз пачками в океан і мимохідь.

Після цієї тиради, «Два Івана» змінив тон з благодушного на офіційний і, після короткого розносу, вигнав Барка з кабінету, але машину дав.

У сум´ятті останніх приготувань пройшло ще декілька днів. Призначений термін невблаганно наближався і коли наступив, Сергію здавалося, що все-таки часу не вистачило. Зовсім небагато – доби, декількох годин... Так, ще б доба і ось тоді… Але події розвивалися своєю чергою. Прибулі для перевірки готовності офіцери штабу закінчували роботу. Штурманську службу перевіряв флагштур флоту, який хоч і зробив ряд зауважень, але в цілому підготовкою кораблів з´єднання залишився задоволений. І хоч розбір перевірок заступником командувача флотом був призначений на завтра, Сергій вже знав, що червоніти йому там особливо не доведеться.

 

Актовий зал клубу з´єднання був заповнений майже повністю. Розбір готовності кораблів до виконання поставлених завдань, заступник командувача і член військової ради проводили, зібравши весь офіцерський склад з´єднання. Не дивлячись на велику кількість людей в залі, напружена тиша лише зрідка порушувалася обережним покашлюванням та скрипом стільців. Сухо і лаконічно звучали доповіді офіцерів штабу флоту. Заступник командувача проводив розбір в своїй звичайній манері. Якщо називалися серйозні зауваження, він жестом руки переривав доповідача. У залі наступала передгрозова тиша, потім підіймали винуватців, і адмірал давав конкретну оцінку їх діяльності. Після подібних розборів, таких офіцерів мокрих від поту можна було б викручувати. Потрібно відмітити, що на цих розборах, багато що залежало від уміння доповідача «подати матеріал». Іноді за незначні промахи, але уміло донесені і «приправлені» слідували досить жорсткі виводи, нерідко із зняттям з посади або з серйозними стягненнями. Серед перевіряючих подібною «майстерністю» відрізнявся капітан 1 рангу Казіміров, ось і зараз він із смаком лаяв чергову жертву. На одному з човнів він виявив декілька контрольно-вимірювальних приладів, у яких закінчувався термін чергового огляду. Само по собі зауваження могло бути усунене в короткий термін, але Казіміров, сівши на улюбленого коника, зумів розжарити обстановку навіть на цьому. Вже стояли в проході, витираючи піт, командир човна, офіцери електромеханіки, начальник лабораторії КВП. Коли їх посадили, в залі трохи пожвавилися, розбір добігав кінця.

- Федір Іполітович, що це ви головою похитали. З чимось не згодні?- запитав член військової ради сивого капітана 1 рангу заступника комбрига по електромеханічній частині Костенко. Той піднявся, насупивши брови, огледів зал, що принишкнув, і чітко бухнув, як ударив в дзвін:

- Так, не згоден!

У члена військової ради здивовано піднялися брови, підняв голову і заступник командувача.

- Поясните будь ласка.

Костенко, витримав паузу, як би збираючись з духом, потім продовжив.

- Я не згоден з подібною манерою доповіді. Слухаючи товариша Казімірова, можна подумати, що він служить на іншій планеті. Що вся його служба полягає в тому, щоб приїхати, відшукати зауваження і обробити винуватця на розборі, як бог черепаху.На практиці знаю, що у офіцерів, що потрапили на розправу до Казімірова, декілька днів все валитися з рук. Вони не можуть в ці дні належним чином правити службу. До речі, по даному випадку. За останні два місяці, ми відправили товаришу Казімірову три телеграми, щоб він вислав бригаду налажчиків, оскільки в лабораторії КВП не відповідають технічним умовам два стенди. Побічно він теж винен в тому, що лабораторія не встигає перевіряти прилади в строк. Шановні товариші перевіряючі, наплювацькі відносяться до відчуття власної гідності офіцерів. Можуть нагрубіянити у присутності підлеглих, принизити. Дозволяють собі фамільярне і нецензурне звернення. Костенко, кашлянув в кулак, хотів ще щось додати, але зустрівся поглядом з витріщеними від жаху очима комбрига, махнув рукою і сів. У залі прокотився шумок, засовалися на стільцях, закашляли. Всі відчували незручність моменту. Пауза затягнулася. Сергій штовхнув ліктем в бік, Петрова, що сидів поряд - флагманського мінера.

- Ну, «дід» дає. Боєць!

- Боєць то боєць, але хоробрість його пояснити нескладно. Вислуга давно є, на пенсію дозрів.

- Завжди ти Петров норовиш знайти свою ложку дьогтю. Та, якщо міркувати по твоєму, то, тим більше «дідові» повинно бути все до ліхтаря. Сиди тихо, складай документи на пенсію і зберігай здоров´я.

Поволі вставши з-за столу, заступник командувача підійшов до рампи. Зал принишкнув, перетворившись на суцільну увагу.

- Ну, що ж тут скажеш, має рацію Костенко.С кожним роком росте темп служби, часто начальникові ніколи запросити офіцера в кабінет для розмови. Багато хто з них робить зауваження «на місці», не прослідкувавши відсутності підлеглих даного офіцера. Та і умови підводного човна, вся служба на ньому причина тому, що все тут на виду, нічого не сховаєш. Це, звичайно, не виправдовує, але хоч якось пояснює. Втім це не аргумент, у надводників ця проблема ще гостріша. З хамством будемо боротись. Мабуть, питання вже дозріло і для особливої розмови на Військовій Раді.

Потім віце-адмірал підвів підсумки перевірки. Сказав, що в цілому перевіркою задоволений і вважає, що човни завдання виконають. Тут вперше і прозвучала назва маневрів – «Океан». Закінчуючи виступ, заст. командувача зустрівся поглядом з Казимировим, який сидів з виразом скривдженої дитини на обличчі. Віце-адмірал спохмурнів і сказав:

- Капітан 1 рангу Казіміров залишається в частині, я продляю йому відрядження на 10 діб. Думаю, йому буде корисно пожити серед підводників, допомогти усунути їм же зроблені зауваження, заразом розібратися з лабораторією КВП.

Казіміров в подиві підвівся із стільця. Його великі, гарні очі виражали образу і подив. У відчаї він простягнув руку, виразив цим жестом і прохання і докір, але адмірал вже відвернувся і не побачив цього.

Потім, член військової ради зачитав декілька наказів і директив. Декілька чоловік було нагороджено грамотами і цінними подарунками. Це були нововведення нових часів. Закінчилися ті часи, коли після двох автономок, офіцер нагороджувався орденом. Дідусі в Генеральному штабі обурилися: - Скоро ці підводники матимуть орденів більш ніж у нас фронтовиків. І ордени замінили грамотами і «цінними подарунками» – електробритвами «Харків», і годинниками «Слава». Далі, оголосили про привласнення ряду офіцерів чергових військових звань. Погони капітана 3 рангу були вручені і Сергію Барку.

На «двісті сьому» Сергій прибув, коли на палубі вже шикувалися швартові команди. На містку знаходилися: командир ПЧ – капітан 2 рангу Пустовойтенко, великий оригінал, що вважався на бригаді дотепником і неперевершеним майстром жартів , вже відомий нам, старпом Анохин, штурман – старший лейтенант Никішкин і боцман – мічман Солдатенко. Барк в два стрибки проскочив вузьку сходню, віддав честь прапору і піднявся на місток. Сергій відверто був радий, що в похід йде саме на «двісті сьомий». Він, як і багато хто в з´єднанні, любив Олександра Олександровича Пустовойтенка, людини не тільки оригінальної, але й цікавої. Відмінного розповідача, що вміє в будь-якій обстановці зняти напругу, створити рівну доброзичливу атмосферу, що в умовах підводного човна, особливо важливо. Крім того, Сан Санич, так його позаочі називали офіцери, був одним з кращих командирів бригади, хоча офіційно таким не значився. Виною тому були ряд особливостей його характеру. Він зневажав повільні, обережні дії, тривалі обдумування азбучні типові рішення. Сам надавав перевагу рішенням складним, діям швидкім і зухвалим. Деякі вважали, що Пустовойтенко часто йде на ризик, хоча сам він з цим не погоджувався.

- Ми дуже любимо перестрахуватися, як би чого не вийшло. На швартовку малим ходом. Торпеди вантажити, так щоб повний штиль. А коли обстановка змусить діяти швидко, виявиться, що не уміємо. Рішучості, швидкості, сміливим діям теж потрібно вчитися – це само собою не приходить, - так не раз говорив Пустовойтенко на різних нарадах в штабі, і багатьом така лінія була не до душі. Не подобалося, також, що дозволяв він собі висловлюватися не «як треба», а як вважав потрібним, що мав власну думку. Все це дуже подобалося Сергію, він прагнув крадькома наслідувати Сан Саничу, хоча і так в їх характерах було багато спільного. Крім того, не дивлячись на різницю у віці, вони були друзями.

Пустовойтенко кивнув Сергію і взгромоздившись на сидіння правого крила містка, звично скомандував:

- Виконувати накази машинного телеграфу! Віддати швартови! Сходню на пірс!

Зазвичай подається команда: «сходню на борт» і лише якщо човен йде далеко і надовго, сходню залишають на березі, як зайвий і непотрібній в морі предмет.

- Кермо ліво десять! Бортові середній назад!

«Двісті сьома» відходила від пірсу, як завжди, стрімко.

* * *

Сергій пригадав, як познайомився з Сан Саничем. Він закінчував 5 курс Ленінградського Вищого Військово-Морського Училища імені Фрунзе і проходив переддипломне стажування в одній з дивізій підводних човнів Північного флоту. Після стажування, його і ще чоловік двадцять таких же мічманів-стажистів зібрали в клубі для «прощальних церемоній». Заходом керував начальник політвідділу, але його викликали до оперативного чергового на «прямий дріт» з політуправлінням ВМФ. Мічмана відверто нудьгували і, ліниво переговорюючись, чекали коли, нарешті, їх відпустять. У зал заглянув незнайомий офіцер з пишними пшеничними вусами. Щось хлопчаче пустотливе в його очах привернуло до нього увагу. Офіцер, що увійшов, огледів курсантів і глузливо, але цілком доброзичливо вимовив: « А, стажисти, наша зміна і надія.» З подальшої бесіди з´ясувалося, що старпом з «сто сорок першої» Олександр Пустовойтенко сам закінчував училище ім. Фрунзе, тому живо цікавився новинами в «альма-матір». Цікавився, хто з викладачів пішов на пенсію, хто очолив кафедри, які зміни відбулися в програмах підготовки.

Мічмана попросили Пустовойтенка дати декілька практичних порад завтрашнім лейтенантам. Кивнувши головою, що означало згоду, Олександр, покосився на сцену, де за столом сидів пропагандист політвідділу дивізії капітан 2 рангу Машкін.

- Ну, якщо тільки політвідділ не заперечує.

Машкин знизав плечима, продовжуючи щось писати. Цей, жест можна було зрозуміти так: - «трави», поки офіційна частина не почата.

- І так, панове гардемарини, насамперед викиньте з голови наївні думки, що Вас з нетерпінням чекають на флотах, що Ви «сіль землі», що проведете революцію на флоті, відкриєте нові острови, винайдете «перпетум мобіле» і так далі і тому подібне

Пустовоїтенко зробив паузу і уважно подивився на курсантів. Переконавшись, що вони зацікавилися і уважно слухають, продовжив:

- На флоті Вас дійсно чекають, та не з насолодою як від пасхального кулича, а як чекає пацієнт своєї черги до стоматолога. Ваш майбутній командир, з тугою прикидає, скільки попсує із-за Вас крові і скільки годин не доспить, поки поставить Вас на ноги. Флагманський фахівець міркує, кого з допущених офіцерів йому доведеться посилати в море для дублювання Вашої посади, і скільки часу Ви здаватимете заліки на самостійне управління. Як часто йому самому доведеться робити за Вас багато речей. Ваші товариші по службі теж думають, що за «фрукт» з´явиться на човні, як скоро освоїть чергування по кораблю. Ваші майбутні підлеглі, що за «кота в мішку» приготувала їм доля на роль командира. І нарешті начальник політвідділу з тривогою і тугою, як скоро Ви почнете вимагати квартиру і наскільки великий «виводок» привезете з собою.Тепер конкретніше. Якщо перед призначенням у Вас буде можливість вибору місця служби, вибирайте його за порадою дружини. Важливість цієї рекомендації важко переоцінити. Потім протягом ряду років у Вас буде можливість дорікати їй в невдалому вибору, в повільному просуванні по службі і тому подібне. Інакше, такі докори робитимуться у Вашу адресу. У відділі кадрів флоту не поспішайте прибути в перших рядах, корисно навіть ненабагато запізнитися. У цьому закладі спочатку роздають місця гірше, а кращі тягнуть до останнього моменту. Хіба мало яка поступить команда, і кому можуть знадобитися «хороші місця». У кадрах прагніть не показати, що Вам хочеться потрапити в певне з´єднання або на човни певного проекту. Бо, якщо таке бажання помітять, то, напевно, зроблять навпаки. Така вже манера у кадровиків. По цьому слід бадьоро сказати, що ви готові на будь-який варіант, або скромно поцікавтись, що Вам можуть запропонувати. Нарешті, отримавши призначення, Ви прибуваєте в пункт базування Вашого підводного човна. Не поспішайте «з корабля на бал» тобто не слід одразу бігти в частину. Цілком можливо, що Ви змучені дорогою, пом´ятий, пітний, неумитий, в запиленому мундирі, не свіжій сорочці. Маєте вигляд досить жалюгідний, якщо не сказати більше. На тлі інших офіцерів, контраст може бути не на вашу користь. Ви можете попасти на очі командирові з´єднання і таким залишитеся в його пам´яті на досить тривалий період. Та і на своєму кораблі Ваш командир і товариші по службі мимоволі запам´ятають цю Вашу першу появу. Тому слід відіспатися і привести себе в порядок. Прибути, перший раз, краще після обіду. По-перше, всі ситі – означає добрі. По-друге, за пів дня багато хто вже пом´явся, запорошився – а тут Ви, відпрасований, блискучий, як нова копійка. І скромний. Уважно огляніть себе, чи немає у Вас чого-небудь не стандартного. Зніміть з себе химерні запонки, звужену краватку, модні туфлі. Якщо у Вас оригінальні баки або вусики, їх слідує безжально збрити. Все це можна собі дозволити потім, але перша поява в частині повинна бути бездоганною. Прибувши в з´єднання, Ви представляєтеся командуванню, після чого Вас представлять офіцерам корабля і особовому складу. Розмовляючи з командиром і старпомом, будьте небагатослівні. Навіть побачивши, що начальники розташовані до бесіди, не намагайтеся точити ляси. Офіцери, що грунтовно послужили на флоті, люблять поговорити самі, але не слухати «цвірінькання» молодого лейтенанта. Якщо розмова Вам не цікава або Ви знаєте суть питання, не перебивайти, вмійте вислухати, причому вдавайте, що все сказане є для Вас одкровенням. Все це розташує до Вас співбесідників. У перші дні, якомога довше, зберігайте ленінградську світськість і ввічливість. Встаньте, якщо встав командир, запитайте дозволу увійти і вийти, а, отримавши таке, говорить «єсть» і чітко повертайтеся. Така поведінка приємно шокує Вашого командира, давно відвиклого на підводних човнах від всього цього. З товаришами по службі розмовляйте з гідністю, але скромно. Не надумайте хвалитись та показувати глибокі знання. Краще помовчте і дайте можливість Вас повчити. Це налаштує всіх на вашу користь. Прийшовши на корабель, старайтеся приховати своє враження, якщо воно буде негативним. Утримайтеся від епітетів типу «старе корито» або «дірява калоша» бо потім гірко пошкодуєте про це.

Хтось з мічманів подав репліку:

- Ви, напевно, завжди так і діяли ?!

- Ні. Ви не вгадали. Я частенько діяв навпаки, тому негативний досвід отримав повною мірою. Але не відволікатимемося. Зі всією серйозністю віднесіться до прийому справ і обов´язків. Як правило, молодий офіцер, приймаючи справи, не помічає солідних недостач і браку частини приладів і запасних частин, а потім розплачується за це готівкою. У приймальний акт не забувайте вписати бракуюче обмундирування своїх підлеглих і їх грубі вчинки. Окремо і детальніше, я хотів би зупинитися на такому понятті як відчуття міри. Можете не посміхатись – це ціла наука. Це важливо у всьому. Відхилення небажані ні в той, ні в інший бік. Ось тільки, що я казав про користь підтримки в порядку зовнішнього вигляду і форми одягу. Але, якщо Ви, наприклад, почнете прасувати штани двічі на день, щодня міняти сорочки, та ще і крохмалити комірці, - то це вже буде перебір. І реакція тих, що Вас оточують буде негативна. Відчуття міри можна і повинно виробити у себе кожному. Особливо це важливо в питаннях випивки. Ви можете бути абсолютно непитущими, хоча таких на флоті особисто я не зустрічав. Так от, про відчуття міри, тобто кожен повинен знати свою норму випивки. Особливо це важливо зараз, в період антиалкогольних кампаній. Вам я розповім як її ( цю норму) обчислити.

У вихідний, Ви берете запас горілки, десяток крутих яєць, хліб, трохи іншої закуски. Одягнутися потрібно по погоді і виїхати на природу, в глухе безлюдне місце. Уподобавши рівний майданчик, розташовуєтеся і забиваєте в землю кілочок. Це відмітка «один». Потім, вимірюєте кроками відстань (приблизно метрів 300) і забиваєте другий кілочок. Це відмітка «два». Потім відпочиваєте на відмітці «один» доки сильно не захочеться їсти.

Тепер випиваєте, долаючи огиду, сто грам. Ні, закушувати у жодному випадку не можна. Кладете на відмітці «один» круте яйце ( це репер) і чимчикуєте до відмітки «два». Там процедура повторюється і так далі. Прокинувшись, потім де-небудь між відмітками, потрібно зібрати яйця. Помноживши їх суму на сто, отримаємо шукане число дубль ве в грамах. Розділивши дубль ве на півтора, отримаємо норму із закускою. Розділивши на два, отримаємо норму на тще серце, а, розділивши на три – отримаємо еквівалент в спирті. Як бачите, все дуже просто. Оскільки яйця бувають не завжди і не скрізь, можна застосувати замість них сирки, булочки або цукор. Але тоді можлива помилка, зважаючи на вірогідність того що частину реперів може поїсти бродяча собака. Але в особливий ряд потрібно віднести жіноче питання. Тут три розділи, улюблена дівчина, дружина, теща…

Розвинути цю думку Пустовойтенко не встиг оскільки до залу увійшли начальник політвідділу і декілька офіцерів штабу.

***

.От спогадів Сергія відвернула доповідь штурмана: - Місток! Через хвилину перетнемо межу району дифферентовки «Д-4».

Пустовойтенко натиснув клавішу переговорного пристрою: - Є штурман. Надстройку і місток до занурення приготувати. Стоп мотори. Всі вниз!

В центральному посту, залитому мертвим світлом неонових ламп, з динаміків внутрішнього зв´язку вже гриміли десятки команд:

- Задраєний верхній рубочний люк. Прийняти головний баласт, окрім середньої! Підняти перископ! Заповнювати середню порціями!

Команди і дії за ними особового складу проводилися з наростаючим прискоренням по давно заведеному і відлагодженому ритуалу. І, хоч Сергій чув ці команди не одну сотню разів, знав їх напам´ять, все одно, кожного разу, цей строгий і в чомусь урочистий момент занурення завжди викликав у нього складні відчуття: гордості, тривожного хвилювання, захоплення.

***

Комбриг Камов розвернув десять підводних човнів в три завіси по лінії від японського півострова Цугару до корейського порту Начжін. На південь від цієї лінії, були розгорнені завіси підводних човнів інших з´єднань. Завдання першого етапу учень для човнів полягало в тому, щоб не пропустити угрупування надводних кораблів умовного супротивника в південну частину Японського моря. Кораблі супротивника позначали два загони. Перший складався з крейсера «Пожарський», на якому тримав свій прапор командувач флотом, два ВПК (великі протичовнові корабелі) і п´яти есмінців. Другий загін мав флагманом ракетний крейсер «Варяг» і включав в свій склад ВПК, два сторожові кораблі і чотири есмінці. «Двісті сьома» разом з «сто сімдесят шостою» склали завісу №1 її район відповідальності від півострова Цугару до довготи 135 градусів. Далі до заходу, район перекривали камовские завіси №2 і №3, кожена з чотирьох підводних човнів.

Вивчивши рельєф дна, метеорологічні і гідрологічні умови району, Сергій прийшов до висновку, що на глибині 200 метрів проходить ПЗК (підводний звуковий канал).

Важливо те, що, знаходячись якомога ближчим до ПЗК, можна в десятки разів збільшити можливості прослуховування своїх акустичних станцій. Пустовойтенко з думкою Сергія погодився і призначив пошук супротивника на глибині 170 метрів.

- Можна було б і глибше, - сказав він Сергію, ніби виправдовуючись, - але ж і човен не новий і давно без ремонту.

Розрахунок Сергія виявився правильним і до кінця другої доби акустики виявили шуми групи кораблів. Причому, старшина команди акустиків мічман Огурцов, божився, що чує шуми крейсера «Пожарський», він його з тисячі інших розпізнає. Можливості ПЗК дозволили виявити «супротивника» на граничній дистанції і дали можливість Пустовойтенку зайняти вигідну позицію. Далі все «як вчили». Зближались на дистанцію стрільби, уточнювали дані. Динаміки гучномовного зв´язку сипали доповідями і командами:

- Бойова тривога! Торпедна атака надводного корабля! Торпедні апарати умовно до пострілу приготувати!

- Центральний, акустики! Ціль №1 пеленг 22, ціль №2 пеленг 30, припускаю крейсер, ціль №3 пеленг 37, ціль №4 пеленг 46.

- Так, акустики. Ціль №2 вважати головною.

- Центральний, штурман! Курс крейсера 185 градусів, швидкість 18 вузлів.

- Так, штурман. Курс і швидкість крейсера затверджую. Ввести данні цілі в автомат стрільби. упередження 5 градусів, кут омеги 2. Перший другий апарати ТОВСЬ.

- Центральний, акустики! Припускаю зміну курсу цілей.

- Центральний, штурман! Новий курс цілей 210 градусів.

- Так, штурман! Курс цілей 210 градусів затверджую. Ввести новий курс в автомат стрільби. Упередження…, омега…, перший другий апарати,ТОВСЬ. ПЛІ.

- Штурман! Найближча ціль?

- Ціль №3 по пеленгу 45 градусів.

- Так, штурман! Кермо право десять! Тримати курс 45 градусів. Упередження…, омега…, третій і четвертий апарати ТОВСЬ. ПЛІ.

- Кермо ліворуч! Курс 320. Боцман, занурюйся на глибину 100 метрів з диферентом сім градусів на ніс. Бортові мотори середній вперед!...

...Через декілька годин, коли кораблі «супротивника» перестали прослуховуватися, «двісті сьома» спливла під перископ, передала на флагман дані своїх атак. На наступному сеансі зв´язку, радисти прийняли довжелезну радіограму на чотирьох листах, де штаб флоту повідомляв результати першого етапу маневрів. Результати були такі: - «двісті сьома» уразила крейсер і один з есмінців, «сто сімдесят шоста» уразила есмінця, але була умовно «потоплена» іншим. Завіса №2 «втопила» ВПК, два сторожовики і есмінець, але при цьому «втратила» два човни. Завіса №3 у атаку вийти не змогла...

***

Сергій з Сан Саничем пили чай в його каюті.

- Ну, що, командир, результат не поганий? Шість три в нашу користь.

- Ніби то так, але Камов на одному з човнів завіси №3, а вона в атаку не вийшла. Будуть тепер його на нарадах шпиняти.

- Та погляньте на карту, Сан Санич, загони йшли ближче до берега, а завіса №3 посеред моря. Навіть якщо б комбриг сплив і йшов самим повним, все одно б не встиг. Тут швидше штаб флоту винен, що погано наводив завісу.

Наступного дня пришли в задану точку, де Пустовойтенко розкрив секретний пакет, в якому знаходився наказ на наступні етапи маневрів. Човну наказували слідувати в океан Корейською протокою (раніше віна звалася Цусимською), причому форсувати протоку слід було в підводному положенні. Новина була не з приємних. Човни ходили протокою, але завжди в надводному положенні. Пройти протоку під водою, хоч глибини і дозволяли це, справа була небезпечна і незвична. Корейська протока, що сполучала Японське і Східно--китайське моря розділена островами Симоносеки на два проходи, Західний і Східний. Обидва проходи дозволяють проходження, але вщент засмічені транспортними судами, патрульними катерами, рибальськими траулерами і фелюгами. До того ж в протоці спостерігаються могутні течії, характеру нагонно-згонних, що міняють напрям залежно від пануючих вітрів. Але наказ треба виконувати, яким би складним і небезпечним не представлялося його виконання. Обговоривши ситуацію з Сергієм, Пустовойтенко ухвалив рішення проходити протоку на глибині 40 метрів, а найбільш вузьку його частину, під перископом. До протоки залишалися напівдоби ходу, і Сергій відправився в штурманську рубку подрімати. У центральному відсіку вахту правив старпом Анохин. Старпом, при перебуванні командиром мінно-торпедної частини на іншому човні, переніс аварійну ситуацію, пов´язану з пожежею. Як відомо, найстрашніше, що може бути на підводному човні, це пожежа. Справа була давня, але тепер Анохину частенько здавався запах диму. Ось і зараз, йому здалося, що пахне смаженим. У розгубленості він включив гучномовну і дав нестатутну, але оригінальну команду:

- Десь димом тхне. Принюхатися у відсіках!- На, що негайно отримав не менш оригінальну доповідь:

- В першому обнюхалися! Всі свої. – В центральному порснули від сміху, але доповіді продовжували поступати: - В другому обнюхалися! Всі свої, - і так від усіх відсіків. Навіть звиклий до всього Сан Санич, від сміху, поперхнувся чаєм в своїй каюті. Сергій відразу зрозумів, що автором шуткування був, поза сумнівом, Микола Ковтун, командир мінно-торпедної бойової частини і, за бойовим розкладом, командир першого відсіку. Сергій дружив з Миколою, як мовиться, сім´ями, і навіть квартири у них були в одному будинку. Відсміявшись, Сергій пішов в перший відсік, щоб виказати докору товаришу, адже старпом постарається відігратися за насмішки, а привід знайде.

***

У першому відсіку було багатолюдно, пропагандист політвідділу капітан 3 рангу Скачков, що заміщав в поході хворого замполіта човна, проводив політбесіду про Цусимську битву в російсько-японській війні 1905 року. Сергій сів послухати. Закінчивши лекцію, Скачков, як прийнято, запитав, чи є у кого питання або зауваження. Питання були у Сергія:

- Звідки Ви узяли такі характеристики на адмірала Рожественського, як бездарний, слабовільний, і, в той же час, самодур. Не підготував, не організував, самоусунувся від командування.?

- Як, звідки? З різних джерел, але основний - історичний роман «Цусіма», де письменник Новиков-Прибой, очима очевидця, описав все дуже детально. Може, хочете щось додати, або з чимось не згодні?

- Багато з чим не згоден. Новиков-Прибой дійсно служив матросом на одному з броненосців, на посаді баталера, тобто видавав морякам шкарпетки, труси і тільнящки. І ось, з висоти своїх знань і посади, дає оцінки і характеристики адміралам. Мені, як професіоналові, образливо все це слухати. Якщо не заперечуєте, я доповню Новикова-Прибоя. Так от, Зиновій Петрович Рожественський, хоч і з дворянської, але вкрай бідної сім´ї. Посади начальника морського генерального штабу досяг не по протекції, а завдяки неабияким здібностям, розуму і працьовитості. Був автором численних книг і військово-наукових праць. З відправкою ескадри, поспішно складеної із старих різнотипних кораблів, був не згоден. Про що подав в ставку декілька прохань. Проте, будучи людиною військовою, був вимушений підкоритися наказу і очолив ескадру. До честі адмірала, потрібно відзначити, що близько сорока, застарілих кораблів, він, без втрат, провів через три океани. В процесі переходу кілька разів проводив практичну стрілянину і учення. З´ясувалося, що в поспіху зборів, на ряд кораблів завантажили боєприпаси не тих калібрів, крім того, снаряди, отримані із старих, відкритих сонцю і морозу складів, давали часті збої і не спрацьовували. Кораблі були бункерованы неякісним вугіллям, через те сильно диміли і позначали свою присутність за багато миль. Битися довелося з супротивником чисельно і, що важливіше, він якісно перевершував російську ескадру. Ескадра адмірала Того перевершувала російську по кількості кораблів в два з половиною рази, по кількості гармат в три рази, за швидкістю ходу в півтора рази. На самому початку генеральної битви, а точніше через 37 хвилин після її початку, Рожественський був важко поранений і битвою командував один з його заступників - адмірал Небогатов, що не володів, на жаль, талантами Зиновія Петровича. Після розгрому ескадри, адмірал потрапляє в полон, але захоплені героїзмом російських моряків, японці, з почестями, відправляють його на батьківщину. Згідно морському бойовому статуту, командувач, проигравший морську битву, віддається під суд військового трибуналу. Проте Рожественського від суду звільняють, адже невинність його очевидна. Але, прибувши в Петербург, адмірал вимагає суда над собою, оскільки ніяких знижок не сприймає. Суд відбувся і адмірала виправдав. Після суду, адмірал подає у відставку. Його умовляють але адмірал непохитний і у відставку йде. Без флоту і улюбленої справи, зміг прожити всього три роки. Особисто мені дуже б хотілося служити під керівництвом такого адмірала.

Скачков мовчки зібрав свої листки в теку і вийшов з відсіку. Матроси обступили Сергія і ще довго розпитували його про деталі Цусимського битви.

Після вечері, в штурманську рубку до Сергія заглянув Микола.

- Ти ось мене учиш коректності і такту, а сам такий самий. Чого ти задираєш «политрабочих»? Вони на тебе і так зуб мають. Мало тобі епіграм?

Тепер я дозволю собі перервати Миколу Ковтуна і розповісти про епіграми докладніше, справа те коштує. Ще з училища, Сергій захоплювався віршами. З часом почав писати і сам. Вірші були різні, деякі його пісні матроси співали під гітару. Публікувати свої твори Сергій навіть не намагався, писав, як то мовиться, в стіл. Ну, а епіграми були його хобі. Наприклад, одна з них торкалася і Скачкова. У політвідділі бригади були три пропагандисти – капитан- лейтенант Чулков і капітани 3 ранги Обушков і Скачков. Зважаючи на нескладні обов´язки – провести політзаняття в понеділок, політінформацію в середу і політбесіди в суботу, вони відверто нудьгували і безцільно бродили по території. Правда трималися завжди разом і ходили виключно утрьох. Сергій, спостерігаючи цю нерозлучну трійцю, видав «на гора» епіграму:

Ходят трое, ищут дела

Парни в форме моряков

Чудаки политотдела

Обушков, Чулков, Скачков.

* * *

.Сергей сидів на канапі в штурманській рубці, гриз галету, вмокаючи її в банку зі згущенним молоком, і на нарікання Миколи ствердно, ніби погоджуючись, кивав головою.

- Розумієш Миколо, все ти правильно кажеш, але гарнізон наш віддалений, розваг мало, телевізор у нас не показує, тому кожен розважає себе як може. Ти підначками, я епіграмами, хтось шахами, а основна маса - спиртом. Тут ми собі можемо це дозволити бо, як говорять у нас на флоті – «менше бойової частини не дадуть, далі за Далекий Схід не зашлють». Іди собі, скоро форсування протоки, я трохи подрімаю.

***

.Корейский протоку проходили вночі, по бойовій тривозі, в підводному положенні і практично усліпу. Вгорі, велика кількість суден, з двигунами різної потужності, рухомі у різних напрямах, своїми гвинтами створювали хаос звуків. Шуми накладалися один на одного, створюючи какофонію, що не давала змоги акустикам і командирові ніякої можливості проаналізувати обстановку. Включити гідролокатор в активному режимі було неможливо. Це означало виявити себе з вірогідністю 100%. Йти малими ходами не дозволяли сильні течії….

Пройшовши заплановану частину протоки, «двісті сьома» спливла під перископ. Командир припав до окуляра і тихо ахнув. Весь горизонт попереду перекривала заграва вогнів, це японські і корейські рибалки ловили кальмарів, привертаючи їх світлом могутніх ламп званих у моряків «люстрами». Вибору не було, і Пустовоїтенко скомандував: - Опустити перископ! Занурюватися на глибину 40 метрів! – звертаючись до Сергія, тихо додав, - для повного щастя, нам тільки не вистачає влізти в рибальські трали. Два роки тому, американський човен вліз в такий. Японські супертраулери тягнули парний трал. Відстань між траулерами складала близько півтора кілометрів, і американець вирішив пройти між ними, прийнявши їх за вантажні судна. Уявляю собі стан японських рибалок, коли невідома сила, спочатку зупинила їх кораблі, а потім потягла назад.

…Коли протока залишилася позаду, напруга трохи спала. На човні встановився той звичайний похідний режим із зміною вахт і чергувань, ремонтом чергових поломок і протечек. Час тягнувся поволі. Йшла сьома доба походу, а здавалося, пройшов цілий місяць. Вгорі заштормило і навіть на глибині 50 метрів човен злегка похитувало. Сергій, зробивши останні обчислення на карті, повідомив:

- Центральний! Перетнули лінію Мокпхо – Нагасакі. Широта. Довгота.Записати у вахтовий журнал.

- Що це за лінія така, що її потрібно в журнал заносити? – запитав вахтовий офіцер лейтенант Старчук.

- Лінія дуже навіть важлива і приємна. І не знати про неї простимо тільки такому як ти молодому зеленому лейтенантові що йде в перший свій похід, - далі старпом не став розпалювати цікавість Старчука і продовжив: - Ти «підводні» отримуєш? Правильно, 20% до окладу. «Морські» теж отримуєш – 30% до окладу. А зараз отримуватимеш замість «морських» - «океанські», а це вже 50% до окладу.

Наступного дня проходили траверз корейського порту Інчхон, раніше він називався Чемульпо. Під час обіду Скачков, по гучномовцю, прочитав для екіпажа лекцію про бій крейсера «Варяг» і канонерського човна «Кореєць» із загоном японських кораблів. Після обіду, за традицією, з кают-кампанії не поспішали розійтись, а розмовляли на різні теми. Пустовоїтенко похвалив Скачкова за змістовну лекцію. У кают-компанію зайшов Сергій, який іноді пропускав обід, обмежуючись чашкою кави.

- А ось і наш «доктор історично-критичних наук», - весело оголосив Скачков, підсовуючись на дивані, щоб дати сісти Барку. – Подвиг крейсера «Варяг» під командуванням капітана 1 рангу Руднева класичний приклад для вивчення і наслідування! Ось тут вже, думаю, заперечень не буде. Згоден?

- Частково. Вивчати досвід минулих років потрібно, а ось наслідувати не обов´язково. Думаю, трапилося б таке під час Вітчизняної війни, Руднева, в кращому разі, розжалували б, в гіршому відправили на Колиму ліс валити. – Побачивши на обличчі Скачкова подив, а в інших офіцерів зацікавленість, Сергій продовжив: - Поясню докладніше, героїчний бій, так барвисто описаний в історичній і художній літературі, був цілком рядовим. Руднев його (бій) тільки позначив, даючи цим, як би відповідь на ультиматум адмірала Уріо. «Варяг» був в бою 57 хвилин, після чого повернувся на свою якірну стоянку. «Кореєць» взагалі в бою не брав участь. В результаті бою, на «Варягу» було пошкоджено 3 гармати головного калібру (всього їх було 12). Вбито і поранено близько 30 чоловік (всього екіпаж складався з 570 чоловіків особового складу). Після чого, Руднев затопив крейсер в справному стані і на мілкому місці. В результаті, японці в короткий термін підняли «Варяг» і ввели в дію, давши йому ім´я «Соя». Крейсер «Соя» навіть брав участь в розгромі ескадри адмірала Рожественського. Але потрібно віддати належне «політпрацівникам» царського флоту. Вони зуміли придати подіям героїчне забарвлення і намалювати подвиг, на якому виховувалося не одне покоління моряків. Ми всі, із задоволенням, співали пісні про загибель «Варяга». До речі, після повернення Руднева до Петербургу, замість серйозного підвищення, його призначають командиром флотського екіпажа, по наший термінології – це учбовий загін. Думаю не потрібно пояснювати, кого у нас відправляють служити в учбові загони. І пам´ятник Рудневу поставив не царський уряд, а в радянські часи.

- А, що б ти зробив в цій ситуації? – не без єхидства запитав Анохин.

- Є декілька варіантів. Наприклад, такий. Рудневу було відоме, що на крейсерах адмірала Уріо максимальний калібр гармат 150 мм. На старому «Корейцеві», проте стояли гармати калібром 202мм. Поставивши «Корейця» попереду, можна було дати йому можливість безкарно випустити по японцях боєзапас, адже дальність стрілянини його гармат набагато перевищувала можливості японців. Без можливості маневру, зважаючи на вузькість протоки, японці були б вимушені відійти в море, що давало б змогу Рудневу спробувати прорватися у відкрите море. «Варяг» був новітній крейсер, після споруди на американських верфях у Філадельфії пройшло менше 4 років. Він мав хід 24 вузли. Що давало йому шанс відірватись від переслідування японських кораблів.

Зрозуміло, що Руднев, як і більшість військових в Росії, вважав, що війна через пару місяців переможно закінчиться. Він пошкодував новий крейсер і притопив його на мілині, в надії, після швидкої перемоги, підняти і відновити його. Вийшло не так...

Після вечері, підмінивши старпома в центральному, Пустовойтенко зайшов в рубку до Сергія:

- Цікаво розповідаєш. Слухай, кидай штурманить і йди до Москви у військово-історичний відділ.

- Ні, мені туди не можна. Там історію потрібно трактувати не як було, а як треба. У мене не вийде.

- А ти так уважно вивчаєш тільки старі факти?

- Не тільки. Можу розповісти про деякі безславні компанії під керівництвом, відомого Вам, адмірала «Г» під час останньої війни. Проте це не заважає йому, вже 30 років, командувати нашим Військово-Морським Флотом.

- Ну, ти герой! Спробуй, розкажи про це Скачкову, він настукає в політуправління, і підеш командувати старим буксиром на острові Сахалін. Ну, гаразд, я трохи відпочину, а ти пройди в сьомій відсік, подивися, чим там молодь займається.

Слідуючи в кормові відсіки, Сергій затримався в четвертому. Його турбувала система охолоджування гірокомпаса, яка почала давати збій і компас почав перегріватися. Проте система була включена на максимум і температура була в межах норми.

Віддраюючи перегородку сьомого відсіку, Барк побачив групу перволітків що сиділи на ліжках. Посеред відсіку матрос Белоконь настроював гітару. Мічман Солдатенко подав команду: «Увага у відсіку!». Сергій перервав його помахом руки: «відставити доповідь» і сів на вільне ліжко.

- Можна і мені послухати.

Белоконь, зробивши програш на мотив «розкинулося море широко» заспівав:російською

Вот скрылись знакомые сопки

За узкой кормой корабля,

На семьдесят суток

подводная лодка

Забыла о слове земля.

О слове хорошем – земля.

 

Закрыт от нас люком тяжелым

Луч солнца на многие дни,

Лишь ночью всплываем

украдкой над морем

Гася ходовые огни.

Совсем не включая огни.

 

И снова в далеких походах

Хранят интересы страны

Под полюса льдами

и в южных широтах

Ее молодые сыны.

Душой молодые сыны

Закінчивши співати, Белоконь встав з ящика, поклав гітару на ліжко, запитав Сергія:

- Хороша пісня ? Вам подобається?

- Ну, аби тобі подобалася, - посміхнувся Сергій, - а хто автор, знаєш?

- Ні, я її у старшини команди трюмних з дембельского альбому переписав. Як мовиться, слова і музика народні.

Коли Сергій покинув відсік, Солдатенко, звертаючись до Белоконя, відзначив:

- Співаєшь ти добре і на гітарі граєш класно, ось би на фахових заняттях так. А автор у цієї пісні є. Флагштур її і написав. Її у нас в клубі на день флоту виконували. Там ще приспів був:

Мы, в черную бездну ныряя,

Не знаем, всплывем ли наверх,

Но хочется верить –

я знаю родная

Что все-таки ждет нас успех.,

- Начальник політвідділу приспів велів не виконувати як недостатньо оптимістичний.

***

Вихід в океан з Японського моря більше сотні кораблів і підводних човнів, природно, не міг бути не відмічений супротивниками по «холодній війні». Десятки кораблів і протичовнових літаків США, Японії і Південної Кореї прочісували протоки, супроводжували наші надводні кораблі, промацували сонарами глибини у пошуках підводних човнів. У цих умовах, спливти в надводне положення для зарядки акумуляторних батарей, було більш ніж проблематично…

Почало позначатися наближення до південних широт. І, якщо на початку плавання екіпаж надягав светри, то тепер всі ходили в разовій білизні. Така білизна видавалася в дальній похід. У комплект входили: два простирадла, наволочка, сорочка і шорти з бавовняної тканини. Через 10 діб білизну міняли, а використане «вистрілювалося» за борт. Звідси і назва – разове.

«Двісті сьома» третю добу знаходилася під водою. Сперте повітря у відсіках вже утрудняло дихання. Регенеративні пластини, що поглинали вуглекислий газ та виділяли кисень «видихалися» і вимагали перезавантаження. Акумуляторна батарея грунтовно розрядилася. Необхідно було спливати, але до темного часу доби залишалося 6 годин. Щоб не розрядити акумулятори до нуля, Пустовойтенко вирішив спробувати лягти на «рідкий грунт»

Тут необхідно пояснити читачеві, що є – «рідкий грунт». Як відомо з фізики, морська вода різної температури має різну щільність. Чим холодніше вода, тим більше її щільність. На глибині може існувати різкий температурний стрибок, що досягає солідних величин. Знайшовши такий перепад температур, човен може лежати на щільнішому шарі води, як на грунті.

«Двісті сьома» поволі занурювалася, безперервно замірюючи температуру забортної води, у пошуках рідкого грунту. Його могло і не бути. Але повезло, на глибині 90 метрів шар стрибка був виявлений. Пустовойтенко натиснув клавішу загального зв´язку:

- Лягаємо на «рідкий грунт», слухати забортні шуми! Стоп мотори!

Човен завмер, продовжуючи поволі занурюватися. Нарешті, на відмітці 94 метри, застиг.

- Лягли на «рідкий грунт». Оглядітися у відсіках. Вахта по перебуванню на грунті. Другій зміні заступити.

Віддавши останні розпорядження, Сан Санич віддалився в свою каюту. Рятуючись від жари, Сергій пройшов в перший відсік, який вважався «найхолоднішим», оскільки в нім було менше всього приладів і механізмів випромінюючих тепло. У відсіку старпом приймав заліки у молодих матросів по знанню дисциплінарного статуту. Коли увійшов Сергій, Анохин якраз лаяв останню жертву:

- Ти не назвав найстрашнішого дисциплінарного стягнення, арешту із утриманням на гауптвахті. Це таке страшне покарання. І це пляма на все життя!

Після цих слів, Сергій не витримав і розсміявся.

- А ну бо, всі швиденько встали і почали шукати на мені плями, бо і мені довелося сидіти на гауптвахті. До речі, адмірал Нахимов в молодості двічі сидів на «губі», а в довоенні часи сидів там і Валерій Чкалов, майбутній Герой Радянського Союзу. Сидів за те, що пролетів на літаку під Дворцовим мостом, коли на ньому, в призначений час, стояла його дівчина.

Анохін спочатку розгубився, потім теж розсміявся:

- Ну, Серегію ти даєш! Я і не знав, що ти сидів на губі. Як вмудрився?

- Та, була справа.Причому сидів в знаменитій камері №7, де на стінці був видряпаний глибокий напис: «Тут сидів Чкалов». Адміністрація намагалася замазувати напис цементом, але подальші «в´язні» оновлювали її знову і знову, продряпуваючи літери все глибше і глибше.

Анохин відпустив молодь і пішов в третій відсік. Сергій сів на найближче ліжко.

- Миколо, де у тебе у відсіку «найхолодніше» ліжко?

- Так от же, ти на ньому і сидиш, - відповів Ковтун, - лягай і «охолоджуйся».

***

Сон чомусь не йшов, і Сергій згадав, як отримав свої перші 10 діб гауптвахти. Це було на четвертому курсі. А діло було так.

- В училищі курсантам старших курсів, хто здав зимову сесію без трійок, давали на Новий Рік відпустку на три доби. Але не всім, а тим, хто проживав в радіусі не далі Москви. Сергій вчився на третьому курсі, право на відпустку мав, але здійснити його не дозволяв радіус дозволеної межі. Ліза вчилася в Києві на фізфаку київського університету. Злітати на Новий Рік у Київ до нареченої було мрією, і здавалося, недосяжною. Сергей почав розробляти план по її здійсненню. Скоро план був розроблений. Звичайно, це була чистісінька авантюра, але як казав Наполеон: - здійснену авантюра назвуть геніальним задумом і навпаки нездійснений геніальний задум називають, як правило, мерзотною авантюрою.

Увіткнувши циркуль в карту, радіусом від Пітера до Москви, Сергій обкреслив коло, підбираючи місто на букву «К». Таке місто знайшлося – Каунас. Далі був написаний рапорт з проханням надати відпустку в місто Каунас, де нібито проживає дядько і на Новий Рік повинна приїхати мати. Відпустку Сергію дали.

Летіти до Києва до нареченої в довгополій шинелі з одним рядком гудзиків як у бурсака-семінариста і шапці вушанці було не зовсім те. Вірніше це було зовсім не те, геть був відсутній всякий флотський шик. Летіти потрібно було тільки в бушлаті і безкозирці. Далі справа техніки. Викрасти свій бушлат з баталерки, де бушлати зберігалися до весни під замком, допомогли друзі. Стрічка з написом «ВВМУ ім. ФРУНЗЕ» була замінена на «ВИЩЕ ВОЄН. МОРСЬК. УЧИЛИЩЕ». Цей захід був необхідний, щоб не давати друковану на лобі зворотну адресу у разі форс-мажорних обставин.

***

У трапа літака Сергій переодягнувся, віддав шинель і шапку друзям і піднявся в салон. Літак був заповнений пасажирами навряд чи на третину. Півтори години польоту до Києва сидіти і нудьгувати було справою малопривабливою. Потрібно знайти компанію. Огледівшись, Сергій примітив гарненьку дівчину, що самотньо сиділа у бортового ілюмінатора.

- Можна біля Вас кинути якір?

- Що кинути? – не зрозуміла дівчина.

- Сісти біля Вас.

- О, так, так, будь ласка!

Зав´язалася бесіда. Дівчина виявилася студенткою київського педвузу, літала до тітки на декілька днів до Ленінграда. Тітка хворіла і Катя, так звали дівчину, подивитися визначні пам´ятки міста не змогла. Двічі пройшла по Невському та пробігла по декількох залах Ермітажу.

- Ось влітку у нас планується поїздка до Ленінграда всім курсом. Напевно, в Ленінграді багато визначних пам´яток, що, окрім Ермітажу, потрібно подивитися?

- Ну, на один Ермітаж потрібно витратити мінімум три дні. Потім Російський музей, Кунсткамеру, Зоологічний, Військово-Морський, Арктики і Антарктики, Петропавлівську фортецю, Інженерний замок, Петродворець. Багато ще чого.

- І Ви все це бачили?

- Природно.

- А Ви не погодитеся бути нашим гідом? У нас на курсі самі дівчата.

- Легко. А якщо буду, зайнятий по службі, пришлю вам дюжину наших неодружених курсантів. Вони все і покажуть і розкажуть.

- А Ви теж неодружений?

- Поки так.

Літак вже заходив на посадку, Катя, узявши у Сергія адресу для зв´язку, почала одягатися, готуючись до виходу. Більше Сергій її ніколи не бачив.

Вийшовши з автобуса на зупинці «студентське містечко київського університету», Сергій попрямував до корпусів гуртожитків. Погода була чудовою, як і настрій. Температура повітря – біля нуля, але сніг не танув. З гуртожитків доносилася музика, мабуть студенти вже готувалися зустрічати Новий Рік. Коли Сергій порівнявся з жіночим гуртожитком, на другому поверсі з тріском відкрилося вікно, висунулися три дівочі голівки і хором заспівали: - На побывку едет молодой моряк…

Хлопнули двері вестибюля, вибігла Ліза, в легкому халатику і домашніх капцях босоніж. Провалюючись по щиколотки в сніг, втративши капцю з лівої ноги, підбігла і повисла на Сергії. Поцілувавши наречену, Сергій підняв Лізу на руки, витягнув із замету втрачену капцю, і відніс наречену у вестибюль. Там одягнув Лізі капцю і лише після цього опустив її на підлогу. Дівчата, що знаходилося у вестибюлі, дружно зааплодували.

- Любить населення у нас моряків, - подумалося Сергію, - і чим далі від моря, тим більше.

Далі була зустріч Нового Року. Ялинка, шампанське, танці. Кампанія складалася з дев´яти дівчат і двох хлопців, не рахуючи Сергія. Решта хлопців однокурсникыв пішли в сусідній гуртожиток до филологинь. На танцях Сергій був нарозхват. Ось тільки танцювати він не любив, та по правді кажучи, і не умів. Повільні танці ще абияк топтався, а ось фокстроти і вальси були для нього непереборною перешкодою. З положення виходив таким чином. Відривав партнерку від підлоги і кружляв в повітрі до кінця танцю. Як мовиться – сила є. Дівчатам це подобалось. Одна з дівчат, що вважалася на курсі першою красунею, мабуть під дією винних парів, танцюючи з Сергієм, шепотіла йому на вухо:

- Що ти знайшов в цій Лізі? Дивися на мене. Що нога, що фігура, що все останнє. Дивись, ще не пізно…

Такий натиск явно збентежив Сергія, але знайшовся він швидко, відповів словами відомої пісні: - …голубые глаза хороши, только мне полюбилися карие…

Три дні відпустки пролетіли як одна мить. Третього січня Ліза проводжала Сергія в аеропорт. Погода до цього часу грунтовно зіпсувалася, суцільна низька хмарність, пластівцями валив мокрий сніг, який не встигали згрібати снігоприбиральні машини. Квиток на зворотний рейс Сергій купив ще в Ленінграді, і тепер чекав оголошення на реєстрацію і посадку. Але рейс на Ленінград, за погодними умовами, перенесли на 19 годин. Потім на 20, після чого на 22. Сергій ледве впрохав Лізу їхати до гуртожитка, посадивши її в останній автобус. Інакше довелося б їй сидіти в аеропорту до ранку.

Виліт продовжували відкладати з годині на годину, відлітали тільки рейси південних і східних напрямів. Десь близько чотирьох годин, оголосили посадку на рейс до Мінська. Сергій стрепенувся, це вже майже півдороги до Ленінграда, кинувся до каси.

- Перереєструйте квиток на рейс до Мінська. Добиратимуся на перекладних. Розумієте, корабель піде вранці в морі без мене, а за це розстріл…

Касирка посміхнулася, узяла квиток, але тут же його повернула.

- Нічим допомогти не можу, вільних місць в літаку немає. Ви пройдіть на реєстрацію, може хтось запізниться.

На реєстрації перевіряли квитки і видавали посадочні талони. Сергій встав в хвіст черги, підійшовши, протягнув квиток, пояснив ситуацію. Але тих, що запізнилися не було і допомогти йому ніхто не міг.Це була катастрофа, запізнення на добу або більше, викриття, у фіналі - виключення з училища. Коли реєстраторка відвернулася, Сергій вихопив із стопки посадочний талон і рвонув до виходу на посадку.

На полі самотньо стояв маленький АН-24, від літака від´їжджала чорна «Волга». Чергова по посадці, прикриваючи обличча від пронизливого вітру і снігу, впускала пасажирів, майже не читаючи квитків, а лише вихоплюючи посадочні талони. Всі пасажири вже піднялися в салон, до трапа залишалося метрів 20. Притупуючи ногами від нетерпіння, чергова прокричала:

- Чого тягнешся як черепаха, а ще моряк!?

Це був майже успіх. Сергій перейшов на рись, помахав квитком, сунув їй посадочний талон і злетів по трапу в салон. Пасажири закінчили укладати валізи в хвості літака і розсаджувалися по місцях. Знаючи, що літак укомплектований, Сергій розумів що його зараз обчислять. Пробігши в хвіст, у відчаї штовхнув двері туалету, вона виявилася не замкнутою. Влетівши в туалет, Сергій закрив засувку і всівся на кришку унітазу, прагнучи угамувати биття серця, яке відлічувало, як мінімум, 200 ударів в хвилину.

Нарешті завили мотори і літак, пробігши покладені метри, злетів в повітря, Коли набрали висоту, Сергій вирішив, що можна звільнити туалет, і вийшов в салон. Стюардеса, стоячи у кабіни пілотів, якраз розповідала пасажирам хто командир корабля, на якій висоті проходить політ і тому подібне. Побачивши в проході Сергія, вирячила очі і замовкла на півслові. Нарешті справившись із замішанням, злегка заїкаючись, запитала:

- А ви звідки узялися?! Ви хто?

Всі пасажири, як по команді, повернули голови назад, сміючись, розглядали Сергія. А він гарячково міркував, що говорити. Нарешті, нічого не придумавши, бухнув:

- Я, взагалі-то, заєць.

Салон гуркнув від реготу. Стюардеса остаточно розгубилася і сховалася в кабіні пілотів. Через хвилину з кабіни вийшов командир літака, хмурячись, підійшов до Сергія:

- Ти, заєць?!

Сергій коротко змалював ситуацію, мовляв, виручайте, можу вилетіти з училища. Льотчик розвернувся і пішов, про щось коротко переговорив з пасажиром на першому сидінні і сховався в кабіні пілотів. Через хвилину з кабіни вийшла стюардеса, винесла з собою стільчик-розкладачку і усадила Сергія в проході біля першого ряду. Чоловік, з яким спілкувався командир, поглянувши на Сергія, посміхнувся і занурився в читання якихось паперів, роблячи на полях позначки олівцем. Сергій відзначив на пасажирові добротний чорний костюм із значком депутата Верховної Ради СРСР.

Сидячи у дверей пілотської кабіни, Сергій відчував себе дуже незатишно. Всі пасажири салону сиділи до нього лицем і роздивляли його, відверто посміхаючись. Ці тортури продовжувалися більше години. Нарешті стюардеса веліла пристебнути ремені і оголосила, що температура в Мінську мінус десять, вітер п´ять метрів на секунду.

Коли Сергій вийшов з салону, частина пасажирів вже зійшла. У трапа стояла чорна «Волга», біля неї топтався чоловік з першого сидіння, незадоволено морщившись від морозного вітру. Побачивши Сергія, чоловік гаркнув:

- Курсант! До мене!

Сергій підбіг до машини.

- Слухаю Вас.

- Сідай.

- Куди? – не зрозумів Сергій. Чоловік мимоволі посміхнувся.

- Ну не в карцер, поки що. У машину.

Машина під´їхала не до центрального входу, куди впускали пасажирів, а до торця будівлі аеровокзалу. Міліціонер послужливо відкрив двері, вивіска біля дверей свідчила: «Зал депутатів Верховної Ради СРСР.

- Роздягайся!, - скомандував чоловік з першого сидіння, - До Ленінградського рейса півтори години, поп´ємо чаю.

Тут же до салону увійшла офіціантка, укотивши маленький столик на колесах, на якому стояв чайник, чашки, вази з фруктами і тістечками.

- Мене звуть «дядько Петро», - сказав чоловік, - а зараз розповідай свою історію докладніше. Ні, спочатку випий чаю і з´їж тістечко.

Коли Сергій закінчив свою розповідь, чоловік посміхнувся і сказав:

- А, знаєш, адже я теж колись поступав у ваше училище. У карантині сходив в «самоволку», попався і був відрахований. Ну гаразд, давай свій квиток.

«Дядько Петро» подзвонив по телефону. Через пару хвилин до салону увійшов чоловік в льотній формі. Судячи по нашивках, хтось з начальства. Вони про щось переговорили, чоловік узяв квитки і вийшов. Хвилини через 15 він повернувся, приніс квитки. Квиток Сергія був новий Мінськ – Ленінград, на зворотному боці квитка чорним чорнилом було написано: - Рейс Каунас – Ленінград по технічних причинах здійснив посадку в Мінську, - далі нерозбірливий підпис і штамп аеропорту.

***

У Ленінграді біля трапа знову стояла чорна «Волга». Сергій, вже без запрошень, слідував за «дядьком Петром» слід в слід. Пролетівши на великій швидкості майже весь Московський проспект, машина зупинилася біля великого будинку з колонами. Чоловік виліз з машини, потиснув руку Сергію:

- Будь здоровий і не ризикуй дарма. Не завжди під рукою буде ангел-хранитель, який прийде на виручку. – і, звертаючись до водія, - Відвези моряка на Васильєвський, а за мною приїдеш до дванадцятої.

Черговий по КПП мічман Агафонов, який вийшов покурити і стояв біля входу, був настільки приголомшений чорною «Волгою», з якої вискочив Сергій, що впустив його без зайвої тяганини. Сунувши бушлат і безкозирку в тумбочку днювального, Сергій влетів в канцелярію факультету і доповів командирові роти:

- Товариш капітан 3 рангу курсант Барк з відпустки прибув, під час відпустки зауважень не мав.

Командир роти Балбесов, який чомусь неполюбляв Сергія, і всякий раз щедро наділяв його нарядами і тижнями без берега, злорадно посміхаючись, відмітив:

- Так вже і без зауважень. А запізнення на одну годину сорок п´ять хвилин?

- Так поважна причина. Літак з Каунасу зламався, сів в Мінську, ось квиток і відмітка аеропорту.

Обличчя комроты стало нудним, покарати ніби не виходило :

- Гаразд, ступай на заняття.

***

В роті Сергія зустріли на ура. Він потім три дні розповідав друзям про свої пригоди. Розповіді кожного разу мінялися, обростаючи все новими і новими подробицями, поки не перетворилися на суцільну фантастику.

Непомітно пройшли три місяці. Рота почала підготовку до травневого параду. Тренування проводилися на площі біля палацу культури ім. Кирова. Справа ця була нудна, особливо якщо йшов дощ, а в Ленінграді, здавалося, він йде постійно. Курсанти поверталися мокрі як ховрахи, і злі. Тренуваннями займався заст. начальника училища по стройовий капітан 2 рангу Кутепов. Він проглядав фотографії, які заздалегідь готував фотограф училища. Кожна шеренга, що складається з двадцяти осіб, фотографувалася на ходу і окремо. У кабінеті Кутепов накладав лінійку на фотографію кожної шеренги, якщо виявлялася ламана лінія, вся шеренга отримувала «без берега», тобто позбавлялася звільнення в місто. Повертаючись по Великому проспекту, на підході до училища, проводилася «генеральна репетиція». Оркестр грав «Варяга», батальйон переходив на парадний крок. Місцеві жителі місце це знали, на тротуарах збирався великий натовп глядачів. Загалом «кричали жінки ура і кидали чепці в повітря». Це було приємно.

Після повернення з тренувань, Сергію передали лист з Києва. Думав від Лізи, виявилось, від Каті. Лист був, взагалі ні про що. Описувалися дівочі переживання, природа, погода і тому подібне Сергій вирішив не відповідати. Проте, не тут то було. Листи від Каті сипалися одне за іншим. Листи були довгими, декілька примітивними і романтично дурнуватими. В роті вже почали жартувати над Сергієм із цього приводу. У останніх посланнях, Катерина все відвертіше натякала про свої почуття і надії на зустріч влітку.

- Як би позбавитися від цих листів!? – сушив голову Сергій, написати, - кінчай бомбити листами, було не по-джентльменськи. Миша – сусід по «парті» подав ідею:

- Ми ж люди військові, давай напишемо, що ти загинув в бою.

Сказано – зроблено. Павло, який в канцелярії факультету оформляв стенд, стягнув з шафи гербовий бланк училища і фірмовий конверт. Льоня, що володів каліграфічним почерком, виписав текст. В результаті до Києва відлетів лист наступного змісту:

Вельмишановна Катерина Степанівна

На Ваш лист від 8 квітня ц.р. з скорботою повідомляємо, що курсант Барк С.М. героїчно загинув при випробуванні нового підводного човна в Баренцевому морі. З повагою

Командир роти капітан 3 рангу Балбесов.

Після цього послання, листи від Катерини приходити перестали. Влітку, знаходячись у відпустці, Сергій одружився. Ліза перевелася з Києва в Ленінградський ВУЗ. Молодожони приїхали до Ленінграда, де Сергій завчасно зняв кімнату у немолодої жінки, що працює в училищі на вузлі зв´язку телефоністкою. Як відомо, телефоністки, зважаючи на рід своєї роботи, в курсі всіх справ і новин. Знайшовши момент, щоб не чула Ліза, Вера Іванівна відкликала Сергія на кухню і там повідомила:

- Я чула, тебе збираються відраховувати з училища.

- Не може бути!

- Та вже повір мені, інформація точна.

Новина була – страшніше не придумаєш. І абсолютно не зрозуміло за що його могли відрахувати. Хоча до кінця відпустки залишалися ще три дні, Сергій поспішив в училище на розвідку. До командира роти, зважаючи на натягнуті відносини і взаємну неприязнь, не пішов. Вирішив нанести візит начальникові кафедри навігації і океанографії, який відносився до нього з симпатією.

Доктор наук, капитан1 рангу Мартов сидів в своєму кабінеті, пописувавши чергову наукову працю. На ручці дверей висів картон з написом: «По нісенітницях не турбувати». Сергій поскрібся і просунув голову в двері.

- Кого там ще біс несе? А, це ти! Ну, заходь.

- Петро Вячеславович, говорять, мене з училища виганяють? Ось тільки розуму не прикладу за що.

- Тут розуму прикладати не треба. Шерше ля фам.

- А при чому тут жінка?

- Не причому, а в найпрямішому. Якась Катерина з Києва. Тимчасово вдалося відстояти тебе, адмірал наказ не підписав. Розбиратиметься.

***

А події розвивалися так. Вище згадана Катерина, отримавши таке трагічне послання, зробила дії вельми оригінальні. Відправилася в Київський корпункт газети «Червона зірка» (головний друкарський орган Озброєних Сил СРСР). Там відловила редактора і відверто заявила, що газета багато пише про військові подвиги минулої війни, але непробачно мало про ті, які мають місце бути в даний час. Далі Катерина повідомила, що у неї була улюблена людина – моряк, який героїчно загинув на підводному човні. І вона хоче, щоб газета надрукувала нарис про цю трагічну подію і їх велике кохання. На завершення вона виклала редакторові нещасний лист. Офіційний бланк училища і фірмовий конверт справили на редактора сильне враження. Він попросив залишити лист, пообіцявши Катерині у всьому розібратися. Редактор викликав особиста, який поставив на листі штамп «ТАЄМНО» і секретною поштою відправив до училища, відзначивши в препроводиловці, що подібні повідомлення розсилати відкритою поштою не слід. У училищі начальник факультету, читаючи секретну пошту, і, виявивши згаданий лист, прийшов в сказ. Викликав командира роти і ткнувши йому в обличчя паперами, прогарчав:

- Ось, Балбесов, чим твої бовдури займаються.

Прочитавши папери, Балбесов зробився червоний як рак, Мовчав, розгублено дивлячись на начфака.

- Ну і як реагуватимемо, яка твоя думка?

- Треба виключати товариш капітан 1 рангу. Нікудишній курсант, одні неприємності від нього. Видно обрюхатив дівку і в кущі.

- Гаразд. Пиши проект наказу на відрахування.

Начальник училища, коли начфака приніс на підпис наказ, поцікавився:

- Як вчиться курсант Барк?

- Вчився нормально товариш адмірал.

- Нормально це як?

- Ну, без трійок вчився, але нехлюйствує.

- Добре. Залиште наказ, я подумаю. А Ви можете йти.

Після цього, адмірал подзвонив Мартову:

- Петро Вячеславович зайди, потрібно порадитися.

Коли Мартов увійшов до кабінету начальника училища, той передав йому проект наказу.

- Ось, командир роти за відрахування, начфака не заперечує, а як твоя думка?

- Моя думка протилежна, нормальний курсант і штурман буде відмінний. Не можна рубати з плеча, треба хоч би вислухати його і розібратися. Я проти.

- Гаразд, розбиратимемося, - сказав адмірал і сунув папір в стіл.

Військовий дізнавач капітан 3 ранги Стрільцов, якому доручили розслідування, в ситуації розібрався швидко. Варіант з обдуреною Катериною відпав сам собою, оскільки вона призналася, що знайома була одну годину. Михайло, Льоня і Павло, розуміючи, що над Сергієм згущуються хмари, самі прийшли до Стрельцова і заявили, що злощастний лист був колективним творінням. В результаті, авторові ідеї Михайлу дали два тижні «без берега», володареві гарного почерку Льоні – три тижні, а Павлу за крадений бланк – місяць. Основний же фігурант – Сергій отримав 10 діб гауптвахти, які і провів в знаменитій камері №7, де на стіні красувався рукотворний напис: «Тут сидів Чкалов».

***

Спогади Сергія перервав сигнал бойової тривоги, з динаміків вже звучали команди:

- Бойова тривога! Спливаємо з рідкого грунту. Мотори малий вперед. Оглядітися у відсіках. Боцман, спливати на перископну глибину з диферентом 5 градусів на корму.

Спливши під перископ, Пустовойтенко оглянув горизонт візуально і повідомив, що «горизонт чистий». Оглянувши горизонт технічно, метристы доповіли про працюючу станцію радіолокації типу SPS-40, але РЛС працювала в круговому режимі, і сигнал був слабкий. Вирішили спливти в позиційне положення. Це, коли над водою тільки рубка, а весь корпус підводного човна знаходитися у воді. У такому положенні його важче виявити.

Тут ми на якийсь час залишимо «двісті сьому», яка приступила до зарядки акумуляторних батарей і вентилювання відсіків. Думається пора розповісти читачеві, незнайомому з особливостями служби на підводних човнах, окремі деталі.

- Що такого в цих походах, які підводники називають «автономкой»? Ну, сходили пару місяців туди - назад. У чому складність і героїзм? – думають деякі.

Пояснення тут в тому, що, знаходячись в стані «холодної війни» обидві супердержави серйозно готувалися до війни «гарячої». Цивільній публіці невтямки, що кожен підводний човен йде в автономне плавання, фактично відправляючись на війну. На човен завантажувався повний боєкомплект ракет і торпед, зокрема ядерних. Човни йшли в заданий район і там «крейсували» в очікуванні наказу: - почати бойові дії! Вірогідний супротивник, чудово знаючи це, намагався виявити човни, а, виявивши, супроводжувати їх з тим, щоб в потрібний час знищити. Тому плавання проводилося в скритному режимі. Раз в три доби «двісті сьомий» було необхідно спливти для зарядки акумуляторних батарей. Робилося це вночі. Перед спливанням, візуально і технічно оглядався горизонт. Якщо виявлялися судна або працюючі локатори, спливати було не можна. При проходженні в надводному положенні, при виявленні будь-яких суден або сигналу працюючого локатора, човен виконував «термінове занурення». Іноді, за ніч це доводилося робити до 4 разів. Всі спливання і занурення проводяться по «бойовій тривозі». Слідуючи під водою і отримавши доповідь від акустиків про шум гвинтів корабля або човна, в динаміках знову гримить: - «Бойова тривога, торпедна атака!». Це фактично – учбових торпед на борту немає. І тривожні хвилини очікування атаки супротивника, які здаються годинами. Жара, тіснота, малорухливий спосіб життя, постійний брак свіжого повітря, регулярне недосипання і нервове перенапруження – ось неповний перелік «краси» автономного плавання. Офіцерський склад на підводних човнах чудово знав, що технічно ми значно поступаємося вірогідному супротивникові. Навігаційні, акустичні, обчислювальні комплекси у нього були набагато кращі. Тому наші підводники, жартома, називали себе «камікадзе».

***

Залишивши за кормою тисячі миль, «двісті сьома» неухильно наближалася до заданого району. Особливо складно довелося проходити протоку біля острова Окінава, на якому знаходилася військово-морська база США. Щільність кораблів, протичовнових літаків і вертольотів, не давала можливості навіть підняти перископ. Вночі, виявивши здоровенний танкер, що йде в попутному напрямі, Пустовоїтенко влаштувався під ним і, маскуючись шумами його гвинтів, благополучно минув небезпечний район. Вийшовши в океан і пройшовши траверз Тайваню, екіпаж повною мірою відчув «красу» плавання в тропічних водах. Температура води за бортом була 30 градусів, в човні ж піднялася до 50 і це при вологості 98%. Слабкий японський кондиціонер явно не справлявся. Екіпаж сидів на бойових постах в одних трусах, накинувши на плечі простирадла. Кожні 5 хвилин простирадла вичавлювали, але за 5 хвилин вони знову ставали мокрими. Матраци і подушки також мокрі, до того ж із запахом соляру. Мокрі, липкі від поту люди ходили злі і дратівливі. Піт виділяється шкірою, залишався на ній, стікаючи струмками. Ви можете тільки обтиратися, але не можете висохнути. Але головне це духота. Ви дихаєте повітрям насиченому водними парами до межі насичення. Далі більше - декілька матросів отримали тепловий удар. У частини особового складу на тілі утворювалися виразки. Подряпини або ссадини гноїлися і довго не заживали. Шкіру щодня протирали спиртом, але це мало допомагало…

Сан Санич запросив Ськачкова, Анохина і Сергія до себе в каюту:

- Народ явно скисає. Треба якось підняти дух і настрій. Що запропонуєте?

Вирішили розповідати по трансляції смішні анекдоти, Сергія попросили написати вірш на тему «Ворогові не здається наш гордий Варяг». Наступного дня, вранці, Скачков прочитав по гучномовній вірш Сергія:

Подводник – это не просто так,

Не видно неба и волю в кулак.

Жара бывает – нечем дышать,

Не каждый может подводником стать.

 

Подводник в глубинах живет в тесноте,

Но сердцем широк и стоек в беде.

Здесь сверху враг и три мили до дна

И смерть приходит для всех одна.

 

Упрямо мили считает лаг

И тельник мокрый соляркой пропах,

Трепает шторм уже третью ночь

Бывает и маму позвать не прочь.

 

Но ты ведь моряк. Так не вешать нос!

Смотри, командир к перископу прирос,

Прошли пролив – океан впереди,

Тревожней сердце стучит в груди.

 

Не раз мы покинем свои берега,

Прикажут – пустим ко дну врага.

Гордись товарищ службой такой

Она как подвиг и вечный бой.

В обід Анохин і Сан Санич видали на гора пару анекдотів. Як не дивно, це допомогло, народ підтягнувся і повеселішав, а може, притерпівся і почав звикати.

Через три доби, «двісті сьома» прийшла в точку призначення. Сан Санич, запросивши в штурманську рубку до Сергія, Скачкова і Анохина, розкрив черговий секретний пакет. Завдання наказувало зайняти певний квадрат, де, за даними агентурної розвідки, патрулювали ракетні човни вірогідного супротивника. Необхідно було провести їх пошук, з виявленням, здійснити стеження, а з отриманням наказу, знищити.

І потягнулися томливі дні і тижні. Як мовилося в одній популярній пісні про підводників: - .Теперь нам тижні як роки, а місяці – вічність сама.

Мабуть вже необхідно пояснити читачеві причини використання дизельних човнів в протичовновому варіанті. Адже можна було послати атомні човни, у них і умови набагато кращі, і швидкості вищі. Але наші атомоходи, при русі, гримлять як трактори, їх галасливість була в 10 разів вище, і вірогідний супротивник виявляв їх на більшій відстані, тому перевага віддавалася дизельним човнам як найбільш малошумним.

При кожному спливанні, Сергій тероризував астрономічну групу, добиваючись від неї виконання нормативів за швидкістю і точність. Необхідно було, за допомогою секстана, визначити висоту ряду зірок і, за допомогою таблиць і обчислень, визначити місце корабля. Багато хто вважав це анахронізмом, адже є навігаційні супутникові системи. На їх бурчання, Сергій відповідав:

- Під час бойових дій, якщо вийде з ладу електроніка і позбивають супутники, тільки секстан дозволить Вам повернутися з океану додому.

Працював астрономічний загін в хутряних куртках і це в тропіках. Річ у тому, що, піднімаючись на місток з човна, де температура повітря була близько 50 градусів, а температура за бортом близько 30, багато хто простигав і просто мерзнув.

Прийнявши вирішені завдання від офіцерів, що входили в астрономічний загін, і нанісши результати на карту, Сергій задоволено гмикнув. Результати були дуже непогані. Піднявшись на місток, повідомив Сан Саничу:

- Астрономічний в норматив уклався.

- Нарешті! Ну і слава богу. Слухай, я давно хотів тебе запитати. На минулих ученнях, коли «сто сорок п´ята» проривала протичовновий рубіж. Вона пройшла не виявленою за 9 годин, хоча на цю операцію дається доба. Дивно. Командир говорив, що це ти там щось придумав?

- Та нічого дивовижного. Я протягом року служив в цій бригаді протичовнових кораблів і все їх заморочки вивчив на практиці.

- Цікаво. Я не знав, що ти служив на надводних кораблях. Як вдалося перейти на човни, у нас це не прийнято?

- Та була справа.Як небудь розповім.

Похід продовжувався і проходив важко. Ламалися прилади, хворіли люди. Але не лякатимемо читача, стомлюючи його описом речей, які для підводників були справою звичайною. Повернулися, і слава богу.

Після повернення виконувався традиційний ритуал. Були вишикувані всі екіпажі підводних човнів. Грав оркестр. Сан Санич, як годиться, доповів комбригові, що човен завдання виконав, що матеріальна частина справна і екіпаж здоровий (хоч це було не зовсім так). Комбриг вручив командирові традиційне порося і привітав всіх з поверненням. Увечері святковий обід. Екіпаж нагородили. Матросам видали значки «За дальній похід», офіцерам медальки на маленькій стрічці. На лицьовій стороні медалі був зображений профіль Леніна. На зворотній напис: «за військову доблесть в ознаменування 100-ліття з дня народження В.І. Леніна». Командира і Сергія нагородили «цінними подарунками» від командувача флотом - годинниками «Слава».

* * *

Коли Сергій повернувся після чергової автономки, його викликав до себе начальник штабу.

- Валтушкайтіс виїжджає вчитися в академію, а тобі пропонуються дві посади на вибір. Будеш призначений флагманським штурманом замість нього або старпомом на сто сорок п´яту. Іди, подумай.

Як колись «навчав життю» Пустовойтенко, Сергій вирішив вислухати думку дружини. Ліза роздумувала не довго.

- Ну, звичайно флагманським штурманом, він на всю бригаду один, а старпомів по Ракушці цілий десяток ходить.. І звучить-то як – «Флагманський штурман», не те, що «Старпом».

Перший час, після нового призначення, Барк відчував себе не затишно. Він – старший лейтенант, інші флагмана капітани третього рангу. У їх компанії доводилося триматися окремо… Окрім інших численних обов´язків, флагманський штурман повинен проводити заняття з командирами підводних човнів. Влаштовувати для них контрольні навігаційні прокладки, примушувати вирішувати задачи з астрономії і таке інше. Командири всі були, в третіх і других рангах і за віком старше за нього. Ставити двійки, і притирати їх, як школярів, для Сергія було проблематично. Розуміючи це, на перші заняття приходив начальник штабу. Сергій ставив оцінки, а з двієчників, якщо такі траплялися, «стружку» знімав Андрієнко. З часом, Сергій звик до нових обов´язків і справлявся з ними самостійно.

В автономках багато офіцерів відпускали бороди, після повернення їх збривали. Якщо деякі продовжували красуватися з бородою, командування їх нещадно третирувало і «не миттям так катанням» примушувало бороди поголити. У черговій автономці відростив бороду і Сергій. Після повернення бороду не збрив. Комбриг – головний гонитель бороданів, був у відпустці. Так вдалося проходити в бороді з тиждень. Нарешті його викликав «на килим» начальник штабу.

- Ти коли приведеш свій «фейс» в статутний стан? Я бороду маю на увазі.

- Так в статуті сказано: «військовослужбовець повинен мати коротку, акуратну зачіску». Про вуса і бороду там ні слова. До того ж, багато наших вождів носили бороди. Маркс, Енгельс, Ленін, Троцький, Фрунзе, Дзержінський, Менжінський..

- А Троцького ти навіщо сюди приплів? – реготав Андрієнко.

- Так він же командував збройними силами. Це потім вони з Леніним розсварились.

- Гаразд, ступай. Можеш ще тиждень пофорсить, а повернеться з відпустки комбриг, він тобі її разом з скальпом обдере.

Комбриг рівняння з бородою вирішив дуже просто. Він викликав Сергія в кабінет, дістав із столу якийсь папір.

- Бачиш, це представлення на привласнення тобі чергового військового звання – «капітан-лейтенант». Я кладу його в теку і підпишу, коли ти з´явишся на мої ясні очі без бороди. Зрозумів? Вільний.

Так Барк позбувся бороди, але придбав додаткові зірки на погони.

 

Меридіан 5

Вищі офіцерські класи.

У вересні капітан-лейтенант Барк був відправлений до Ленінграда на навчання у Вищіх офіцерськіх класах. Вчитися – не працювати. Ніяких тобі безсонних ночей, штормів, нервувань, лайки, поглинань спирту.. За короткий час Сергій навіть набрав близько десяти зайвих кілограм ваги. Група штурманів, в якій він навчався, складалася з 27 чоловік. Їх відразу розділили на дві підгрупи, надводників і підводників. Розпорядок дня на класах був наступний. До обіду лекції і практичні заняття, після обіду чотири години самостійної підготовки, потім до ранку вільні. У кожну підгрупу призначалася «класна пані» - один з викладачів. В обов´язкі якого ставилося опікування над слухачами. «Класна пані» стежила, щоб офіцери на самопідготовці «гризли граніт наук», а не розповідали анекдоти або різались в карти. У підгрупі Сергія «класною пані» був капітан 1 рангу Зігель Віктор Генріхович, судячи по прізвищу, можливо, з приволжських німців. Зігель викладав історію військово-морського мистецтва, лекції його були цікаві і слухачі їх любили. В усякому разі, на його лекціях ніхто не спав. Віктор Генріхович любив приходити на самопідготовку і влаштовувати диспути, кажучи при цьому, що в спорах народжується істина.

У публічній бібліотеці Ленінграда, куди іноді заходив Сергій, йому на очі попався англійський військово-історичний журнал лондонського видавництва. У журналі був розділ присвячений німецьким підводникам другої світової війни. Дії німецьких підводних човнів описані, хоча і коротко, але з викладеннями дат, прізвищами командирів і сумарним тоннажем потоплених ними плавзасобів. Він зробив виписки і на черговій самопідготовці влаштував із Зігелем дискусію.

- Віктор Генріхович, в своїх лекціях Ви детально розбираєте дії наших підводних човнів під час Вітчизняної війни 41-45 рр. Бойовий досвід, безумовно, вивчати потрібно, але було б корисно також вивчати бойовий досвід супротивника. Там є чому повчитися.

- Що ви маєте на увазі?

- Ну, наприклад, зопоставте такі факти. Підводні човни Балтійського і Північного флотів, за всі чотири роки війни втопили німецьких судів загальним тоннажем 233 429 тон. А німецька «U-181», під командуванням Вольфганга Люта, втопила союзних кораблів і судів на суму 274712 тон. Тобто, один німецький підводний човен втопив більше, ніж весь наш підводний флот Балтіки і Півночі. Думаю, ці атаки варто було б вивчати..

- Звідки Ви узяли ці цифри?

- В публічній бібліотеці попався військово-історичний журнал лондонського видавництва.

- Ну, в журналі могли і прибрехати.

- Навряд чи англійці почали б прославляти супротивника і цим зменшувати свої досягнення у війні.

- Ну, добре. А те, що ми не вивчаємо досвід супротивника не зовсім вірно. Використання підводних човнів в завісах, це не що інше, як досвід німецьких «вовчих зграй».

- Так, але німецька «вовча зграя» складалася мінімум з десяти підводних човнів, а наші завіси з двох-чотирьох. На ученнях «Океан», де мені довелося брати участь, наша бригада розвернула три завіси. Одну з двох човнів і дві з чотирьох. Протистояли два загони бойових кораблів. Їх склад: два крейсери, три ВПК, дев´ять ЕМ і два СКР. Дві завіси (6 підводних човнів) в атаку вийшли. «уразили» сім кораблів. Якби в завісах було хоч би по шість човнів, була б можливість уразити всі кораблі..

- Добре, ми вивчимо цю ситуацію. А зараз, дайте мені повну назву Вашого журнальчика..

Після чого Віктор Генріхович покинув аудиторію, а однокласники обступили Сергія.

- Ну, ти зрізав Зігеля, на заліках він на тобі відіграється. Давай, розповідай, що ти там ще надибав в своєму журналі?

- Ну, якщо вам цікаво слухайте. Ось хронологія досягнень десяти їх кращих підводників. На першому місці Отто Кречмер. Втопив 50000 тон, ніби не так вже й багато, але 4 листопада 1940 року, за одну добу, втопив три англійські крейсери. На другому місці Вольфанг Лют, про нього я вже говорив. На третьому Еріх Топп – близько 200000 тон. На четвертому Віктор Ерн – 104842 тони. На п´ятому Ганс-Гюнтер Ланге – 21 вересня 1944 року втопив 4 транспорта, 5 тральщиків і 2 есмінці. 16 лютого 1945 року – англійський корвет «Блюбелл». Крім того, торпедував наш лінкор «Архангельськ (колишній британський «Соверен Роял» переданий в тимчасове користування) і есмінець «Гострозорий». Далі Вернер Вінтер – 79302 тони, Генріх Леманн-Вілленброк – 125580, Вернер Хартенштайн – 114000…

- А чому деякі втопили в тоннах більше, а місце займають нижче?

- А це за військові кораблі. Поразка військового корабля у них розцінювалася на порядок вище, ніж звичайного транспорту. На жаль, наші підводні човни потопленими військовими кораблями похвастати не можуть. За всю війну близько десяти малих кораблів – 2 сторожовики, 3 тральщики і 5 сторожових катерів. Німецькі човни втопили 148 бойових кораблів, зокрема 6 авіаносців, 2 лінкори, 5 крейсерів, 52 есмінці, 2 фрегати, 26 корветів, 9 підводних човнів, 13 десантних кораблів…

- Що ще цікавого ти там надибав?

- Цікаві дані про «люфтваффе». Виявляється, у німців «асом» вважався льотчик, який збив 100 літаків. Але були і такі, хто збив 300 літаків. На цьому фоні наші «асы» виглядають скромнішими. Тричі Герої Радянського Союзу Кожедуб і Покришкин збили, відповідно 62 і 59 літаків..

* * *

У січні головний штаб ВМФ організував в Ленінграді командно-штабні учення на картах. У Військово-Морську Академію були викликані штаби Північного і Тихоокеанського флоту на чолі з командувачами. Академія була порожня – слухачі роз´їхалися на зимові канікули, і головком вирішив проводити учення в її стінах. Природно на учення привернули не весь склад штабів, а лише їх мозкові центри – офіцерів оперативних управлінь і бойової підготовки. Офіцерів Північного флоту («червоних») розмістили в лівому крилі Академії, Тихоокеанського («синіх») в правому. Офіцери оперативного управління ВМФ в центрі. Очолював учення сам головком «Г». Центр розробляв вводні, доводив їх «червоним» і «синім», а ті рухали по картах свої ескадри, дивізії і флотилії. Дії флотів оцінювалися, і їм повідомлялося, яких умовних втрат вони зазнали в тому або іншому зіткненні. Кажучи примітивною мовою, все це нагадувало гру в «морський бій», чим на уроках займаються школярі.

Учення планувалося провести протягом семи днів, причому проводилися вони цілодобово, без перерв на обід, сон і інше. Старий «Г» звелів, щоб все було як на війні. Тому обід приносили в термосах, прямо на робочі місця. Спали уривками сидячи на стільцях, або зрушивши декілька столів або табуретів. Природно адмірали і капітани 1 рангу, а інших тут не було, від таких умов давно відвикли. Тільки якийсь з них дрімав на трьох стільцях, як приносили чергове донесення. Такий-то флот двинув такі-то сили в таке-то місце. Доводитися вставати, роздирати очі, що злипаються, наносити на карти нові диспозиції, ухвалювати якісь рішення…

На другий день «центр» зовсім занедужав і висмикнув з класів двох штурманів для нічних чергувань і нанесення на карти оперативної обстановки. У цю групу потрапив і Барк. Чергували з 20.00 до 8.00, потім теж валялися на стільцях. Робота була звична і Сергій з напарником справлялися легко. Тепер каперранги оперативного управління вночі могли лежати на стільцях багато більше, і схоплюватися тільки при появі високого начальства. Все одно, через пару днів на них було жалко дивитися. Ходили сонні, як мухи, натикаючись на меблі, з виразом мучеництва на обличчі. Спостерігаючи цю картину, Сергій відмітив напарникові.

- Дивися як їх «вколисало», навіть животи усохли, мабуть відвикли в Москві спати на стільцях.

Старшим в групі, де працював Сергій, був капітан 1 рангу Горюнов. Чоловік виявився з гумором, сам жартував і підсміювався над собою і своїми колегами… Але ось учення підійшли до кінця. Горюнов готував довідку-доповідь старому «Г» для підведення підсумків учень. Через кілька годин доповідь для розбору учень була готова, але начальник оперативного управління контр-адмірал Синцов її забракував.

- Багато умовних найменувань і термінів, доповідь необхідно спростити.

Загальними зусиллями довідку-доповідь «спрощували» ще дві години, але Синцову знову вона не сподобалася.

- Дуже складно і багато що незрозуміло, переписати.

Горюнов не витримав і психанув.

- Що ж тут складного і незрозумілого? Пояснить, Христа раді!

Синцов, який вже виходив з кабінету, обернувся і майже пошепки вимовив фразу, яка вбила Сергія наповал.

- Мені то все зрозуміло. Ви напишіть, щоб головком зрозумів.

Після переробки довідка-доповідь збільшилася в об´ємі в два рази і почала нагадувати тексти з букваря за типом «мама мила раму». Коли, нарешті, доповідь затвердили, Сергій сказав Горюнову.

- Судячи по тексту, який пішов на-гора, старий-то не дуже розумний.

- Він ще і злопам´ятний. Так, що обережніше з визначеннями, навіть стіни мають вуха, а стукачество у нас в Москві зведено в ранг особливої доблесті…

Все хороше коли-небудь кінчається, закінчилося і навчання Барка на вищих офіцерських класах, яка продовжувалася 10 місяців. Попереду залишалася тільки астрономічна практика. Слухачів штурманського класу перевезли на катері до Кронштадта, де розмістили в двомісних каютах на учбовому кораблі «Бородіно». Корабель повинен зробити перехід навколо Європи з Кронштадта до Севастополя. День був суботній, в неділю до вечора повинні ще підвезти курсантів штурманської спеціальності з училища, теж на практику. Таким чином, виник абсолютно вільний день. Хтось, хто не був в Кронштадті, пішов оглядати місто, хтось засів на всеношну в преферанс, хтось відправився в будинок офіцерів на танці..

Підсумки вихідного дня Сергій підбив у віршованій формі і повісив в офіцерській їдальні, назвавши його

«Вечер в Кронштадте».

 

Курс наук нам прочитали

И на практику послали,

Чтоб высоты измерять,

Отдыхать и загорать.

И чему был каждый рад,

Нас отправили в Кронштадт.

Здесь на судно посадили,

Флотской кашей накормили

И, наполнив нам желудки,

На устройство дали сутки.

Ну, а наши офицеры,

Флота цвет и нашей эры

По каютам разбрелись

И на спины улеглись.

После ужина за карты

Сели наши практиканты,

У кого ж еще стояли,

Те на танцы побежали

В местный флотский балаган

Закрутить, дабы роман.

Штурмана наши лихие

Все гиганты половые.

Все равны своей судьбой,

Так и рвутся в ближний бой.

В меру пьяны, в меру сыты,

В меру бороды побриты,

А для чрезвычайных мер,

С ними старший офицер.

Вмиг по залу побежали,

Женщин всех порасхватали,

Кто толстушку, кто худую,

Можно выбрать там любую,

Но старались брать мамзей,

Чтобы было «все при ней».

Вроде всем всего хватило,

Только после хуже было.

У одних уже упал,

У других «запал пропал»,

Третьим попросту «не дали»,

У четвертых – баб отняли.

Остальные офицеры

«Набрались» без всякой меры.

Так «не солоно хлебавши»,

Не допивши, не е _ _ _ _ _,

Возвратились все домой,

То бишь в трюм вонючий свой.

 

Учбовий корабель «Бородіно» шлях з Кронштадта до Севастополя подолав за 20 діб. Погода видалася, як на замовлення, дні сонячні, на небі ні хмарки, і ніяких тобі штормів. Навіть Біськайську затоку пройшли при хвилюванні моря усього три бали, що буває дуже рідко. Слухачі займалися астрономією в ранішні і вечірні сутінки, решта часу була практично вільною. Через тиждень Сергій так набив руку на астрономічних обчисленнях, що взагалі перестав ходити махати секстаном, а завдання вирішував «зворотнім ходом». Робиться це так, задаєшся потрібними координатами і гониш завдання по таблицях задом наперед. Викрити це дійство було не можливо.

Після повернення до Ленінграда, складали іспити. Потім слухачам видали свідоцтва, де указувалося, що вони можуть посідати посаду флагманських штурманів з´єднання підводних човнів.

Потім була відпустка, після чого Сергій з сімейством повернувся до Владивостока. Тут дізнався останні новини. Ракушанськую бригаду, виявляється, розформували. Частину підводних човнів відправили на консервацію, частину розсували по інших бригадах. У Ракушку перевели дивізію ракетних підводних човнів з Камчатки. Флагманським штурманом там був, старий знайомий, вже капітан 2 рангу, Валтушкайтіс, що повернувся після закінчення академії. Комбриг Камов тепер посідав посаду начальника відділу кадрів флоту.

 

Меридіан 6

Бухта Улісс

.
Призначення Барк отримав в бригаду великих підводних човнів, що базувалася у Владивостоку в бухті Малий Улісс. Місце було відносно знайоме, тут він отримував молодь і супроводжував її в Совгавань. На великих човнах було передбачено по двое штурманів і тому підлеглих за фахом у Сергія додалося. Тепер їх було – 22 офіцери. Служити в головній базі флоту приємно і почесно. Ніяк в наявності всі блага цивілізації, включаючи телевізор. До сприятливих умов життя звикнути легко, складніше погодитися з жорсткими порядками, які тут встановив своєю владною рукою командир бригади капітан 1 рангу Екибанов. Ймовірно, під боком у штабу флоту, жорсткість була виправдана, але Сергію, звиклому до ракушанскої демократії, тутешні порядки здавалися невиправдано суворими. Але людина до всього звикає, звик і він. Через місяць Барк отримав житло – кімнату в трикімнатній квартирі. Дві кімнати займав офіцер політвідділу. Ліза влаштувалася на роботу інженером-конструктором на військовому радіозаводі, поблизу, на вулиці Окатова. Петрика помістили в бригадний дитячий садок. Життя помалу налагоджувалося…

Непомітно пролетів рік. Командир бригади в народі мав прізвисько «Цар Екибанов». У його жестах і манері розмовляти дійсно було щось царствене. Ні, нічого панського, не було, а саме царствене. За жорсткість багато хто в бригаді його не любив, але за справедливість і розум поважали всі.

У будівлі штабу, на третьому поверсі, розміщувався штаб ескадри. По своїх функціональних обов´язках, коли флагманський штурман ескадри хворів або був у відпустці, Сергій був зобов´язаний його заміщати. Тому йому частенько доводилося бувати на різних нарадах, розборах і плануваннях, які проводив штаб флоту. Звичайно, в товаристві капітанів 1 рангу і адміралів, йому, капітанові 3 рангу були не дуже затишно, але він кріпився. Часто свої заходи штаб флоту проводив в Уліссі. Зрозуміло, що чим тягнутися на Камчатку в Совгавань або в ту ж Ракушку, простіше сісти на автобус і через 20 хвилин ти в частині. Провів захід і поставив галочку в річному плані бойової підготовки. На планування великих флотських учень, запрошували штаб ескадри і комбригів бригад, які були задіяні. У конференц-залі були розвішені карти і схеми і оперативники штабу флоту докладали командувачеві дії сил. Вислухавши доповіді, той звертався до присутніх.

- Які будуть питання, або коментарі, товариші?

Всі мовчали. Тоді комфлота звертався безпосередньо до Екибанова.

- Хотілося б почути думку командира 19 бригади.

Комбриг брав указку і протягом 5 хвилин не залишав каменя на камені від того, що напланували відділи і управління штабу флоту. Після чого, командувач вставав, потискував руку Екибанову і говорив.

- Після коментаря комбрига, мені додати нічого. Всі вільно.

Подібне повторювалося частенько, тому комбрига в штабі флоту не те, що не любили – ненавиділи. А ось новий командувач флотом, що колись служив з ним на Чорноморському і Балтійському флоті і що добре його знав, поважав і любив.

Звичайно, Екибанов давно «переріс» свою посаду. По своєму рівню підготовки і здібностям він цілком був здатний командувати ескадрою і навіть флотом, але один випадок поставив хрест на його подальшій кар´єрі. Будучи комбригом, на Балтійському флоті, він «відбив» дружину у одного з командирів своєї бригади. В цей час в з´єднанні працювала комісія політуправління ВМФ і «пострадавший» подав скаргу на високе ім´я. Тоді це було модно. Якщо офіцер намагався розвестися з дружиною, та зверталася в політвідділ, і той швиденько повертав «блудного сина» в лоно сім´ї. Тут же ситуація була крутішою, скаргу подав командир підводного човна. Справу розкрутили по максимуму. І, коли Екибанов навідріз відмовився відступити, його зняли з посади і відправили на Далекий Схід з пониженням. Скоро він знову став комбригом, але подальшого просування по службі йому не давали. За цим строго стежило Політуправління ВМФ.

З комбригом у Сергія склалися хороші відносини, не дивлячись на те, що він часто сперечався і відстоював свою точку зору. Іноді йому це навіть вдавалося. Скоро в бригаді він отримав прізвисько «ад´ютант його превосходительства». Барку це не подобалося, але тут він поробити нічого не міг. На виходах в морі комбриг частенько казав йому.

- Знаєш, Сергію, ти б далеко пішов, якби там, де треба лизнути не говорив «ГАВ».

В понеділок з ранку скрізь в Зброєних Силах проводяться політзаняття. Це «святе». І, якщо заняття за фахом іноді можна було «спустити на гальмах», то пропуск політзанять прирівнювався чи не до зради Батьківщині. З офіцерами штабу політзаняття проводив сам начальник політвідділу. Як завжди буває, у нього в групі були «улюбленчики», але були і «козли відпущення». До останніх, на жаль, відносився і Сергій. Начальник не любив, коли з ним вступали в полеміку і намагалися суперечити. У один з таких понеділків Сергій встав раніше і судорожно конспектував одну з робіт Леніна, знаючи, що вже його начПО перевірить обов´язково. Як тільки він прибув на службу, і зайшов в свій кабінет, задзвонив телефон. Дзвонив комбриг.

- Зайди до мене.

У кабінеті Екибанов усадив Сергія на диван (небувала честь) і розмову почав здалеку.

- Кажуть, ти у нас морж? І перший пірнальщик на бригаді?

- Трохи є, але те, що морж – перебір.

- Ну, як же. Ось і вчора ходив на вельботі. Раз ласти брав, означає що пірнав.

- Так зараз же жовтень місяць. Вода 19 градусів, тут моржем бути не треба.

- Знаєш, у мене до тебе прохання. Приїхали в гості родичі з Європи, хотілося б їх здивувати. Хочу пригостити їх своїм фірмовим пловом з мідій. Можеш надрати з пів відерця?

- Легко, товаришу комбриг.

- От і добре. Бери мій катер і вперед.

- Що, прямо зараз?

- Так, прямо в цю хвилину. Щоб до 12 повернувся.

- Але зараз політзаняття, начПО мене з потрохами зжере.

- Ступай сміливо, начПО я беру на себе.

Катер комбрига – звичайний крейсерський катер «Адміралтєєц». Дизель – 150 л.с., хід – 13 вузлів. Старшину катера і матроса Сергій відіслав на політзаняття, а сам відправився ловити «плов» для Екибанова. День видався теплий і сонячний, у Владивостоку взагалі вересень і жовтень – кращі місяці року. Перетнувши протоку Босфор Східний і, обійшовши праворуч Руський острів, направив катер до острова Попова. Він добре знав ці місця. Завернувши в протоку між островом Попова і островом Рейнеке, Сергій завів катер в невелику бухту і поставив на якір. Надів маску, ласти, узяв відро, наповнив його водою і пішов на занурення. Берег закінчувався скелею, яка йшла вертикально вниз метрів на 10 – 12. Внизу був карниз шириною метрів 15, а далі знову вертикальна стіна, що йшла в чорноту. Скеля обросла дрібними водоростями і, починаючи з глибини 5 – 6 метрів, гронами ліпилися на ній колонії мідій. Тут вони були розміром з чоловічу долоню і навіть більше. Пірнувши чотири рази, Сергій набив повне відро. Висипавши останню партію раковин в кокпит, він розтягнувся на палубі, відігріваючись на сонечку. Зігрівшись, вирішив набрати ще відро, здивувати комбрига, збільшивши його замовлення в чотири рази. Він вже надрав з пів відра, коли побачив на дні два морські гребінці величиною з супову тарілку. Такі гребінці були рідкістю, слід було б їх добути теж, але повітря на це вже не вистачило. Сергій залишив відро на дні, випірнув і, відсапавшись, пірнув знову. Він вже кинув один гребінець у відро і простяг руку за другим. На раковині гребінця лежав якийсь старий бурий канат, і він хотів відкинути його вбік. Маска для підводного плавання дозволяє бачити обмежений сектор – попереду і зовсім трохи збоку. Він повернув голову подивитися, куди протягнувся канат. Очі зустрілися з поглядом, який його буквально паралізував. Старий канат був не чим іншим, як щупальцем гігантського восьминога. Воно витягувалося на всю триметрову довжину, мабуть восьминіг теж доглянув собі гребінець на закуску. Решта щупалець поволі звивалася навколо його голови. Голова спрута мала розміри пристойного кавуна, очі його, здавалося, пронизували поглядом Сергія наскрізь. Він не міг поворушити ні рукою, ні ногою. Забув, де він, навіщо і що потрібно робити. І ніякій можливості відвести погляд..

Говорять, що вужі володіють гіпнотичними здібностями. Коли вуж дивиться в очі жабі, вона теж не може поворушитися і сидить істуканом поки той її не зжере. Ймовірно, восьминоги теж володіють даром гіпнозу.

Невідомо, чим би все закінчилося в цьому випадку з Сергієм. Йому повезло, порив вітру перемістив положення катера, якірний канат натягнувся, і якір з скрипом поповз по піску. Якір лежав недалеко від спрута і той повернув голову в його сторону. Цього було досить. Сергій, кинувши відро з уловом, стрілою злетів вгору. Борт катера був високий, зазвичай він підпливав, хапався за планширь і, підтягаючись на руках, підіймався на борт. Тут він злетів на борт, майже його не торкаючись. Хвилин п´ять опам´ятовувався. Про те, щоб пірнути і дістати відро, він і не подумував. Терміново запустив двигун, вибрав якір, і дав максимальний хід, немов за ним хтось гнався.

Віддаючи комбригові мідії, про зустріч із спрутом розповідати, не став. У поганому настрої Барк сидів в своєму кабінеті, коли до нього увійшов начПО.

- Слухаю Вас уважно, товариш капітан 1 рангу, - сказав Сергій, встаючи з-за столу.

- Куди це комбриг тебе посилав?

- Чому Ви вирішили, що він мене кудись посилав?

- Так він сам мені сказав.

- Ось Ви б у нього і запитали.

- А це означає, що ти менімені не скажеш?

- Так..

- Гаразд, я тобі це пригадаю.

- А Ви запишіть в блокнотик, щоб не забути.

 

В кінці тижня начальник штабу викликав Барка до себе.

- Що ви там з начПО не поділили? Він вже двічі дзвонив, вимагає, щоб я тебе покарав. Говорить, що ти йому нагрубіянив.

- Та не грубиянив я йому. «Стукати» не схотів.

- Ну, і що робитимемо?

- Так покарайте, він і відв´яжеться.

- Гаразд, я на нараді оголошу тобі стягнення, але в картку записувати не буду. А ти з ним прагни не перетинатися.

- Та я і так обходжу його десятою дорогою.

- Ось і домовилися. Ступай собі.

* * *

Влітку бригада Екибанова брала участь в торпедній стрілянині на приз главкому. Кращі результати показали човни Чорноморського і Тихоокеанського флотів. Показники їх атак були однакові і всі думали, що приз главком віддасть чорноморцям, ті у нього завжди були у фаворі. Все ж таки чаша вагів схилилася убік тихоокеанців, часові і тактичні результати у них виявилися кращими. Свій приз главком завжди вручав особисто і в бригаді почали підготовку до його приїзду. Звичку адмірала до дріб´язкових причіпок усі добре знали, тому прагнули передбачити все. Човни і пірси пофарбували. Ліжка застелили «по білому», що зазвичай не робилося. У казармах все вимили, вичистили і пофарбували. Траву, що пожовтіла від сонця, на газонах окропили зеленою фарбою. Сірі асфальтові доріжки фарбували в чорний колір, бордюри пофарбували білим. Ніби передбачили все...

У призначений день главком зі свитою пожалували в розташування частині. Пройшовши через КПП і пройшовши декілька метрів, адмірал зупинився і почав роздивлятися. Обличчя його виражало гидливість і незадоволеність. Ця гримаса була у нього на обличчі постійно, принаймні, останніх 20 років. З пагорба добре була видно всю територію. Оглядав він довго, немов щось шукав. Внизу блищали на сонці свіжою фарбою вирівняні під лінійку підводні човни. Рівними шеренгами стояли в парадній формі екіпажі. Асфальт був чорний, трава зелена.. Але главком все ж таки знайшов те, що шукав.

Недалеко від КПП, біля торпедного складу, стояв штабель старих шпал. Раніше торпеди до човнів підвозили по вузькоколійці на спеціальних візках. Коли з´явилися нові візки на дутих автомобільних колесах, потреба у вузькоколійці відпала. Її демонтували, під´їзні шляхи заасфальтували. Командир берегової бази був чоловік господарський, шпали викидати не став, а велів скласти в акуратний штабель. Шпали оброблені креозотом, через те не гніють, може коли-небудь та знадобляться. Штабель цей стояв вже років 20, знаходився він осторонь, нікому не заважав, всі до нього звикли і не помічали зовсім.

- Що це таке?! – заричав старий «Г», указуючи перстом на злощасний штабель.

- Де? – не зрозумів командир ескадри.

- Ось! Що це за гора сміття? Що це за звалище? Так ви зустрічаєте свого главкома! Неподобство! Неподобство! – кожного разу підвищуючи голос до крику, накручував себе адмірал.

- Я більше нічого дивитися не буду. Двійка Вам! Не гідні Ви призу!....Мать, перемать.

Главком розвернувся і разом зі свитою покинув територію. І приз відлетів до Севастополя.

За обідом флагманський мінер Крестовський, старожил бригади, обурювався.

- Другий раз нам старий «Г» цю підлість влаштовує. Вперше це було 7 років назад при Квакині.

- А це, що за персонаж, Квакин?

- Це до Екибанова був тут командир бригади контр-адмірал Микола Попков. Прізвисько це йому власна дружина придумала, ось воно і прилипло.

- Ось з цього місця, будь ласка, детальніше.

- Будь ласка. Взимку, коли випадає перший сніг, дорога від вулиці Окатова до нашого КПП для машин стає непрохідною. Та ти бачив, схил настільки крутий, що його і влітку не всяка машина подолає. Так от, коли випадає сніг, дітвора і жителі найближчих будинків виходять на дорогу кататися на санчатах. Верхня ділянка дороги не дуже крута, потім горизонтальна ділянка – метрів десять, а далі основний спуск, довгий і крутий. Всі катаються на верхній ділянці, на горизонтальному майданчику чоловіки перехоплюють санчата своїх домочадців. Тому що, якщо санчата майданчик проскочать, і понесуться по крутому схилу, недовго і розбитися. У один з вихідних днів вивів, і адмірал свою дружину з дочкою кататися. Вони каталися, він стояв на майданчику і перехоплював санчата. Один раз він чомусь відвернувся, забарився і санчата не впіймав. Дорогі його серцю жінки, проскочили горизонтальну ділянку і відлетіли в крутизну. В цей час, від КПП піднімалися вгору по дорозі чоловік 20 матросів бригади відпущених в звільнення. І комбриг не розгубився. Адмірал встав посеред дорогі і гучно, як на стройовому огляді, крикнув:

- Товариші матроси, ловить цих повій!

Зрозуміло, що підбирати вирази часу не було, ситуація була критична…Матроси санки зловили, жінки не постраждали, а дружина обізвала чоловіка Квакиним. Мабуть читала в дитинстві повість А.Гайдара «Тімур і його команда».

Втрата призу була не останньою неприємністю цього року. Незабаром Сергій «втратив» двох штурманів своєї бригади. Першим був старший лейтенант Семенов. Його човен проходив доковий ремонт на Дальзаводі. Сам Семенов чергував по кораблю. На доці, як відомо, туалетів немає і Семенов пройшов до заводського, по украй великій потребі. Він замкнув кабінку на гачок, зняв ремінь з пістолетом і повісив їх на цвях. Зробивши свою справу, відправився геть. Полегшено пройшов кроків двадцять, поки відчув, що ременя з пістолетом на нім немає. Бігом повернувся назад. Ремінь і кобура висіли на тому ж цвясі, де він їх залишив. Від серця у нього відлягло, але радів він рано, пістолет в кобурі був відсутній. Семенов доповів по команді, на заводі оголосили тривогу. Тепер усіх що виходять примушували відкривати сумки, а по одягу водили металошукачем. Припустили, що зловмисник викинув пістолет в туалет. Вигребли все лайно, марно, пістолет так і не знайшли. Втрата зброї вважається одним з найтяжчих злочинів, гірше тільки втрата секретного документа. Семенова знизили в званні до лейтенанта і відправили служити на тральщик на острів Сахалін. Другий, лейтенант Зорін, був начальником патруля. Курсуючи по маршруту, зайшов в кафе купити пляшку води. Там місцеві рибалки відзначали чийсь день народження. Хтось його облаяв, він відповів. На тому начебто все і закінчилося, але не зовсім. Пізно увечері, закінчивши чергування, Зорін з матросами вже підходив до КПП, коли ззаду загальмував автобус і вантажівка. Звідти висипали п´яні рибаки, що поверталися з іменин. Лаючись, кинулися до нього з явним наміром його відлупцювати. Він велів матросам бігти до КПП, а сам вийняв пістолет і попередив, що стрілятиме. Рибаків це тільки підбурило. Зорін вистрілив вгору, потім зробив два постріли в землю попереду тих, що підбігали. Але, чи то рука у нього затремтіла, чи то це був рикошет, але куля двох зачепила і трохи попсувала їх гениталіі.

«Всіх не перестріляєш!» - заволали пьяні рибалки і продовжили атаку. Тут Зорін перемахнув через огорожу і заметушився по приватних городах. Рибаки, виламавши коли з огорожі, за ним. Положення врятувало те, що була ніч, і було темно. Зорін заліг на плоскому даху одного з сараїв і зачаївся. Рибалки його не знайшли. Пагано було те, що, бігаючи по городах, він загубив пістолет. Зі світанком на пошуки пістолета виділили два екіпажі. Матроси грунтовно протовкли все, що залишилося від городів, але пістолет знайдений не був. В результаті Зоріна зробили молодшим лейтенантом і відправили кудись в бригаду ОВРа. Сергій за хлопців довго переживав – тямущі були штурмана.

Пролетів ще один рік. Ліза народила дочку, в новому будинку Барки отримали квартиру. Флагманський штурман ракушанской дивізії підводних човнів капітан 2 рангу Валтушкайтіс, прослуживши на Далекому Сході 10 років, отримав право переводу до Європи. Незабаром його перевели в Лієпаю на аналогічну посаду. Замість нього призначили Сергія, тепер він вже удруге змінив Валтушкайтіса все в тій же Ракушці.

 

Меридіан 7

Знову Ракушка.

Коли Барки повернулися на старе-нове місце служби, Ракушку було не впізнати. У селищі виросли дві нові п´ятиповерхівки, кожна на чотири під´їзди. І будувалися ще житлові будинки. Населення збільшилося майже в три рази. На околиці побудували два бараки, в яких розміщувався будівельний батальон. Він то і займався зведенням новобудов. На території частини з´явилися будівля учбового центру, матроської чайної. На найближчій сопці розмістився ракетний дивізіон ППО. У частині виросли ще будівлі, де розмістили тренажери і учбові кабінети. Напроти клубу з´явилося нове кафе.

Тепер жителі селища розділилися на дві групи. Меньшу, складали «старожили», сюди входила вся периферія, яка залишилася від старої бригади. Це берегова база, екіпажі катерів, радистки, телефоністки, мінно-торпедна частина та інші. В другу входили офіцери нової дивізії і їх сім´ї. Групи між собою не дружили і трималися відособлено. Причину цього зрозуміти було важко. Але як би там не було, в селищі явно втратилося відчуття єдиної сім´ї. Сергію з Лізою знаходити спільну мову з жителями селища було легко, оскільки в обох групах їх вважали своїми.

Командир дивізії контр-адмірал Шестовський, у своєму роді, була людина унікальною. Це був єдиний офіцер у всьому військово-морському флоті, який, не закінчуючи академії, став командиром дивізії і контр-адміралом. При цьому, не маючи «волохатої лапи», а лише завдяки неабияким особистим якостям і розуму. На цих човнах Шестовський служив з моменту їх проектування і споруди і знав їх як свої п´ять пальців. Чоловік він був справедливий, не злопам´ятний і з відчуттям гумору. У дивізії всі його не тільки поважали, але і любили. Що буває украй рідко. У адмірала був єдиний недолік – дуже любив чай. Чаювання було його улюбленішим заняттям, і випити за один раз він міг стаканів десять. Човни дивізії, озброєні балістичними ракетами стратегічного призначення, в морі ходили рідше. Їх не ганяли на забезпечення надводних кораблів і авіації, на постановку мін і відпрацювання плавання в завісах. Тепер навпаки - всі забезпечували їх. На цих човнах, точність ракетної стрілянини забезпечувала астронавігаційна система «Ліра» і навігаційний комплекс «Сигма», що знаходяться в завідуванні штурманів. Комплекс був солідним господарством, розміщувався в гиропосту – цілий зал, де знаходилися три гірокомпаси, три гироазимута і дві гіровертикалі. Їх дані обробляв і усереднював центральний рахунково-вирішальний прилад розмірами з три платтяні шафи. Наскільки точно розрахують штурмана напрям на ціль і наскільки точно будуть відомі координати човна у момент старту, залежить точність попадання ракети. Раз на два роки кожен човен виконував практичну ракетну стрілянину. Стріляли по Сахаліну і Камчатці, де були спеціальні полігони. Там забезпечуючі команди визначали місце падіння головної частини ракети і оцінювали результат.

Кожна ракетна стрілянина передумовлена плануванням. У штабі з листів ватману склеювали полотно розмірами три на два метри. У правому верхньому кутку розташовувався загрозливий напис – «Абсолютно таємно». У лівому кутку – «Затверджую. Командувач флотом». Заголовок свідчив – «Рішення командира дивізії на ракетну стрілянину ПЧ «К- ХХХ»». На вклеєній в центр схеми карті, позначалося маневрування човна і місце старту. На полях флагманські фахівці дивізії розписували забезпечення заходу в частині спеціальності, що стосується їх. Внизу підписи командира дивізії і командира човна..

Цей папір засовували в зелений металевий тубус, опечатували печаткою і везли до Владивостока, в штаб флоту, на затвердження. Папір супроводжувала трійця – попереду йшов адмірал Шестовський з портфелем, в якому знаходилися, термос з чаєм і пиріжки. За ним йшов Барк з тубусом на ремені за плечем, який нагадував базуку. Замикав трійцю матрос з автоматом.

У штабі флоту Шестовський заходив до начальника штабу, з яким вони разом служили на Камчатці, і вони пили чай з домашніми пиріжками. Сергій обходив кабінети всіх флагманських, ті розглядали план стрілянини, ставили уточнюючі питання і ставили свої підписи. Потім Шестовський ніс «Рішення» на затвердження до комфлота. Така процедура відбувалася завжди.

Після всіх узгоджень, човен виходив на практичну стрілянину. Він займав призначений район, вгорі знаходився забезпечуючий надводний корабель з командиром дивізії на борту. І хоч човни стріляли завжди вночі, на КП флоту обов´язково знаходився командувач. На стріляючому човні, окрім екіпажа, флагманський штурман – контролер №1 і флагманський ракетник – контролер №2. Функції контролерів полягали у відстежуванні дій екіпажа при передстартовій підготовці, чи все робилося правильно. Якщо допускалися промахи або апаратура давала збій, контролери мали право відмінити стрілянину, або перенести час старту. Відповідальність була висока. При відхиленні ракети від цілі на три кілометри – це була двійка, і головний винуватець – флагманський штурман. Погано «прицілився». Якщо ракета падала при старті, або не долітала до полігону, винна була ракета і флагманський ракетник. Цю статистику Сергій знав добре.

Правда, в його практиці подібних випадків не було. За три роки його служби в дивізії, було випущено сім ракет. Три з них з оцінкою «добре», останні – «відмінно».

Після стрілянини, човен заправлявся ядерними ракетами і торпедами і йшов на бойову службу. Там бовтався два місяці в тривожному очікуванні, чи не поступить кодове слово, що наказує застосувати зброю. І тоді три тридцятитонні ракети спрямуються в космос і звідти сипнуть по містах супротивника жменю касет з ядерними зарядами..

* * *

Але продовжувалося мирне життя, небо було блакитним, вода в морі солона і все було добре. Екіпажі тренували стартові розрахунки, човни здавали курсові завдання. На прийом завдання в море виходив весь штаб на чолі з комдивом. Після прийому завдання, якщо оцінка була позитивною, адмірал збирав в кают-компанії флагманів на чаювання. Поки човен повертався в базу, він розповідав їм всякі притчі і флотські випадки, яких знав превелику множину. Якось Сергій затримався і увійшов до кают-компанію, коли всі вже сиділи за столом. Шестовський посунувся на дивані, даючи місце Барку.

- Штурманові місце праворуч. Бо як мовляв Петро Перший – «штурмана хоч і капосний народ, до баб і вина охочий, але за знання хитромудрих навигацьких наук в кают-компанію допущаємий».

Після спустошення чергового стакана, адмірал продовжив.

- Ось ви молодь того не знаєте, що військові звання у військово-морському флоті відповідають чоловічій силі і потенції їх носіїв. Таким чином, званню відповідає кількість сперматозоїдів. Спочатку л-е-й-тенант, потім стар-лей, кап-лей, кап-три, кап-два, кап-раз і отмираль.

Коли всі відсміялися, Шестовський велів включити радіоприймач «Хвиля», що знаходиться в кают-компанії.

- Послухаємо останні вісті, дізнаємося, що там в світі діється.

Диктор, урочистим голосом повідомив, що запущена в космос чергова ракета з трьома космонавтами на борту. Старт пройшов успішно, і космонавти відчувають себе добре. Адмірал налив собі черговий стакан чаю і продовжив.

- До речі про космонавтів. Адже в першому загоні космонавтів були і моряки. Про це мало хто знає. Якось в санаторії я випадково познайомився з одним полковником. Служив він начальником відділу кадрів в зоряному містечку і розповів мені багато цікавого. Коли підбирали людей в майбутні космонавти, брали не тільки льотчиків. Узяли підводників, як тих що мають практику знаходження в тісному замкнутому просторі і не схильних до клаустрофобії. І водолазів, як найбільш підготовлених і звичних до роботи в невагомості. Моряки заздалегідь обговорили умови, що згодні проходити підготовку, якщо їм збережуть морську форму і морські звання. Начальство погодилося.

Королев з самого початку моряків не злюбив. Льотчики були молоді хлоп´ята з середньою освітою. Вони дивилися в рот Королеву і сприймали його як Месію. Моряки були віком постарше, усі з вищою освітою. Любили заперечувати і давати поради інструкторам і викладачам. Крім того, їх чорні із золотом мундири дратували начальство зоряного містечка, та і самого Королева теж. Був виданий наказ – переодягнути всіх кандидатів в космонавти в єдину форму. Форму льотчиків. Моряків поставили перед фактом, але надягати зелені штани вони категорично відмовилися, і були відраховані. Єдиний, хто погодився переодягнутися і здати кортик, був капітан 3 рангу Валерій Рождественский. І став Валерій - майором. Як колишньому морякові, йому «повезло». Злітавши в космос, при поверненні, його капсула, що спускалася, влучила в солоні води озера Тенгиз. Ледь не загинув, але обійшлося.

* * *

Пройшов час, син Сергія вже пішов в перший клас. Розмірене життя Ракушки порушило чергове «ЧП». Старший лейтенант Беленко погнав винищувач «СУ-25П» до Японії і здав американцям. Угоняв він його на бриючому польоті над затокою Воладимира. У Ракушку наїхав натовп особистів, опитували весь особовий склад. Де летів? Коли летів? На якій висоті? Як на зло, ніхто на літак уваги не звернув. Нарешті знайшли двох матросів, які того дня несли вахту у трапів своїх човнів і літак спостерігали. Вони повідомили, що літак йшов низько, з двигунів йшов чорний дим, і вони подумали, що літак падає. Але він не впав, а пішов у бік моря.

Винищувач був для країни не такою вже й великою втратою, у американців були літаки і кращі. Тут найнеприємнішим було те, що їм до рук потрапила наша система пізнання «свій-чужий». Тепер систему на всіх літаках доведеться міняти, а це принесе країні багато мільярдні збитки.

Наступного року адмірал Шестовський захворів і ліг у госпіталь з інфарктом. Через тиждень після виписки з ним трапився ще один. Комдива по хворобі звільнили в запас, а замість його призначили капітана 1 рангу Вахлаєва. Новий командир дивізії був повною протилежністю адміралові Шестовському. Справа для нього була нове, розбирався він в ній слабо, а вчитися не хотів. Історія його стрімкої кар´єри була така. За фахом він був мінер, служив на човні з крилатими ракетами і дослужився там до старпома. Послали його на командирські класи до Ленінграда. Його човен йшов в завод на середній ремонт і після повернення з навчання призначають Вахлаєва туди командиром. Простояв він на ній в ремонті три роки, і відправляють його вчитися в академію. Після закінчення оної, повернувся на той же завод на посаду заступника командира бригади кораблів, що ремонтуються. Пробув на цій посаді півтора роки і ось він вже командир дивізії ракетних підводних човнів стратегічного призначення. Говорили, що родич Вахлаєва, по материнській лінії, посідає в Москві якусь посаду в ЦК КПРС, він то і забезпечив йому кар´єрне зростання. У Ракушці нового комдива не злюбили, він це відчував шкірою, лютував, але зробити нічого не міг. Наближалась чергова ракетна стрільба, штаб намалював «рішення». Тепер його потрібно було везти в штаб флоту на затвердження. Перед від´їздом Барк зайшов до комдива підписати папір.

- Товариш капітан 1 рангу, може офіцери штабу пояснять Вам нюанси Вашого «Рішення»? Ознайомлять з деталями? Як ніяк для Вас, як для керівника стрілянини, це перший старт.

- Ви що ще учити мене, академіка, зібралися?! Без сопливих обійдемося..(далі нецензурне).

У Владивостоку Сергій запропонував комдивові діяти по відпрацьованій схемі.

- Я збираю підписи флагманських фахівців флоту, а Ви потім несете «Рішення» затверджувати до командувача.

- Сам обійду спеців, заразом і познайомлюся.

Першим, до кого зайшов Вахлаєв, був флагманський штурман флоту контр-адмірал Бородкин. Він розвернув схему, поставив по ходу декілька питань, і скоро зрозумів, що Вахлаєв має вельми смутне уявлення про ракетну стрілянину. Адмірал повернув план комдивові без підпису і порадив йому вивчити керівні документи. Вахлаєв намагався сперечатися і щось доводити, але марно. Не підписав «Рішення» і флагманський ракетник флоту. До решти флагманів комдив не пішов, а напустився на Барка.

- Що за нісенітницю ви мені намалювали?! Зараз їдемо в штаб ескадри, за ніч «Рішення» переробити наново! (далі нецензурне).

У штабі Сергій скаржився флагманському штурманові ескадри.

- Що тут можна переробити, розуму не прикладу?! Він не зміг обгрунтувати «Рішення», а мені переробляти!

Капітан 1 рангу Крюмін – старий штабіст, був мудрий, як змій. Він відразу придумав оптимальний вихід.

- Візьми карту крупнішого масштабу, вклей в центр схеми. Маневрування і точки старту залиш колишні. Анотації перепиши дрібнішим шрифтом. Візуально документ виглядатиме як інший, хоч, по суті, залишиться колишнім.

Наступного дня Барк все ж таки умовив комдива, що підписи флагманів збиратиме він. За пів години встиг оббігти иайже всіх. До флагманського штурмана флоту зайшов в останню чергу. Адмірал поглянув на план і відразу зрозумів в чому справа, посміхнувся і підморгнув Сергію.

- Ті ж яйця, тільки в профіль.

Він підписав «Рішення» і, віддаючи його Барку, запитав.

- Ну і фрукт ваш Вахлаєв! Де ви його відкопали?

- Його нам господь Бог послав, за гріхи наші тяжкі.

Командувач флотом був у відпустці, за нього залишився начальник штабу. До нього і попрямував комдив затверджувати «Рішення».

- Товариш адмірал, командир дивізії капітан 1 рангу Вахлаєв, прошу затвердити «Рішення» на ракетну стрілянину.

Він розвернув на столі схему. Начальник штабу надів окуляри і уважно оглянув документ.

- Так, ну тут все зрозуміло. Для Вас це перша стрілянина?

- Так точно.

- Тепер доповісте коротко Ваші дії, як керівника стрілянини.

Вахлаєв почав говорити, але скоро заплутався, зробив паузу і закінчив словами.

- Надалі дію відповідно до керівних документів.

Адмірал зняв окуляри і уважно подивився на нього.

- Докладніше, будь ласка. І ось тут поясніть дії човна під час передстартової підготовки. Ось хоч би з цієї миті – оперативний час «Ч» мінус три години?

Вахлаєв повторив, що говорив раніше, знову збився..

- Знову цей флагманський штурман наплутав, намалював незрозуміле..

- Ага, флагманський штурман винен. І де ж він?

- Та он за дверима сидить в приймальні.

- Ну, так запросіть його сюди.

Барк увійшов до кабінету, представився і залишився стояти біля порогу.

- Ну, молода людина, підійдіть до столу. Розкажіть мені і заразом вашому комдивові, що Ви тут напланували?

Сергій доповів. Адмірал обернувся до Вахлаєва.

- От як потрібно було пояснювати. Як бачите, ніхто нічого не наплутав.

Він узяв фломастер і розмашисто розписався в кутку схеми під написом «Затверджую».

- Гаразд, Ви товариш капітан 3 рангу почекайте в приймальні, а ми з комдивом ще поговоримо.

Сергій вийшов, але навіть через щільно закриті масивні двері, було чути рокотавший баритон адмірала. Хвилин через десять Вахлаєв вилетів з кабінету зпітнілий, з червоними плямами на обличчі. Він сунув папір Сергію і понісся на вихід..

Після цього інциденту, Барк, мимовільний свідок комдивовского конфузу, став для нього ворогом №1.

* * *

Стрельнули на п´ятірку. Після стрілянини на човні виникло кілька несправностей, і він пішов в ремонт. А із заводу повернувся інший корабель. Після заводського ремонту, кожен човен піддається серйозному випробуванню під назвою «глибоководне занурення». Читачеві, далекому від професії підводника, поясню на примітивно-фантастичному прикладі. Ось на заводі відремонтували танк. Десь підварили, десь підлатали. Заводські запевняють, що після ремонту танкова броня здатна витримати пряме попадання снаряда калібром 75 міліметрів

- Якість ремонту потрібно перевірити, - вирішує начальство. Танк ставлять на полігон, викочують на пряме наведення протитанкову гармату і збираються «перевіряти». Тут фішка полягає в тому, що екіпаж сидить в танку. Сидять танкісти в своїй залізяці і ворожать на кавовій гущі, витримає броня чи ні. Пролунав постріл, танк підстрибнув, але не розвалився. Цього разу, повезло.

Звичайно, танки так не випробовують, а ось човни перевіряють саме так. Заганяють його голуба на максимальну робочу глибину перевіряючи, чи витримає міцний корпус човна дикий тиск глибин… Під час глибоководного занурення, на човні присутній командир з´єднання і всі флагманські фахівці. Робиться це для того, щоб у разі нештатної ситуації, підстрахувати дії екіпажа, який за час ремонту, можливо, втратив свої практичні навики.

Тут ще ось який нюанс. Перед ремонтом механік з командиром човна складають ремонтну відомість. Вони чудово знають, які механізми, приводи або трубопроводи дихають на ладан і вимагають заміни. Ремонтну відомість везуть на завод для узгодження. Заводські специ 30 відсотків робіт з відомості викреслюють, оскільки не укладаються у відпущений фінансовий кошторис. Дещо механікові вдається підремонтувати силами особового складу. Десь підварити, щось перебрати. Але недоробки завжди залишаються. Та і робочі заводу частенько працюють з похмілля, око та око за ними потрібне. Йти після такого ремонту на глибоководне занурення справа небезпечна. Але до небезпек теж можна звикнути. Барку вже 9 разів доводилося брати участь на глибоководних зануреннях човнів різних проектів, і ці випробування стали для нього справою цілком буденною...

У призначений час човен зайняв спеціальний район полігону. Тут вже знаходився забезпечуючий надводний корабель з начальником штабу на борту. Зіграли бойову тривогу і приступили до занурення. Швидко опустилися на глибину 100 метрів, подальше занурення здійснювали поволі, по 10 метрів, кожного разу припиняючись на черговій відмітці.

Гранична глибина занурення для човнів даного проекту складала 240 метрів. Робоча – 180 метрів. На цю глибину і планувалося зануритися. На відмітці 163 метри на переговорному пристрої зажевріла червона лампочка п´ятого відсіку. Включили гучномовну. З динаміків почувся шум води схожий з гуркотом Ніагарського водопаду. Насилу розібрали доповідь вахтового"..вирвало фланець сто міліметрового трубопроводу». Зіграли аварійну тривогу. Горизонтальне кермо поставил на спливання, бортовими моторами дали середній хід. Стрімко почав наростати диферент на корму, але човен продовжував занурюватися. Стрілка глибиноміра поволі і неухильно повзла управо. Ось вже 165, 167, 170, 172 метри. У центральному виник страшний гамір. Кричали всі – комдив, заступник комдива по електромеханічній частині, командир човна, механік, при цьому кожен з них віддавав різні команди, прагнучи перекричати, один одного. Вахлаєв наказав аварійно продути баласт. І його продули. Ох, не треба було це робити! Тиск в балонах повітря високого тиску всього 200 атмосфер, і на глибинах більше 100 метрів, цього тиску недостатньо щоб вичавити воду з баластних цистерн. А ось дати повітря в п´ятий відсік, збільшити там тиск і цим частково зменшити надходження води, зробити було необхідно…

Диферент на корму був вже 15 градусів, човен продовжував занурюватися. До того ж тепер вон ще й залишилася без повітря. Як останній засіб, дали електромоторами найповніший хід. Три гвинти на максимальних оборотах стрясали корпус дрібним тремтінням. На цьому режимі човен може продовжувати рух тільки 10 хвилин. За цей час акумуляторні батареї розрядяться до нуля і гвинти зупиняться… Потім кінець. Занурення дещо сповільнилося, але все ще продовжувалося. Вже сім хвилин працювали грібні електромотори на максимальних оборотах, але човен спливати явно не збирався. Щось галасували в центральному. Хто і про що було не розібрати. Чути тільки душероздерливі крики. Сергій включив ехолот, під кілем залишалося 85 метрів. Означає - глибина тут 262 метри. Через три хвилини зупиняться мотори, і човен ляже на грунт. Навіть якщо його не роздавить відразу, шанси на порятунок нульові. Практика показує, що навіть при аваріях на глибинах в 100 метрів врятуватися не вдавалося нікому. Не справедливо – молодий, цілий, здоровий і маеш померти в муках від недбалості якихось судноремонтників.

Сергій в думці створив молитву, хоча, вважав себе атеїстом і ніколи цього не робив.

- Боже, якщо ти є, дай мені сил померти гідно! Не бігати, не кричати, не рвати сорочку на грудях…

На глибині 192 метри занурення припинилося. Стрілка глибиноміра зупинилася, потім поволі пішла вліво. Мабуть човен набрав велику швидкість, і позитивний момент сил пересилив негативний. Рятувало і те, що диферент був все ж таки на корму. Як би там небуло, почали видиратися. Коли досягли глибини 100 метрів, повітря в баластних цистернах розширилося і видуло з них воду. Човен полетів вгору як швидкісний ліфт. Він вискочив на поверхню як м´ячик, після чого ліг на правий борт. На камбузі і в каютах попадав і розбився посуд, з акумуляторних батарей частково вилився електроліт, в другому і четвертому відсіках з´явився сильний запах хлору… Потім човен провалилися на глибину 40 метрів, знову злетів на поверхню. Тепер ліг на лівий борт. Розбилося все те, що не встигло розбитися вперше. І лише тепер човен встав на рівний кіль і залишився на поверхні.

Сергій поглянув на годинник, з моменту аварійної тривоги пройшло всього 18 хвилин, але там в глибині вони здалися йому вічністю. На забезпечуючому кораблі, спостерігаючи подібні перекиди, почали запрошувати, що трапилося. Відповіли, що все нормально, відпрацьовували аварійне спливання. П´ятий відсік був затоплений повністю, до стелі залишалося сантиметрів 20, завдяки цьому, люди у відсіку вижили. За годину з відсіку відкачали воду, з трьох дизелів змогли запустити тільки один. Дали малий хід і пішли в базу, поповнюючи повітря і заряджаючи акумуляторну батарею. Через пару годин вдалося запустити ще один дизель.

Після повернення на базу, своїми силами приварили відірваний фланець. Про аварійний випадок, як це часто робиться, вгору докладати не стали. Приїде комісія, розкриє всі недоліки, і будуть зроблені оргвисновки аж до зняття з посад. А вже Вахлаєву за наказ продувати баласт, не допоможе і дядько з ЦК КПРС.

Прийшовши, додому Сергій зняв кашкет, і Ліза відразу відмітила непорядок.

- Де це ти головою в білу фарбу вліз?

Вона намочила рушник і спробувала витерти білий наліт на скроні чоловіка.

- Та це ніяк сивина?!

Сергій підійшов до дзеркала, дійсно з лівого боку стирчало біле пасмо. Але знайшовся він швидко.

- Та, це доктор випадково перекисом водню бризнув. З часом відмиється.

* * *

Пройшло ще два роки і Барк, відслуживши на Далекому Сході 10 років, отримав право на від’їзд «в Європу». Крім того, днями прийшов наказ про присвоєння йому капітана 2 рангу. Начебто все добре, але чомусь настрій з ранку було препоганим. По-перше, це була неділя, але замість вихідного він сьогодні заступав оперативним черговим. Знову зірвалася поїздка на озеро Тетюхе, куди збиралася компанія стріляти качок. По-друге, з ранку посварився з Лізою. А відбулося це так. Дружина вранці побігла до молочниці по молоко, його не розбудила, в результаті він ледь не проспав. Сидячи за столом і нашвидку запихаючи в себе сніданок, Сергій зачепив ліктем дволітрову банку з молоком. що стояла на столі, її Ліза тільки що принесла від молочниці. На зауваження, що він тільки що залишив дітей без молока, він вилаявся , що нічого було ставити банку на край столу ... Можна було поставити он, хоча б на підвіконня ... Штани забризкані молоком довелося знімати і одягати інші ... На черевику шнурок порвався - знову затримка. І результат - ледь не спізнився.

В рубку оперативного Сергій увійшов без двох хвилин вісім. Тому перевіряти документи в сейфі не став, мовчки розписався в журналі прийому чергування, що означало, що змінюваний черговий може бути вільний. Змінюваний флагманський мінер Костя Онопко, як німий докір, стояв під годинником з виразом скривдженої дитини на обличчі. Справа в тому, що на оперативне чергування було прийнято приходити за 15 хвилин до восьми. Цей час було необхідно використати для прийому документів, вивчення поточної оперативної обстановки та іншої акліматизації ... Жбурнувши журнал в стіл, Сергій ляснув Костю по «сідниці», - гаразд, не хничь, можеш бути вільний - і вже офіційним тоном, - оперативне чергування прийняв. Сівши в крісло оперативного, Барк погортав добовий план дивізії - нічого цікавого, все по типовому недільному розпорядку, і тільки «К-139» в 9.00 виходить на відпрацювання завдання К-2 в район №41. Гаразд, до дев´яти час є, можна і перекурити. Він виловив сигарету з пачки, клацнув запальничкою і зробив глибоку затяжку. Досвідчені курці знають, що саме в першій глибокій затяжці таїться головне задоволення ... Смакування перебив різкий дзвінок телефону секретного зв´язку, цим телефоном дзвонила тільки Москва або штаб флоту. Від несподіванки, поперхнувшись димом, Сергій підняв трубку:

- Оперативний дивізії капітан 2 рангу Барк.

У трубці кашлянули, потім густий баритон урочисто проспівав:

- Оперативним черговим флоту заступив контр-адмірал Ткаченко.

- Єсть, прийнято Олександр Іванович, з чим Вас і вітаю.

- Та, ось так Сергію - всім гуляти, а нам служити. Що там у тебе?

- Сто тридцять дев´ята о дев’ятій йде в район 41, в іншому = повний штиль.

- Добро. Доповідай - як годиться. До зв´язку.- У трубці клацнуло, і сигнальна лампочка на апараті зв´язку згасла. Це означало, що абонент відключився. Сергій відкрив тумбочку, де зберігалась купа старих газет, витягнув кілька і став розгадувати кросворд ... О дев´ятій годині він вийшов на балкон поглянути на другий пірс де стояла сто тридцять дев´ята. Потрібно було переконатися, що човен відійшов і доповісти оперативному флоту. На його подив сто тридцять дев´ята і не думала відходити, вона продовжувала сиротливо стояти біля пірсу і навіть швартовні команди не були вишикувані на палубі.

- Сто тридцять дев´ята відключилася від внутрішнього зв´язку? - Запитав Сергій чергову телефоністку.

- Ні ще.

- З´єднайте.

- Мічман Лопатин слухає.

- Це оперативний. Командира або старпома до телефону.

- Командир в каюті переодягається, старпом на містку. Кого покликати? А, ось старпом вже спустився - передаю трубку.

- Старший помічник капітан 3 рангу Горобець - слухаю.

- Це я Вас слухаю. П´ять хвилин тому повинні відійти від пірса, а у вас навіть швартовні команди на палубу не підняті.

- Швартувальникі всі нагорі, в рубці курять. А не відійшли тому, як механіка немає. А без командира БЧ-5 на борту далеко не попливеш ...

- Нічого не зрозумів. Де командир БЧ-5, чому немає на борту?

- Так син у механіка народився. Вони з доктором і помфлагмеха всю ніч обмивали ... Ну, я вже послав людей ... Чекаємо ... З хвилини на хвилину повинні принести ...

О 9.10 подзвонив оперативний флоту:

- Так, я не зрозумів, де доповідь про видхід «К-139»?

- Товариш адмірал, Олександр Іванович у мене телетайп стукає - нічого не чути. Я через хвилину передзвоню. - Справа приймала ознаки дрібного скандальца. Сергій зателефонував начальнику штабу і отримав наступну пораду:

- Ну, скажи, що відійшла із запізненням в 10 хвилин. Придумай що-небудь. Мені дзвонили, що механіка вже пронесли через КПП.

- Товариш адмірал доповідає оперативний дивізії капітан 2 рангу Барк - «К-139» о 9 годині 12 хвилин відійшла від пірса і слідує за планом.

- А чому не в дев´ять?

- Так, швартов на гвинт намотали. Ось і затримка ...

- Єсть, прийнято.

В результаті всіх перипетій, сто тридцять дев´ята відчалила лише о 9 годині 31 хвилину. Але командир клятвено пообіцяв надолужити ці хвилини і зайняти район вчасно. Здавалося б, до чого подібні причіпки. До речі, до надводних кораблів і торпедних човнів штаб флоту так прискіпливо не «чіплявся», але до ракетних човнів увага була особлива. Привчали до хвилинної точності, ця вимога строго застосовувалося в усьому. Через дві хвилини після відходу човна, тільки Сергій вирішив, що ситуація благополучно завершилася, подзвонив оперативний флоту.

- Я не полінувався додзвонитися на сигнальний пост спостереження і зв´язку на мисі Ватовського. Так у них в журналі запис про «К-139» в 9.32. За брехню я Вас товариш кавторанг з чергування знімаю. Начальнику штабу - співавтору по брехні, физкульт-привіт. Думаю, в наказі по флоту отримаєте по догані.

- Через годину, дочекавшись заміни і здавши чергування, Сергій поплентався в містечко, але додому не пішов. Звалившийся на нього зі стелі позаплановий на пів вихідний можна буде вжити для реалізації спеціального плану. Була у нього ідея-фікс - привезти з Далекого Сходу ведмежу шкіру. Щоб лежала вона у нього на підлозі в спальні, як екзотичний трофей. До речі, знавці казали, що займатися сексом на ведмежій шкурі - це щось незабутнє. Не раз на полюванні він мріяв зустріти ведмедя і дістати бажану шкіру, але не виходило. Сліди і свіжий послід бачив, але ведмеді не траплялися. Мабуть вони успішно ухилялися від зустрічі з ним. Залишалося одне - купити шкіру у місцевих мисливців-промисловиків. Ось цим він сьогодні і займеться. Найближча артіль промисловиків перебувала в райцентрі, який чомусь носив жіноче ім´я - Ольга. Сергій відкрив свій сарай, який за сумісництвом служив йому гаражем для мотоцикла. У містечку мотоцикли були у багатьох, перевагу віддавали важким Уралам з коляскою, але він вважав за найкраще двоколісний варіант. Тільки на двоколісному мотоциклі можна отримати повне відчуття вершника. Такий мотоцикл пройде по будь-якому бездоріжжю, майже всюди, де тільки може пройти пішохід. Він викотив свій ІЖ-ПЛАНЕТА СПОРТ, і через хвилину вже мчав по дорозі в райцентр. Швидка їзда завжди покращувала йому настрій. Ось і зараз, проїхавши кілька кілометрів, він майже забув ранкові неприємності. Тепер вони здавалися йому дрібними і не вартими уваги. Порівнявшись з розвилкою, де основна дорога повертала вправо, вліво же йшла стара закинута дорога на мис Кузьміна. Вона вже суцільно заросла чагарниками і молодими деревцями і ледь проглядалася. Колись на мисі Кузьміна перебувала батарея проти повітряної оборони , яка прикривала ракушанську бригаду підводних човнів. Батарею демонтували років двадцять тому, а замість неї на горі Володимир встановили зенітно-ракетний комплекс С-75. Сергій якось видрався на мис Кузьміна. Хоч і по бездоріжжю, але на спортивному мотоциклі проїхати йому вдалося. Поїздка виявилася дуже корисною. Він оглянув бетонні капоніри, де колись стояли гармати. Вони вже обросли мохом. Трохи віддалік перебувала казарма особового складу, Без вікон, без дверей і без даху. Серед суцільних заростей кущів і дерев стирчали лише стіни. Підійшовши ближче, на свій подив, він виявив біля стін зруйнованої казарми цілі розсипи білих грибів. Після цього Сергій їздив сюди як на свій город і без здобичі зазвичай не повертався. Ось і зараз, проїхавши розвилку, він подумав, що на зворотному шляху треба б заглянути на мис і набрати грибів…

Він уже під´їжджав до бухти Середня, улюбленого місця купання жителів Ракушки, коли його увагу привернув лежачий посеред дороги предмет схожий на колесо від мопеда. Але раптово «колесо» заворушилося і підняло голову. Це була змія і при тому досить пристойних розмірів. Змій Сергій панічно боявся, хоч бачив їх тільки в зоопарках. Для нього було байдуже гадюка це або нешкідливий вуж або полоз, страх базувався десь на генетичному рівні. Він навіть великого дощового черв´яка побоювався взяти в руки так як той нагадував йому змію ... Гальмувати було пізно і, долаючи жах, задерши ноги на кермо, від безвиходдя направив байк прямо на змію. Прийшовши до тями, повернувся подивитися на розчавлену рептилію. Змія була більше двох метрів завдовжки, жовто-коричневого кольору, товщиною з руку. Подібних розмірів змій він бачив тільки в Ленінградському зоопарку.

Через пару годин Барк вже в´їжджав в райцентр Ольга.

- Щось довгенько добирався на своєму спортивному мотоциклі, - скаже якийсь уїдливий читач, глянувши на карту Приморського краю. Дійсно, від Ракушки до Ольги всього 31 кілометр, і інший раз цю відстань можна пролетіти за 20 хвилин. Тут вся справа в тому, що всього тиждень тому через Примор´я пройшов черговий тайфун. Для довідки слід пояснити, тайфун - це тропічний циклон Тихого океану, він супроводжується сильними вітрами і потужними зливами. Аналогічний тропічний циклон в Атлантиці називається ураганом. Тайфун могутніше урагану, могутніше настільки наскільки Тихий океан більше Атлантичного. Дорогу в Ольгу перетинають чотири річечки або струмка, зазвичай води в них - курці по коліно. Але після тайфуну, рівень води піднімається на кілька метрів, часом зносить дерев´яні мости і на якийсь період дорога являє собою нездоланну перешкоду. Правда вода вже спала, але все одно Сергію доводилося шукати броди, місцями перетягувати мотоцикл на руках, побоюючись потрапляння води в циліндри. Він згадав, як минулої осені тайфун відвідав Ракушку. Вітер був такої сили, що збивав з ніг. Тоді він придумав оригінальний трюк, який став модним у молоді. Фокус полягав у наступному. Підставивши вітру спину, розпіхнувши руками поли шинелі і злегка підстрибнувши можна пролетіти 3-4 метра. Потім, пробігши кілька кроків, ще стрибок і знову політ на 3-4 метра. Деякі умільці примудрялися пролетіти до 6 метрів. Швидкість подібного пересування, як потім заміряли, перевершувала 40 кілометрів на годину ...

В містечку Сергій відразу визначив будинок голови артілі мисливців-промисловиків. Це було не складно. Всі будинки на вулиці цегляні, і тільки його будинок був дерев´яний. Зруб будинку з потужних кедрових стовбурів і тільки дах з оцинкованого заліза свідчив про те, що будинок житловий, а не раритет минулого століття. З головою Барк був трохи знайомий. Якось Григорій Семенович приїжджав в Ракушку на день флоту, разом з головою райради з поздоровленнями. Господар був вдома - це вже була удача. Сергій, увійшовши, привітався. Ватажок артілі виглядав також екзотично, як і його будинок. Потужну фігуру мисливця доповнювала копиця довгого до плечей волосся і густа борода. Він був схожий на старовіра, як їх описували в літературі. Хоча, чим чорт не жартує, може він їм і був.

- Поріг будинку переступив, а лоба не перехрестив, - зробив зауваження господар.

- Так я ж безбожник.

- А, ну так. Слава богу, що не самурай. І на тому спасибі. Чого приїхав?

- Потрібно поговорити, порада Ваша не завадить Семеновичу.

- Поговорити - це можна. До розмови привіз?

- Ображаєте Семеновичу, - заперечив Сергій, витягуючи з сумки півлітрову флягу. - Необхідно відзначити, що на Далекому Сході будь яка серйозна розмова з аборигенами, а Семенович і був їм, без спирту не виходила. Гроші тут цінувалися мало, точніше сказати вони взагалі не цінувалися, а спирт представляв місцеву валюту. Тому сприяло ще й те, що зі спиртним часто були перебої. Господар нарізав хліб, поставив на стіл миску з червоною ікрою і миску малосольної горбуші. Випили по одній. Семенович захрумтів зубами, відправивши в рот столову ложку ікри. Сергій теж відщипнув від окрайця трохи хліба. Господар помітив:

- Ти чого це. Чому не закусюєшь?

- Не їм я Семеновичу ні ікру, ні рибу.

- Як таке може бути!? - Здивувався господар, - перший раз таке чую.

- Поїли в дитинстві риб´ячим жиром насильно. Ось з тих пір ні ікру, ні рибу, ні оселедець в рот не можу взяти.

- От такої. Ну постривай, я зараз яєчню зварганю або ще щось ... Бачиш господині немає, покотила у Владик дочку провідати.

- Та не хвилюйтеся Семеновичу, я не голодний. Та й ніколи мені трапезувати, а розпитати я маю ось про що .

Після розмови з Семеновичем, Сергій отримав вичерпну інформацію по цікавившему його питанню. Державні розцінки на хутро були наступні. Ведмежі шкіри приймалися по 15 - 20 рублів, лисиця по 30, чорнобурка по 40 - 45, соболь по 70 - 90. Купити шкіру можна за 40 рублів, але зараз не сезон, а ось восени або навесні здійснити це цілком реально. Після третьої чарки, Семенович згадав, що у мисливця Кротова була шкіра, яку він виробляв для себе і здавати не збирався. Ось її можна спробувати перекупити призначивши подвійну ціну ...

Будинок Кротова знаходився на околиці селища. Під´їжджаючи до нього, Сергій здалеку побачив розвішену на паркані, мабуть для просушування, ведмежу шкіру. Йому доводилося бачити ведмежі шкіри, але подібну він бачив вперше. Це був шедевр! Шкіра була абсолютно чорна і тільки на грудях білий трикутник. Хутро довжиною з долоню, густе аж виблискувало на сонці. Подив викликало і те, що на шкірі залишався скальп, а на лапах збережені кігті. З будинку вийшов господар. Кротов богатирською статурою не відрізнявся. Це був чоловік років сорока, середнього зросту і, в порівнянні з Семеничем, виглядав дрібнувато.

- Кузьмою мене кличуть, - представився господар. Він простягнув руку і Сергій відчув міцне, немов руку затиснули в лещата, рукостискання. Вислухавши гостя, Кузьма, в категоричній формі, заявив, що шкіру не продасть.

- Знаєш, скільки я з цією шкірою промучився ?! Особливо складно було з черепа знімати .... Он на лапах кігті зберіг ... Довелося кожен палець шкребти, м´ясо вирізати, а з вуха кожен хрящ ... Череп виварив, потім поставлю, в очі лампочки - буде як живий ... Ні не продам, для себе робив.

Сергій зрозумів, що угода не відбудеться, та й Семенович попереджав, що Кротов шкіру не продасть. Але він продовжував торгуватися, усвідомлюючи безнадійність своїх зусиль.

- Ви ж мисливець, ви ж таких шр не одну ще здобудете, я в два з половиною рази більше заплачу ніж заготівельники. 50 рублів хороші гроші ...

- Ні, не продам! Та й ведмідь це рідкісний, бачиш хутро чорне, а на грудях манишка біла. Це гімалайський ведмідь ...

- Ну я в п´ять разів більше заплачу - 100 рублів. - Не вгамовувався Сергій. Але Кротов стояв на своєму і Барк зрозумів, що підвищувати ставки - справа дохла.

- Ставлю відро спирту, - задіяв він останній аргумент. Кузьма хотів щось сказати, але почувши останню фразу, так і застиг з відкритим ротом. Після тривалої паузи, став уточнювати.

- Що означає відро, відра різні бувають.

- Гаразд. Більше відра, ставлю - 10 літрів.

- А спирт який? Чи не ректификат?

- Ображаєшь. Ректифікат на надводних кораблях, а я підводник. У нас спирт тільки питний, іншого не тримаємо.

Кротов проковтнув слину, почав розгублено чухати потилицю, і Барк зрозумів, що угода відбулася.

- Ти чорта умовиш, - сказав Кротов і, після паузи, додав, - шкірі ще з тиждень посохнуть треба. Приїдеш днів за десять і забирай.

... Приїхати в призначений термін у Сергія не вийшло. Було відрядження до Владивостока, потім 10 діб бовтався в морі. Зібратися в Ольгу вдалося лише через три тижні. Він позичив у мічмана Протасова «Урал». У колясці зручніше везти каністру, а на зворотному шляху покласти в неї шкіру. Кротов був удома. Сергій зрозумів, що той не дуже зрадів його приїзду. Вони пройшли в прибудинковий пристрій, який служив господареві за майстерню. Це було велике напівпорожнє приміщення, на підлозі розстелена красуня шкіра. Обидва вікна в приміщенні були відчинені навстіж, але незважаючи на це, виразно відчувався незнайомий солодкуватий запах. Він не був схожий на сморід, але приємним його теж не назвеш. Сергій нахилився, взявся рукою за хутро - хотів розправити складку. У його пальцях залишився жмут шерсті. Він простягнув його Кротову:

- Що це?

- Так, ось таке нещастя, видно не додержав при виділці, або хімікати браковані попалися. Можеш забирати за 30 рублів.

- Ну так! Щоб через місяць викинути. - Попрощавшись з Кротовим, згнітивши серце, засмучений Сергій видерся на мотоцикл і взревівши циліндрами, вичавлюючи з «Уралу» всі його кінські сили, помчав у свої пенати..

Повертаючи Протасову мотоцикл, Сергій поскаржився на те, що не відбулася покупка.

- Пізно я Іванович схаменувся здобути тайговий сувенір. Через місяць - півтора прийде наказ і «прощай Тайга - привіт Європа».

- Думаю, твоєму горю ще можна допомогти.

- Цікаво яким чином?

- Пам´ятаєш, ти казав, що не догуляв тиждень під час минулого відпустки.

- Так, дев´ять діб не догуляв.

- Ну ось! Днями приїде мій син із Владика у відпустку. Поїдите з ним до мого брата. Він живе в селищі Тайговий. Досконала глухомань, але там цих ведмедів як блох на собаці. Брат писав, що вже навіть в селище навідуються. Там і шкуру здобудеш, а син заодно і рідних дядьків та іншу рідню провідає ...

- Іванич, а чому дядьків? Їх, що у нього кілька?

- Так, братів у мене цілих шість, ще й дві сестри. І всі, слава богу, живі-здорові. Правда, розкидало життя моїх родичів по всьому Примор´ю. Двоє у Владивостоці живуть, один в Кавалерові, я ось в Ракушці, ще в Уссурійську, Находці, Тайговому ...

- І що це вас так розкидало?

- Так вийшло. Дід наш був відома в Примор´ї людина - купець першої гільдії. Володів крамницями, хутровими факторіями, млинами по всьому краю. Після революції все відібрали, але деякі будинки в різних населених пунктах залишили. Так тепер і живемо по всьому Примор´ю ....

Через тиждень, прибув у відпустку син Протасова Геннадій - курсант 5 курсу Владивостоцького вищого військово-морського училища імені Макарова. Минув ще тиждень, протягом якого Сергій не вилазив з моря. Торпедні стрільби потім прийом задач на К-126. Нарешті, по поверненню, вдалося видавити з начальника штабу свої «недогуляні» доби. Правда, дав тільки вісім, НШ і тут хоч добу, але урвав. Нарешті, все ж уже можна було їхати «за ведмедем». Барк оглянув свій арсенал і боєзапас - іжевська куркова двостволка, 4 патрона з жаканом, два з картеччю і десяток з дрібним дробом. Однак не густо, і купити мисливські припаси в Ракушці ніде. Заспокоїв Іванович.

- Та хто на ведмедя з дробовиком ходить! Там голова вам для цієї справи карабіни видасть.

На наступний день Сергій і Геннадій, залишивши у дядька в Кавалерово мотоцикл, вже поспішали в аеропорт. Дістатися в Тайговий можна виключно літаком, і літав він туди два рази на тиждень. Правда можна і машиною, але це повинен бути всюдихід і добиратися по місцевої грунтовці і бездоріжжю доведеться не менше трьох діб. Місцевий аеропорт представляв собою зарослу травою невелику галявину. Трохи осторонь знаходився дерев´яний сарайчик, де можна було придбати квитки, про це свідчив кострубатий напис - КАСА. Біля сарайчика стирчав дерев´яний стовп, на вершині якого бовтався смугастий матерчатий конус. З авіалайнерів тут міг приземлитися тільки, найпоширеніший в Примор´ї апарат - «кукурузник» АН-2 ....

Через дві години «бовтанки» в повітрі, «кукурузник» все ж доставив наших мисливців в Тайговий. Селище і організований в ньому радгосп мисливців-промисловиків утворився відносно недавно. Воно складалося з однієї вулиці, на якій густо ліпилися три десятка будинків. Селище, здавалося затиснутим між двома сопками, і з усіх боків його обступала глуха тайга. Всі будинки в селищі були однакові так як побудовані були державою і одночасно. Насамперед Геннадій зайшов до дядька і після взаємних обіймів і голосінь про те, як довго вони не бачилися, відправився відвідувати інших родичів - двоюрідних братів і сестер, яких тут у нього виявилося безліч. Ближче до обіду, всі родичі зібралися за загальним столом. Дядько, як і ракушанскій Протасов, природно теж Іванович, з дружиною. Їх сини, їх за столом сиділо чотири. Ще якісь мужики і тітки. Що Сергія здивувало, за столом сидів на рівних пацан років тринадцяти. Господар будинку - Іванич - сухий, жилавий, невеликого зросту чоловік, в чорному чесучевому костюмі. Років йому 54, така ж сухенька, маленька його дружина, рочків їй 53. Крім їхніх синів, сидячих за столом, під столом грали їх молодшенькі - хлопчик і дівчинка у віці трьох і чотирьох років. Господиня поставила на стіл два здоровенних таза, в одному була нарубана здоровенними шматками солона горбуша, в іншому червона ікра. Публіка розібрала ложки і сиділа мовчки, поглядаючи на Сергія. Той далекосхідні традиції знав, витягнувши з рюкзака чотирьох літрову пластикову каністру, поставив її на стіл. Випили по першій. Сергій, щоб справити враження, і показати фасон моряка-підводника, випив спирт, не розводячи його водою. На його подив, присутні тут же зробили те саме. Спирт в каністрі почав танути як весняний сніг на сонці. Захмеліле суспільство, дізнавшись причину приїзду гостей, почало розповідати про особливості ведмежого полювання. Сидячі за столом мужики розповідали, скільки кожен з них убив ведмедів. Числа варіювалися від семи до дванадцяти, і навіть тринадцятирічний пацан заявив, що теж вбив ведмедя.

- Особливості цього полювання полягають у тому, - продовжував тему дядько Геннадія, - що ведмідь міцний на рану. З одного пострілу його не візьмеш, а поранений ведмідь буде йти на кривдника. Для залякування встає на задні лапи. В середньому приходиться всадити в нього до п´яти куль, а іноді і більше. Якщо карабін заїло або не встиг перезарядити, потрібно кинути в ведмедя шапку або валянок. Ведмідь обов´язково зупиняється, рве кігтями і зубами кинутий предмет і лише після цього продовжує переслідування. У нас були випадки, коли горе-мисливця ведмідь до трусів роздягав. А бачив, Серьога, мужик кульгавий мені мотопилку перед обідом приносив? Думаєш, чому кульгає? А я тобі скажу. Два роки тому, на полюванні, підстрелив порося. Ось дика свиня за своє порося йому половину сідниці і відгризла ... Тепер кульгає, ось так, брат, буває.

Проте, всі за столом висловили впевненість, що ведмедя для Сергія здобудуть. І це зовсім не проблема, і справа ця певна. А дядько клятвено пообіцяв особисто очолити цю мисливську операцію. Коли застілля закінчилося, частина гостей поповзла по домівках, частина тут же впала під. столом. Сергій, для того щоб зберегти для полювання тверезу голову і тверду руку, пив мало. Геннадій, наслухавшись за столом страшних оповідань, почав благати:

- Сергію Миколайовичу, я не мисливець і на полюванні ніколи не був, тому буду Вам тільки тягарем ... Якщо не заперечуєте, я тут сходжу, у мене дівчина знайома ...

Вранці публіка що «відпочивала» під столом почала прокидатися. Виглядали вони, на подив Сергія, майже тверезо. Тут же все кинулися пити воду, а напившись води знову сп´яніли. Природна реакція на нерозведений спирт. Іванович, який вчора по п´яному ділу клятвено обіцяв Сергію повести його на полювання і добути ведмедя, сьогодні почав відмовлятися. Сказав, що після вечірки необхідно як слід відпочити, так як іти далеко, а ноги вже не ті ... Нарешті, господар пішов спати, а Сергій, знічев´я, пішов блукати по двору. Біля сараю в кутку валявся на боці старий брудний мотоцикл «Ковровець». Він його підняв і з подивом виявив по спідометру, що пробіг цього апарату всього 137 кілометрів. Господиня пояснила, що мотоцикл куплений всього півроку тому, і майже відразу вийшов з ладу, вирішили бракований попався, з тих пір і валяється у дворі .... Барк мотоцикл вимив, відрегулював випередження запалювання, після чого, цей транспортний засіб вдалося завезти. Через деякий час, протверезівши Іванович, відправився до голови радгоспу за карабінами. Але голова карабіни не дав, вірогідно образився, що його не запросили на вчорашнє застілля. Правда, причину назвав іншу. Нібито по рації його попередили, що з колонії суворого режиму збігли троє рецидивістів. Вони зі зброєю і імовірно пробираються на велику землю нашими місцями ... Полювання явно зривалася

- Ех, дарма приїжджав! - Поскаржився Сергій, заодно нагадавши Івановичу його вчорашні клятви. Дізнавшись, що мотоцикл наведено в робочий стан, старий пожвавився і, рішуче рубанувши долонею по повітрю, сказав, що полювання відбудеться, бо ж він слів на вітер не кидає.

- Підемо зі своїми рушницями, - заявив він, - будемо лупити дуплетами. Після чого, старий витягнув з комори рушницю. Подібний раритет Сергій бачив вперше. Це була одностволка 22 калібру. Рушниця стара і іржава, з огляду на ветхість, ствол був прикручений до цівки алюмінієвим дротом. На німе запитання Сергія, Іванич посміхнувся:

- Нічого, нічого. Вона стара, але мене ніколи не підводила. - Він вигріб з десяток саморобних патронів з загостреними свинцевими кулями, чому заряди нагадували патрони трилінійної гвинтівки Мосіна.

- Ось після обіду і поїдемо. Добре, що ти мотоцикл налагодив. У мене в дванадцяти кілометрах заїмка і пасіка. Туди доїдемо, ну а далі пішки ... - Погодувавши гостя обідом, господар виніс два спальні мішки, рюкзак з харчами і сказав «ПОЇХАЛИ». Сергія дещо здивувала «форма одягу» Івановича. Він був у тому ж чорному костюмі, в якому сидів вчора за столом. Під піджаком біла спідня сорочка, а з під правої штанини визирали білі штрипки від кальсонів. На ногах черевики.

- Щось одяг у вас не по темі, - спробував натякнути Сергій.

- Так, ладно. На заїмці у мене чоботи і комбінезон.

При наявності нормальної дороги, від селища до заїмки можна було б доїхати за 15 хвилин. Їхати ж довелося більше години. Дорога, якщо її можна так назвати, представляла собою лише напрямок. Стирчало з неї велике каміння, суцільно перетинали повилазівші назовні товсті коріння дерев, лежали повалені стовбури дрібного сушняку. Доводилося часто зупинятися і розчищати проїзд. По обидва боки дороги стіною стояли велетенські кедри. Подібні дерева Сергій бачив вперше. На узбережжі, де часто дують штормові вітри, кедри не приголомшували своїми розмірами. Тут же, в Тайговому була зовсім інша тайга. Кедри тут виглядали фантастично. Як штурману, виконати не складний тріангуляційний розрахунок, Сергію не склало труднощів і він, з подивом визначив, що висота кедрів досягала сорока і більше метрів. У порівнянні з найвищим європейським деревом, а це пірамідальна тополя, з висотою до 25 метрів, різниця була разюча.

Шлях мисливцям перегородила неширока річечка, на протилежному березі якої виднілися дерев´яні споруди. Це і була заїмка - кінцевий пункт поїздки. Залишалося тільки переправитися на протилежний берег. По валунах, доволі яких стирчало в річці, Іванич спритно перебрався на іншу сторону і зайшов в хатину. Сергію в цьому плані не пощастило, під його опікою був мотоцикл. Глибина на перекаті була сантиметрів двадцять, але галькове дно вкрите водоростями було надзвичайно слизьким. Ноги в гумових чоботях ковзали, а тут ще мотоцикла потрібно тягнути. Вирішив спробувати проскочити перекат на швидкості. Майже вийшло, але за пару метрів до протилежного берега, мотоцикл занесло і «залізний кінь», разом з вершником, звалився в воду. Незважаючи на кінець жовтня, дні стояли по-літньому теплі, проте, вода в річечці виявилася крижаною.

Заїмка представляла собою дві будови. Сарайчик, в якому стояли штабелем, приготовані для зимівлі, вулики і дерев´яний будиночок, який складався з двох приміщень. Невеликого коридору і досить великої, квадратів з двадцять, кімнати з одним невеликим вікном. Посеред кімнати знаходився стіл, на ньому красувався великий емальований таз повний меду. Біля столу два, грубо збитих табурета. Ще в кімнаті була плита і біля стін два тапчани. Останні, мабуть по всьому, служили спальними місцями. Чомусь тапчани були незвично високими, так як спиралися на ніжки понад метр заввишки.

- Я трохи відпочину, поки ти висушиш одяг, - заявив Іванович і тут же ліг на один з тапчанів, простеливши на ньому спальник.

- А ти піди рибу полови, поки одяг сохне. Вудка в коридорі, а черв´яків можна в городі накопати ну а ... Зупинившись на пів фрази, Іванич заснув.

- От змій, напевно випив перед обідом, - подумав Барк і вийшов з кімнати в коридор. В кутку, біля вхідних дверей стояла товста палка, метра два довжиною - такий собі дрючок. До палиці прив´язана волосінь, чи не в палець завтовшки, що закінчувалась здоровенним іржавим гачком.

- Ну, якщо це вудка, то я гінеколог, - пробурчав собі під ніс Сергій і, взявши лопату, вийшов в город. Той уже був зорано до зими, і копати було легко. Черв´яки ж, як на зло, не траплялися. Барк перековиряв лопатою чи не половину городу, але добув всього лише одного черв´яка. Але якого - з великий палець завтовшки і в довжину сантиметрів 25. Таких черв´яків йому бачити не доводилося. Подумалося - не дарма на Далекому Сході все велике. Найбільші мідії, найбільші краби, найвищі дерева. І ось, навіть гігантський черв´як. Спустившись до річки, він трохи пройшов вниз за течією, де потік був ширше і значно глибше. Нанизавши на гачок шматок хробака, почав шукати, з чого б змайстрювати поплавок. Волосінь виявилася у воді, і її повільно відхиляло плином від берега. Раптом дрючок, що зображає вудку, сіпнувся і стрімко поповз до річки. Сергій ледве встиг схопити його біля самої води. На гачку тріпотів красень - голець, грам на п´ятсот ....

Риба ловилася чудово. Виявляється ні грузила, ні поплавка зовсім не було потрібно. Варто було закинути наживку в воду - гачок ще не встигав торкнутися води, як стрімкий голець, буквально вистрибуючи з води, хапав наживку. Барк ловив, поки не закінчився черв´як, всього вдалося зловити 13 рибин. Ставало прохолодно, починало темніти, і він повернувся в хатинку. Іванович хрипів на своєму тапчані, в приміщенні гостро пахло спирто-горілчаним перегаром. Відчувши недобре, Сергій кинувся до свого рюкзака. Там у нього, в якості недоторканного запасу, зберігалася фляга спирту. Фляга виявилася порожньою. Його це не на жарт налякало. Сімсот грамів чистого спирту могло виявитися смертельною дозою для старого. Спроби розштовхати Івановича успіху не мали…

Дуже хотілося їсти. Весь цей час його намагалися годувати рибою та ікрою. Цю їжу він не їв. І так уже два дні - впроголодь. Він зробив ревізію дідового рюкзака, З провізії там було тільки дві буханки чорного хліба і дві банки консервів - рибні котлети в томатному соусі. Спробував, їсти хліб з медом. Виявилося - меду багато не з´їси, та й голод він не втамовує. Вирішив підсмажити рибу. Розтопив плиту. На підвіконні виявив напів літрову банку з якимось жиром, без запаху. Жир нагадував «гарматне сало» хоч, хто його знає, може, це воно і було. Можна спробувати смажити на ньому. Над вікном, під самою стелею, виявив два великих сухаря прибитих цвяхами до стелі. Від мишей, чи що,. Сухарі розтер в порошок і таким чином підсмажив рибу. Голець виявився класної їжею. Рибою не пахне і кісток дуже мало. Так сяк поїв ...

Серед ночі Сергій несподівано прокинувся від відчуття тривоги і якоїсь незрозумілої небезпеки. У приміщенні була абсолютна темрява, з сусіднього тапчана доносився тихий храп Івановича, а поруч явно чулося дихання ще когось. Хтось мабуть увійшов і опинившись в повній темряві роздумував над своїми подальшими діями. Відразу пригадалася розповідь про втеклих зеків. Напевно це хтось з них. Залишки сну моментально зникли, щось потрібно було робити. Рушниця, патронташ і рюкзак висіли на цвяху над тапчаном, якщо сісти, до них можна дотягнутися.

- Почнеш ворушитися, тапчан може зарипіти і тоді неясно чим все може закінчитися, - роздумував Сергій. Вдалося сісти і дотягнутися до рюкзака. Тапчан не заскрипів - це вже була удача. Знімати з цвяха патронташ і рушницю, заряджати її - ця затія здавалася нереальною. Не встигнути. Рюкзак був розстебнутий, вдалося дістати мисливський ніж і ліхтар. Важке дихання незваного гостя лунало зовсім поруч, здавалося - простягни руку і упрешся в його неголену фізіономію. Гарячково був придуманий план дій.

- Блисну ліхтарем в очі, прибулець осліпне на мить, а там обстановка підкаже подальші дії. - Прийняв рішення Сергій. Він витягнув ніж з піхов, приготувався до стрибка і включивши на мить ліхтар, направив промінь на звук дихання чоловіка який, здавалося, стояв поруч ... Нікого! Але подих явно було чутно.

- Чортівня якась, - він ущипнув себе за стегно, щоб переконатися, що це не сон і не слухова галюцинація. Вирішив включити ліхтар і озирнутися більш детально. Луч потужного ліхтаря висвітив кімнату, лежачого на сусідньому тапчані Івановича, стіл, на якому крім меда стояла трилітрова банка і стакани. Вчора на столі їх не було, це він пам´ятав точно. На підлозі, поруч з його тапчаном, спав здоровенний мужик. Його подих він і чув. Потроху почало світати, і Барк вийшов з хатинки по малій нужді. Біля входу стояв трактор «Білорусь», біля якого лежав на землі ще один мужик. Сорочка в нього на спині задралась, і на голому тілі лежав іній, мабуть вночі були заморозки. Побачена картина привелв Сергія в жах. Іній не танув на голому тілі - значить труп. Але мужик незабаром заворушився, прокашлявся і піднявся на ноги. На шум вийшов з хатинки і другий чоловік. Виявилося це жителі Тайгового, повертаючись з якоїсь поїздки, зупинилися на заїмці ночувати. Вночі вони з Івановичем пили якусь бурду, яку привезли в трилітровій банці, і з´їли всю наловлену рибу. Бурда видно була чималої потужності, бо як звалила обох, одного на підлогу, а другого прямо на землю. Незабаром селяни завели свій трактор і поїхали. Іванович не прокинувся навіть від гуркоту тракторного дизеля і проспав ще години три.

Нарешті горе-мисливці, (один дилетант, другий алкоголік) рушили в похід. Ні чобіт, ні комбінезона в заїмці не виявилося, і Іванович відправився в своїй чорній парі.

- Нічого, восени тайга чиста і дощів не очікується - заспокоював себе він ... Спочатку йшли уздовж берега річки. Вона то розливалася вшир, то перетворювалася в вузький потік. За рахунок кам´янистих порогів утворювала мальовничі каскади і міні водоспади. Іноді берег обривався в воду високою вертикальною скелею, і доводилося займатися «скалолазаньям». Місця були дуже гарні, річечка живописно вписувалася в загальний пейзаж, і Сергій вже не раз пошкодував, що не взяв фотоапарат. Скоро він уже не помічав красот природи. Йшли вже більше трьох годин і в хорошому темпі. Сергій на ходу зняв светр і сунув в рюкзак, все одно було жарко, налягала втома. Іванович йшов попереду як ні в чому не бувало. Йшли мовчки. Ще через годину Сергій продовжував йти, зціпивши зуби, на одному самолюбстві, не зізнаватися ж Івановичу, що йому необхідний перепочинок.

Згодом річка повернула вліво, мисливці ж завернули праворуч і почали підніматися по схилу невеликої сопки. Вийшовши на рівну ділянку, виявили між деревами, метрів за п´ятдесят, невеличке озерце, на якому годувалася зграйка качок. Іванович зірвав з плеча рушницю, перезарядив на патрон з дробом і прицілився. Сергій, дивлячись, як тремтять руки і ствол рушниці старого, хмикнув собі в бороду. Іванович це помітив.

- Бий ти, моє не доб´є, - знайшовся він, як вийти з положення. Сергій почекав, поки дві качки зійдуться поруч, і зробив постріл. Зграйка злетіла, але дві качки залишилися тріпихатися на озерці. Дістали одну качку, друга пірнула і довго не виринала.

- Не може вона так довго сидіти під водою, - здивувався Сергій.

- Це вона під якійсь корч підпірнула і там здохла, адже поранена була. Тепер нам її не дістати, - пояснив Іванович. Починало темніти, і мисливці вирішили зупинитися на ночівлю тут же у озерця. Дід витягнув з кишені шматок волосіні з гачком, знайшов біля берега пару личинок ручейника і через десять хвилин зловив пару рибин. Як вони називаються, Сергій не знав, щось на зразок нашої плотви або краснопірки. Сергій зібрав сухих гілок і розвів багаття. Іванович скип´ятив в казанку воду, зняв з качки шкуру панчохою, разом з пір´ям. Випатрав її і рибу і все разом сунув в казан. Приступили до вечері. Качка провоняла рибою і їсти її Сергій не зміг, як і рибу. З´їв кусень хліба і рибну котлету в томаті, томат все ж забивав риб´ячий запах. Іванович знизав плечима, з´їв рибу і качку, вліз в спальний мішок і через хвилину вже спав. Сергію чомусь не спалось. Він крутився в своєму спальному мішку, намагаючись заснути, але сон не приходив. Лівому боці, зверненому до багаття, було тепло, а правий мерз. Можливо тому, що в спальнику була дірка, і туди заходило холодне повітря з зовні. Вранці він піднявся з важкою головою і закладеним носом. Іванович скип´ятив воду, кинув туди листя елеутероккока і ягоди лимонника, напій вийшов дуже насичений і надавав бадьорості.

- Елеутероккок і лимонник діють майже як женьшень, - повчав Іванович.

- А женьшень Вам знаходити доводилося?

- А ти думаєш, за що я мотоцикла купив. І ще гроші залишилися.

Другий день пройшов в безплідних ходіннях по тайзі. Увечері доїли все, що залишалося на господарстві. На третій день їсти не було б зовсім ні чого, якби Сергій, абсолютно випадково, не вполював рябчика. На наступний день мисливці повернули назад, огинаючи ведмежу сопку з іншого боку. В одному з розпадків увагу Сергія привернув свіжий послід, схожий на коров´ячий корж.

- Напевно ізюбр наслідив, - показав Івановичу на «корж» Сергій. Той підійшов і, недовго думаючи, засунув в лайно палець. Після чого очі у старого стали круглими, він гарячково зірвав з плеча рушницю і закрутив на всі боки головою.

- Ведмідь це. Послід теплий, значить пройшов тут хвилин 5 тому. За реакцією старого Сергій зрозумів, що той не стільки шукав ведмедя, як боявся його зустріти ...

На п´ятий день голодні мисливці повільно брели до селища, мріючи підстрелити на вечерю рябчика або качку. Два дні тому Іванович десь загубив свою волосінь з гачком, так, що риби добути теж було нічим. При перетині очеретів пересохлого болота, на них напав гнус. Сергій з цією нечистю зустрівся вперше, так як на узбережжі біля моря він не водиться.

- Добре, що комарі вже відійшли, залишилися залишки мошкари. Пройдемо болото, вони відстануть, - заспокоїв Іванович. Але поки, мошкара лізла в ніс, рот, вуха і очі і, здавалося, немає від неї ніякого порятунку. Найстрашніше, що потрапивши в око або в вухо мошкара не намагалася вибратися назовні, а гарячково перебираючи лапками, намагалась забратися глибше…

Іванович мав рацію. Дійсно, після того як вибралися з очеретів, мошкара почала відставати. Через годину вони перетинали распадок, де стіною стояла трава висотою чи не в зріст людини. Трава вже висохла, але все одно продиратися крізь її густі зарості було надзвичайно важко. Сонце вже схилялося на захід, коли втомлені мисливці вийшли на велику галявину, де сіли на повалену колоду перепочити. Іванович закурив, діставши з м´ятої пачки останню цигарку з екзотичною назвою «огонек». Сиділи мовчки, говорити ніби як не було про що. На протилежному кінці галявини невисокий молодий кедр завис нахилившись над землею під кутом близько сорока градусів. Частину коренів у нього разом з грунтом було вивернуто назовні.

- Чого це кедр звалився? Дерево на кшталт молоде і вітрів сильних в тайзі не буває, - порушив мовчанку Сергій.

-Ну, це просто пояснюється. Ймовірно скельний грунт внизу, шар землі всього на метр. Коли кедр виріс, і вага його збільшилася, коріння утримати його не змогло. От він і завалився. Але тепер коріння може піти паралельно скелі і дерево виживе.

Почувся сильний тріск, немов крізь кущі і висохлу траву ломилося стадо биків. Через хвилину шум стих так само раптово як і почався. Стіна трави у поваленого кедра розступилася і звідти висунулася волохата голова розмірами з квадратний метр. Ведмідь ймовірно вперше побачив людей і, щоб краще розглянути їх, навіть підвівся на задні лапи. Нічого страхітливого в його зовнішності не було, в очах читався лише інтерес і подив. Сергій з Івановичем одночасно, як по команді, встали. Іванович гарячково міняв в своїй рушниці дробовий патрон на кулю. У Сергія в лівому стволі був жакан. Перезаряджати правий ствол він не став, чи то розгубився, чи то ще що. Під ногою у когось з мисливців голосно тріснула суха гілка. Це чомусь налякало ведмедя і він, забравшись на стовбур поваленого кедра, поліз по стовбуру вгору. Долізши до крони, він зупинився біля першої гілки і розглядав людей вже зверху. Сергій гарячково прораховував ситуацію. Ведмідь тримається за гілку лівою лапою і стоїть до нього лівим боком. Таким чином, можна прикинути, де знаходитися серце і зробити постріл. З іншого боку, якщо постріл не виявиться смертельним, ведмідь розділяючих їх десять метрів подолає в два стрибки. Перезарядити рушницю можна не встигнути ... Він глянув на Івановича, той стояв білий і мабуть стріляти не збирався.

- А, була, не була! - Сергій підвів рушницю і всадив жакана в лівий бік звіра, сподіваючись все ж потрапити в серце. Ведмідь якось по-поросячому хрокнув і гепнувся з висоти на землю. Впавши, через секунду, почав повільно підніматися, спираючись на передні лапи.

- Значить не в серце, - зрозумів стрілець і єдино, що залишалося - використати план «Б». Він висмикнув чеку і, жбурнувши в сторону звіра чорний «м´ячик», звалив на землю Івановича, накривши його зверху своїм тілом. Ведмідь «м´ячик» помітив і лапою підгріб його ближче до себе, мабуть, бажаючи розглянути. Граната розірвалася практично у звіра під черевом. Тушу підкинуло вгору і вона впала набік, зрошуючи галявину кров´ю, яка юшила з численних ран. Ведмідь був мертвий ...

Сини Івановича взяли коня і волоком притягли тушу в селище. Шкуру знімати не стали, так як вона була вся в дірках як решето і залита кров´ю. Прийшли до висновку, що толку з неї не буде. Підійшли жителі, швидко обробили тушу і розібрали м´ясо. Сергій вперше спробував ведмежатини. М´ясо у ведмедя виявилося дуже смачним, набагато смачніше ніж оленина або м´ясо кабана. Так закінчилася епопея ведмежатника-невдахи, і в Європу Сергію належало повернутися без омріяного трофею.

 

Після від´їзду Барка в Європейську частину країни, автор цих рядків зв´язок з ним втратив. Пізніше, дізнався від знайомих, що розвал Союзу застав Барка в Маріуполі, де він був начальником офіцерських курсів. Коли курси закрили, довелося звільнитися в запас. Звільнився він в званні капітана 1 рангу.

У двохтисячному році я випадково зустрів Сергія Барка в Мюнхенському аеропорту. Зустріч була короткою, оскільки на його літак вже оголосили посадку. Я розповів Сергію, що намагаюся написати книгу про наші флотські будні. Запитав, чим він займається після звільнення в запас.

- Працюю на судах іноземних компаній. Сім´ю ж бо годувати треба, а іноземці хоч би платять пристойно.

Після чого, він сунув мені в руку клейонковий зошит.

- Тут мої путні замітки, можеш використовувати їх в своїй книзі на свій розсуд.

Замітки Сергія я редагувати не став, а включив в книгу окремим розділом під назвою «Під чужими прапорами».

 

 

Меридіан 8

Під чужими прапорами.

(Путьові замітки)

Перший рейс.

Автобус Маріуполь-Таганрог рушив точно за розкладом і, набираючи швидкість, покотив по брудному асфальту. Я вирушав у свій перший рейс. Смішно - п´ятдесят років і перший рейс. Позаду залишалося багато походів, з них сім далеких, але це були походи - так називають свої далекі плавання військові моряки. А ось у цивільних - це усього лише рейси.

Крісло, в якому я сидів, було не цілком справне і зависло в якомусь напівлежачому стані. Мене це навіть влаштовувало - лежав і дрімав. Не доїжджаючи до Новоазовска, щось зламалося в задньому мосту автобуса, і водій більше години колупав його, дзвенячи ключами. Це зіпсувало настрій і затьмарило урочистість поїздки. А їхав я до нового місця роботи. На судно "Сормовский-20" куди був призначений другим помічником капітана. За декілька днів до цього відбулася моя телефонна розмова з моїм хорошим приятелем Хорошевским, який працював в Ростові кадровиком пароплавства.

- Алло! Привіт Иванич!

- Привіт Миколайович! Кажуть, ти демобілізувався?

- Так, пів року тому вийшов на пенсію.

- Ну і як пенсія у капітана 1 рангу?

- В мільйонах купонів, за пенсією ходжу з валізою.

- Так це ж добре!

- Але цих мільйонів вистачає тільки на їжу і тільки на два-три тижні. Сім´я то велика. Коротше - шукаю роботу. Не допоможеш?

- Так у тебе ж військовий диплом.

- Я вже виправив на цивільний - штурмана далекого плавання.

- А у себе чого не влаштуєшся, в Маріуполі пароплавство набагато більше ніж наше?

Ага. Це раніше було. Судна розпродали, розікрали, здали у фрахт, залишилися два десятки. Штатні кадрові моряки пароплавства ходять сотнями по місту без роботи.Така ось, картина.

- Добре. Зараз час літніх відпусток, візьму тебе на підміну. Ось, якраз у мене тут один старпом два роки у відпустці не був. Три місяці попрацюєш, потім інший пароплав підшукаємо.

- Ні, Иванич. Старпомом не піде, справа для мене нова, не знайома. Давай спершу третім помічником.

- Як можна! Капітан 1 рангу і третім помічником, у мене рука не подніметься.У нас на цій посаді хлопчаки після мореходки.

- Нормально. Командувач Тихоокеанським флотом адмірал Старк, після революції працював таксистом в Парижі.

- Добре. Я подивлюся вакансії і передзвоню.

Через дві години

- Миколаїч, немає зараз нічого. Потерпиш місячишку, я що-небудь підшукаю.?

- Ні, Иванич, не витерплю, сім´я їсти хоче.

- Ну, не знаю. Старпомом ти не хочеш. Є ще вакансія другим помічником на "Сормовский - 20".

- Иванич, другий за вантаж відповідає, розрахунки там всякі робить, ці питання треба вивчити.

- Цей пароплав везе насіння в Іспанію. Їх вантажать в трюм насипом, так що рахувати нічого не потрібно. Насипали і поїхали, перехід два тижні за цей час все вивчиш. Згоден?

- А, що у мене є вибір?

- Виходить - ні.

…Таганрогський порт простий до непристойності. Тісний клаптик води огороджений бетонними стінками, на яких сиротливо стирчать три портальних крана. Посередині території насипана величезна купа вугілля. Вітром, дощем, ногами, колесами вугілля розносять по всій території, таке собі брудне місиво під ногами. На прохідній напівсонний (чи з похмілля) вахтер криво поглянув на мене. Мій паспорт моряка, який я урочисто простягнув, увагою не удостоїв і в´яло махнув рукою:

- Проходь.

Мимоволі згадалося, як це робиться в Маріуполі. Там тітки на прохідній довго читають пропуск, ворушивши губами, вдивляються у фотографію.

- Ось вона - "рассея", - тепло всміхнувся я, і пройшов всередину.

Свій теплохід я побачив відразу. Він самотньо стояв біля причалу і портальний кран, схожий на самицю богомола, діловито опускав в його об´ємисте черево якісь мотки алюмінієвого дроту. Мені це відразу не сподобалося.

- А де ж насіння в Іспанію? - в серцях вигукнув я, ставлячи собі риторичне питання.

Мабуть з Іспанією не пощастило. Недоречно згадався анекдот про цю країну. " Приїхав у Барселону на симпозіум наш дивак із совка. Три дні відсидів на всяких засіданнях, наступного дня вранці вже відлітати. Нічого іспанського так і не побачив. Пішов з горя в ресторан.

- Дайте, - говорить офіціантові, - що не будь екзотичне, що тільки в Іспанії можна скоштувати.

- Тоді я порекомендую Вам замовити блюдо "Корида", - говорить офіціант.

Приносять величезне блюдо, заповнене всякими спеціями, гарнірами, а посередині два величезні шматки м´яса. Дивак не те, що половини - чверті з´їсти не зміг. Блюдо йому дуже сподобалося, особливе м´ясо - абсолютно невідомий ніжний смак. Через декілька місяців сталося нашому дивакові знову поїхати в Іспанію. Тепер уже у складі делегації з чотирьох чоловік. Увечері усім складом відправилися в ресторан. Почали думати - чого б замовити. Наш дивак відразу узяв ініціативу у свої руки:

- Я знаю, - каже, - язика проковтнете. Таке ніжне м´ясо нам учотирьох його не з´їсти, така величезна порція. = І замовляє блюдо "корида".

Офіціант приносить знайоме величезне блюдо, прикрашене гарнірами, спеціями і посередині сиротливо лежать два маленькі шматочки м´яса. Кожен величиною з грецький горіх. Наш дивак закотив скандал.

- Ви думаєте, що якщо ми з Росії, так можна знущатися. Що це ви принесли? Шеф-кухаря сюди! Пару місяців назад я замовляв блюдо "корида", було стільки м´яса - чотирьом не з´їсти.

Шеф-кухар посміхнувся і говорить: - Бачте, в цьому і полягає родзинка і ексклюзив цього блюда. Коли ви перший раз замовляли блюдо "корида" - матадор убив бика, а сьогодні бик убив матадора".

…Біля трапа нікого не було і я, пройшовши на борт, пошвендяв по вузькому проходу завдовжки з півсотні метрів у бік корми, де знаходилася надбудова і житлові каюти. Досягнувши її, я зупинився, роздумуючи - заходити на перший, чи підійматися на другий поверх. Згори якась похмура особа звернулась до мене. Я сказав, що мені треба пройти до капітана. Пролунали два дзвінки, і знизу вискочив розпарений, випивший і, видно, тому веселий, чоловік років тридцяти.

- Взагалі-то капітан зайнятий., а Ви навіщо до нього?

- Та, я ось по заміні, призначений другим помічником.

- О! Так я другий, - зрадів чоловік. - Ну, ходім зі мною.

Він провів мене в тамбур.

- Ось моя каюта, - вказав він на двері, - але там у мене дружина. Але ми зараз Вас тимчасово прилаштуємо.

Звали другого помічника - Аркадій Іванович. Він повів мене по коридору далі, потім ми звернули за кут і ще йшли коридорами. По дорозі нам увесь час попадалися якісь діти, молоді чоловіки і жінки напідпитку.

- Ми учора з рейсу пришли, до нас сім´ї з Ростова приїхали. Загалом - свято у нас, - пояснював балакучий Аркадій. - Ось тільки вантажити нас почали відразу. Я документи не оформив, ну там каргоплан, розрахунок остійності. Зробите завтра самі, добре?

- Ну, добре. - Невпевнено промимрив я. - Покажете, як це робиться і я…

- А Ви?! Не з нашого пароплавства?

- Та ні, я не з вашого. Я взагалі-то на один рейс.

- Так Ви не знаєте цей проект?

- Ні.

- Гм! А який у Вас диплом?

- Штурмана далекого плавання і капітана малого.

- Так, дуже дивно. Ну, пішли до капітана.

Після цієї розмови я відчув себе дуже невпевнено, але намагався бадьоритися. Капітан - Євгеній В´ячеславович виявився чоловіком приємної зовнішності, з вусами і чорним, як вороняче крило волоссям. Виглядав він молодше за свої 44 роки. У каюті знаходилася ще жінка, мабуть, його дружина. Виглядала вона старше за його. Капітан був похмурий, і з потужним амбре. Коли ми увійшли до апартаментів, жінка вийшла в суміжну каюту. Аркадій з порогу поспішив заявити.

- Ось, Євгеній В´ячеславович, мені заміну прислали.

Капітан похмуро кивнув і скоса глянув на мене. Напевно я йому не дуже сподобався, тому, як він скривився і зморщився. А може я неправий, може він просто відригнув кислим.

- А, Ви звідки? - Нарешті запитав капітан.

- Та я, взагалі-то, з військової служби.

- Так, цікаво. А який у Вас диплом?

- ШДП і КМП.

- А Ви знаєте, що другий вантаж оформляє, остійність розраховує?

- Ну, загалом, знаю, - невпевнено протягнув я, потім додав, - теоретично.

- А як у Вас з англійським?

- Не густо. Потроху із словником.

- Ну, а Ви хоч прокладку вести вмієте або там судном управляти?! - вже фальцетом вигукнув капітан.

- Ось в цьому-то буде повний порядок, - завірив я його. - Я розумію, що ситуація незвичайна, але я старатимуся. Взагалі-то, завжди вважалося, що я здібний.

Капітан потряс головою, видно хотів ще щось додати, але потім передумав. Встав і довго дивився в ілюмінатор. Потім сказав другому помічнику:

- Ну, ти Аркадій Іванович покажи все тут, що до чого. Загалом добу побудь, потім міняйся.

Я вийшов з каюти в коридор, відчуття було як після лазні. Тільник прилип до спини, піт з лисини витер шапкою. Мені відкрили каюту третього штурмана, який був відпущений в Ростов, і я заніс свої речі. Аркадій, не втрачаючи часу, повів мене знайомитися з "господарством".

- Це ходова рубка. Це авторульовий, ось кнопка включення. Це режим автомат, це ручна. Тут перемикачі насосів гідравліки. Перемикати треба кожні чотири години. Радіостанція для переговорів із зустрічними судами, тут набір каналів, це аварійний канал. Ну, це усе просто. Тут вмикаються вогні. Тут управління двигунами. У нас все тут робиться, в машинному відділенні нікого немає. Це пульт управління кришками трюмів.Це насоси гідравліки. Ось, вперед - назад. Все просто. Не запам´ятали? Ну, перший раз старпом покаже або у механіка запитаєте. За годину ми оббігли увесь пароплав, і я отримав перше враження в яку калюжу я сів усією дупою. Ні, не те, щоб щось складне або непідйомне, але це була справа нова, досить відповідальна і малознайома. І вчитися ніколи - треба відразу працювати. Промайнула думка - а якщо не впораюся? Не вистачає ще зганьбитися. Може "захворіти"?... Хвилин через п´ять напад легкодухості пройшов, і я почав вивчати документи.

А в цей час на судні повним ходом йшло завантаження. Портальний кран подавав в трюм по дві "котушки" алюмінієвої катанки, кожна вагою півтори тонни. У трюмі автонавантажувач укладав ці рулони штабелем. Рулони ці ( та і взагалі будь-який штучний вантаж) необхідно рахувати. Займаються цією справою тальмани. Вони призначаються від порту і від судна і повинні контролювати один одного.Ще Аркадій сказав, що вантажити необхідно в різні трюми і рівномірно. Якщо навантажити повний трюм, а поруч буде порожній, то пароплав переламається. Потім він кудись зник і знайти я його не міг. У каюті його не було, дружина теж не знала, куди він подівся. Потім, коли я його, за допомогою матроса, витягнув з каюти другого механіка, він вже не розмовляти, не функціонувати, практично, був не в змозі.

- Як же так Аркадій Іванович, - спантеличено вимовив я, дивлячись на цього випивоху, - ваша ж вахта!

- Не а… Тепер вахта Ваша, - ледве ворушачи язиком, відповів той…

Я прийняв рішення вантажити перший і третій трюм до половини, потім другий і четвертий повністю. Суднові тальманы вантаж рахували погано. Йшли в рубку, ховаючись від дощу, часто підміняли один одного. Булі випивши, або з похмілля, поєднували чергування у трапа і тальманскі підрахунки, що забороняється статутом. Крім усього іншого, тальманили матроси що убувають у відгули і ті, що приходили їм на заміну. Зрозуміло, що при такій вакханалії запитати буде ні з кого. Прийшлося контроль над підрахунками вантажу узяти повністю на собе. Навантаження йшло цілодобово, і першу ніч я не спав повністю. Серед ночі заповнили половину трюму, і треба було "перекотити" кришки. Щоб було зрозуміло, необхідно пояснити детальніше. Судно має чотири трюми, кожен з яких накритий "кришкою" - це сталева плита розміром 11х20 метрів, вагою в декілька десятків тон. Для того, щоб відкрити трюм, є спеціальні гідравлічні домкрати, які піднімають кришки другого і четвертого трюму, а кришки першого і третього закочують під них. Потім ці "бутерброди" можна катати вперед-назад, відкриваючи або закриваючи потрібний трюм. Виникла проблема. Другий п´яний, не будити ж серед ночі старпома або механіка. Згнітивши серце, піднявся на місток і підійшов до пульта управління гідравлікою. На маніпуляторі виявив схему стрілок з номерами черговості дій. Схема ледве була видима з-під багатошарових фарбувань.Взявся за важелі, зашипіли насоси гідравліки. Багатотонні плити кришок здригнули і повільно поповзли по направляючих. Загалом вийшло. Повезло. Витерши піт з чола, я поліз в трюм рахувати «котушки» ... Вранці капітан сказав, щоб я показав розрахунок остійності судна, після прийняття на борт всього вантажу. Взагалі-то, що таке розрахунок остійності і як його розраховувати ми в училище проходили. Але в ВМФ цим займалися механіки, а точніше ніхто. Військові кораблі вантажі не перевозять, тому метацентрична висота у них змінюється незначно. Напевно, по виразу мого обличчя капітан запідозрив недобре:

- Ви взагалі-то знаєте, як це робиться?

- Гм. Ну, взагалі-то чисто теоретично ... Знаєте, є багато методик розрахунку остійності. А яку використовуєте Ви ?! Пізніше, я зловив Аркадія Івановича, який продовжував сидіти в каюті з дружиною. Він очікував повернення з Ростова третього штурмана, який повинен був нарахувати йому відпускні. Аркадій видав мені пару товстих папок, де були наведені різні типові розрахунки остійності, причому методика цих розрахунків чомусь не приводилася ... Потім він приніс готовий розрахунок остійності і сам затвердив його у капітана. Коли я звернувся до нього за роз´ясненнями, він уже знову «прийняв за комір» і розбірливо висловлюватися не міг. Пішов я за роз´ясненнями до старпома. Той, хоч теж «прийняв», але мовою ще володів. Однак, марно я розраховував на нього:

- Я вже шість років старпомом і все геть забув, - відверто зізнався чиф. Після обіду Аркадій Іванович частково протверезів і я енергійно взявся його трясти:

- Як робив розрахунок? Де, що брав? З чим входив в графіки та криві? Той довго відмовлявся, щось бурмотів, потім зізнався:

- Я мореходку заочно кінчав ... Роблю, щоб схоже було на типове ... ну цього достатньо. Завжди проходило.

Години за чотири я все ж цю премудрість освоїв. Методом зворотнього входу препарував типові графіки. За допомогою знайденого на полиці довідника капітана, освоїв аналітичний метод. І найпростіший за допомогою номограм. Протягом двох діб, поки проймали вантаж, спати довелося уривками по півтори-дві години.. В останній день всі кудись поїхали. До мене постійно зверталися різні люди, як зі свого екіпажу, так і сторонні з контори порту. Їм потрібно було щось відповідати, приймати якісь рішення. Природно від мене виходили суцільні експромти, при цьому я намагався грати роль впевненої в собі людини. Судячи з реакції оточуючих, у мене це виходило. Коли навантаження закінчили, я зібрав записки портівських і суднових тальманов. Вони рясніли виправленнями, але в підсумку сходилися на однакових цифрах - завантажено стільки, скільки заплановано. А за моїми даними, ми завантажили на 8 «котушок» більше. Тобто на 12 тонн алюмінію більше ніж зазначено в документах. Природно своїми розрахунками я довіряв більше, про що і повідомив капітану. Той думав не довго:

- Вантаж рахували чотири людини від контори порту, стільки ж від нас. Ви ж рахували один, протягом двох діб ... Справа для Вас нова - самі сказали. Думаю, могли помилитися. Підписуйте дані порту і поїхали ...

Нарешті вийшли в море. Тут я вже відчував себе впевнено - справа звична, ходова вахта скрізь однакова. У грецькому порту Салоніки, куди був адресований вантаж, рахувати його необхідності не було. Але я рахував. Мені було цікаво, хто все-таки помилився в підрахунках. Коли залишилося вивантажити половину другого трюму, я закінчив свої розрахунки і переконався, що мав рацію. Я підійшов до агента, який приймав вантаж, і повідомив, що привезли зайвих 12 тонн. Той знизав плечима і трохи засмутився. Сказав, що якщо б я йому сказав про це спочатку вивантаження, то ми б з ним мали «бонус». Що це таке і скільки я уточнювати не став. На зайвий вантаж ми склали акт. Капітан здивувався і мене злегка заповажав, але продовжував вважати лохом. Так я і був їм. Перед відходом, капітан зайшов до мене в каюту:

- Біля прохідної варти сірий «Мерседес», там мій знайомий просить передати маленьку посилочку своїм батькам. Візьми, а в Ростові віддаси його братові. Він зустрічатиме на синий «БМВ». Я так і вчинив. Взяв коробочку - завбільшки з невелику книгу, в Ростові віддав ... Пізніше «заднім розумом» зрозумів, що можливо це була контрабанда. Якби мене на цьому взяли, напевно, капітан сказав би, що він ні при чому. Так я ще й став контрабандистом, причому безкоштовним. Ну, чим не лох. ... Потім у мене було багато рейсів на судах іноземних кампаній, але цей свій перший рейс на цивільному судні я запам´ятав надовго.

 

Албанія

.Судно, на якому я працював за контрактом старпомом, під державним прапором Словаччини, вантажилося мукою в болгарському порту Бургас. Екіпаж – 17 словаків, капітан – чех і я – українець. До кінця вантаження, ми отримали факс, де вказувалося, що вантаж призначений для албанського порту Влера. Відмічу, що наше судно, в основному, возило муку і постійно ходило в екзотичні порти маловідвідувані судами інших компаній. Ходили в Тріполі до полковника Каддафі, до Алжіру, коли там лютувала громадянська війна, до Тунісу.Ну і зараз така ж родзинка – Албанія.

Албанський агент, який прийшов перед кінцем завантаження, розповів наступне: - « У країні голод. З соціалізмом ще не закінчили, а капіталізм ще не побудували. Сьогодні фифти-фифти. Пару днів в місті соціалізм, через декілька днів - капіталізм. Потім навпаки. Ситуація практично без контролю. У місті стріляють. На берег, бажано, не ходити…»

Діставши потрібну карту, я був надзвичайно здивований. Все узбережжя Албанії на 12 миль від берега закривали суцільні мінні поля. Червоним чорнилом, навпроти Влери, нанесений буй і обмовка, що підійти до нього не раніше 18 годин. Викликати на УКВ портові власті і чекати військовий корабель для ескорту. Лоцман не передбачений.

До буя підходили надвечір, море трохи штормило. Ближче до італійського берега, бовтався в дрейфі американський фрегат. Викликав нас на УКВ. - Хто, куди, навіщо? Ми відповіли. Американці довго не могли зрозуміти, що це за держава – Словаччина і, що це за порт приписки – Братислава. Ми терпляче пояснювали, що була така держава – Чехословаччина, а зараз є Чехія і Словаччина. З фрегата злетів вертоліт, підлетів до нас, освітив корму прожектором. Мабуть читав напис на кормі. Біля буя лягли в дрейф чекати конвоїра. Його все не було. Потім з´явився – великий мисливець (МО) радянської споруди 50-х років. Я думав - таких в живих вже не залишилося. Зв´язалися на УКВ. У конвоїра з англійським явно не виходило. Запитав, чи розуміємо ми італійський? Ні. А російську? Так. Тоді будемо спілкуватись на російській. Слідуйте строго в кільватер, якомога ближче до нас, бо фарватер дуже вузький.

Через 3 години пришвартувалися до напівзруйнованого бетонного пірсу. На торці горів самотній ліхтар. Берег абсолютно темний, було видно усього два-три вогники.

Потім нам пояснили, що в цілях економії, енергію відключають з 24.00 до 10.00 і з 13.00 до 17.00. Зі світанком на борт прибули портова влада і господарі вантажу. Всі пристойно розмовляли на російській оскільки свого часу навчалися в СРСР. Після підписання документів, капітан «пригостив» кожного з портової влади традиційним блоком «Мальборо». До нашого здивування, албанці дали зрозуміти, що цього мало. Довелося видати додатково по банці кави, пачці чаю і по два шматки туалетного мила. Після чого гості пішли, залишивши у трапа поліцейського на велосипеді, в пошарпаній формі з автоматом китайського зразка.

У 7 ранку почалося розвантаження. У трюми запустили натовп обірваних людей. Це були не докери, роботу вони не знали – просто випадкові люди з вулиці. У зв´язку з цим, працювати на вантажних стрілах довелося екіпажу. Працювали албанці недбало, часто рвали мішки, мука висипалася на днище трюму. Збирати її навіть не намагалися, так по муці і ходили. Часто влаштовували перекури, палили прямо в трюмі, тут же недопалки кидали в муку. Іноді кидали роботу і зібравшись в кружок про щось весело сперечалися на своїй гортанній мові. Або співали пісні. Мої неодноразові спроби навести порядок, змусити їх працювати і виконувати вимоги техніки безпеки, були марні. У кожному трюмі у албанців був свій ватажок. На всі мої вимоги реакція була однакова. Ватажок підходив, ударяв себе кулаком в груди і заявляв, - «комунисто», потім тикав пальцем мені в груди і говорив, - «капиталісто-империалісто». Потім великим пальцем правої руки красномовно чиркав собі по горлу, а для переконливості діставав із-за поясу кривий ніж.

Я розвертався і йшов на місток. Капітан, що спостерігав ці картини, хапався за голову і пив валеріанку, поминаючи «матку боску ченстоховську». Представник компанії одержувача заклинав не звертати уваги, - «хай роблять, що хочуть». Я йшов в каюту, випивав заспокійливе (чарку горілки) і повертався.

.Муку вантажили на машини. Вантажівки всі старі, іржаві, діряві і різнокаліберні. Італійські «Івеко», німецькі «Мерседеси», радянські Зіли. Крім того, під´їжджали такі ж іржаві легковички, звідти вилазили якісь підозрілі типи, підходили до борту, протягуючи кульки. Їм насипали муку і вони видїжджали. «Не звертай уваги, - перестерігав мене агент, - це «бандито». Я знову відлучався в каюту…З часом моя нервова система стабілізувалася, я перестав переживати і цілком байдуже спостерігав за тим, що відбувається. Правда, один раз не витримав, коли черговий «бандито» тягнув до машини занадто важкий куль, трохи не перекинувши велосипед поліцейського. Вставши у нього на шляху, я зірвав мішок на пірс. «Крадеш! Недобре!» – сказав я фразу, викопану з італійського словника. У відповідь послідувала знайома сентенція щодо «комунисто і капиталисто». «Поліція, арешт.» – сказав я і вказав пальцем на поліцейського. «Поліція?!» – здивувався албанець. Після чого, плюнув убік поліцейського, трохи не потрапивши в нього, і відміряв рукою в його сторону непристойний жест. Поліцейський зніяковів, сів на велосипед і від´їхав метрів двадцять по пірсу у бік форштевня. Тут вже я не витримав і вибухнув тристопним ямбом. Реакція албанця була несподіваною. Він доброзичливо посміхнувся, блиснувши білими зубами на смуглявому обличчі, підморгнув і сказав: - «Якши, друг». Після чого, підняв мішок і пішов до машини.

Після обіду, відбулося те, чого я боявся. З піддону звалився мішок на голову вантажника. Позначилася відсутність навиків і зневага албанців технікою безпеки. Його винесли на пірс і поклали на порожні мішки. Албанці продовжили роботу, сміючись, неначе нічого не відбулося. Капітан пішов пити валеріанку. Агент закликав не переживати. Я схопив аптечку і поспішив до пострадавшого надати посильну допомогу. Албанець, на той час, вже трохи оклигався. Подивився на мене каламутним поглядом, обізвав «капиталісто», потім піднявся і, похитуючись, побрів на берег.

О 16 годині перестали прибувати вантажівки. Агент сказав, що продовження завтра в 6 ранку. Потім він витягнув з кишені пачку грошей і видав кожному вантажникові по декілька папірців. Причал спорожнів. Ми закрили трюми. .Я переодягнувся і вирішив сходити в місто. «Ти з´їхав глузду! - обурився капітан. – Тобі екзотики мало?».

Пірс, у якого ми стояли, дуже довгий, близько 300 метрів, закінчувався зламаним шлагбаумом. Далі невеликий скверик і вулиці міста. Містечко невелике, але добре

сплановане і якейсь затишне. Широкі вулиці засаджені великими тінистими деревами. Будинки, в основному панельні п´ятиповерхівки, за типом наших «хрущовок». Але кожна панель під кольоровою «шубою», причому різних кольорів. Різнокольорові будинки виглядали незвично і створювали враження ошатності і святковості. Тротуари викладені кольоровими плитками величиною з сірникову коробку. Такі мозаїчні тротуари. Малюнки, в основному, представляють геометричний орнамент, але через кожні декілька десятків метрів викладений серп і молот червоного кольору.. Ближче до будинків стало помітно сліди розрухи і запустіння. На вулицях ні душі, неначе місто вимерло. У дворах будинків купи сміття. У кутах ці купи майже досягають балконів другого поверху. Вітер носить обривки паперів, перекочує порожні пластикові пляшки. Вікна квартир наглухо зашторені, деякі забиті фанерою. На розі кожного кварталу невеликі магазинчики і таверни. Чомусь все закрито. Зрідка по вулицях проїжджають легкові автомобілі, все – виключно «мерседеси». Старі, іржаві, з дірками величиною з кулак, але «мерседеси».

Походив пару годин по місту, не зустрів жодної людини. Повертаючи за кут, трохи не зіткнувся з жінкою, – шарахнулась від мене як чорт від ладану. В голову прийшла думка, ось де знімати фільми жахів. Декорацій не треба. Напевно, через якийсь час, так виглядатиме вся наша цивілізація.

Ближче до вечора, у мірі наближення до порту, почали з´являтися люди. Групки чоловіків по 5 - 6 осіб, зібравшись в кружок, щось темпераментно обговорювали, відчайдушно жестикулюючи. Побачив відкритий магазинчик. Зайшов. Болгарська «Ракия» – 1 долар літрова пляшка. Грецька «Метакса» - теж не дорого. Двокілограмова булка хліба теж біля долара. Якісь овочеві консерви в банках, якась крупа. От і все.

Пройшов парк. Колись був гарний і доглянутий. Декілька кольорових маленьких кіосків, біля них по 2-3 столики просто неба. Подекуди сидять групки чоловіків, розмовляють, палять. Біля самого порту ще така ж кафешка, просто неба. За двома здвинутими столиками сидять 8 чоловіків. Побачивши мене, замахали руками, щось закричали. «Напевно одна з бригад, що працювали на вивантаженні», - подумав я. Перетнув вулицю і підійшов, чим явно їх спантеличив. Вони присунули мені стілець, налили маленьку чарку чогось, стали насторожено роздивлятися. Я відпив. Гірше пойла пробувати не доводилося. На смак – суміш поганого самогону і грецької анісової «азо». Правда, по міцності градусів 50-60. «Не такі вже вони мусульмани», - подумав я. Встав, підійшов до кіоску, купив літрову пляшку «ракії», поставив на стіл. Албанці пожвавішали, загаласували «капиталісто», «капиталісто». Як міг, пояснив, що судно не приватне, а державне. Сам я не «капиталісто», а «специалісто». І взагалі, з колишнього «Союзу», що був «сабмарино офіцеро». Ніби зрозуміли, почали називати «камарадо». Я постукав по циферблату годинника, пора на вахту. Почав прощатися. Чоловики, прихопивши із столу так і не розкорковану «ракію», пішли мене проводжати. По дорозі приєдналося ще людей п´ять.

Капітан, побачивши натовп, що наближається у сутінках до судна, зіграв тривогу і підняв трап. На судні екстрено запускали двигуни. Екіпаж з ломами і пожежними сокирами займав оборону…Зміркувавши, в чому справа, я сказав албанцям, що далі межа, потрібно повертатися. Вони слухняно розвернулися і пішли. Я підійшов до судна. «Спускайте трап, відбій тривоги, це я прийшов». Капітан, знову помянув «матку боску ченстоховську», пішов пити валеріану. Я пішов вечеряти.

Наступного дня пішли крупні хвилі з Адріатики. Судно почало бити об причал, і ми відійшли на якір. З протилежного боку причалу, метрів на 200 ближче до берега, був пришвартований іржавий рибальський сейнер. Його нещадно било об причал, гуркіт і скрегіт лунав на все узбережжя. Але екіпажа на ньому не було, і ніхто не звертав на нього уваги.

Стояти на якорі справа нудна. Я узяв бінокль і зайнявся вивченням околиць. Влера головна і єдина військово-морська база Албанії, звідси такі складнощі при відвідинах. Бухта дуже живописна, оздоблена нешироким піщаним пляжем. Пляж переходить в зелені горби, а далі в густо порослі лісом гори. Містечко знаходиться як би у виярку

між двома хребтами. Південна частина бухти прикрита кам´янистим мисом, і хвилювання з протоки туди не доходить. Там на трьох пірсах і стоїть весь їх військовий флот. Всі кораблі радянського виробництва, зразка 53 – 57 років. Два великі мисливці, один з них, мабуть, нас і зустрічав. Два тральщики 600-тонника, два підводні човни типу «С», десятка півтора торпедних катерів «малюків», п´ять великих торпедних катерів на підводних крилах. Ці поновіше. На окремому причалі два невеликі танкери і з десяток всякої дрібноти. Все старе, іржаве і таке враження, що цілком «мертве». На пляжі, що оздоблює бухту, натикані залізобетонні доти. Всі покинути. Я потім ходив дивитися і навіть залізав всередину. Кожен є півсферою близько 2,5 метра в діаметрі з трьома бійницями. З тильного боку «дірка» для заповзання «гарнізону». Півсфера стоїть просто на піску. Товщина бетону близько метра. Ці штуки покладені в 100 метрах від урізу води рівною шеренгою. Відстань між ними близько 20 метрів. Вище горб утворює уступ, там також наставлені такі ж доти, правда, порідше. Подекуди видно обривки колючого дроту – колись були загороди. На вершині гори видно антени радарів. Правда, за чотири дні я жодного разу не бачив, щоб вони оберталися. Подумалось: - ось так намагалися вони захищати свій соціалізм, але повалився він, як і у нас, без бою. І сміх і гріх.

Під ранок хвилі уляглися, і ми встали до пірсу на своє місце. Сейнер, який стояв по іншу сторону, за ніч розмолотило об пірс, і він потонув. З води стирчали щогли, дах рубки і труба. Навколо плавали дошки, уламки ящиків, всяке сміття. На місцевих це не справляло ніякого враження. Ходили як біля порожнього місця. Правда, наступного дня пригнали два бульдозери і вони відтягнули сейнер на мілке місце.

Вивантаження помалу продовжувалося. Старі вантажівки поволі витягувалися на берег, густо посипаючи пірс мукою. Іноді накрапував дощ. Ми спішно закривали трюми, щоб не підмочити муку. Вантажівки без тентів так і стояли під дощем. Яке тісто вони привезуть своїм голодним жителям?!

До протилежної сторони пірсу підійшов танкер-водолій. По сірому забарвленню і білому номеру на борту визначив, що це військовий корабель, бо по обірваному одягу екіпажа військова приналежність не визначалася. Замість прапора також бовталася якась ганчірка невизначеного кольору. З рубки на місток викотився товстун в чорній штормовці і кашкеті, всівся на розкладний стільчик і почав спостерігати за нашим розвантаженням. Судячи з усього, це був командир водолія. Скоро йому набридло сидіти, він спустився на пірс, і підійшов до нашого трапа. Вахтовий дав дзвінок.

«Welcome to our ship!”, - запросив я його на борт. Він піднявся, представився. Капітан-лейтенант Пьетро (прізвище я не запам´ятав). Я запросив гостя в каюту. Він пристойно розмовляв на російській, казав, що закінчував військово-морське училище в Ризі. Пьетро повідомив, що раніше служив на бойовому кораблі і мав звання капітана 3 рангу. Десь провинився і став капітан-лейтенантом на водолії. Пізніше я зрозумів причину - пив Пьетро як кінь, навіть по радянських мірках.

Випивши віскі, ми розговорилися. Мені доводилося бувати в Ризькому учбовому центрі для іноземців, і у нас навіть знайшлися спільно знайомі офіцери. Дізнавшись, що я у минулому підводник і капітан 1 рангу, Пьетро обурився і співчутливо запитав чи не відчуваю я гіркоти і образи, що вимушений працювати на рядовому сухогрузі. На це я відмітив, що після революції командувач Тихоокеанським флотом адмірал Старк працював в Парижі таксистом, не говорячи вже про те, чим займалася там княгиня Волконська. Знову відкуштувавши з пляшки, я символічно, Пьетро грунтовно, ми піднялися на місток, на свіже повітря. З протилежного боку бухти до пірсу летів торпедний катер. «Ну ось, ще одна аварія», - подумав я. Але на катері включили повний реверс, і він встав у стінки як укопаний. Матроси скинули з катера на причал два здоровенні лантухи, які тут же підібрала машина, що під´їхала.

- Командир бази прислав харчі для домашніх, - пояснив Пьетро.

З другого боку пірсу підходив другий катер. Це був надувний човен, але достатньо великий, з двома підвісними моторами, 300-сильними «Меркуріями». Човен мчав з скаженою швидкістю, підстрибуючи на хвилі і майже відриваючись від води. Зменшуючи хід,

підійшов до берега неподалеку від нас. Біля штурвалу стояли два молодих хлопця, на штурвальній тумбі, на гачках, висіли два автомата «Узі». Хлопці кинули «кішку», переступили через борт, і пішли на берег. Човен сиротливо погойдувався на прибережній хвилі, автомати так і залишилися висіти на тумбі. Побачена картина настільки мене вразила, що я звернувся до Пьетро за роз´ясненнями. «О, це бандито!», - з захопленням в голосі, сказав він. З´ясувалося, що хлопці професійні контрабандисти – сама поважна і прибуткова спеціальність в Албанії. Правда, не кожному по плечу. Потрібно бути справжнім «відморозком». Ширина протоки між Албанією і Італією, в цьому місці, близько 75 км. Проходить цю відстань такий човен менш ніж за годину На дно човна кладуть 2 – 4 «емігранти» (зазвичай араби або індуси), плюс пару ящиків сигарет, і вперед. За ніч робиться два рейси. У берегів Італії цілодобово чергують могутні катери і вертольоти, але зловити таких «профі» їм вдається не часто. Середня виручка за 1 рейс ( близько 2 годин роботи) – 4 тисячі доларів. Контрабандисти в Албанії вельмишановні люди, вони вхожі в будь-які кабінети, з ними розкланюються і міністри і поліція.

На наступний ранок Пьетро знову з´явився в моїй каюті, заявивши, що потребує «лікування». Я, мовчки, сунув руку під ліжко і витягував чергового літрового «Білого коня». До речі, «Білий кінь» справжнє шотландське віскі вельми дорогого сорту. Пьетро встав на карачки і заглянув під ліжко. Побачивши там два ящики, заповнених пляшками, надзвичайно здивувався.

- Звідки така розкіш?

- Виграв.

- ?! Розкажи.

Довелося розповісти. Коли починалася російсько-чеченська війна, наш капітан, що регулярно прослуховує передачі радіостанції «Росія», почув заяву тодішнього міністра оборони П. Грачева про те, що починається «наведення ладу» в Чечні. Що один батальйон ВДВ пройде за добу всю Чечню як ніж крізь масло. А оскільки туди кинуті великі сили, він гарантує кінець операції протягом доби. Я засумнівався в здібностях російських частин і їх міністра оборони. Капітан, чоловік гарячий і азартний, почав сперечатися і наполягати на парі. Напередодні йому в каюту завантажили два ящики літрових пляшок «Білого коня» для представницьких цілей, і я погодився сперечатися на віскі. Необхідно відмітити, що капітан, після закінчення Одеської мореходки, довго лікувався від алкоголізму і тепер спиртного не вживав ні краплі, навіть пива. На другий день капітан приніс пляшку, але сказав, що це випадковість і наполягав на продовженні парі. Так він продовжував сперечатися, сліпо вірячи в могутність російської зброї. Я продовжував вигравати, правда, терміни ми збільшили до 3 - 5 днів. Коротше, через місяць обидва ящики перекочували в мою каюту.

Особисто мені, смакові якості віскі не подобаються, а ось в особі Пьетро напій знайшов свого дійсного цінителя. «Тепер зрозуміло», - сказав Пьетро, - «А я думаю, звідки у тебе узявся цей тост: « За перемогу чеченського народу!»».

Увечері я пішов проводити Пьетро. За офіцерами приходив автобус, який відвозив їх у військове містечко. Ми йшли через парк. У сотні метрів, за кущами, гучно ухнули три пістолетні постріли. Як би у відповідь, на іншому кінці кварталу простукала автоматна черга. Я зупинився і подивився на Пьетро.

- А, не звертай уваги. Молодь, салюто.

Вранці капітан звернувся до портових властей:

- Мені потрібна вода.

- Так у Вас же танкер-водолій під боком.

- Але він військовий.

- Нічого. Він у нас один, так що заправляє всіх.

Капітан запросив Пьетро в каюту.

- Нам потрібна вода. Заправите?

- Немає проблем. Скільки братимете?

- А яка вартість?

- 10 доларів тонна.

- ?! Як розуміти? Найдорожча вода у Венеції, вони її за 400 км. качають, але і та коштує 5.

Пьетро знизав плечима, такі розцінки, не він їх затверджував. Ми вирішили узяти всього 5 тонн, а повну заправку зробити в іншому порту.

Коли ми вийшли, я поцікавився у Пьетро, де він закачує воду. Напевно здалеку доводиться возити?

- Та ні, вода поряд. У бухту впадає гірська річка, вода прекрасної якості. Я входжу в гирло на мілке місце, відкриваю клинкеты і кінгстони в танках, і через 10 хвилин танкер повний.

Незабаром ми прийняли воду. Пьетро виписав квитанції і отримав гроші. Потім у нас відбувся наступний діалог:

- А скільки ви берете прісної води для повного завантаження?

- 150 тонн.

- Я відпущу Вам цю кількість по 3 долари за тонну, але без квитанцій.

- ?! Не зрозумів.

- Ну, трохи бізнес, трохи корупція, що тут незрозумілого.

 

У мене з´явилося бажання спустити його з трапа стусаном. Ми холодно розпрощалися. Не отримавши віскі, Пьетро забрався геть, скривджено хлюпаючи носом..

Нарешті закінчилося вивантаження, яке при нормативі 2 діби розтягнулося майже на тиждень. Ми закрили трюми і запросили дозвіл на вихід. Проте, портові власті відпускати нас не поспішали. Оскаженілий капітан тричі запрошував причину затримки. Відповідь була незрозумілою. Зв´язалися з кампанією і ті повідомили, що албанці пред´явили претензію про недоотримання 30 тон муки. Поки кампанія не переведе гроші, судно не випустять. Капітан намагався щось доводити місцевим властям, тряс паперами, волав до совісті і справедливості, марно. Це був діалог сліпого з глухим. Опісля декількох годин, кампанія перерахувала гроші, і ми вийшли в морі.

Вийшовши в протоку, звернули на рекомендований курс. Неподалеку дрейфував вже знайомий нам фрегат. Викликав нас на УКВ.

- Ну, як Албанія? Яке враження?

- Вражень немає, одні емоції. Якщо, одним словом – божевільня.

 

 

 

Греція

Це був один з моїх перших рейсів під іноземним прапором і перша країна, куди заходило наше судно. Порт, куди слід було доставити вантаж, називався Елефсіна. Коли увійшли до затоки Стрімонікас і втягнулися на зовнішній рейд Пірея, густо заставлений десятками суден, що стоять на якорях, зменшили хід до малого. Лоція рекомендує це робити, щоб не створювати хвилю, на шкоду судам, що тут стоять.

Пірей, один з найбільших портів середземномор´я, величаво пропливав по правому борту. Місто йшло вгору по схилу, зливаючись із столицею Афінами. У бінокль можна було навіть розглянути колонаду Акрополя. Пірей і Афіни давно зрослися, будучи одним суцільним мегаполісом, подібно до того, як у нас майже зрослися Донецьк, Горловка і Макіївка. Чисельність населення Греції – десять мільйонів, половина цього населення – жителі Афін і Пірея.

Минувши рейд Пірея, увійшли в Саламінську протоку. На траверзі острова Пентталія, до борту підійшов лоцманський катер, з якого ми прийняли лоцмана. Вузькою протокою він повів судно в «озеро» Елефсіс на північному березі, якого і знаходилося містечко Елефсіна. По лівому борту відкрилися невеликі бухти, в яких стояли військові кораблі, і лоцман попередив, що фотографувати тут не можна. Заборона мені здалася дивною, які тут можуть бути таємниці. Це були старі кораблі американської споруди. Мабуть в міру застарівання американці продавали або дарували їх Греції.

Після швартовки, місцеві власті відкрили кордон і заявили, що розвантаження почнуть завтра з ранку. Отримавши у капітана пропуск і жертвуючи вечерею, я відразу рвонув на берег. Моє нетерпіння пояснити нескладно, це ж була Греція. Місто починалося відразу за прохідними порту. Це був невеликий населений пункт по типу нашого райцентру. Будинки, в основному, одноповерхові котеджі. Але все чисте, доглянуте. Між тротуарами і проїжджою частиною вулиць – широкі газони, порослі травою і апельсиновими деревами. Дерева і трава були зеленими, на деревах великі рожеві апельсини. І це в середині грудня. Я крокував по вулиці із змішаним відчуттям захоплення і преклоніння. Адже це була Греція – колиска європейської цивілізації. У голові змішалися імена історичних і міфічних фігур. Хитромудрий Одісей і прекрасна Олена, математик Піфагор і винахідник Архімед, мужні спартанці і, нарешті, сам Олександр Македонський. Всі вони були звідси родом, їх подвиги і діяння дійшли до нас крізь тисячоліття..

Вулиці розрізали містечко на невеликі правильні квартали. Хоча ще не стемніло, перехожих на вулиці я не побачив. Це мене дещо здивувало. В центрі містечка невеликий парк, що теж складається з одних апельсинових дерев. Дещо незвично виглядали плоди. Вони були бордово-червоного кольору і дуже великі, як грейпфрут. Минувши парк, рушив далі. Скоро мене зупинили нестямні зойки і крики. Перше, що прийшло в голову, голосять по небіжчику. Мабуть хтось з городян тільки що помер. Завернувши за ріг, побачив наступну картину. Група людей, чоловік двадцять чоловіків і жінок, стояли на проїжджій частині вулиці розмахували руками і голосили на чому світ стоїть. Я встав в тінь під дерево і вирішив постежити за тим, що відбувається. Скоро ситуація стала зрозуміла. Двое чоловіків з´ясовували відносини, намагаючись дістатися один до одного. Як я зрозумів, з метою набити один одному морду. Кожного з чоловіків утримувало за руки ноги, щонайменше, з десяток чоловіків і жінок. При цьому голосили всі так, ніби їх різали або відбувся кінець світу. Так продовжувалося хвилин десять. Придивившись, я переконався, що дійство швидше нагадувало шоу. Не так вже міцно тримали чоловіків, не так вже хотіли вони вирватися з обіймів. Крики то наростали, то стихали. На одному з чоловіків ослабили обійми. Він відчув, що вільний і навіть розгубився. Боязко зробив несмілий крок до супротивника, тут масовка, завивши на найвищій ноті, наздогнала і повисла на нім. Один з тих, що «воював» відступив назад, і його попустили. Він підійшов до припаркованої неподалеку машини, вийняв з багажника монтіровку і побіг до кривдника. Натовп заголосив ще голосніше. Повне враження, що вбивають або вже вбили…Ще хвилин через десять чоловіків відвели по домівках, натовп розійшовся, вулиця спустіла і наступила тиша. Побачене мене розсмішило. Чого було кричати до нестями? Ну, хай би ж хлопці обмінялися стусанами. «Концерт» закінчився, і я відправився назад по абсолютно порожніх неосвітлених вулицях. Правда, трохи світла давали освітлені вікна будинків. Проходячи через парк, все ж таки не витримав. Озирнувся – нікого не немає. Зірвав з дерева здоровенний апельсин. Сів на лавку і почав чистити. Знявши шкіру, розвалив на чотири частини і сунув шматок в рот. Соку було стільки, що я трохи не захлинувся. Рота обпалило. Мало того, що цей фрукт, виявився гірким як хіна, язика ще й щипало як від кислоти. Хвилин п´ять довелося відпльовуватися, але порожнина рота горіла вогнем ще довго. Потім мені пояснили, що це декоративні апельсини. Вони неїстівні і їх не їсть навіть домашня худоба.

Наступного дня, відстоявши свою вахту з чотирьох до восьми, поспішив в місто на автостанцію. Вирішив з´їздити подивитись столицю, легендарний акрополь, історичний музей, тощо. Від Елефсини до Афін близько тридцяти кілометрів, цю відстань автобус подолав хвилин за двадцять. Ще хвилин двадцять їхали по місту. Будинки в основному, від чотирьох до семи поверхів. Вулиці вузькі, рятує те, що рух односторонній. Зліва і справа у тротуарів суцільно припарковані легкові автомобілі. Для проїзду залишається вузька щілина, і я серйозно побоювався, чи впишеться в неї наш автобус. Вписався. Враження, що зазор зліва і справа сантиметрів десять. Віртуозно.

У центрі автобус висадив пасажирів, і я пройшовся по вулицях пішки. Ось одна з них, пішохідна. Посеред вулиці стоять грубо сколочені різнотипні дерев´яні столи, тягнуться майже на кілометр. На них товар – продають всяку нісенітницю радянського виробництва. Солдатські шапки, офіцерські кашкети, всякі значки, ордени і медалі. Праски, біноклі, ремені, погони.. Покупці туристи – німці, японці.. Вельми здивований – все це в центрі столиці. Ось це демократія! На багатьох огорожах і панелях нанесений червоною фарбою серп і молот. Дивно. Загалом, як для столиці, місто виглядає дуже скромно. Сів на інший автобус, що йде до акрополя. Вийшов на кінцевій. Далі пішки,

кілометра два, і весь час вгору. Квиток десять доларів. Для 94 року вельми дорого, шкіряна куртка коштуе сорок.

Акрополь – виявився кістяком колишньої будівлі, окрім мармурових колон по периметру, нічого там немає. Музей теж порожній. Декілька уламків античних скульптур, рештки саркофагу, маса череп´я в вітринах, от і все. На стінах схеми і малюнки, як все виглядало раніше. Крутять якийсь відеофільм – постановка про античні часи. Трохи розчарувався, чекав більшого. Ніякого порівняння з музеями Ленінграда, Києва, Львова. Що сподобалося. Акрополь стоїть на скелі, найвище місце. Звідси відкривається чудова панорама – все місто як на долоні. Треба було узяти бінокль.

Повернувся на автобусі в центр. Ось якийсь палац - історична резиденція. Перед брамами – почесна варта. Вид цих вояк мене уразив. Озуті вони в коричневі чувяки із задертими вгору носами, як у маленького Мука з дитячого фільму. Зверху шнурків чорні помпони розміром з тенісний м´яч. Далі панчохи по коліна тілесного кольору, підв´язані коричневими шнурками з китицями. Такі ж тілесного кольору, чи то рейтузи, чи то панталони в обтяжку. Біла сорочка навипуск, що розкльошує донизу. На голові червоний головний убір, щось середнє між турецькою фескою і французьким беретом. За спиною, такого ж кольору ранець. На сорочці якась коричнева манишка. На плечі гвинтівка зразка вісімнадцятого сторіччя з коротким круглим багнетом. Гвинтівку вони не тримають вертикально, вона вільно лежить на плечі. В цілому вигляд вельми клоунський. Насилу стримував себе, щоб не розсміятись. Уявив собі цих солдат в атаці, супротивник помре від сміху і здасться без бою…

Через два роки довелося знову побувати в Греції. Цього разу грунтовно. Наш сухогруз, після пожежі в машинному відділенні, відбуксирували в Пірей, де протягом трьох місяців проводилися ремонтні роботи. Три місяці вимушеного неробства! Щодня тинявся по місту. За цей час вивчив Пірей і Афіни краще за Одесу.

Пірей з Афінами сполучає гілка метро. Правда, тутешнє метро не таке як у нас, потяг йде весь час по поверхні. Час в дорозі до центру Афін – хвилин тридцять.

Причал, у якого ремонтували наше судно, майже на околиці міста. До центру веде головна вулиця, проходить вона уздовж затоки, на зразок Приморського бульвару в Маріуполі. Біля рибного ринку, на розвилці вулиць, побачив величезний бігборд, десь 6х9 метрів. На нім зображена біла кобила, на ній вороний жеребець. Фотограф відобразив їх під час статевого акту. Потім я дізнався, що ця фотографія завоювала якийсь міжнародний приз. Тепер її розмістили на бігборді.

На інший день, за сніданком в кают-компанії, розповів колегам про побаченне. Ніхто не повірив. Побився об заклад з другим механіком на пляшку віскі. Віскі виграв. Увечері ми з другим помічником її і розпили.

Цілий тиждень проходив мимо будівлі і не підозрював, що це церква. Дуже скромно виглядає. Коли б не задзвонило , по якомусь випадку, не дізнався б. Церковні будівлі тут дуже скромні, без витрибеньків. Не те, що у нас – країна зубожіла, а церкви ростуть як гриби після дощу. Та всі помпезні, із золотими куполами..

Люди тут зовні нагадують циганів. Неусмішливі. На контакт йдуть неохоче. Всі кудись поспішають. Жінки непривабливі, одяг у них переважно чорного кольору. Мені пояснили, що чорний одяг носять на знак чотирьохсотрічної окупації Туреччиною. Тобто, тоді її носили на знак протесту. Потім звикли. Гарних жінок в місті теж багато. Всі наші – з України, Молдови. Приїхали на заробітки. Міські, як правило, працюють повіями, сільські «наймичками».

З двома «наймичками» познайомився в крамниці, вони хотіли там щось купити, але говорять на українській мові і їх не розуміють. Разом ми проблему цю вирішили. Розповіли про свою роботу. В круг обов´язків входить – прибирання, прання, приготування їжі, догляд за дітьми. Оплата стандартна – 400 доларів на місяць. З урахуванням того, що житло і харчування безкоштовне, вважають - дуже непогано. Працюють рік, потім гроші везуть додому.

Зустрів в Афінах знайомого капітана. Дивлюся, людина явно не в собі. Ми зайшли в кафе, узяли пиво і ось, що він мені розповів:

- Я тільки, що з нашого посольства ( далі нецензурне.). Добу тому наше судно закінчувало завантаження в Салоніках. Закінчення планувалося до ранку, але закінчили раніше. Документи на відхід могли оформити тільки вранці, і у мене видався передих. День був напружений, довелося робити перешвартовки, сперечатися з портовою владою... Вирішили із старпомом трохи розслабитися. Зашли в нічну таверну, недалеко від порту. Посиділи години дві. Випили грам по 150 метаксы, кави, послухали грецькі пісні. Драхми у нас закінчилися, я розплатився сто доларовою купюрою. Нам відлічили здачу, ми вийшли і, розмовляючи не спішно, попрямували до порту. Пройшли метрів двісті. Чуємо, виє поліцейська машина. Ми зупинилися подивитися, чого це вона виє серед ночі. До нашого здивування, машина зупинилась біля нас. Вискакують двоє поліцейських і, буквально, заштовхують нас в машину. Ніяких пояснень. По-грецькі не розуміємо ми, по-англійські вони. Привозять в ділянку. Тут теж по-англійськи ніхто не розмовляє. Вдалося зрозуміти тільки фразу «фальшиві долари». Заштовхали в камеру. Намагалися обурюватися, вимагали подзвонити в консульство або агентові. Марно. Просиділи в камері всю ніч. Вранці прийшов їх начальник, і нас випустили. Виявилось, що господар таверни засумнівався в достовірності купюри і подзвонив в поліцію. Вранці переконалися, що гроші справжні, і нас випустили. Ні слова вибачень, не підвезли до порту, нічого. Просто відкрили камеру і вказали пальцем на двері.

Наступним портом заходу був Пірей. Після швартовки, я узяв таксі і через 20 хвилин був в нашому посольстві в Афінах. Розповів співробітникові посольства про інцидент, пред´явив письмову заяву, де вказав і назву таверни, і номер поліцейської ділянки, і номер поліцейської машини. Вказав, що в результаті був затриманий на півтори години видхід судна. Запропонував, щоб посольство хоч би зажадало вибачень в мою адресу з боку мерії Салонік і вживання заходів до господаря таверни і поліцейських.

Чиновник посольства послухав, почитав мою заяву, кудись з нею сходив. Мабуть до свого боса. Повернувшись, запропонував мені забрати свою «писанину» і забиратися на судно. Інакше, якщо я обурюватимуся і «качатиму права», то позбудуся закордонного паспорта, і буду оголошений «не виїзним».

Стакан в руці капітана тремтів, розпліскуючи пиво, в голосі бриніло обурення і образа від подвійного приниження, яке довелося випробувати. Перше в поліцейській ділянці Салонік, друге в посольстві своєї держави. Ось такий випадок. І це відбулося не з дядьком, що приїхав в гості до родича, хоча і його права потрібно захищати. Це Капітан. Що вже казати про всяких там човниках або туристах. Таких прикладів можна привести багато. Чомусь наші дипломатичні представництва наполегливо не бажають відстоювати інтереси своїх громадян за кордоном. Напевно, вважають це дрібницею, не гідною уваги. У «розвинених» до цих питань відношення інше. У них працівники посольства відкладають всі поточні справи і буквально кидаються на допомогу своїм громадянам. Справедливо вважаючи, що це і є їх головна функція.. Пам´ятається, історія з американським майором? Потерпів аварію літак, і парашут з пілотом віднесло на територію Північної Кореї. Про це майже місяць писали всі газети миру. «Виручати» відправили цілий авіаносець. У нас, на жаль, було завжди по іншому. Напевно, у тому числі і тому, до нас так відносяться за кордоном. Міркуючи приблизно так: «Раз до вас свої так наплювацько відносяться, то чому ми повинні відноситися краще?».

Напроти нашого судна стоїть грецький контейнеровоз. Теж в ремонті. Кожен ранок до нього на борт піднімається бригада – з десяток чоловіків на зачистку паливних і водяних танків. Всі наші, з України. Познайомився з бригадиром, звали його Станіслав, сам він з Бердянська. Увечері Станіслав зайшов до мене в каюту на «чарку чаю», розповів про свою роботу:

- Раніше я теж працював на зачистці танків. Робота важка і шкідлива. Доводиться вручну відскрібати з днища залишки мазуту, що загусли, потім пропарювати, мити. Взимку ще абияк, а ось влітку справжнє пекло. Жара, дихаєш паливними парами.. Але заробіток непоганий. Зараз я бригадир – танки не чищу, у мене інші обов´язки. Зібрати бригаду, забезпечити її роботою, харчами і мешканням. Роблю це так. Остарбайтери приїжджають, в основному, як туристи. Зустрічаю ці автобуси, тримаю табличку – «РОБОТА ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ». Вони самі підходять. Відбираю дев´ять чоловік, що поміцніше. Це стандартна бригада. Знімаю на околиці двокімнатну квартиру, на підлозі укладаю ватяні матраци – житло забезпечене. У рибному порту вранці швартуються рибаки. Їх зустрічають оптовики і забирають улов. Рибу тут же на місці сортують і розкладають по ящиках. Якщо рибина пошкоджена – хвіст відірваний або луска з одного боку обідрана, тобто вона не має товарного вигляду, її кидають в окремий ящик. З цього ящика будь-хто може узяти собі рибу абсолютно безкоштовно. Аналогічно є місце, куди селяни привозять фрукти і овочі. Їх теж сортують, і там теж є ящики для некондиції.

Хліб, крупу і вино купую в магазині. Так забезпечую їжею. Далі, домовляюся з судновласниками про зачистку танків і трюмів. Гумові чоботи і спецодяг забезпечують вони. Ось такий у мене бізнес, якщо це можна так назвати…

Станіслав пішов, я відправився на вахту. Вахту несе матрос – вахтовий у трапа і я, вахтовий начальник, в каюті лежачи на дивані.

Горілка в Греції одного сорту – анісова «Азо». Гіршого пійла мені коштувати не доводилось. Навіть наш самогон, в порівнянні з нею – нектар. Їх коньяк «Метакса» мені теж не сподобався, не порівняти з нашим вірменським. А ось вина у них першокласні, я перепробував близько десятка назв і жодне не викликало розчарувань. Відвідав рибний ринок. Краса! Чого тільки немає, всі морські мешканці в наявності. Рекомендую сходити як в музей. Недалеко від ринку, на одному з офісів, побачив вивіску російською мовою – «Морське агентство Андромеда». Зайшов всередину, з’ясувалося – одна з крюинговых компаній. Господар колишній капітан з Маріуполя, його дочка тут же працює менеджером. Капітан десь був відсутній, його дочка, звали її Маргарита, зраділа мені як рідному. Розпитувала про Україну, про Маріуполь.. Робочий день у неї закінчився, і я запросив її в кафе на каву з морозивом.

- Ностальгія страшна, - скаржилася мені Маргарита. – Ми тут вже вісім років. Хоч ми і греки, але так і не стали для них своїми. Залишаємося як би людьми другого сорту. Звичайно, в матеріальному плані ми живемо на багато краще ніж у Маріуполі, але в моральному – гірше нікуди. Взаємини між людьми, звички, вчинки – все тут інше. І звикнути до цього не просто..

В неділю зустрів знайомого ростовчанина. Працює на танкері третім помічником. Запросив мене в гості. У каюті за «чаркою чаю», розповів дивовижну історію:

- Йшли баластом із Стамбулу в Пірей. Ледве вишли з Босфору в Мармурове море, капітан (він же власник судна), розпорядився організувати ремонтні роботи із застосуванням зварки. На танкерах подібні роботи категорично заборонені, але капітан вирішив – раз танкер порожній, означає можна. Через тридцять хвилин відбувся вибух паливних газів в шостому танку. Вирвало палубний лист, вибуховою хвилею викинуло трьох чоловік за борт. Зварювача і що знаходилися поряд - старпома і матроса. Почалася пожежа, але її ми загасили швидко. Капітан застопорив хід і випав в транс. Сів в кутку рубки прямо на підлогу, обхватив голову руками і ні на що не реагує. Я вийшов на крило містка, почав в бінокль оглядати горизонт. Але танкер за інерцією пройшов близько милі, і людей я не побачив. Так простояли близько години. Нарешті капітан трохи опам´ятався і дав хід. Я сказав, що не можна йти, потрібно шукати людей. Капітан не реагував, явно у нього був ступор. Він задав курс рульовому і взагалі пішов з містка в каюту. Я вийшов з рубки і викинув в море два рятівні круги. Потім включив радіостанцію і на шістнадцятому каналі, на російському і англійському зробив наступне повідомлення: « Всім судам що виходять з Босфору, бути уважними. У морі (координати такі-то) можуть бути люди».

Моє повідомлення прийняли на болгарському сухогрузі, він вийшов з Босфору двома годинами пізніше. Болгарин людей виявив і підняв на борт. Наші моряки мабуть в сорочці народилися. Від вибуху практично не постраждали, тільки що опинилися за бортом. Повезло, що на морі був штиль, що літо і що відбулося це вдень.

Наш старпом потім розповідав: « Вибух! Отямилися у воді. Дивимося, танкер зупинився, попливли до нього. Пливли близько години, і вже було недалеко, як раптом танкер дав хід і почав віддалятися. Не передати наш стан – гнів, відчай, безвихідність.. Думаємо – це кінець. Потім побачили рятівні круги, почали за них триматися. Незабаром нас підібрали».

Болгарин хід мав більше і нас обігнав. Завдяки щасливому випадку він теж йшов в Пірей. Коротше, коли ми почали швартуватися, на причалі приймала кінці наша трійця. Старпом зайшов в рубку і врізав капітанові по морді. Той прийняв це як належне. Потім капітан зібрав екіпаж, просив нікому не розповідати. Видав всім премію у розмірі двомісячного окладу і дозволив приводити в каюту повій.

Через пару днів, в центрі Афін, зупинився біля газетного кіоску. Він був весь скляний, і весь товар був розвішаний за склом – не кіоск, а суцільна вітрина. Газети і журнали, в основному, були грецькі і лише декілька англійською мовою. Сподобалося, що всі газети були кольоровими. Не так як у нас – в більшості чорно-білі. Обійшов кіоск з іншого боку, до свого здивування, виявив дві газети російською мовою. Одна називалася «Омонія», друга, – «Російський маяк». Обидві видавалися в одній редакції. Ім´я редактора газет – Валерій Мінаєв, здалося мені знайомим. Було у мене шапкове знайомство в Ризі з редактором газети «Соціалістична Латвія» з таким же прізвищем. Тоді він надрукував в своїй газеті мою статтю про Марінесько.

Редакція газети «Омонія» розміщувалася на однойменній площі, це було поряд. До речі, в ста метрах від кінцевої зупинки, куди приходить автобус з Маріуполя. Я увійшов до кабінету редактора, так це був він – колишній рижанин. Мінаєв мене впізнав і почав скаржитися:

- Мало авторських матеріалів, доводитися викачувати з Інтернету. Може ти, що-небудь напишеш.. Тільки гонорари у нас не передбачені.

... Протягом місяця «Омонія» надрукувала чотири мої велики статті. Коли ремонт нашого судна підійшов до кінця я зайшов в редакцію попрощатися з Мінаєвим. Ми випили по чашці кави з лікером, і я вже зібрався йти, коли він пригадав.

- Трохи не забув. Шеф просив, щоб ти зайшов до нього, коли з´явишся.

Я зайшов до боса, звали його Аріс Папантімос, він непогано говорив по-російськи.

- Чи не погодитеся Ви бути нашим спеціальним кореспондентом по півдню України і Росії?

- Спасибі за пропозицію. Але я моряк, журналістської освіти у мене немає.

- Э … Це у вас в Союзі – є диплом і ти журналіст. У нас інші критерії – щоб умів писати.

- Ну, тоді згоден.

- Тільки зарплату ми Вам платити не зможемо. Перерахування за кордон обійдеться дорожчим за неї. Ми щомісячно відправлятимемо Вам автобусом 300 екземплярів нашого тижневика – це і буде Ваш гонорар.

На тому і порішили. Мені виписали посвідчення, і я пішов. На судні шокував колег, представившись спецкором грецького тижневика. Увечері ми покинули Пірей.

 

P.S. Повернувшись до Маріуполя, вирішив перевірити, як працює посвідчення. Зайшов в приймальню мера міста. Секретарка питає.

- Ви щось хотіли?

- Хочу зайти до мера.

- Ви знаєте, він приймає двічі в місяць в суспільній приймальні, Вам слід записатися..

- Так, мені не надовго. Ви скажіть, що спецкор грецького тижневика «Омонія», ось моє посвідчення..

Мер мене прийняв. Через пару днів був в Донецьку. Вирішив перевірити, чи працює посвідчення тут. Ситуація повторилася в точності. Хороший папір мені видали!

Правда, ніяких 300 екземплярів мені ніхто не присилав, і моя співпраця з тижневиком закінчилася сама собою. Але посвідчення залишилося...

 

Італія

 

Наступний порт заходу – Маргера. Тут, на півночі Італії, море мілке, глибина близько 30 метрів. Ближче до берега ще меньше. До порту веде мережа підхідних каналів. Плентаємося малим ходом міль п´ятнадцять. Пришвартувалися надвечір. О, знайома картина – купа заводів, брудно, запорошено, багато смогу, як в рідному Маріуполі. Почали завантаження. Звідси до знаменитої Венеції близько 30 кілометрів. Потрібно обов´язково відвідати.

Наступного дня, з ранку, я вже в автобусі. Половину шляху він йде по греблі шириною метрів 15. Зліва і справа вода. Виявляється, Венеція розташована на острові. Заїхали на невелику площу. Тут стоять туристичні автобуси, далі їм ходу немає, вулиці такі вузькі, що віз не проїде. Як дійсний штурман, збігав до кіоску купив карту міста. Тепер можна приступати до огляду. На острові знаходився шість годин, все огледів. Особливих захоплень не відчув, а розчарування в наявності. Ймовірно тому, що розраховував на щось більше. У літературі часто зустрічав порівняння Венеції з Петербургом. Його називали «Північною Венецією», думав побачити щось схоже… Але про все по порядку. Крихітний острівець, на якому розташована Венеція, має площу менше восьми квадратних кілометрів. Довжина острова близько чотирьох кілометрів, ширина менше двох. Спочатку я ув´язався за однією з туристичних груп, здається, це були болгари, тому пояснення гіда можна було зрозуміти. Гіди ведуть групи по вулицях більш-менш пристойним. Будинки старовинні, в три-чотири поверхи. На перших поверхах крамнички. По маленьких містках перетинаємо масу каналів, і так до площі Святого Марка. Собор Св. Марка і палац дожів, звичайно, вражають. Але це, мабуть, все, що дало позитивні емоції. Далі пішов оглядати місто сам. Кілька разів перетнув острів вздовж і поперек. Канали в масі своїй брудні і дрібні, погано пахнуть, плавають екскременти і презервативи. Напевно, немає системи каналізації, і нечистоти спускають прямо в канали. Трохи краще виглядає їх «Гранд-канал», він перетинає острів зі сходу, від площі Св. Марка, на захід і на карті має форму букви «S». Цей канал ширший за інші, десь як Мала Невка в Ленінграді. По ньому ходять катери, за типом наших річкових трамваїв, катають публіку. Уздовж каналів вбиті смугасті стовпи, до них прив´язані гондоли – своєрідні човни під старину. На човнах сидять гондольєри в своєрідній уніформі – капелюх канотье із соломи з червоною стрічкою, біла голландка, чорні штани і широкий червоний пояс. Гондольєр стоїть на кормі і веслує одним веслом. Деякі при цьому співають свої пісні. Гондоли пливуть дуже поволі, катають туристів. Запитав, скільки коштує така прогулянка. Відповідь – «100 доларів в годину». ( Ого!)

- А якщо я кататимуся півгодини або 15 хвилин?

- Все одно 100 доларів.

На острові все дорого. Чашка кави в чотири рази дорожча, ніж в Маргері. У численних крамничках продають сувеніри. Всі вони своерідні, під старину. Якісь капелюшки, маски на пів обличча з пташиними дзьобами, бутафорські кинджали, біжутерія… Уздовж каналів вулиць немає, стіни будинків йдуть прямо в канал, тому відсиріли до другого поверху. На деяких місцями відвалилася штукатурка і видно цегляна кладка. Видовище досить жалюгідне. Біля одного з будинків поставили великий електронасос на чотириколісному візку, відкачує воду з підвалу. Качає прямо на вулицю. За час своїх ходінь працюючі насоси зустрів п´ять разів. Мабуть підтікають їх будинки і при тому грунтовно. Саме містечко залишає враження нежилого. Немає дітей, жінок, тих, що поспішають за покупками, людей похилого віку, що сидять біля будинку…Суцільний музей. Одні гіди, туристи і гондольєри. У якомусь журналі прочитав, що Венеція йде під воду із швидкістю 2 сантиметра в рік.

На судні поскаржився капітанові, що канали погано пахнуть. Той мене утішив.

- Тобі ще повезло, що зараз січень місяць. Ось влітку там дійсно хоч протигаз надягай.

Після Венеції відвідав містечко Кьоджа, він в сорока кілометрах на південь від Венеції, в заплаві річок По і Адідже. Тут теж багато каналів і старовинних будівель. Але містечко цілком живе. Мені Кьоджа сподобалася більше Венеції, хоч вони дуже схожі.

Наступний захід в порт Равену. Це вже справжня Італія. На вулицях маса народу. Люди веселі, весь час регочуть. Скоромовка жінок нагадує чергу кулемета. У дворах між будинками на блоках натягнуті вірьовки, сушиться білизна. Маса кафешек і ресторанчиків. Дуже дешеве вино. Містечко нагадує квартали старої Одеси.

Звичайно, враження про Італію вельми поверхневе. Ось якби відвідати Рим або хоч би Неаполь.

 

Туреччина

У Туреччині мені довелося побувати кілька разів. Чомусь в радянські часи у багатьох склався стереотип, що це така собі напівдика відстала країна. І сперечаючись, щоб не особливо образити співбесідника, не говорили – дурень, а казали – ну ти турок.

Насправді все не так. Туреччина цілком цивілізована країна і дасть фору половині європейських країн. Турки веселі, хлібосольні, привітні люди. Жінки гарні, дуже схожі на наших. Ну, може, трохи смуглявіше і стрункіше..

Зайшли ми одного разу в містечко Хопа, це в 70 кілометрах від Батумі. Порт дуже маленький, його навіть портом не назвеш – причальна стінка, прикрита від моря хвилеломом. Боцман, всі його звали просто Кузьміч, сказав, що у нього тут живе друг, і запросив мене піти з ним до нього в гості. Місто маленьке, але чисте, акуратне і, по-домашньому затишне. Пройшли до центру. Будинки, в основному, триповерхові. На перших поверхах кафешки і крамнички, на верхніх житлові апартаменти власників. Основний товар – килими і шкіряні куртки. У місті повно наших човників з «кравчучками», звідусіль чується російська мова. Торговці справжні поліглоти. Вони тобі відповідають на російській, англійській і навіть на німецькій. Що відразу кинулося в очі - у нас в магазинах працюють одні жінки, тут же торгують самі чоловіки. Зашли з боцманом в магазин, власником якого і був його друг. Звали його Салах. Він дуже зрадів боцманові, три рази його поцілував, потім завів нас в окрему кімнату і усадив за стіл. На столі тут же з´явилися фрукти, солодощі, і нам запропонували чай. Його подали в маленьких стаканчиках, ємкість цих посудин була грам сто не більше. Чай був жовтого кольору, ароматний, на смак дуже приємний. Думаю, в цьому напої були присутні якісь наркотичні трави, інакше з чого б всі пожвавишали, стали веселі і балакучі.

Я дізнався, що Салах колишній моряк. Років 10 тому їх судно під час шторму втратило хід і його викинуло на камені, десь в Криму. Були жертви. Кузьміч був тоді у складі рятувальної команди і з ризиком для себе виловив напівживого Салаха з води. Звідси їх дружба. За столом розмову вели Салах з Кузьмічом, я більше мовчав. Через якийсь час господар зацікавився моєю персоною і запитав.

- А хто твій друг? Весь час мовчить і лише посміхається.

- Це наш «Чиф», взагалі-то він колишній морський офіцер. Останнім часом очолював якийсь військовий учбовий заклад.

- Тоді я збігатиму на другий поверх, приведу брата. Йому буде цікаво з ним поспілкуватися.

- Давай, веди брата. А хто він у тебе?

- О, мій брат велика людина! Він професор, викладає в університеті, автор багатьох книг, займається військово-історичними дослідженнями.

Хвилин через десять Салах привів брата. Це був чоловік років сорока п´яти, звали його Ібрагим. Він вільно говорив по-російськи, сказав, що багато працював в архівах Москви і Ленінграда. Його наукові роботи досліджують російсько-турецькі відносини різних періодів. По своєму зовнішньому вигляду і манері спілкування Ібрагим чимось нагадував мені артиста Тіхонова в ролі Штірліца. Говорити з ним було цікаво і пізнавально, і співбесідник він був приємний. Незабаром Салах з Кузьмічом пошли по крамницях, боцманові потрібно було зробити деякі покупки, і ми з Ібрагимом спілкувались тепер лише удвох.

- А як це Вас допустили в наші архіви? У нас навіть своїм потрапити туди проблема.

- Так по обміну. Ваших істориків допустили в архіви Стамбулу, а нас в архіви Москви і Ленінграда, правда, вельми обмежено. Але нас цікавили, в основному, події дореволюційного періоду. Наші історики не перестають дивуватися, як в Радянському Союзі вільно трактували багато історичних фактів. Біле могли назвати чорним і навпаки. Насмикати фрагменти різних подій і скомпілювати їх по своєму смаку.

- Наприклад?

- Ну, узяти хоч би підручники історії у ваших школах і вузах. У них сказано, що в 1696 році Петро Перший узяв Азов. А те, що його незабаром довелося віддати назад, і він ще 40 років належав Туреччині, про це мовчок. Або такий приклад. Ваші історики захлинаючись розписують дії адмірала Ушакова на Чорному морі. Це відомі сутички біля мису Коліакрія, у Тендри і біля Керчі. Називають їх генеральними битвами і великими перемогами. Але чи були це битви?! У всіх цих випадках турецькі кораблі перевозили десанти з наміром висадити їх в Криму. Пройти непомітно кораблям не вдавалося, їх виявляли. Прийняти морський бій не було можливості. Гармати тих часів заряджали через ствол. Після пострілу, гармату необхідно відкотити назад, прочистити ствол банником, сунути туди «картуз» з порохом і ядро. Після чого, вкотити гармату в гарматний порт і зробити постріл. Кожну гармату обслуговувало 8 – 10 чоловік. Але гарматні палуби були вщент забиті солдатами десанта, в такій тісноті обслуговувати гармати було неможливо, і кораблям довелося повернути назад. Тактичний успіх в наявності – висадити десант не дали, але назвати це генеральною битвою просто непристойно. У всіх цих випадках Туреччина не втратила жодного корабля. Якщо почитати Ваші підручники, то російсько-турецькі війни описуються суцільно як перемоги російської зброї.

- А хіба це не так?

- Це зовсім не так! Не менше було і поразок. Якщо доведеться побувати в Стамбулі, зайдіть у Військовий музей. Там є спеціальна вітрина, де зберігається з пів сотні капелюхів і кашкетів російських адміралів і генералів, в різний час, узятих в полон… Гаразд, дамо спокій російсько-турецьким війнам. Розглянемо війну з Францією, яку Ви називаєте «Вітчизняною війною 1812 року». Всі ваші підручники і «праці» радянських істориків стверджують, що Бородінська битва – велика перемога російської зброї. Насправді це був розгром російської армії. Я зараз збігаю до себе на другий поверх за «ноутбуком». Там у мене виписки з документів..

- Що ще за «ноутбук» - зошит для записів, чи що?

- Ні, це комп´ютер розміром з книгу.

Коли Ібрагим повернувся з «ноутбуком», я був приємно здивований. Комп´ютери у нас вже в той час були, але це були два здоровенні ящики.. Він продовжив:

- Ваші підручники історії стверджують, що рішення залишити Москву належить Кутузову. Але виписки, які я зробив з альманаха, випущеного російською академією наук в 1912 році, присвяченого сторіччю Бородінськой битви, стверджують інше. Ось промова Олександра 1 в 1811 році при прощанні з Коленкуром – послом Франції.

« … У мене немає таких генералів як Ваші, я сам не такий полководець і адміністратор як Наполеон, але у мене хороші солдати, вірний мені народ і ми швидше помремо із зброєю в руках, ніж дозволимо поступити з нами як з голландцями або гамбургцами..

А ось витяг з листа, написаного в 1811 році Олександром Наполеонові.

« … Перемога не доставить імператорові Н миру. Маючи позаду себе достатньо вільного простору, ми не ризикнемо армією і збережемо її. Імператорові Н необхідні результати такі ж швидкі як його думка. Він не досягне їх проти нас. Я скористаюся його уроками. Наш клімат, наша зима – будуть нашими союзниками. Французи хоробрі, але менш витривалі, ніж ми, вони швидше падають духом. Чудеса здійснюються тільки там, де імператор, а він не може бути скрізь і при тому вимушений буде повернутися до Франції. Першим я не оголю меча, але в піхви вкладу його останнім. Я вважатиму за краще віддалитися на Камчатку, ніж зробити поступку областей або підписати в зайнятій столиці мир, який буде тільки перемир´ям..». Погодься, чи не тут закладена вся стратегія майбутньої кампанії? І Кутузов тут зовсім не до чого. У ваших підручниках затверджується, що армія Наполеона мала в своєму складі 600 тисяч солдатів. В результаті всі думають, що така армія прийшла під Москву. Проте історичні документи, все той же альманах або мемуари Барклая де Толлі вказують на інші цифри. Чисельність армій під час Бородінськоі битви складала – у французів 133819 чоловік і 587 гармат, у росіян 155200 чоловік і 636 гармат. Історично відомий факт – Наполеон в Бородінській битві не використав гвардію. А це мінус 25000 солдатів. Разом, отримуємо чисельний склад тих, що беруть участь в битві, у французів 108819 солдатів у росіян 155200. Отже, числом військ в півтора рази менше ніж у супротивника, до того ж значно поступаючись в артилерії, Наполеон бере перемогу. От як описані в альманаху результати битви «…В битві, російська армія фактично розсіяна, тому втрати підрахувати не представляється можливим…Французи зібрали трупи більше 60 російських генералів.». А ось, що говорить в своїх мемуарах Барклай де Толлі. «…після битви, більше місяця ми збирали розрізнені частини по лісах і ярах. Вдалося зібрати тільки 52000 чоловік.».

Це ж затверджує Ф. Енгельс (він за фахом історик) Повне зібрання творів К. Маркс і Ф. Енгельс, том 14, стор.260.

Після вступу французів до Москви, остання була підпалена (нібито за наказом генерал-губернатора, проте останній це заперечував). Прийнята версія, що акт підпалу відбувся стихійно і виконаний тисячами, випущеними з в´язниць, кримінальними елементами. Підпали робилися масово і в багатьох місцях одночасно. Французькі війська ловили і розстрілювали паліїв сотнями, але це не допомогло. Москва вигоріла дотла. При пожежі загинуло безліч людей – французьких солдатів і мирного населення. У вогні загинули майже всі коні, знищений провіант, зимове обмундирування, боєприпаси і фураж французької армії. Сам імператор Н, трохи загинув у вогні. Факт підпалу і знищення міста засудив сам Олександр 1, проте доля французької армії була вирішена. Вогонь і морози, що рано ударили, зробили свою справу…

Скоро повернувся Салах з Кузьмічом. Я подякував Ібрагиму за змістовну лекцію, попросив зробити копії документів, які привів вище, і ми пішли на судно. Через шість місяців мені довелося відвідати порт Самсун. Нічого особливо примітного. Увагу привернули тільки чотири корвети (схоже на наших сторожовиків). Вони стояли в окремій бухті, але з висоти нашого містка відмінно були видимими навіть без бінокля. Кораблі свіжепофарбовані і добре доглянуті. Високу дисципліну і виучку особового складу видно неозброєним оком. Один з корветів повертався з моря. Не дивлячись на те, що бухта невелика і тісна, швартувався на швидкості і дуже відважно. Видно по всьому, моряки вони непогані.

… Нарешті я в Стамбулі. Стояли 4 дні. У місто ходив щодня, за це довелося взяти на себе нічні вахти на тиждень вперед. Десятимільйонне місто вражає. На азіатському березі Босфору місто, яких багато в Європі – висотні будинки, широкі вулиці. Але старе місто, на європейському березі протоки, це суцільний музей. Здається, місто ввібрало в себе всю історію людської цивілізації. Музей Ай Софья є одним з восьми чудес світу. Цей храм впродовж 916 років служив як провідна християнська церква і 477 років служив мечеттю. Прикиньте вік! Тут збереглися мозаїчні панно із зображенням Ісуса і діви Марії, датовані 404 роком. Незрівнянно виглядає «Блакитна мечеть». Старий і новий палаци султанів теж перетворені на музеї і відкриті для відвідин. У археологічному музеї саркофаги Сатрапа і Олександра Македонського, єгипетські гробниці і мумії. Зберігся і знаходиться в непоганому стані акведук часів римської імперії.

Найстародавніший історичний пам´ятник в Стамбулі – обеліск, побудований фараоном Тутмосисом в 1490 році до наший ери. Як не дивно, виглядає він краще за обеліск Костянтина, хоч той побудований в 944 році. У історичному музеї стоїть навіть троянський кінь. Звичайно, справжнього коня ніхто не бачив, зроблений він по описах стародавніх авторів. Але кінь хороший! В усякому разі, видно, що це не слон і не корова..

У військовому музеї спостерігав капелюхи наших адміралів. У дворі старовинна гармата, московська цар-гармата відпочиває. Ствол завдовжки з торпедний апарат, в нього вільно влізе людина. І якщо цар-гармата ніколи не стріляла, то ця працювала за фахом.

У музеї Топкапи окремий зал займає скарбниця, де зібрані ювелірні артефакти всіх часів і народів. Тут знаходиться один із знаменитих алмазів миру вагою в 86 карат. Золотий трон персидського шаха Надіра. Смарагд в декілька кілограм вагою. Свічник – 49 кілограм чистого золота. Меч пророка Мухаммеда в піхвах усипаних, діамантами і іншими каменями. І багато ще чого..

Критий ринок Стамбулу найбільший в світі. Тут сотні вулиць і цілком можна заблукати. Правда, скрізь висять схеми, вказуючі, де вихід.

Основний вид транспорту в старому місті – таксі і трамваї. Останні складаються з двох великих вагонів, ходять вони, на відміну від наших, швидко і безшумно. Автомат називає зупинки на турецькій і англійській мовах.

Дуже багато туристів. Окрім туристів, по музеях організовано водять групи школярів. Їх тисячі. Школярі в Туреччині всі одягнені в шкільну форму. Як правило, це бордова курточка і чорні брюки або спідниця.

Мабуть по всьому, турки великі патріоти, куди ні глянь – скрізь майорять національні прапори.

Всього не розповісти... Хтось із стародавніх сказав «Париж коштує меса». На мій розсуд - Стамбул теж.

Лівія

Йдемо до Лівії. Порт призначення – Тріполі. В гості до полковника Каддафі. До порту підішли надвечір. Зв´язалися на 16 каналі з диспетчером – велів чекати до ранку на зовнішньому рейді. Встали на якір. Капітан особисто обійшов каюти і обдер із стінок всі картинки з голими жінками. Пояснив, що за це тут штрафують. На юті повісили люстру і зайнялися рибалкою. Риба тут ловиться відмінно. Але якась незнайома. Деяку страшно навіть до рук брати. Велика, з колючками, ще й зубами ляскае…

Вранці на борт піднялися портові власті. Капітан видав кожному по блоку «Мальборо» і банці кави. Старший з прибулих дав зрозуміти, що подібна зрівнялівка не годитися. Довелося видати йому ще один блок. Потім комісія відправилася оглядати каюти, фактично це був найнатуральніший обшук. Зайшов якийсь араб і до мене в каюту. Жінок на стінках у мене зроду не було, і я спокійно спостерігав за його діями. У туалетній кімнаті, на полиці лежала стопка старих газет, мабуть, вони залишилися від попередника. Попорпавшись в стопці, на мій подив, араб все ж таки вивудив якийсь журнал з напівголими жінками. Зрадів і пред´явив його мені. Це мене дещо засмутило, справа пахла штрафом. Від безвихідності сказав:

- Take it as а keepsake. Present to you. (Візьми на пам´ять, це подарунок тобі.)

Араб посміхнувся, злодійкувато озирнувся на двері і сунув журнал під куртку. Пронесло. Потім кожен член екіпажа написав розписку про те, що його нога ніколи не ступала на землю Ізраїлю. Капітан підписав документ про те, що наше судно до Ізраїлю ніколи не заходило. Після цього нам дозволили увійти до порту.

Порт з голочки. Новий, великий, гарний. Побудований італійцями і мабуть недавно. Всі конструкції з бетону рожевого кольору. Незвично, але виглядає нарядно і святково. Весь порт обнесений бетонною стіною заввишки близько трьох метрів. У одному місці біля стіни навалена купа каменів. Видерся по ним і заглянув за стіну. За нею тягнулася Лівійська пустеля – пісок до самого горизонту. Пісок тут червоного кольору, вигляд цілком марсіанський, незвично і навіть моторошнувато. Відразу стало зрозуміле, чому бетон рожевий – із-за червоного піску.

У порту, окрім нас, цивільних судів немає. На причалах шість портальних кранів, чомусь не працюють. Вантаж доведеться вивантажувати своїми вантажними стрілами.

На дальньому причалі стоїть підводний човен і ракетний катер, обидві радянської споруди.

Увечері відправився в місто, віно починався відразу за прохідними порту. Місто невелике, в основному одноповерхове, і лише в центрі декілька три і чотириповерхових адміністративних будівель. Будівлі ці розташовані по периметру невеликої площі, яка пофарбована зеленою фарбою, під колір їх національного прапора.

Грошова одиниця Лівії – реал. Офіційний курс – три реали за один долар, але в будь-якому магазині і на ринку вам за долар дадуть десять реалів. Власті з цим борються вельми оригінально. Якщо хочете що-небудь купити, повинні обміняти долари в банку по офіційному курсу, там видадуть довідку. На прохідній порту ручну поклажу додивляються, якщо виявлять покупки, і немає довідки з банку, оштрафують або посадять.

Жителі живуть в одноповерхових однотипних будинках, огорожених глиняною стіною заввишки близько двох метрів. За стіною маленький дворик, застелений килимами. Зелені в місті немає, тільки в двориках невеликі кущі. Вулиці дуже вузькі, метра два, навряд чи можна розійтися двом товстунам.

На перетині вулиць невеликі майданчики, близько ста квадратних метрів, площею це не назвеш. На кожному такому майданчику сидять торговці – виключно чоловіки.

Торгують золотом, в основному жіночіми прикрасами. Прямо на піску розстелені килими, на них розкладений товар.

Жінки тут носять чорний одяг, плаття до п´ят, на голові чорна хустка, обличчя у них теж закрите чорною тканиною. Відкриті тільки очі. Одяг хоч і чорний, але видно, що тканина дорога. Щось типу шовку, крепдешину. На руках золоті браслети, персні.

Ходять вони групами по двоє троє, безперервно тараторять на своїй мові, багато сміються. Мабуть життя у них веселе.

Повертався на судно через адміністративну площу. Випадково зустрів агента, який приймає у нас вантаж. Він показав резиденцію Каддафі – гарна триповерхова будівля в мавританському стилі. Пояснив, що полковник там не живе, тільки приймає дипломатичних гостей. У дворику за резиденцією у нього шатер і, як справжній бедуїн, спить він в цьому шатрі на кошмі з верблюжої шерсті. По місту ходить без охорони, в простому одязі. Його можна запросто зустріти на вулиці.

У країні безкоштовне медичне обслуговування і освіта. Після школи, відмінників навчання посилають вчитися в європейські університети за державний рахунок. Комунальні платежі за світло, воду і інше не передбачені. Агент розповів, що Тріполі спеціально залишено маленьким містечком, що зберігає національний колорит. Інші міста, як Бенгазі, Місрата, Тобрук мають звичний для європейця вигляд, з багатоповерховими будинками, широкими вулицями, великими супермаркетами. Там же зосереджені промислові підприємства. У Тріполі теж планується будівництво нових, сучасних кварталів.

Після побаченого і почутого, мимоволі став поважати Каддафі. Як був полковником до революції, так ним і залишився. Не почав називати себе генералом або маршалом, хоча міг би це зробити. Живе просто, про свій народ піклується, не те, що наші – все гребуть під себе…

Наступного дня, у вільний від вахти час, пішов на дальній причал, де стоять два їх військових корабля. Зовнішній огляд показав, що обидва в досить запущеному стані. Біля підводного човна нікого, ні в рубці, ні у трапа. На ракетному катері троє матросів сидять дупою прямо на палубі, розбирають казенну частину зенітного автомата. Ззаду підійшов якийсь чоловік. Мабуть, якийсь місцевий военно-начальник, тому як при його появі, матросів з палуби як вітром здуло.

- Good afternoon. Comrade. (добридень, товариш) – почув я звернення на поганому англійському. Я відповів.

- Look hears. What are you doing? (послухайте, що Ви тут робите?)

- I see (дивлюся)

- What is your nationality? (хто Ви за національністю?)

- I am an Ukrainian. ( я українець)

- I do not understand you. ( не зрозумів)

- USSA, Russian. ( СРСР, Росія)

- О, чудово! – перейшов незнайомець на російську, на якій розмовляв цілком пристойно. Як з´ясувалося, навчався в СРСР, все в тому ж горезвісному центрі військово-морської підготовки для іноземців в Ризі. Чоловік запросив мене в каюту командира. Стіни і підлога каюти - все в килимах, для військового корабля виглядає дикувато. Звали офіцера Мушаллі, посада – щось подібне до нашого командира дивізіону. Пояснив, що їх військові кораблі базуються в Бізерті. Ті, що тут - просто для меблів. Дізнавшись, що я капітан 1 рангу і колишній підводник, Мушаллі пожвавішав, запропонував каву і сигару. Ми посиділи хвилин сорок, після чого я подякував господареві і повернувся до себе на борт.

Вранці, третього дня, до нашого трапа підійшов Мушаллі у супроводі чоловіка. Запитали мене. Я запросив їх в каюту, запропонував каву, сигарети. Добре, що вчасно пригадав і не запропонував випити…

Чоловіка звали Алі Бен.(там ще три слова, натщесерце не вимовиш) представився працівником військового відомства. Теж, свого часу, навчався в СРСР. Почав розпитувати мене, де служив, в яких посадах. Якийсь час я йому відповідав, потім набридло.

- Що за допит, люб´язний Алі?!

- Бачте, ми хочемо запропонувати Вам роботу. Скільки Ви тут отримуєте?

- Дві тисячі доларів, плюс іноді бонуси.

- Ми платитимемо Вам в два рази більше.

- І, що за робота?

- Військовим радником, точніше інструктором. Контракт на три роки. Раз на рік відпустка на сорок п´ять діб, як прийнято у Вас підводників. Харчі, мешкання безкоштовне…

Я вже шість місяців був в рейсі, втомився, та й вік вже не той. Знову ж таки жаркувато у них. Подякував за довіру і відмовився. Гості пішли.

Про розмову розповів капітанові.

- Ну, тут ти сплохував. З арабами потрібно торгуватися, вони б тобі і шість тисяч запропонували.

- Всіх грошей не заробиш. Хтось з мудрих сказав: « щасливий не той, у кого багато грошей, а той, кому вистачає того, що є».

Ввечері з міста не повернувся моторист. Нас повідомили, що його затримала поліція. Вранці капітан пішов розбиратися. З´ясувалося, що моторист, по халатності, не вніс до декларації золотий ланцюжок на шиї і наручний годинник. На прохідній запідозрили, що він ці речі купив. Капітан засвідчив, що ці речі старі і дійсно належать мотористові. Поліцейські викликали експерта, і коли той підтвердив, що годинник старий, а ланцюжок навіть не золотий, а підзолочений, моряка відпустили.

Моторист повернувся на борт з побитим обличчам, як з´ясувалося, в ділянці намагався «качати права» і отримав за це повною мірою.

Після обіду, увійшов до порту і пришвартувався недалеко від нас пасажирський пором. З нього зашли чоловік п´ятнадцять, після чого пором відразу пішов. Агент пояснив, що це їх єдине пасажирське спілкування із зовнішнім світом. Пором приходить з Італії кожні чотири дні. Правда є недалеко ще військовий аеродром, який приймає і цивільні літаки.

Вночі того ж дня ми покинули береги джамахерии.

 

Останній рейс «Джамбара».

 

Вже тиждень бовтаємося на якорі, на рейді італійського порту Анкона. Проблеми з вантажем – гірничодобувне устаткування і бурові установки, які ми повинні доставити до Ірану. Одна з бурових важить 85 тонн, а в порту немає стотонного крана. Ось і проблема. Італійці буксирують плавкран з Маргери, а ми чекаемо. Нудно. Пробували ловити рибу – ловиться погано…

Судно наше німецької споруди, водотоннажність 30000 тонн, йому 28 років. Але старичок ще міцний, дає 17 вузлів. Раніше, коли теплохід служив німцям, він називався «Бранденбург». Коли йому стукнуло 22 роки, продали грекам і тепер він «Джамбар». Прапор у нас кіпрський, екіпаж російськомовний, з Ростова, Маріуполя, Одеси і кок з Севастополя. Днями привезли трьох поляків електрозварювальників. Господарі практикують такий вид ремонту. Варять, що можливо, на ходу, це дешевше ніж замовляти ці роботи в заводі. Вранці при зустрічі з поляками обмінюємося репліками.

Я – «Еще Польська не згинела?»

Вони – «Ще не вмерла Україна?»

Один з поляків за національністю циган. І ті двоє з ним, практично не спілкуються. Така дискримінація мені не подобалася і я, при нагоді, прагнув спілкуватися саме з ним. Оригінально він відповідав на моє вітання.

Я – «Еще Польська нэ згинела?»

Він – «Але згинуть мусить».

.У вільний час в кают-компанії граємо в дурня, по 6 чоловік на висадку. Хто програв, вилітає, замість нього сідае іншій. Краще за всіх грає кок, він жодного разу не програв. Але у нього інший недолік. Кожного разу, коли вкидає карту, він співає одну строфу «легендарний Севастополь – неприступний для врагов!». І так постійно під час гри, дістав вже всіх. В черговий раз, коли він виконав свою «арію», я йому заперечив.

- Не такий він вже неприступний – твій Севастополь. Цією «неприступною фортецею» оволодівали всі, хто тільки намагався це робити. У жовтні 1855 року він був узятий штурмом англо-французским експедиційним корпусом під командуванням генерала Пелісье і адмірала Сімпсона. У квітні 1918 року до міста увійшли німецькі частини, причому він був зданий без бою. У червні 1942 року узятий штурмом німецько-фашистськими військами під командуванням фельдмаршала Манштейна…

Всі засміялися. Кок кинув карти і вибіг з кают-компанії. Капітан відмітив, звертаючись до мене.

- Ну, все! Тепер бережися, він тобі точно в суп касторки наллє.

..Нарешті притягнули кран, і ми почали завантаження. Окрім гірських машин, в перший і шостий трюм вантажили селітру і якусь хімію в пакетах, ймовірно іранці робитимуть вибухівку. Наприкінці кинули нам на палубу з півсотні контейнерів для Кувейту. Завантажили усе дуже швидко – уміють італійці працювати. З судна зійшли поляки: вони зробили свою роботу і їх перевели на інше судно. Ввечері вийшли в море. Через три доби, подолавши 1400 миль, подійшли на рейд Порт-Саїда. Встали на якір, чекаємо дозволу на прохід Суецьким каналом. Тут вже стоять на якорях декілька суден. Річ у тому, що канал дуже вузький і передбачає тільки односторонній рух. Єгиптяни формують два каравани, як правило, з 15 суден. Один з них комплектують знизу у Суеца, другий зверху у Порт-Саїда. Коли каравани сформовані, вони починають рух назустріч один одному. Десь, майже посередині каналу знаходиться велике солоне озеро. Один караван заходить в нього і пропускає зустрічний…

До ранку, судна знялися з якорів і вишикувалися в кільватер. Наш номер сьомий. Почали рух по каналу. Справа зрідка зустрічаються якісь поселення, зліва суцільна пустеля. Візуально канал прозводить враження широкої канави виритою в піску. Через кожних метрів 200 – 300 забиті в берег палі, у разі форс-мажорних ситуацій до них належить швартуватися. Палі дерев´яні і дуже товсті. Цікаво, з якого дерева їх виготовили, не інакше як з баобаба.

Канал не освітлюється і проводка по ньому тільки в світлий час доби Хід тільки малий, не більше 9 вузлів. Коли пройшли миль тридцять, зліва стало видно меморіал, присвячений єгипетським солдатам, полеглим в ході арабо-ізраїльської війни. У центрі, замість обеліска, макет автомата Калашникова заввишки метрів двадцять.

Увійшли до солоного озера, застопорили хід, пропускаємо караван знизу. Довжина каналу – 85 миль, пройшли його за 11 годин. Вишли в Суецьку затоку. Ого! І так було жарко, а тут немов увійшли до розжареної парилки. Старенький кондиціонер не справляється, в каютах всього на 3 градуси менше ніж зовнішня температура повітря в тіні. Вологість максимальна, дихати нічим. Відчуття, що замість повітря вдихаєш воду. Моментально всі стали мокрі і злі.

Суецьку затоку пройшли за 6 годин. Вишли в Червоне море, тут ще жаркіше. Якась проблема в машині, зменшили хід до 9 вузлів. Через три години машину налагодили, дали повний хід. Найдивовижніше те, що нічна температура майже не відрізняється від денної. Так само жарко. Хоч би якийсь вітерець, але і його немає. У 9 ранку з машинного відділення винесли моториста – тепловий удар. Поклали в лазарет, йому все гірше. Весь посинілий, почалися судороги. Повідомили в компанію, що у нас важко хворий. Дозволили зайти в найближчий порт Джідду (Саудівська Аравія) для надання медичної допомоги. Дали найповніший хід. За дві години до підходу до порту, моторист помер. Шкода хлопця. Йому було 28 років, вчився заочно на 4 курсі Одеської мореходки. Удома – дружина, дочка. Згідно контракту, сім´ї повинні виплатити 40000 доларів. Добре хоч так, наші пароплавства взагалі не платили. В кращому разі – пенсію по втраті годувальника, якщо дружина не працює.

Повідомили до Джідди, що моторист помер. Портові власті заходити в порт для вивантаження трупа заборонили. Труп упакували і поклали до продуктового холодильника. Слідуємо далі.

Пройшло ще два дні. Коли відкривали кришку шостого трюму, вона зіскочила з направляючих. Кришка важить близько 10 тон, поставити її на місце проблема. Боцман завів на шпиль сталевий трос, пробуємо шпилем, зрушити її на місце. Кришка на місце встала, але при цьому порвався трос. Коротким кінцем троса вдарило боцмана і матроса. Обидва без свідомості. Всі перелякалися, думали ще два трупи. Їх перенесли в лазарет. Обійшлося. Трос ударився спочатку об надбудову і лише після цього зачепив їх. Обидва обійшлися синцями. Можливо, у матроса зламане ребро. Настрій у всіх препоганий...

Вишли в Аденську затоку, це вже Індійський океан. З´явився свіжий вітерець, дихати стало трохи легше. Судновласники повідомили, що труп моториста можна здати в Катарі. На четверту добу увійшли до Персидської затоки, знову жара, як в Червоному морі, але все таки трохи легше. Через добу швартуємося в порту Доха, столиці держави Катар. Нас вже зустрічають поліцейські. Труп відвезли на санітарній машині. Видхід судну не дають доки не зроблять розтин і експертизу. Говорять – «може, це ви його вбили». Ввечорі повідомили, що причина смерті – серцева недостатність. Дозволили вихід.

У Персидській затоці маса рибальських суден. У арабів вони вельми оригінальної конструкції – дуже висока корма. Зовні нагадують каравели Колумба, тільки що без вітрил. Приблизно за годину, як я заступив на вахту, підішли до чергового скупчення рибалок. Їх «шкарлупки» снують у всіх напрямках, пересікають курс буквально в декількох метрах перед носом. Я зменшив хід до малого. Капітан почув дзвякання машинного телеграфу, прибіг на місток.

- Навіщо хід зменшив?

- Так, попереду он яке месиво. Не можу ж я по головах йти!

- Це їх проблеми, вони не повинні знаходитися на фарватері. Давай повний хід!

- Ну, дудки. Повним ходом сам ставай і керуй, я не буду.

Капітан вилаявся, махнув рукою і пішов з містка. Через добу, швартуємося в порту Ель Кувейт – столиці Кувейту. Стоянка коротка, всього чотири години, поки вивантажимо контейнери. З містка місто добре видно, виглядає дуже пристойно і ошатно. Навіть не видно, що недавно піддавалося бомбардуванню Іраком. Чи то бомбили слабо, чи то відновили швидко.

У Кувейті на борт сів суперінтендант. Це такий представник судновласника з диктаторськими повноваженнями. Він має право звільнити будь-кого, навіть за дрібне порушення. Найнеприємніше те, що звільнені добираються додому за свій рахунок.

Грек виглядає достатньо суворо і постійно, щось вичитує капітанові. Той дуже переживає і ходить перед ним «на задніх лапках». Вигнати пару чоловік для компанії вигідно. Судно йде пару місяців без них, їх роботу виконують ті що залишились, а судновласник економить на зарплатні.

Виходимо з порту. Від Ель Кувейта до Ірану рукою подати. Через дві години прийняли на борт лоцмана. Вузький підхідний канал, зліва і справа болота. Скоро увійшли до гирла якоїсь річечки. Річечка не широка, але дуже глибока – до 40 метрів. За годину ошвартовались в порту. Раніше він називався Бендер-шахпур, зараз імені аятоли Хомейні.

Знову проблема. Крани в порту вантажопідйомністю до 40 тонн. Як вивантажувати бурову установку? На судні є одна могутня стріла, її вантажопідйомність – 90 тонн, але її вже «сто років» ніхто не використовував. Спробуємо ризикнути, інакше стояти нам тут до другого пришестя Христа. Вийшло, бурову вивантажили благополучно.

Наш суперінтендант завзятий курець, смолить постійно. Палити він виходить на палубу, в каюті жарко. Після вивантаження гірського устаткування, почали вивантажувати селітру. По судну розвісили таблички «No smoking!» (не палити). Я заступив на вахту, спостерігаю за розвантаженням. Виходить грек з цигаркою в зубах, зупинився прямо навпроти таблички «No smoking!» і палить. Я йому – No smoking, - і на табличку показую. Він мені – All right. That’s right, - (Правильно, мовляв. Добре), і продовжує палити. Викурив сигарету до кінця, кинув недопалок за борт і пішов. Через півгодини знову виходить на палубу і палить. Капітан все це бачить і мовчить. Я йому знову – No smoking! Він мені – Yes. Yes. Тут вже я не витримав, вирвав у нього з рота сигарету, згасив і викинув. Він подивився на мене довгим поглядом і пішов. Декілька чоловік спостерігали цю картину і роздзвонили по всьому пароплаву. Після вечері другий помічник «утішив» мене.

- Можеш йти збирати валізу, він тобі цього не подарує.

Тут приходить капітан і говорить, що грек мене хвалив і поставив іншим в приклад. Всі здивовані.

Попереду нас пришвартувалося місцеве маленьке суденце. Щось типу нашого сейнера. Вантажили його вручну, тягали в трюм якісь мішки. Можливо з синтетикою тому, що легкі. Вони вже завантажили трюм і зібралися відходити, коли приїхали три великі вантажівки з якимись ящиками. Їх почали вантажити прямо на палубу. Ящики мабуть важкі, тому що кожен насилу тягнули чотири чоловики. Наставили цілий штабель, закріпили тросами, і судно почало відходити від причалу. Відійшло воно метрів на двадцять і почало кренитися на правий борт, поки зовсім не лягло на борт. Екіпаж пострибав у воду. Через декілька секунд судно перекинулося вгору кілем, і опісля декілька хвилин затонуло. На поверхні залишилися плавати якісь картонні коробки,

дошки, дрібне сміття. Загинув механік, він був в машинному відділенні і не встиг вибратися. Що надзвичайно здивувало, в порту ніякої реакції, неначе нічого і не відбулося.

Наступний порт заходу Абу-дабі – столиця Об´єднаних Арабських Еміратів. Тут повинні узяти вантаж для Тунісу і слідувати в порт Бізерта. Це цінно, можна буде оглянути розвалини Карфагена.

Жара! І як тільки тут люди живуть! Швартуємося до причалу, почали завантаження. Суперінтендант зійшов на берег і відправився в аеропорт, його відрядження закінчилося. «Баба з возу». О 16 годині вирішив сходити в місто. Сонце ще високо, але сподіваюся витримати. Від причалу до пропускного пункту і виходу в місто метрів 200. Вирішив цю відстань просто неба подолати бігом. Пробіг метрів 100, відчуваю, буквально, плавлюся. Добіг, увійшов до коридору. Тут працює кондиціонер, вже легше. У коридорі висить велике дзеркало, подивився на себе і обімлів. Відок, ніби упірнув з пірсу і лише виліз з води. Ну, як у такому вигляді кудись йти! Зовні входить місцевий араб, дивлюся – такий же мокрий. Раз місцевий, як мокра курка, мені сам Бог велів. Узяв пропуск, вийшов за прохідну і вже в місті. Місто – казка! Виглядає нереально, жодної старої будівлі, не будинки, а палаци. На перших поверхах суцільні магазини і офіси. Скрізь двері розхристані могутні кондиціонери гонять холодне повітря прямо на вулицю. Так перебіганнями можна пересуватися. Таке враження, що комунізм у них вже побудований. Кожному новонародженому відкривається рахунок в банку на 50000 доларів. До моменту повноліття ця сума набагато збільшується . Потім він їде здобувати освіту в престижному вузі Європи або Америки..

У магазинах все набагато дешевше, ніж в інших країнах. Купив японську камеру «Шарп» всього за 1000 баксів. У Києві бачив таку саму, там вона коштувала 3000.

На четверту добу закінчили завантаження, пішли назад. Знову Червоне море, цього разу всі вижили. Пройшли Суецький канал, вийшли в Середземне море. Ось де благодать - райське місце. Доводилося тут бувати у всі часи року і завжди тут добре. Шторми рідко, взимку тепло, влітку прохолодно.

На траверзі Александрії в машинному відділенні виникла пожежа. Загорівся мазутний нагар, який накопичився в трубі за декілька років і перетворився на кокс. Пожежа вмить розповсюдилася на всі приміщення машинного відділення. Зіграли пожежну тривогу, розкотили рукави. Ніколи б не подумав, що пожежа може створювати такий шум. Розмовляти неможливо, доводиться кричати у вухо співбесідникові. Відкрили верхній кап машинного відділення, почали поливати з брандспойтів. При зіткненні води з розпеченим металом звучали вибухи подібні до артилерійських пострілів. Довелося воду відставити. Машинне відділення герметизували, як могли. Спробували включити систему об´ємного пожежегасіння. Автоматичний клапан не відкрився, видно систему давно не перевіряли. Спробували відкрити клапан вручну, але в машинне відділення не зайти, там йде дощ з розплавленого металу. Незабаром судно отримало крен на лівий борт, мабуть, розплавилася перегородка баластної цистерни..

Капітан дав команду покинути судно. Спустили шлюпки, завантажили особисті речі, документацію, відійшли метрів на сто. Над судном чорний дим шапкою. Все, прощай «Джамбар».

Погода відмінна. Слабкий вітерець, на морі штиль, на небі ні хмарки. До Александрії 60 миль, годин за десять дійдемо. Треба буде з´їздити подивитися єгипетські піраміди. Стоїмо, чекаємо, коли «пароплав» потоне або догорить. Але дим над судном почав зменшуватись і, за годину, взагалі зник. Мабуть клапан від температури все ж таки спрацював і фреон пожежу згасив. Піднялися на борт. Запустили резервний дизель-генератор, який знаходився в носовій надбудові. Вирівняли крен. Зв´язалися з судновласником – веліли чекати буксира.

Чомусь сильно дрейфує у бік берега, за добу змістилися майже на 30 миль. Спустили обидва якорі на всю довжину ланцюга. Дрейф помітно зменшився. На четвертий день прийшов буксир, він здався мені крихітним. Питаю капітана.

- Як така крихта потягне нашу махину?! Буде місяць тягнути?

- Якось потягне. Все ж таки 6000 коней у нього є.

Почали буксирування. Хід – 5 вузлів. За шість діб пришли в Пірей. Рейс цей тривав всього три місяці, але нам він здався роком.

Команду списали. Наприкінці вручив колегам віршований опис пережитого.

Возвращение из греков.

 

Ну, что ж, пора домой, мой друг,

Контракт приятным не бывает,

И наше судно как-то вдруг

Со страхом вспомнишь ты. Кто знает.

 

Тяжелый труд. Жара за пятьдесят,

От пота мы не просыхали,

Как на галерах тыщу лет назад,

Когда рабовладельцы заправляли.

 

Известно, греки любят старину

И смерть раба едва ли их смутила,

Напишут матери, оповестят жену,

Что просто умер – сердце слабым было.

 

Пожар, авария, но пройден поворот -

Один погиб и двое в лазарете.

Хозяевам плевать на наши кровь и пот,

Доходы их целы и никого в ответе.

 

Но время лечит. Это наш удел,

Мы вновь готовы в море под контракты,

Ведь ехать по домам никто не захотел,

Вперед в капитализм, совковые мутанты.

 

Наш греческий контракт – мелодия жалейки,

Но нечего пенять, не их тому вина,

Что дома наша жизнь не стоит и копейки,

А 40 тысяч здесь – приличная цена.

 

P.S. «Джамбар» відправили до ремонту, після чого, продали індусам.

Але там він отримав вже інше ім´я.

 

 

Словник термінів і абревіатур прийнятий у військовому флоті

ВМФ - військово-морський флот.

Гловком - головнокомандуючий ВМФ.

ЧВР - член військової ради, начальник політвідділу ВМФ.

Комфлота - командувач флотом.

Комдів - командувач дівізією.

Комбриг - командувач бригадою.

Нач. ПО - начальник політвідділу

НШ - начальник штабу

СКР - сторожовий корабель

ВПК - великий противочовновий корабель.

ПЧ - підводний човен.

КВП - контрольно-вимірювальний прилад.

Губа - гауптвахта.

ГКП - головний командний пункт.

БЧ-1 - штурманська бойова частина.

БЧ-2 - ракетно-артилерійська бойова частина.

БЧ-3 - мино-торпедна бойова частина.

БЧ-4 - бойова частина зв’язку.

БЧ-5 - електро-механічна бойова частина.

РЛС - радіолокаційна станція.

ГАС - гідроакустична станція.

БОФ - будинок офіцерів флота.

БОС - будинок офіцерського складу.

КЕЧ - квартирно-експлуатаційна частина.

ППО - протиповітряна оборона.

РБУ - реактивно-бомбова установка.

УТС -учбово-тренувальна станція.

ПЗК - підводно-звуковий канал.

ЗАВІСА - стрій підводних човнів для спільних дій.

Трап - сходи.

ГАЛЬЮН - нужник.

КНЕХТ = тумба для кріплення швартовів.

БРИГАДА ОВРА - бригада охорони водного району.

ШПИЛЬ - лебідка для підйому якоря.

БАНКА - відносно мілке місце у морі. ( у побуті – табуретка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Замість передмови ............................................................. 1

Меридіан перший. Тут починалися моря і океани.......... 2

Меридіан другий. . «Дика дивізія»............................. … 20

Меридіан третій. ..... Ракушка…...................................... 54

Меридіан четвертий. Автономка………………………… 115

Меридіан п´ятий. Вищі офіцерські класи ..................... ......152

Меридіан шостий. Бухта Улісс ............................................ ..157

Меридіан сьомий. Знову Ракушка ....................................... .164

Меридіан восьмий. Під чужим прапором (подорожні нотатки) ...........188

Перший рейс .............................................................................................. 188

Албанія ........................................................................................................195

Греція .................. ........................................................................................203

Італія ....................................... .....................................................................209

Туреччина .....................................................................................................211

Лівія .................. ............................................................................................215

Останній рейс «Джамбара» ........................ ................................................219

Словник термінів і абревіатур прийнятих у військовому флоті……… 225

 

 

читати