Завантажити

проедр Василь, що править Візантією від імені молодих імператорів Василя й Костянтина, - він оголошує саму справжню війну болгарам, посилає легіони проти Шишманів.
Що ж робить і що має робити Давид Шишман? Вся Східна Болгарія захоплена ромеями, руські вої пішли за Дунай, а їхній князь Святослав, кажуть, убитий на Хортиці, Західна Болгарія лишається віч-на-віч з своїм ворогом Візантією.
І, шукаючи собі помочі й спільників, Давид посилає послів у Кведлінбург до німецького імператора Оттона І, який обіцяє допомогти Давиду, але ніколи пальцем об палець не вдарить, щоб це зробити, - муж візантійської принцеси Феофано думає про інтереси не Болгарії, а Візантії.
У цей же час Давид приймає послів від папи римського Бенедикта, що, виявляється, багато чув і знає про кровопролитну війну в Болгарії, обіцяє допомогу в боротьбі з Візантією. Давид, звичайно, вірить у це, бо немає в світі ворогів лютіших, ніж ромейські імператори з патріархами й римський папа. Папа посилає Давиду на знак своєї прихильності корону з священного города Рима.
Проти римської корони пролунав один тільки голос - патріарха Даміана, який, проклятий константинопольським патріархом, після Доростольської битви тікає в Західну Болгарію до Шишманів і разом з ними переїжджає з столиці до столиці. Але це дуже несміливий голос - патріарх Даміан доживає вже останні дні на світі.
Втім, корона так і не знадобилась Давиду Шишману - якщо папа римський діє хрестом, то Візантія діє мечем: під городом Сера ромеї вбивають у бою Давида, Мойсей падає мертвий, вбитий ромеями з-за рогу, - у Західній Болгарії залишаються два сини старого Шишмана: Самуїл, що сидить у Водені, та ще Аарон, що править у Средці.
Кесаревича Романа привели до коміта Самуїла босого, бо він розбив свої черевики в далекій дорозі, з непокритою головою, у чорній від пороху сорочці й таких самих ногавицях.
- Що це? Кого ти привіз, воєводо Петре? - звернувся Самуїл до бородатого воїна, що супроводжував Романа.
- Вартуючи на схилах Родопів, ми побачили загін, що їхав від Аркадіополя в клісури, довго стежили за ним, оточили. На чолі цього загону, виявилось, їхав колишній кесар Болгарії Борис, він підняв проти нас меч, і ми його вбили.
- Ти зробив справедливо, воєводо Петре, - дружина моя й усі болгари давно вирішили вбити Бориса, тільки він посміє переступити межі Болгарії. Грецький кесар нам не потрібний. Годі! Але хто це?
- Брат Бориса - Роман, - відповів воєвода Петро. - Вони їхали разом.
- Ха-ха-ха! - засміявся Самуїл. - Отже, ромеї посилали сюди двох кесарів разом.
- Ні! - подав тоді голос Роман, що досі стояв мовчки. придивляючись до молодого Шишмана, про якого він чув колись ще тут, у Болгарії, а пізніше в Константинополі.
- Ні? - далі сміявся Самуїл. - Гаразд, ти зараз сам мені про все розкажеш. Іди, Петре, - звернувся він до воєводи, - ти, либонь, дуже стомився?
- Так, коміте, дорога була далека. Мої вої стоять під дверима.
- Добре!
І воєвода Петро вийшов. Самуїл встав з крісла, підійшов до вікна, звідки було видно гори, долини.
- Як же ти, кесаревичу Романе, опинився тут? - обернувся до нього й запитав Самуїл.
Роман вирішив говорити правду. Втім, з чим він міг критись?
- Недавно проедр Василь велів Борисові їхати в Болгарію й починати повстання проти тебе, а мені супроводжувати брата...
- Отже, Візантія послала Бориса в Болгарію як кесаря?
- Проедр Василь назвав його кесарем і обіцяв повернути корону, тільки він дійде до Преслави.
- Хитро діє Візантія, - засміявся Самуїл. - Як і завжди, загрібає жар чужими руками. А ти? Чого ти їхав з Борисом? Ти що ж, також хотів стати кесарем?
Роман заплющив очі, стиснув уста, на обличчі його відбився неймовірний біль.
- Я - кесар?! - пролунало в палаті. - Слухай, коміте Самуїле, ти жартуєш, бо знаєш - я ніколи в житті не зможу і не хочу бути кесарем Болгарії...
- Ні, я не жартую і не знаю, чому ти їхав з братом Мені здавалось, що коли загибає один кесар, корону одягає його брат.
Роман крикнув:
- Я говорю правду, як перед богом! Я не хотів і не хочу бути кесарем Болгарії, бо я не людина, Іоанн Циміс хій забрав у мене все, все...
- Ти про що говориш?
Роман подивився на Самуїла очима, в яких була пустка, безнадійність.
- Він оскопив мене, - сказав Роман, обхопивши голову руками.
Коміт Самуїл стежив за Романом, що стояв перед ним розтрощений, знівечений, напівлюдина.
- Романе! - голосно покликав він його.
Той підняв голову, й Самуїл побачив на очах його сльози.
- Слухай, Романе! - звернувся він. - А ти служитимеш мені?
Роман здригнувся, підняв голову. Невже й оцей комітопул вважає, що він не людина, невже він хоче зробити його - сина кесаря - своїм рабом?
- Служити тобі? Не знаю, коміте Самуїле, як би я міг служити тобі.
- Ти мене, мабуть, не зрозумів, а може, і я не так висловився, Романе, - промовив Самуїл. - Чи хочеш ти разом зі мною служити болгарам?
- Болгарам? -

читати