Електронна бібліотека/Поезія
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Присвячується моєму новому другу Аліні Сваровскі
1.
Я занадто старий став, щоб шукати - кохати тебе, перлино гуляйпільського степу, -
Свої руки у шлюб, наче вірші в надію, простерла і груди свої оголила на мить,
Та занадто я юний - це бачити світло безсмертне й нестерпне -
Несподіваний шум аж на денці душі від якого - сараєм у ночі горить!
Наречену мою оточили: зелених акацій махновські камзоли,
Із очей її випило жагу злотих неозорих незораних погляду піль..
Й тільки світло над степом блакитним - не-небо - як очі Аліни мутне і водночас на диво прозоре -
Підвінечного плаття і тіла конечна - біліша від білого пурпурна хіть.
2.
Сіль землі, кров землі - по якій грали коні копитом.
Де не поні показував рік 19-й - смерті криваву росу.
Я ж крізь неї дивлюсь крізь сторіччя назад - і самісінька чаша кохання невбита, яка не допита,
Раптом в небі прокинеться зблиском - віщує сьогодні грозу.
Наречену - занадто старий я - ізнову побачу у білім.
Не свою - я-бо юний - а жовтого степу - футболку-чорняву жону -
Прапори не весільні - небіжчики наче на цих колісницях мов трунах,
Що за руку тримають - мистецтво, мов припйату в Припйаті білу козу.
3.
..І - на косах твоїх - залишається трохи від пороху міста.
В глибині цих бездонних єврейських зіниць - трутизна.
І хто зна, чи регочучи мчить пилюга - варйативна пуста реконквіста -
У руках - по знамену у кожного, і наче по шилу - у кождій піщинці, в рудому гузну...
18.08.09
4. Дежа вю
Я не знаю, яким вітром
Занесло мене сюди.
Із якого - скажіть - світу
Ці невпинні сліди?
Кожен день я ізнов прокидаюсь -
Мов в стару заходжу ріку.
Дежа вю із якого маю?
Мовби знову - на ту саму прю...
І коли проходжу, чи бачу,
Чи почую розмови, чи жест -
По три рази на місяць спогадом місця цього - плачу,
Мов з девйатого пекла вилазю на шостий у раю шест.
І усьоме, увосьме, вдевйате
Я - в усьому все, і все - відтепер у мені,
І зроста, Близнюками в Ню Йорку щоб впасте чуття пйате -
Що я бачив це все (і її) вві сні.
5.
..Не на сіні
З духмяним небом наодинці
В осінні дні
Памйатаю: мов на картинці -
Й слова, й ті самі пні,
Й ті самі люди й стегнові повйазки,
І ті самі бажання, й слиз,
Що, завмерши - замерзши, ставав каміння
Й наступаючим роком падав вниз.
І летів не у безвість - в памйать,
І незнамовідкикуди...
І ті самі дерева - ті самі!
Та і сам я - (той самий) себе сліди
Всюди. Відчай. Й зорі ті самі.
І світанки. І люба сіль сліз. І мости.
І - стражда що в порожнім вокзалі - Едіп:
З двадцять третьої - рівно до шести.
6.
Отакої! Я - роздерши сорочку на грудях -
Наче квочка - висиджую час.
Та яйце його - місяць - не стане більш чи збудженіш,
Те, що сталось - нас. І його вже нема серед нас.
І в останню із серед - любові товар злежалий! -
На полиці того, що завжди,
Я пригадую спалах, виймаю жало,
Однак губи шепочуть - віковічне -
Зажди!..
7.
Я - завжди із тобою. Не встигну
Стати іншим - ніж є я тепер!
І тоді - раз не так - не таке - не туди я поперся -
Однак затискаю я пальцями стигму
Всередині грудей. Я помер?
8.
Якось - нічого не відбувається.
Якось не буде нічого ніяк ніде.
Якось обличчя від щастя стискається
Й, несамовите, чомусь стає бліде.
І не бліде, а тихіше осені.
І невосени найдовше з розлук.
А у очах в глибіні - карий погляд яких без просині -
І це ще не значить, що без розпук!
І не означа, коли ти летиш тачанкою,
Що вечір швидше настане й найяснішою буде ніч.
Ах, ти в цій сукні білій - не сукою виглядаєш, смиренною прочанкою -
Полтавчанкою. Тільки не вистачає: ні слів, ні свіч, ні ніг.
Тільки на весіллі, немов на острові,
Суші - насправді доволі, а от океанських вод.
Ти, як і губи - розчинилась в сухому просторі
І мов метелик, вилізши з кокону одноденної суші
Повернулась на острів: угору, в мистецтво, сюди...В польот!
19.08.09
9. Учитель
Мов метелик на острові
Ніжними крильцями бйе в пломеніючі зорі,
Всі почуття - найповніші в тобі,
Попри вік - неозорі.
І крізь вуаль неіснуючу їх,
Крізь гадання по гущі піску - по моїх неіснуючих пальцях
Лине воно на твого метелика - сікх
У безупинному, наче козак, танці.
..І не долинуть уже...
Острів далеко і звуки мідних мелодій.
Тому в кургані похований він, той метелик, скіф степу,
Або: утоплений був - метелик жаги - не долетіли лелеки сьогодні! -
З чайки як злодій!
І, закінчивши життя, вирок собі підписавши і звіт,
І в неозорий коли глянеш ти двічі -
Унебесний звід,
Зробиш усе, о кохана, ти зробиш усе, щоб усі їх змінити...
..Там, у вірші, почуттів найповніший мій звід,
Ну а ліворуч - отут, під ребром, із ребра - ти, мій учителю!
19.08.09
10.
Я не про взаємність...
Про листування між нами - приємність.
Теж я одружений
Й не менше від вас про взаємність не мрію.
Я про поезію - дружбу шалену і щиру від неї,
Дружбу, яку не дає ні подруга, ні розпис, ні церква, ні муж,
Ні розірвана через самотність без неї від крику (за нею)
Трахея...
20.08.09
Останні події
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу