Електронна бібліотека/Поезія

Стрибок від осені до весни...Дмитро Лазуткін
Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
ВіршіСергій Таран
Ночей серпневих шоколад гарячий...Ігор Павлюк
На цвинтарі (з книги "Ніж"Тіль Ліндеманн
І не розповіли головного...Сергій Жадан
зафарбуємо годинник будем жити так як хочем...Тарас Федюк
Золотий саксофонВіктор Палинський
місяць зливає віск...Галина Крук
Шмарката баба (новела)Іван Андрусяк
Літо скрапує з ягід липня...Василь Кузан
Моцарт, господар, іншіБогдан Смоляк
Усміхнися – нас знимкує далека літня гроза...Галина Крук
Хочеш дочекаємося закінчення літа...Оксана Розумна
Радість — це те, що дається з боєм...Сергій Жадан
Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...Сергій Жадан
Це вона… (новела)Віктор Палинський
Перекажеш іншим своїми словами...Сергій Жадан
не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало...Богдана Матіяш
Візії та рефлексії (новелета)Віктор Палинський
БрехтСергій Жадан
Ефект колібрі (новела)Віктор Палинський
СакартвелоВіктор Вербич
Таємниці незрячих миттєвостейВіктор Палинський
Кримський цугцвангЄвген Баль
Завантажити

*

Міста містичні,

Врослі в гори села.

І поглядів жура,

Й пісень політ.

І дивовижна Сакартвело*,

Й Кавказ

У прихистку тисячоліть.

 

*самоназва Грузії

 

СТЕЖИНОЮ ДО ДАВИД- ГАРЕДЖІ*

Ідеш,

Не відаючи,

Що тебе жде.

Вбираєш в очі

Видиво краси.

І мертвих, і живих

Давид-Гареджі

В молитву кличе

Сонмом голосів.

Печери – келії ченців –

Руїни.

Піском щоднини

Пісковик стає.

Вдихаючи міраж

Облич і тіней,

Не сумніваєшся:

Хто був,

Той є.

*комплекс грузинських печерних монастирів VI ст. , що має статус лаври

 

*

«Звісно, кохання – покара.

Так, ви праві, велемудрі…

Дар мій цариці Тамарі –

«Витязь у тигровій шкурі».

Може поет Сакартвело

Світло незгасне забути?

Грішний Шота Руставелі* –

В Єрусалимі спокута**.

Тисячоліття – за іспит.

Вічне всесилля любові.

От і доводиться жити

В непроминальному слові.

*Шота Руставелі (1172 – 1216), грузинський державний діяч і поет, закохався у царицю Тамару Велику (1166 – 1213), яку канонізовано Церквою як святу і благовірну

**поет завершив свій земний шлях як чернець у Єрусалимі

 

*

Надивувавсь-надивився,

Та кам’янію, як бачу:

В нетрях Старого Тбілісі –

Вічні блукальці.

Привидопостаті в сутінь

Знову вертають,

Явивившись,

Так, як минуле –

В майбутнє,

Слово -

У тишу.

 

*

Над водоспадом –

Сосни парасоля.

Зелена скеля –

Від плюща.

Витає

У небесному роздоллі

У ролі горлиці

Душа.

У ботанічному саду

Тбілісі

Змагаються цикад хори.

І розцвітають зорі

В небовисі

Та кличуть

Догори.

 

МІСТИЧНА НІЧ

У пащі мосту Миру –

Плетиво доріг,

А він –

Китом живим

Між берегами.

В мінливому

Нічному дзеркалі

Кури* –

Підсвічені шоломи

Храмів.

А літо –

В леті літ,

У відсвітах зіниць.

Містична ніч

Зі свічами платанів.

Пшавела й Чіковані –

З блиском таїни

Та бронзовий

Крилатий Параджанов.

*назва річки (грузинською – Мткварі)

 

*

Звідси, з висоти,

Як на долоні,

Видно

Тепло оповите

В сиві сутінки

Тбілісі.

Нанизала телевежа

На Мтацмінді*,

Наче скибку кавуна

У Піросмані,

Місяць.

*гора з телевежею та оглядовим майданчиком біля Тбілісі; на схилі Мтацмінди – пантеон із похованням видатних грузинів

 

САКАРТВЕЛО

На хрестах закарбована пам´ять.

Забуття затирає учора.

Якщо гори нагадують храми,

То і храми нагадують гори.

Аби жити, зазвичай вмирають.

Звично крона нагадує корінь.

Якщо є на землі

Представництво від раю,

То воно – в Сакартвело, у горах.

 

МОНОЛОГ НІКО ПІРОСМАНІ

Маргарита де Севр із «Бель Вю»*

Чи Марго для Ніко з Алазані.**

Цілий світ промовляє: «Люблю»

У Сігнагі*** чи місті кохання.

Не акторство, а дар таїни,

А святий неминучості фатум.

Марго, серце своє відчини –

Кожна квіточка хоче співати.

 

Залишившись на самотині,

Не тамую жагу в Алазані. ****

Я пишу тебе на полотні

Як незгасне небесне чекання.

Ми, кохана, у різних світах.

Як дарунок прощально-останній –

На плечі твоїм янголоптах

Від Ніко Піросмані.

*Театр, у якому працювала актрисою Маргарита де Севр

**Село, де народився художник Ніко Піросманішвілі (Піросмані)

***Місто, де під час гастролей у Грузії проживала Маргарита де Севр; площу перед готелем Піросмані встелив квітами (начебто привіз кілька возів)

****Річка біля Сігнагі

 

 

В АНАНУРІ*

Для віри й любові

Нема проминання.

Життєві шляхи –

Без ніколи й давно.

Спрадавна

Убивчий рятунок

Кохання,

Подібного кольору

Кров і вино.

*фортеця та храмово-монастирський комплекс

 

*

І Кура, й Арагві –

В світлотіні Джварі*.

Неповторне

Зіткане з повторень.

День

А чи проекція

Зі слів і марень?

Неминуче

Й неможливе поряд.

*храм Хреста (ІІІ ст.)

 

*

Ще в масці християнства

Споконвічний ворог,

Криваво-лиховісний

«Русский мир».

Та «буде суд»* -

І сатану поглинуть гори,

І слід його

Господь зітре.

ПОВІР.

*за Тарасом Шевченком

 

*

Грон горельєфи

На стінах святинь.

Тож розумію,
Чому Він сказав

Світу страждань

І благальних молінь:

«Я – виноградна лоза».

 

ДИВЛЯЧИСЬ НА КАЗБЕГІ

Тут – літо,

А там, на вершині,-

Зима.

Гергетська обитель

І янголоптахи.

Красуня Казбегі

У вельоні хмар

Й закохані в неї

Монахи.

 

*

Серпневого дощику пісня

Чи шепіт кавказьких небес…

Читаю поему Тбілісі,

Написану в камені й без.

 

Співає немовлене в тиші,

Тремтливо пливуть голоси…

«Тбілісі», -

Шепоче Всевишній

Й освітлює душі усі.

 

А пам’ять - як спільне обійстя,

Йдемо по незгасних слідах…

Тбілісі,

Тбілісі,

Тбілісі –

Тбілісі* -

Тепла вода.

*Первісно назва «Тбілісі» грузинською мовою інтерпретувалася як «тепла вода»

 

*

Їх вірші єднають

Учора й майбутнє.

Поети у слові живуть.

Камарджоба!*

Відчуваючи

Їхню всякчасну присутність,
Не йду до могил

На Мтацмінду* сьогодні.

*Добрий день.

*Гора, на якій поховані видатні грузини (у тому числі – й поети)

 

«ОТ-ТАК», - З РОЗПОВІДІ ГІДА КОБИ

Здавалося:

Якщо іще не вмер,

То мить завершення

Вже скоро.

Але забув

Про це тепер,

Перебуваючи

У горах.

Хоч мрії всі

Провів у вирій,

Надіями збомжів.

Так-от проснувсь -

І не повірив:

Укотре

Знов

Ожив.

 

*

Погляди –

Ранньої осені соло.

Жар ліхтарів –

У фужерах порожніх.

Може, послухаєш

Серця голос?

«Надто вже пізно.

Не варто.

Не можна».

Містика ночі

Старого Тбілісі.

Перші опалі

Послання платанів.

Холоду подих.

Отож пригорнися:

Чи лиш Сіґнаґі –

Місто кохання?

Бродить печаль

У столичному місті,

Де промовляє

І тиша,

І камінь.

Чи то

Сумуємо ми

За Тбілісі,

Чи то

Тбілісі

Сумує за нами…

 

*

Наслухалися – надивились.

У гості завітала втома.

Тінь далини –

Небеснокрила:

Пора вертатися

Додому.

 

 



Партнери