Завантажити

Так…

не помітно

рік за роком

спливає десь-кудись

моя подоба…

Зникає…

Я не бачу тіні…

хоч тінь – моя…

(так я ж не тінь).

Р-р-ричить

і з кр-р-риком покидає

свою, замелену кусками,

тр-р-ривожних слів…

холодну плоть

В руїні

пам’ять залишилась...

у мурах,

в камінцях,

у глині….

Лиш там…

 де слід

розбитих грат…

… і сотні рук…

ТАМ ХОДИТЬ КРУК.

Я  - крук.

Я крок

за кроком

іду…

ступаю не нароком

на прохолодну

вимиту пісками

зимову ртуть…

Вони ідуть…

вже тут…

несуть

в своїх руках

кусок правління…

в моїй рутині…

мов дитина

стоїш

(і тішишся)

мовчиш…

сказати хочеш,

а мовчиш…

ще мить

одна

і закричиш…

до них…

Тривожно поглядом проводиш…

їх до зірок.

ще крок…

(один)

(єдиний)

і будеш ти

до рук…

мов крук…

іти…

Лиш звук:

ТУК,

ТУК,

ТУК.

читати