Завантажити

Відлітаючий Спас, а на крилах – прощання лелек,

Що у самість летять, ніби в душу чужу, заржавілу.

Ненаповнений хліб і дощами наповнений глек,

Посерпило нічним, а при березі вітер вітрила

Рве на клапті дрібні… В лабірнті життя лаборантом

Влаштувало сестру чи то посестру вічної зміни.

А на полі сармати мечами вищербують канти,

Де язичний Перун перед челяддю впав на коліна

Помолитись за біль, і згасають свічки від поливу

На небесні стежки. Ще замшілі горітимуть барви.

Все, що з нами було, позбувається нас – це властиво:

Далечінь, вир пустельний, полководців прикрашена слава

І літописів кров – або дух самогубця-писаки,

Те, що князь заповів для заплутаних вічністю таїн…

Грім шматує степи, і згорають по-иншому маки.

Ми молились, Вкраїно, та чи знали, що буде нам Каїн?

18.о8.2оо7

читати