Електронна бібліотека/Поезія
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
достиглі плоди. Без браку
цього літа тих боровиць,
переможців слави.
Геть устелений мій садок
їх тілами.
Був би ти, мо’ варення того,
що варила мати –
наварили удвох, а так –
для кого ж старати?...
Я блукаю, блукаю,
а яблука ті на землі,
все нагадують – скоро
мій жовтень ухопить за дишло,
слухай, брате, земля най стоїть,
чо штовхати її?
Все ж на краще не вийшло…
Не вийшло…
Яблук асоціації. Душа.
І.
Злетіти б їм,
та яблука, мов пальці
тримають зшаленілу кулю дивну,
і яблуня так схожа на царівну,
так схожа на
достиглу матір повну,
рум’яну і невиспану водночас –
із легким пасмом жовтого
у кроні,
на скронях…
ІІ.
Одне лиш фото! Мить! – І я навіки
залишу поряд з нею душу власну.
Скажи, смачніше що,
ніж ці плоди?
Скажи, навіщо я
не яблунею уродилась в світі?
ІІІ.
Ці віти переплетених шаленств –
згадать весни одної лиш
безумства.
Я йду на зустріч…
Яблуневий щем –
я йду під нашу яблуню…
назустріч
мені крокують
осінь із дощем…
Інтимні нелірики.
Я жінка з луни лункої
Я жінка з луни лункої,
я жінка з пресиньої сині,
я жінка, яка далеко
віднині.
Я жінка, яку відчути
не можеш на дотик.
Істота,
якої тобі замало,
а іноді забагато,
я жінка, що вимагає
від тебе плати -
розбитися в піднебессі,
роздертися в стоголоссі,
втопитися, захлинувшись
в моїм волоссі.
Плати! - і візьмеш останнє -
своє найкраще.
Плати! - і пізнаєш душу
мою пропащу,
задушену, душну,
п'янку і пінку,
і плинну.
Не смій цілувати,
бо пити отруйну слину -
тобі не варто
сьогодні.
У липні бджоли
наносять меду -
його і вип'єш.
Сьогодні
тобі не варто
мою планету перетинати. -
торкнися тільки,
злови пів оком,
зумій відчути як я високо -
у синій сині, у вишній висі.
шукати будеш - не оступися.
Я жінка з луни лункої,
гірка горівна,
загублена божевільним князем
царівна…
Я жінка, яку відчути
не можеш на дотик. -
Істота…
Така собі любов
Наслухавшись різного, напившись солодкого,
Надихавшись димом і печеними мріями,
Я тебе заспокою, обітру тебе оцтом,
Заварю тобі трав з лісової галявини, -
Будеш хворим моїм, умираючим вереском,
Будеш зойком моїм, будеш тишею плинною,
Будеш жалем гірким, будеш жалом тонким,
А я буду сидіти над тобою годинами.
Все, що є – то життя, то сатира сатирів,
То мій сад, повний мальв і бузкового цвіту,
За вікном – де сум’яття з’їдає печінку –
Сумно-сумно, а в ліжечку м’яко і мило.
Я фіранки білесенькі щільно закрию,
Я напхаю у вуха твої поролону,
І загрію нам чаю, розколочу нам меду –
Ніжне, миле кохання розгойдаю до ранку.
Прийде травень і прийдуть дощі волошкові,
Запах свіжого сіна і квіткового лона. –
Я обіб’ю всі двері надміцним дерматином,
І у носа тобі теж наб’ю поролону.
Не вставай, не ходи, не дивися й не дихай –
Не питай, не читай свіжу пресу й книжки. –
я тобі намалюю все, що діється в світі,
чим планета земля животіє сьогодні.
Я зустріла тебе, коли серце туманило,
Коли стежки у парку були слизькими й вогкими –
І наслухавшись різного, і напившись солодкого –
Я наївною стала твоєю царівною.
Я тебе заспокою, обітру тебе оцтом,
Заварю тобі трав з лісової галявини, -
Не лякайся, мій милий, сон знімає напруження –
Вір в любов і в її особливі обставини….
***
Чи й справді істинна в вині?.
Чи у вині вини заллято?
А винні очі не мені...шу-
кають очі не в мені…це не-
росплата..
просто втрата..
яких життя несе-до сліз,
до рос, краплинно невагомі
мої утрати неземні, мої
земні крапки і коми..і три-
крапки…він був не той..
він був не там…ми розі-
йшлися.. і сльози бігли по
щоках.. і по щоках вони
лилися…
котилось щастя ніби м'яч!
Куди котилося? –хто знає
Ти був самотній, мов цир-
кач.. а я граційна, як Аглая..
і що?
комусь дали вина..
а нам налито відьмин тру-
нок… і чаша випита до дна,
і спитий труйний поці-
лунок…
був хміль, був Вакх чи мо
Лібер, були Харити і
Хариті..
А ти, як завше, не допер, що
доля в розписнім кориті
транзитом бігме на Париж..
А ми лишилися у Трої…
І ми лишилися колиш-
нім знаменням, що бува по двоє
життя..бува не сам-на сам
не як самса у тихім парку,
коли в сусіда-ковбаса,
на двох-газета и цигарка..
коли на лавці до вина
дійдуть ще руки – не до
пляшки.. коли душа твоя
сумна тріпоче крильцями,
мов пташка…
А так… а зараз.. що тепер?
Твій Діоніс на Кіфероні
Згубив лозу, став Оместесом..
А я? Я кухля не несу…я не
Принцесса. – Поетеса..
Я у кориті. – Не на троні…
Чи й справді істина в вині,
Чи за вином вини провалля?
І винні очі не мені,
І не мені меди з Граалю..
Мені – сумнівний хіт-
парад дивацьких драм
із Болівуду
вина не буду! – Я сто грамм
своєї, з перцем певно
буду..
Персиковий
Сьогодні день спекотний – густне кров…
в турботах, у примарах
сьогодення
а в мене ще півночі на любов…
крутити в поті тіла
із натхненням
не перса – тільки персики… я так
люблю його –
із персиків варення
***
Вгризаюсь у тістечко..
Грамів…без ліку…
Та
Останні події
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова