Завантажити

коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач. Не муч мене: в мене від горя серце рветься! Нехай вже ті сміються, що живуть у пеклі: їм любо;
а ти ж таки чоловік.
(С участием смотрит на него.)
Гнат
Так, я чоловік; а ти й справді баба, ще раз тобі скажу: казна за чим вбиваєшся.
Назар
Нема у тебе серця, камінь ти!
Гнат
Як хочеш, так і думай, а я нещасніший од тебе, нещасніший од твоєї собаки: вона лащиться до тебе, а ти її кохаєш; а я?.. І я, дурний, колись любив і к гадинам жінкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був і жизнь оддать за них... І що із того? Чи хочеш знати?
Назар
Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серці.
Гнат
А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нікчемний пень дубовий. Прийде і твоя пора, все згадаєш. (Ласково.) Годі ж тобі, годі! Не дивись так хмарно: далебі не полегша. Дурниця все: і товариство, і любов,— цур їм! нема їх на світі! Одні дурні і діти вірять латинським віршам. А лучче поговорим о долі, а тимчасом налетять сороки чорноброві, вип'єм, пожартуєм, і вір мені — вся дур із голови вилетить. Я се знаю: мене лихо навчило.
Назар
(вставая из-за стола)
Та і я ізвідав горе, та нічому не навчився; тебе ж не хочу слухать: ти зліший диявола. (Хочет итти.)
Гнат
Куди ж ти?
Назар
З тобою холодно, піду у пекло погріться.
Гнат
Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобі покажу.
Назар
Найду й сам.
Гнат
(удерживает его)
Ти і справді хочеш іти? Скажений, ти з глузду з'їхав!
Назар
Я нікому не дам себе в обиду ї дурного совіту не послухаю. Пусти мене.
Гнат
Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навіжений?
Назар
(вспыльчиво)
Мовчи, а то тут тобі і амінь.
Гнат
(не вьіпуская руки Назара)
Так і я зумію, та що потім? З холодним мертвецем у домовину?
Назар
Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я піду у Чигирин до полковника.
Гнат
Чого?
Назар
Уб'ю його!
Гнат
А як не вб'єш, тоді що? Чи не мусиш ублагать його відкинуться від Галі? га?
Назар
Так чи не так, а я піду.
Гнат
До диявола в гості! Чи не лучче ж, замість пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галі? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобі скажу, бо ти сьогодні нічого путнього не видумаєш.
Назар
Що дальше?
Гнат
(осматриваясь)
Чи глухі тут стіни? (Вполголоса.) Украдьмо Галю, от і все. Чи добре?
Назар
(чемного помолчав, жмет руку Гната)
Прости мене...,
Гнат
Ну, що ще?
Назар
Ти певний друг!
Гнат
Ну, об сьому послі. Кажи, так чи не так?
Назар
Так! Я ввесь твій: говори, приказуй.
Гнат
Слухай же. Вона, звісно, виходила до тебе коли-небудь пізно вечором у садок, хоть, може, й не одна?
Назар
З ключницею.
Гнат
Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишені який червінець?
Назар
Два.
Гнат
Ще лучче. Се ж буде ключниці на сережки, а плахту на словах обіщай. Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жінки наголо всі цокотухи: не для їх вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче запросить.
Назар
Нічого не пожалую, усе віддам, що в мене е. Де тільки ключницю побачу?
Гнат
Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крій старої корчми. з тройкою добрих вороних. Знаєш, за садком, на старій дорозі?
Назар
Знаю.
Гнат
Сю корчму і днем люди, хрестячись, обходять, а вночі ніхто не посміє; так кращого місця нічого й шукати; тільки порайтесь моторніш.
Назар
А як вона не захоче,— що тоді?
Гнат
Хто? Ключниця чи...
Назар
Та й та, й друга.
Гнат
Захочуть обидві, тільки ти зумій согласити. Ключниця за червінця піде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в одній сорочці піде за тобою на край світу; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запорожжя, а там і сам гетьман не більший од чабана. Адже ти не виписувавсь із запорожців?
Назар
Ні.
Гнат
Так якого ж злидня ще хотіть? А хто пак у тебе курінним отаманом?
Назар
Сокорина.
Гнат
Знаю! О, голінний, завзятий чоловік! В кірці води диявола утопить, не то що в Дніпрі. А! здається, хтось іде.
Назар
О, якби твоє, брате, слово та богу в уха!
Гнат
Нема нічого на світі легше: тільки повеселій, будь козаком. Мовчи. (Громко.) Ну, вип'ємо ж чарочку за шинкарочку.
(Пьют.)
Хозяйка
Як же я утомилась! Насилу найшла її, прокляту Стеху!
Гнат
А що, змахнула пил з місяця?
Хозяйка
Смійтесь, а воно і справді погода утихомирилась.
Гнат
Оце ж тобі за труди.
(Подает чарку.)
Хозяйка
Цур йому, як я втомилась!.. Ні, спасибі, не під силу... Хіба вже для вас. (Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилий й кривлячий, вьіпивает, а остальньїе капли хлещет в потолок.) Щоб вороги мовчали й сусіди не знали!
(Отдает чарку.)
Гнат
(подносит Назару; тот отказьівается знаком)
Не хочеш — як хочеш. А мені здається, що і на світі нема такого горя, якого б не можна було утопити в чарці горілки. Чарка, друга — і чорта у воду. Так, Катерино?
Хозяйка
Як кому іншому, то й кварта не поможе.
Гнат
(Назару)
А ти справді не будеш пить?
Назар
Не буду.
Гнат
Вольному воля, а спасеному рай. За

читати