Завантажити

Говори мені дуже-дуже тихо.

Тільки так я зможу тебе почути.

Присуди мені якнайвищий титул,

І тоді я зможу такою бути:

Мов принцеса в тролейбусі, що за нею

Через ціле місто – кортеж заторів.

І щомиті, пущені над землею,

Прошивають нас sms прозорі.

Ну а ти на асфальті такий маненький,

І кричать на тебе всі крики разом

Стомільярдних міст п’яти континентів.

Хто німує? О, це для них образа.

А ти бачиш: світ тобі перед очима

Прапорцями вимахує, б’є чечітку.

Тільки він, на щастя, проходить мимо,

І за ним інакше щось буде видко.

Як рвонеш кватирку, а там – не повітря,

Як за двері ступиш й напнешся висячи,

І ти сам – в ефірі наскрізне вістря,

На яке життів нанизали тисячу.

Але поки будинки стоять зухвало,

Поки товсті контролери пролазять будь-де,

Говори щонайтихше і дуже мало:

Тільки так мені тебе чутно буде.

читати