Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

А натовп ніс його і ніс, а гомін не вщухав, а ще дужче здіймався.
— До Піщаних воріт...
— Там уже й гак новий почеплено — для нього...
— Їй легше...
— Що — л-легше? — обернувся на останній голос Муса.
— Його за ребро на гак чіплятимуть... А її утоплять... Кат зв'яже її рушниками, покладе у човен, відпливе від берега на кілька сажнів...
Муса заплющив очі і зціпив зуби.
— ...а потім зачепить довгою палицею та й у воду... Потримає під водою...
— А вона — хоч би що... Сидить собі на мулові — й нічого...
— А що ж робити?
— Та хоч би плакала...
— ...Потримає під водою, — спокійно-весело вів той самий голос, поки дригатися перестане, та й витягне назад. Повезуть та й поховають... А оцей грек довго мучитиметься. Днів зо три висітиме живий на гаку. Хіба що хто пожаліє та пристрелить. Так варта не дозволить...
Натовп ніс і ніс Мусу вперед. Він відчув, що бреде по коліна в якомусь багні — це натовп переходив калюжу. Мула із Софією та Спиридона провели по камінчиках, а натовп пішов упрост по смердючій воді та баговинню.
— Надир-бею! Надир-бею! — почав хтось гукати попереду, і от уся юрба закричала хором: — Надир-бею! Надир-бею!
«О аллах! — жахнувся мімар Муса. — Навіщо це все? Невже Надир-бею буде цікаво дивитись, як його недавню дружину ведуть на страту? Невже в нього серця немає?.. А немає — віддав же Софію до суду...»
І от коли вже горлання юрби перейшло в рев, на балкон будинку вийшов сам Надир-бей. Усі враз замовкли. Надир-бей подивився вниз, пожував губами і не сказав нічого. Юрба мовчала. Вона чекала. А Надир-бей мовчав теж.
— Змилуйся, Надир-бею! Вони молоді! — вигукнув поряд з Мусою той, який щойно з таким смаком розповідав, як будуть карати Софію та Спиридона.
Юрба, наче лавина, загуркотіла:
— Змилуйся, Надир-бею!
І знову покотився багатотисячний гук, який, мабуть, долинав до самого неба:
— Змилуйся!
Надир-бей мовчав.
Юрба волала, тягнучи руки до неба, до балкона, а Надир-бей мовчав.
Зненацька попереду натовп перестав гукати про помилування.
— Що таке?
— Упала з мула Софія. Зомліла...
Натовп знов заворушився, люди стали лізти один на одного, аби зиркнути наперед. Муса вже задихався, але все ще намагався встояти.
— Дали водички... Ожила. Знову посадили!.. На якусь мить між головами побачив мімар Муса обличчя Софії. Тепер на ньому був жах і відчай.
— Ст-т-ань м-мусульманином, С-спиридоне! — немов підштовхнутий кимось, закричав Муса і здивувався, що він так уміє гучно кричати. — Тоді т-тебе п-помилують.
І натовп заходився скандувати, забувши про Надир-бея.
— Стань му-суль-ма-нином! Стань му-сульма-ни-ном! І тут Надир-бей підняв руку вгору. Натовп, що розкипів-ся, знову поволі вщух.
— Що він говорить?
— Цс-с! Нічого не говорить! Надир-бей нарешті сказав:
— Не я судив.
Було так тихо, що якби Надир-бей говорив пошепки, й тоді б уся величезна вулиця чула, що він каже.
— Не я її і його судив. Судив суд. Їх присуджено правдиво. Гяур не може кохати дружини мусульманина. За це — обом смерть.
— Він — не гяур! Він буде мусульманином! — гукнув попереду знайомий голос.
— Якщо він погодиться стати мусульманином, тоді я проситиму суд помилувати їх, — у моторошній, але враз потеплілій тиші залунали слова Надир-бея.
Тиша. Тиша. Тиша.
— Ну?! — мов вибухнув натовп.
І знов — тиша. І в тій тиші почулося крізь ридання:
— Ні! Ніколи!
І знов загуло, завирувало, зашуміло, заколобродило натовписько народу. Мімар Муса щосили відбивався від тіл, що валились на нього, вже давно тремтіли коліна й кололо в животі. Нарешті його притисли до стіни. Тепер було трохи легше стояти. Він трохи постояв біля стіни, а потім щось відірвало його — і він, уже нічого не бачачи й не чуючи, а тільки обливаючись потом, сунув разом з усіма.
Юрбу наче хтось перемішував величезними кулаками — вона шуміла, булькала, лилася, повзла, мчала... Муса відчув, що його ноги відірвалися від землі, що його несуть, самі того не помічаючи, люди ззаду й спереду, і він уже не міг розібрати, скільки часу перебуває в цьому ревищі, куди й навіщо несе його якась сила...
Він очутився аж біля Піщаних воріт, коли натовп його раптом викинув із себе біля підніжжя шибениці.
І знову натовп став кричати:
— Стань мусульманином! Стань мусульманином!
— І — тиша. Ну? Ну? Говори ж!
— Ні! — закрутив Спиридон головою.
І юрба знову почала кричати-благати:
— Стань мусульманином! Живи! Стань мусульманином! Живи!
Повернули мула мордою до Спиридона. І знов замовкла юрба. І почув Муса, як Софія сказала тихо, по-грецькому:
— Заради мене. Я хочу жити.
Та Спиридон страшно закричав, мовби вже почалася страта:
— Ні! Ні! Ні!!!
Тоді кат підійшов до нього, став

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери