Електронна бібліотека/Поезія

я очі розплющив у тихій темряві...Анатолій Дністровий
після того як стихла канонада...Анатолій Дністровий
Галява (новела)Віктор Палинський
Вілла під крокодиломВіктор Палинський
Перезавантаження життяМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
Вулиці тонуть у сонячній млості...Сергій Жадан
Прошиті жилами дротів...Василь Кузан
Протяги - ніби душі - носяться по кімнаті...Дмитро Лазуткін
під час повітряної тривоги...Анатолій Дністровий
ранковий трамвай у мене спитав...Анатолій Дністровий
ІлляВіктор Палинський
чи виберуся з цієї журби...Анатолій Дністровий
Осінь стану воєнногоМикола Істин
Тиха пора із домішком срібла...Сергій Жадан
Зала очікуванняГалина Крук
Якщо зможеш – поплач...Катерина Калитко
За вечерею з європейськими інтелектуалами...Катерина Калитко
Тук (новела)Віктор Палинський
Мисливці на снігуКостянтин Москалець
Остання осінь у житті...Віктор Дячок
де ти була мені сестра...Тарас Федюк
І ще таке, знаєш, пташине…Мар´яна Савка
Прийде пора золотаМикола Істин
Лик смерті (уривок із роману)Олександр Горбачевський
Німа (новела)Віктор Палинський
Повітряна тривога по всій країні...Вікторія Амеліна
У весняне синє поле...Вікторія Амеліна
жінка розгублена біля чужого моря...Вікторія Амеліна
Пам´ятаю, як я себе берегла малою...Вікторія Амеліна
зустрінемось в києві мила не дивлячись на...Тарас Федюк
Дитя нашого часуАнатолій Дністровий
Можна я ще скажу?..Сергій Жадан
Завантажити

+ + +

Все як було.

Точність як вдячність.

Товарних вагонів літня протяжність.

Рештки трудів і сліди оборон.

Я пам’ятаю це місто в червні,

я пам´ ятаю які невичерпні

п’ята колія, третій перон.

Осад минулого тисячоліття.

Місто, в якому сняться жахіття.

Час, що відлунює, ніби звук.

Пам’ять, прописана стисло, мов нарис.

Все наговорювалось і починалось

крізь залізничний нічний перестук.

Привиди бідності і свободи.

Вранішні ринки, порожні заводи.

Довгий, печальний, трамвайний маршрут.

Дивні слова на позначення злості.

Вісімдесяті і дев’яності.

Пам’ять, яка починалася тут.

Хроніка, значена криміналом.

Янголи харківських комуналок.

Мученики прохідних дворів.

Ніжні туберкульозні легені.

Надто освічені, надто смиренні.

Радість, якою перехворів.

Втрачене місто, кілька історій,

дух інститутських аудиторій,

небо з тривожним пташиним пером.

Слово вигнання – легке і нестерпне,

і все, що лишається після тебе –

п’ята колія, третій перон.

Лиця зі згубленого негативу.

Кілька будівель барачного типу.

Сонце над містом, початок часів.

Я пам’ятаю це дивне терпіння,

довге тривання, ранкове проміння,

кожен із обрисів і голосів.

Час говорити і час помирати.

Свідки, однолітки, емігранти,

демони споминів і сновидінь.

Хліб наш щоденний, освіта загальна,

стримана публіка привокзальна,

що переходить зі світла в тінь.

Постаті в темряві, ніби дерева.

Я пам’ятаю більше, ніж треба.

Твориться мовчазна множина.

Голос, наче остання почесть.

Нам залишаються вдячність і точність.

Вулиці, спалахи, імена.

 



Партнери