Електронна бібліотека/Поезія

Стрибок від осені до весни...Дмитро Лазуткін
Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
ВіршіСергій Таран
Ночей серпневих шоколад гарячий...Ігор Павлюк
На цвинтарі (з книги "Ніж"Тіль Ліндеманн
І не розповіли головного...Сергій Жадан
зафарбуємо годинник будем жити так як хочем...Тарас Федюк
Золотий саксофонВіктор Палинський
місяць зливає віск...Галина Крук
Шмарката баба (новела)Іван Андрусяк
Літо скрапує з ягід липня...Василь Кузан
Моцарт, господар, іншіБогдан Смоляк
Усміхнися – нас знимкує далека літня гроза...Галина Крук
Хочеш дочекаємося закінчення літа...Оксана Розумна
Радість — це те, що дається з боєм...Сергій Жадан
Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...Сергій Жадан
Це вона… (новела)Віктор Палинський
Перекажеш іншим своїми словами...Сергій Жадан
не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало...Богдана Матіяш
Візії та рефлексії (новелета)Віктор Палинський
БрехтСергій Жадан
Ефект колібрі (новела)Віктор Палинський
СакартвелоВіктор Вербич
Таємниці незрячих миттєвостейВіктор Палинський
Кримський цугцвангЄвген Баль
Завантажити

+ + +

Все як було.

Точність як вдячність.

Товарних вагонів літня протяжність.

Рештки трудів і сліди оборон.

Я пам’ятаю це місто в червні,

я пам´ ятаю які невичерпні

п’ята колія, третій перон.

Осад минулого тисячоліття.

Місто, в якому сняться жахіття.

Час, що відлунює, ніби звук.

Пам’ять, прописана стисло, мов нарис.

Все наговорювалось і починалось

крізь залізничний нічний перестук.

Привиди бідності і свободи.

Вранішні ринки, порожні заводи.

Довгий, печальний, трамвайний маршрут.

Дивні слова на позначення злості.

Вісімдесяті і дев’яності.

Пам’ять, яка починалася тут.

Хроніка, значена криміналом.

Янголи харківських комуналок.

Мученики прохідних дворів.

Ніжні туберкульозні легені.

Надто освічені, надто смиренні.

Радість, якою перехворів.

Втрачене місто, кілька історій,

дух інститутських аудиторій,

небо з тривожним пташиним пером.

Слово вигнання – легке і нестерпне,

і все, що лишається після тебе –

п’ята колія, третій перон.

Лиця зі згубленого негативу.

Кілька будівель барачного типу.

Сонце над містом, початок часів.

Я пам’ятаю це дивне терпіння,

довге тривання, ранкове проміння,

кожен із обрисів і голосів.

Час говорити і час помирати.

Свідки, однолітки, емігранти,

демони споминів і сновидінь.

Хліб наш щоденний, освіта загальна,

стримана публіка привокзальна,

що переходить зі світла в тінь.

Постаті в темряві, ніби дерева.

Я пам’ятаю більше, ніж треба.

Твориться мовчазна множина.

Голос, наче остання почесть.

Нам залишаються вдячність і точність.

Вулиці, спалахи, імена.

 

Партнери