Електронна бібліотека/Поезія

КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
Завантажити

Царство небесне, - говорять вони про життя.
Про хатній побут, про час,
який їм відпускається на кохання.
Царство небесне - вони називають
свій споконвічний світ, дитячу печаль,
що сковує мову відважних.
Царство небесне – це дишуть тварини в стайнях,
це надивляються за зорею мудрі птахи,
майже члени родини,
яких і заб’ють на родинні свята.
Головне у житті –
перемогти страх перед зимою, побачити
логіку в опаданні снігів, піймати ритм великої
темряви, яка неодмінно скінчиться відлигою.
Гін високого неба над низинами –
царство небесне, протоптане
жіночим взуттям у синіх заметах,
царство небесне в підручниках,
принесених колядниками зі школи,
мов хліб із пекарні.
Лише співає домашня птиця,
вітаючи власний відхід.
Співає птиця, холонучи серцем
посеред великого переходу зими.
Нам усім, ніби терновим винам, доходити любові
до цієї землі, до нашого царства,
над яким формується голосовий апарат
горизонту.
Велика віра порубіжних народів –
бажати царства небесного своїм померлим,
особливо тим із них, хто ні в що не вірив:
значити їхній відхід пташиним співом,
відпускати їх у глибокі сніги, ніби в море,
в човнах, вантажених
гірким слобожанським терном...
…Мій тато помер 4 січня.
Того дня ішов сильний густий сніг.
Якийсь час вони йшли
одне одному
назустріч.
2019



Партнери