Електронна бібліотека/Поезія

я очі розплющив у тихій темряві...Анатолій Дністровий
після того як стихла канонада...Анатолій Дністровий
Галява (новела)Віктор Палинський
Вілла під крокодиломВіктор Палинський
Перезавантаження життяМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
Вулиці тонуть у сонячній млості...Сергій Жадан
Прошиті жилами дротів...Василь Кузан
Протяги - ніби душі - носяться по кімнаті...Дмитро Лазуткін
під час повітряної тривоги...Анатолій Дністровий
ранковий трамвай у мене спитав...Анатолій Дністровий
ІлляВіктор Палинський
чи виберуся з цієї журби...Анатолій Дністровий
Осінь стану воєнногоМикола Істин
Тиха пора із домішком срібла...Сергій Жадан
Зала очікуванняГалина Крук
Якщо зможеш – поплач...Катерина Калитко
За вечерею з європейськими інтелектуалами...Катерина Калитко
Тук (новела)Віктор Палинський
Мисливці на снігуКостянтин Москалець
Остання осінь у житті...Віктор Дячок
де ти була мені сестра...Тарас Федюк
І ще таке, знаєш, пташине…Мар´яна Савка
Прийде пора золотаМикола Істин
Лик смерті (уривок із роману)Олександр Горбачевський
Німа (новела)Віктор Палинський
Повітряна тривога по всій країні...Вікторія Амеліна
У весняне синє поле...Вікторія Амеліна
жінка розгублена біля чужого моря...Вікторія Амеліна
Пам´ятаю, як я себе берегла малою...Вікторія Амеліна
зустрінемось в києві мила не дивлячись на...Тарас Федюк
Дитя нашого часуАнатолій Дністровий
Можна я ще скажу?..Сергій Жадан
Завантажити

Щось там було – в місці, якого немає, в тій пустоті,
у довгому, виговореному проти ночі житті,
на місці провалу, посеред пам’яті, до мовчань.
Щось було ще, крім докорів і повчань.
Десь там був початок. Початок слів. Початок рядка.
Коли прокидаєшся в тиші, і тиша така,
ніби співають ті, хто стоїть під водою, ніби це їхній спів,
коли розлогі дерева і холодні серця коропів.
Коли підіймається настояне тепло від ріки,
і вікна в тумані схожі на стільники,
і вітряні лисиці стигнуть у темряві, як вартові.
Коли добрий дух сутінків чекає на тебе в траві.
Саме там початок ранку, початок вірша.
Коли рухома озерна тиша, коли пташина душа,
коли мурашина країна, до якої приходять дощі,
коли все може вміститися в одній пташиній душі.
Щось там залишилось – невиписане, таке,
чого не можна назвати, надто грізне воно, надто тонке,
таке, з чого не пишуться вірші, не зостається слідів –
щось зникоме, подібне до весняних холодів.
І тепер щороку мусиш згадувати початки весни.
Коли сонце на схилах, коли дим із низини,
коли тиша стає чутливою, ніби ртуть,
коли люди одне від одного назавжди йдуть.
Надто глибоке це затемнення, надто тверде.
Коли вона прокидається першою й тихо іде,
і нічого не говорить йому перед тим, як піти,
оскільки не знає ще слів на означення одинокості, самоти.



Партнери