Електронна бібліотека/Поезія
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити
+ + +
Ось і добра нагода подякувати за можливість
народитися в двадцятому столітті.
За можливість побачити
берегову лінію історії,
за можливість зійти на переповнені перони,
що повільно порожніють і затихають.
Як не подякувати за нагоду
писати листи від руки,
безнадійно залежати від непоквапливості листоноші,
відчувати сповільненість календаря,
його жіночу точність.
Як не подякувати за це особливе відчуття часу,
що вимірюється кількістю прочитаних за вечір
сторінок.
Як не подякувати за простір,
твердо окреслений олівцем, ніби дитячий кулак
із затисненим гудзиком.
Постаті тих, хто перейшов через великі війни та потрясіння,
стоять при вікнах, прощаються
з мороком, ніби з померлим сусідом.
Хто кого пережив, кому випала ця сумнівна
вдача – дивитися як споряджають на цвинтар
померлого ворога.
Світлі постаті дітей двадцятого століття,
розчиняються в мороці, ніби постаті колійників,
що проводжають ніч.
Потяг прибуває на ранкову платформу.
Ранок вітає всіх, хто зійшов дорогою,
спокусився ліхтарним сяйвом за великими деревами.
Ранок вітає тих, хто сходить на кінцевій.
І лише радість лишається.
І лише розпач.
І лише переплітається вогкий туман
із невагомим словом.
Будь зі мною, музико вулиці.
Будь зі мною, відчуття перемоги.
Відчуття справедливості.
Відчуття ритму.
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва