Електронна бібліотека/Поезія

так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Завантажити

Хто з поетів похований у цьому місті?
Хто з них лежить у міському ґрунті,
на рівні підземки,
на глибині водогону?
Поховані містом поети,
Схожі на посаджені кущі,
схожі на коріння невидимих дерев.
Що виростає з такого коріння?
Стовбури світла, стебла гомону,
невидима крона гніву,
нечутний шурхіт іронії.
Добра туристична розвага –
ховати поетів поруч із торгівельними центрами.
Поет має бути корисним навіть по смерті.
Не надто зручний за життя,
колючий у театральному залі,
ніби камінь у дитячій долоні,
скандальний, наче птах, що залетів
на кухню з літньої вулиці –
тепер він нарешті приносить користь місту,
приносить користь громаді,
лежить у землі,
озивається до перехожих:
підходьмо, підходьмо, поважна публіко,
ставаймо врочисто на цвинтарну землю,
згадуймо, відчайдушно згадуймо
бодай якісь вірші, почуті в дитинстві.
Що я говорив про вас за життя?
Що ви злодії та негідники.
Що я обіцяв вам по вашій смерті?
Тихий спокій, вічне спасіння.
Підходьмо, підходьмо в затінок дерев,
думаймо про царство боже,
вірмо в те, що поети говорили правду
і що смерть це лише протяг між поверхами,
промінь на хіднику.
І стоять люди на старих міських цвинтарях,
і тішаться нагоді прочитати на камені знайоме ім´я,
і міста ховають у собі поетів,
ніби прикраси під одягом,
ніби каліцтва.
І стоять люди під високим небом.
Таким високим, майже невидимим.
І гірко їм від того, що смерть так близько,
і легко від того, що смерті немає.



Партнери