У поторках хвиль, у цорканні круглої ріні вчувалась надмірна ласкавість творця. В легені вхлинало повітря вечірнє, щоб вибухнуть вигуком з горла співця: — Хвала за любов! За прихилля травневе! За зриму теперішність долі і море життя! — Яка несумірність прожитого — дневі: упала...

Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, — Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини — гострі і щасливі! Подумать...

Андрієві Заливчому I Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, — Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало — скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над...

І Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, — Кинуто революційним Комітетом Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало — скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над безлюдністю...

Як ти поглядом заговориш, в мені розбурхується море свіжих і забутих квітів - від емоцій і від флюїдів. Коли твої очі мовчать - кошенята на серці м´явчать. І як поглядом ніжно дозволиш – в мені квітне лавандове поле.  

Над болотами хмарно з проясненнями. Мурмотіння зловісне чується. Дискутують Собаки Баскервілів, Чом сер Генрі іще не лікується.   Відтоді днює і ночує він на дурці Коли дізнавсь що «Сапієнті сат!» Важкі слова, і що ще важчий шмат З крилатим словом...

Ми були романтиками в пору, У добу, коли лиш віртуальний секс Над навалою монголів взять міг гору. Ми ж були романтики. І все! Ми були романтики: настільки чисті, Лицарські настільки погляди ясні, Що наївно вірили - в коштовному намисті Досі снять, як тільки ляжеш спать, Граалю сни. Що у...

Подивилась ясно, — заспівали скрипки! - Обняла востаннє, — у моїй душі. — Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі! Знав я, знав: навіки, — промені як вії! — Більше не побачу, — сонячних очей. — Буду вічно сам я, в чорному...

Подивись: весна устала, Сипле пишними квітками: Подивись: веселим птаством Ожили степи з лісами; Подивись: в безкраїм небі Сонце-велетень палає; Подивись: земнії груди Хлібороб плугами крає; Подивись: життя устало, Дні лишають золотії; Подивись — і встань до праці Повний сили і надії!..