* * *

 

Думати про минуле

Те саме що снити

Про нездійсненне

 

Сон мережить мрії

Які ніколи не збудуться

 

Викурюю тебе

Зі своїх думок

Цигарку за цигаркою

 

Сиджу посеред ночі

Поглинений димом

Важко відкашлююсь.

 

2010

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *

 

Повертаючи у світ дитинства

Бачу себе що сидить

На березі

Із простягнутою вудкою

Ріка тоненька

Несе за собою

Тіла риб

Що раз-по-раз

Виплюскуючись

Заглядають одним

Оком в небо

 

Сиджу на березі

Давно вже зміліло

Русло

Риби з розпухлими

Пузами

Плавають на поверхні

 

Ні

Таки правду кажуть

Двічі не вступити

В одну і ту ж

Річку.

 

2010

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *

 

Трава висока

Простягає долонями

В небо

 

Добре отак

Загубитися

У траві

Посеред неба

 

Там дзвенять у стеблинах

Янголи

Із блискучими крилами

 

Можна спокійно

Спати книжки

Поклавши під голову

 

Засинаючи під

Мелодійний дзенькіт

Янгольських флейт

 

Добре коли

Є трава

І є небо

 

Задивлений можу

Спати отак

До кінця світу

Поки янгольська сурма

Ніби будильник

Не нагадає що

Вже пора.

 

2010

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* * *

 

Осінній день як вічність

Леститься листя золотаве

Чіпляються до лиць сріблясті

Павутини

Ногами наче веслами

Долаєш хвиль розлогі

Листопади

І все ж ця осінь натщесерце

Буває так

Прокинувсь і забув про себе

Упав в безпам’ятство

У безвість

Поринув мов у море

Ступив й

Не знаєш вигребеш

На той бік чи

Загинеш під ваготою

Хвиль із листя

 

2011

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наодинці

 

Самотня жінка ховається у простирадла мрій

З під котрих тільки очі безоднею світять у простір

Перебудемо вечір цей мила

Удвох загорнуті у білі простирадла

Дарма що про існування одне одного

Ми знаємо хіба що із власних мрій

Дарма

Цей світ існує не для нас

Він протікає наче вода із цівки

Заіржавілих кросен

Біжить собі стоками наших вен

Крапля за краплею пробурює свердловини

Залишаючи виглоджене мов око місяця

Скорчене болем серце

Під перші світляні посили ранку

Ми заховаємо нашу мрію наче недільне намисто

У глибокі сховки душ

Хай серед святочних убрань і непотребу

Звиє собі тепле кубельце

Можливо одного разу стане

Нам до нагоди

 

2012

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Несподіваний поцілунок

 

…і раптом на вустах, неначе звіреня, здригнувся поцілунок.

Артюр Рембо

 

…затони твої уст під хащами цілунків

Федеріко Гарсіа Лорка

 

І сніг між ліхтарями

Кружляв

І темінь парку манила

Таємничо

За руки йшли обоє

Взявшись

І враз один устав

Тут

По змовницьки промовив

Немовби запитати хтів

А знаєш що

Вона ледь встигла тільки

Уста напіввідкрити

Для відповіді очевидно

І той рукою вмить

Притяг до себе тіло

Її

Й устами вп’явсь

В напіввідкриті губи

І завертілось мов у вирі

Діло

І сніг між ліхтарями

Кружляв

І темінь ніби прихилившись

Манила дужче

Із парку йшли обоє

За руки взявшись

Один заледенілий з снігу

Вона почервоніла

З сорому

 

07.01.2015

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

***

 

Спраглий слова

Я в ліс ходив

По слова

Заблукав серед гілок і моху

Я шукав у лісі слова

Я від тебе втікав у слово

А ти не приручена така

Тінню поміж дерев

Думками шепочеш між слів

Ріжеш ніби ножем словами

Я упав межи слів глибоко

Завіявся наче лист

Закутаний словом в слово

Між твоїх звечорілих зіниць

Лежу собі горілиць

Покраяний на слова

І душа моя спрагла слова

Мовчить без слів

Неприкаяна і німа

 

27.01.2016

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мій дідо був колійовим…

 

Мій дідо був колійовим

Межи шпалами життя

Прошмигнуло як тінь

Десь там і досі мабуть

Блукає він тінню

Викрешує спогади

З нетлінних рейок

В галіфе

На високих обцасах чоботах

Він за звичаєм

Руку до кашкета кладе

Коли проходячий тягаровий

Вітаючись із ним гуде

Між мною і дідом

Тінню короткий спогад

Мов смерті перевесло

Від нього мабуть й у мене

До колії тяга і заліза

Хоча і не став я в житті

Колійовим як дід

 

30-31.01.2016

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ранковий туман над Полтвою

 

Ранковий туман і сморід

Виходять з Полтви

 

Що несе з агломерацій

Конденсат нечистот

 

Але тут за містом

У непрохідних зонах

Її береги й заплави

Набирають іншого значення

 

Ходив дивитись

 

Птахи і різна звірота

Лісова й болотна

Славлять звичайно

Життя

 

05-06.05.2017

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А все таки самотність – розкіш Божа,

Якщо вона перемагає біль

Марія Людкевич

 

 

Зело́ зелене зазеленіло

Зеленою зеленню зе́ло

Самотою розкішною зацвіло

Життя мого жало

 

Із яру ярого

Переходжу у брід межу

Заходжу в ліс наче

Мураха в густу траву

Розчахнувши руки

Поміж гілок пливу

У хащі пірнаю моху

Мов риба на дно

Із сонцем на захід лягаю

У тепле його кубло

Ранок туманом стигне

Кавою над рікою

 

Бути щасливим отак

Значить

Бути самим собою

 

03-09.05.2017

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

читати