Електронна бібліотека/Поезія

КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
Завантажити

усе насправді витікає мов вода

із незамулених кранів нашої свідомості

усе тече як тепла прозора річка

що немає початку і немає свого кінця

і ми ходимо берегами ніби колами круговерті

блукаєм по лісі серед таємних пагорбів

тягнемось наче сосни до високого неба

усе насправді тиха трава що пасеться

під нашими пальцями

ти також трава що виростає на курганах

і в’ється кучерявими пасмами до пісків сивого моря

я також пісок що сиплеться крізь твої маленькі долоні

я маленька крапелька що не робить шторму в морі

ми обоє насправді зовсім діти що заблукали

серед безкрайого степу

все тече й не підвладне часові

хоча він мов маленька тінь ще ховається

у підніжжях пірамід наче гір

ми пробуєм плисти у цій каламутній воді

удаємо із себе керманичів великих торгових суден

гордо здіймаючи свої прапори на високих щоглах

хоча насправді пливимо униз течією

що мов тріску несе наші тіла бурхливими гірськими потоками

ми насправді тонкі стебельця у країні незграбних велетнів

прозорі ламкі сніжинки ща падають на гаряче лоно пісків

ми двоє маленьких мушлів змитих у море з гливкого піщаного берега

Партнери