Завантажити

який бачив підступність і жорстокість пап Александра Борджіа і Юлія Другого, християнських володарів Карла П'ятого й Франціска Першого, султанів Селіма й Сулеймана, чув дим від вогнищ страшного Торквемади і сумне дзвеніння ланцюгів, в які заковувано рабів у тих землях, де розквітали мистецтва, споруджувалися розкішні будівлі, писалися великі закони.
Чотириста років згодом звинувачуватимуть Макіавеллі в цинізмі, забуваючи про те, що він був тільки спостережливим секретарем свого часу і чесно розповів про його цинізм нащадкам.
 
ВІЗИР
 
Роксолани. Слово, яке для Європи ще вчора нічого не значило. Якийсь народ, народець, плем'я? Десь на Сході? Загублені в безмежних степах. Колись там були скіфи, сармати, кіммерійці, алани.
Візантійці писали про тавроскіфів. Тоді прогриміли над світом слова “Київ” і “Русь”. Але роксолани, українці?
Кинуте знічев'я два роки тому на Бедестані Луїджі Гріті слово “Роксолана” майже забулося, зникло разом із маленькою золотокосою дівчинкою. Та ось вона явилася світові новою султаншею, явилася зненацька, у владі чи й чуваній будь-коли, і світ захотів знати, хто вола і звідки.
Венеціанський баїло в Стамбулі П'єтро Дзено належав до людей, яких важко будь-чим здивувати. Ще від свого батька начувся про чудеса Персії, сам багато років був провідуром Венеції то в Дамаску, то в Александрії, то в городах Пелопоннесу, то в Которі, цьому чуді Адріатики, яке своєю незвичайністю могло змагатися з самою Венецією. За довге епос життя П'єтро Дзено, здавалося, надивився уже всього, та навіть йому не доводилося бодай чути, щоб жона східного володаря стояла біля його трону в час урочистості або (що вже переходить усі межі ймовірного) бавилася цілу ніч на карнавалі серед “невірних”.
— Хто ця султанша? Звідки вона? Чому має таку владу над султаном? — засипав посол запитаннями Луїджі Гріті. Гріті вдоволено прискалив око.
— Можете доповісти Раді десятьох, дорогий Дзено, що це саме я купив ЇЇ для султана.
— Ви? Неймовірно! Як це могло бути?
— Точніше кажучи, я купував її не для Сулеймана. І не ЇЇ, не цю дівчину, а просто гарну роксолану. Тоді поступився дівчиськом своєму другові Ібрагіму. Після султана це другий чоловік в імперії.
— Коли не лічити султанші.
— Це ще побачимо. Я продав цю дівчину Ібрагімові, а він, не впоравшись з нею, не вигадав нічого ліпшого, як подарувати ЇЇ в гарем султанові.
— І той знає про це?
— Здається, ні.
— А коли довідається?
— Пізно! Окрім того: навіщо йому довідуватися?
— Ви розповідаєте про неймовірні речі.
— Хіба може бути щось неймовірне в цій неймовірній країні? Пишіть мерщій дожеві, що ви перший довідалися про походження загадкової султанші, яка може в майбутньому мати досить загадковий вплив па Сулеймана, і що її справжнє ім'я — Роксолана.
— Роксолана? Чому Роксолана? Вона ж Хасекі!
— В гаремі її що звуть Хуррем, тобто розвеселена. Іноді — Рушен, або сяйлива. А Хасекі — це титул. Навіть яничарським агам дають таке звання. Щоб показати, що чоловік стоїть найближче до султана, належить султанові, як його власна душа. Для Європи хай буде Роксолана. Одне ваше донесення у Венецію — і світ довідається ще про одну могутню жінку.
— А як же з вашим правом хрещеного батька?
— Поступаюся ним на користь Пресвітлої Республіки,— засміявся Гріті.— Я великодушний, як усі купці там, де не йдеться про зиск.
— Неможливо ще передбачити всі зиски, які можна отримати , завдяки цій жінці,— пробурмотів Дзено.
— Додайте: і всю ймовірну шкоду! — вигукнув Гріті.— Ми а вами присутні при народженні величі, запам'ятайте мої слова?
Візьміть навіть легенди — що вони вам дають? Жінка народжується з ребра чоловікового, одна богиня з голови Зевсової, друга — з піни морської. А яка народжувалася з рабства, долаючи рабство і досягаючи найвищих висот влади? Радив би вам подбати про увагу до цієї жінки. Щоправда, ще ніхто не знає, що вона любить, яким дарункам надає перевагу, окрім того, тяжко змагатися з щедрістю Сулеймана. Ви чули про плаття за сто тисяч дукатів?
— Не тільки чув, а навіть бачив це плаття під час урочистого прийому в Топкапи.
— Тоді мені вже нема що вам більше казати,
Не знати як, але чутки про незбагненний вплив Хасекі Хур-рем, або Роксолани, на султана майже вмить поширилися у столиці. Руський посол Іван Морозов, який привіз від великого московського князя слова про мир і дружбу, був прийнятий Пірі Мехмедом-пашою хоч і з належною урочистістю, але без обіцянок.
— Усе залежить від милості й волі його величності падишаха,— сказав великий візир.
Але хтось натякнув, що годилося б піднести дарунки не тільки султанові, а й султанші, і Морозов одібрав для Хасекі найкоштовніших червоно-чорних соболів.
Після Родосу погіршали взаємини між Портою і купецькою республікою Дубровником. Султан не міг простити дубровчанам, що БІЙСЬКОВІ кораблі не допомагали йому перевозити війська на острів. Окрім того, серед захоплених у полон оборонців твердині виявилося кілька людей, які

читати