Завантажити

Ми проїхали місто, повне подарункових вогнів.

І тепер, коли майже все світло позаду, я просто прошу тебе

Приручити мені якусь тварину і навчити мене гратися з нею.

Я волів би бути її швидкоплинним тілом.

Їхати, співаючи, наосліп, як п’яний велосипедист у зливу,

Коли він у незв’язній клятві б’є себе в серце і слухає, як воно гуде.

Волів би підніматися з нею на мокру палубу і шукати тебе очима,

Смішний, як іграшковий вулкан, що бризкає малиновим соком.

Волів би повернути все, трохи змінити нахил вітрил і мчати

Під старою примарною назвою, і викидати на берег радісні перли.

Проте вертаюся і засинаю, встромившись носом у купку теплих

Клітин: яке світло осідає на сонній шерсті, у яку красу витікає 

звичайне земне життя !

читати