Завантажити

Там, у сповнених дивного,
Вечорах мого дитинства
Зостався не зібраним липовий цвіт,
Вздовж довгого,
Як тунель клінічної смерті,
Гостинця...
Жилавими руками Баби виплеканий світ
Дорослих історій, на дитячій канві вишитих
Кольорами сумнівів і тривог.
І поїхати - не означає залишити:
За тобою слідують і твій Демон, і Бог....
Відректись одного, присягти іншому,
Шепотіти у відчаї: "Не покинь!"
А там зриває суцвіття липові дівчина
На відстані витягнутої руки....
І я, насправді, не маю гадки,
Якою покутою
Виблагати її прощення
За те, що ми так і не заварили чай?!......
Бабиного затишку порцелянові горнятка
Поросли трощею....
Вибачай, рідна моя, вибачай....

читати