Електронна бібліотека/Поезія

ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
15 років без себе (Загублений)Ксенія Циганчук
Завантажити

Тягло від опівночі вільготою

А він світив крізь діри наготою

Та змерзлу плоть ховав під ветхий крам.

Воно, хоч мандри ці і на спасіння,

Й не личить їм нуда і голосіння,

Та де ще він, той благовісний храм!

 

А зараз ніч – Біг зна де тепла днина,

Й до речі тут була б якась ряднина,

Й задублий бік скородив підлий корч.

Бурчав, крутивсь і ті крутились двоє,

Пітьма ж була – у силі та в розвої,

Чи в око стрель, чи свічку ставляй сторч!

 

Сон брав своє, і важчала повіка,

І вже не тямив: бачить чоловіка,

Що ген стоїть, чи мариться йому.

І вже підходив начебто до хати,

Стрічала жінка й діти нили: тату!

Й розбитий човен задирав корму.

 

Здалося – баба мовби постаріла,

Та літ зо п´ять свого не мила тіла,

І хата вгрузла в землю навкосяк.

Жалілася, що геть напала скрута:

"Як ти здимів – з харчів хіба що трута.

Була худібка, нині – де й кізяк!

 

Дітва селом снується між собаки,

Хто кине кус – тому від сиріт дяки,

Вже ж за своїх не лічать нас ґазди́.

Джерґоче люд (шепнула Соломія),

Що ти здурів, при розумі б розвіяв

Чи хто добро й гайнув бозна́ куди?"

 

Стояв, сопів, топтав босоніж порох:

"Та я вже й сам… таки ж собі не ворог!

Сміються люди з нашої ходьби…

Ще поки є сяке-таке здоровля,

А руки тямлять – що то риболовля,

Вернусь додому, годі з вас журби!

 

Закину сіті й принесу малечі…"

Аж тут відчув, як хтось його за плечі

Шарпнув дражливо: "Петре, не проспи!

Все скінчено – вогні ген з відусюди!

Син Людський буде виданий до суду!"

Сполошений, він бубонів:

"Прости…"

 

19грудня 2012 р.



Партнери