Електронна бібліотека/Поезія

Нібелунги (психоделічна поема)Андрій Коваленко
Хора киця (цикл лімериків)Іван Лучук
Чоловік доньки знахаркиГанна Заворотна
Донька знахаркиГанна Заворотна
На розстанях долі. Уривок з романуІван Корсак
«Завантажте у серце магічне простеньке слово»Анна Кузенко
Чоловік знахаркиГанна Заворотна
З книги «РОЗМОВИ ПРО ЖИТТЯ І МИСТЕЦТВО»Галина Пагутяк, Олександр Клименко
Душоїди та ванноматиІван Лучук
Літературна УкраїнаДмитро Лазуткін
Любов немов метелик-одноденкаДмитро Лазуткін
Лайнер ЛазуткінДмитро Лазуткін
ФБДмитро Лазуткін
УкрмоваДмитро Лазуткін
Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Завантажити

Тягло від опівночі вільготою

А він світив крізь діри наготою

Та змерзлу плоть ховав під ветхий крам.

Воно, хоч мандри ці і на спасіння,

Й не личить їм нуда і голосіння,

Та де ще він, той благовісний храм!

 

А зараз ніч – Біг зна де тепла днина,

Й до речі тут була б якась ряднина,

Й задублий бік скородив підлий корч.

Бурчав, крутивсь і ті крутились двоє,

Пітьма ж була – у силі та в розвої,

Чи в око стрель, чи свічку ставляй сторч!

 

Сон брав своє, і важчала повіка,

І вже не тямив: бачить чоловіка,

Що ген стоїть, чи мариться йому.

І вже підходив начебто до хати,

Стрічала жінка й діти нили: тату!

Й розбитий човен задирав корму.

 

Здалося – баба мовби постаріла,

Та літ зо п´ять свого не мила тіла,

І хата вгрузла в землю навкосяк.

Жалілася, що геть напала скрута:

"Як ти здимів – з харчів хіба що трута.

Була худібка, нині – де й кізяк!

 

Дітва селом снується між собаки,

Хто кине кус – тому від сиріт дяки,

Вже ж за своїх не лічать нас ґазди́.

Джерґоче люд (шепнула Соломія),

Що ти здурів, при розумі б розвіяв

Чи хто добро й гайнув бозна́ куди?"

 

Стояв, сопів, топтав босоніж порох:

"Та я вже й сам… таки ж собі не ворог!

Сміються люди з нашої ходьби…

Ще поки є сяке-таке здоровля,

А руки тямлять – що то риболовля,

Вернусь додому, годі з вас журби!

 

Закину сіті й принесу малечі…"

Аж тут відчув, як хтось його за плечі

Шарпнув дражливо: "Петре, не проспи!

Все скінчено – вогні ген з відусюди!

Син Людський буде виданий до суду!"

Сполошений, він бубонів:

"Прости…"

 

19грудня 2012 р.



Партнери