Завантажити

- Романе! Ви кохали так, щоб очі

Дивилися крізь себе на її

Обличчя? Й знали, що вона потвора,

Хоче. Знищить. Твої рукописи…

- Романе, поділися поцілунком!

- Романе, я пробачила Ваш біль.

- Романе, я піду, за подарунком,

Залишу цвіль. На кухні, біля хліба,

Романе, холодильник – це не крига.

Це – шафа. Біла і блискуча шафа.

У повний зріст, із світлом, і полицями, і снігом.

- Одетто! Ви колись вдягалися, щоб повністю

Підкреслювати. Кожний вигин

Спини? Ви знали, що змія, як губить шкіру,

Вертається по неї. І вбиває…

- Одетто, обійми мене, Одетто!

- Одетто, Ви – красуня.

- Одетто, я піду, а після себе

Залишу спокій. В коридорі, зліва,

Вхідних дверей, під одягом, що впав.

Я, вирішив, сказати всім, що спав,

З тобою під одною, верблюдячою ковдрою,

Одетто.

- Романе, переваги тих вистав, насправді,

Не описані в газетах. Майстерність понад часом

Крокує маршем, ноги в стременах. Окрайка

Хліба не шкодує гасел одвічних цінностей –

Оспівувати крах.

- Забудьмось друзями, моя сумна Одетто,

Я Вас створив, одну тебе кохав! Натхнення –

Дух відродження поета…

- Не відтворити список добрих справ, Романе,

Я лишаю Вам дорогу. Остання мить завжди

Перед усім. Попереджаю про молитви

В ногу. Серед полів незайманих часів.

- Романе, мій далекий янгол. Постріл.

Передостанні зміни для душі.

- Одетто, не приходь до нього в гості.

Зникають подихи. Кохана, не мовчи!

Звикають жити. Ліжко, цукор, воля,

Отрута в склянках, стіл на двох, тахта.

- Одетто! Я один посеред поля.

- Романе! Ви кохали, щоб мета

Лишилась неторканною? Романе…

- Одетто! Постріл. На війні чоло – шолом,

Кімната містить запахи і втому,

Підлога вкрита сіллю і вином.

2008

читати