Завантажити

Блідість не прикрашає майбутніх катів

Вечорами кохання. Крізь темне скло

Попелюшки скидають залізні лахи з

Лицарів. Мерехтить вікно. Обважнілі пари

В обіймах танців Аргентини, Куби:

«- Не зупинись!»

Розвертають голови в ритмі вальсів.

Повертають гроші в кишені. Вниз

Опускають очі. В безмежжі неба,

Роздивляючись дно з глибини морів.

Аннабель кохає тебе, Жан-П’єре!

Аннабель здобута, як ти хотів.

Аннабель вкладе своє тіло в ліжко

Під блакитну ковдру. З семи тканин.

Поцілунок долі легкий, Жан-П’єре.

Мій метелик, Жане. Мій пілігрим!

Ти готовий бачити мить у миті.

У нещирості – поштовх. Зізнання в грі.

Ти сліпий у вірі в крихкі «граніти»

Обіцянок важити час в труні. У піску

Годинника руки, Жане. Зголоднілі рухи -

Ти сам, один. Аннабель кохає тебе,

Омаре. По-жіночому вперше

Вдихає дим. Полуничний цукор

Її долоні. Золотаві коси, Бліда чолом.

Аннабель прийшла на нерідній мові.

Шепотіть очима тобі: - «Шолом».

Мій хоробрий Едварде, князю, принце.

Заховай ножа під кущем. В землі.

Поділить коштовності – чесність вбивці.

Аннабель вітає тебе з війни.

О, блискучий Карле, зніми корону!

Подаруй турботливість їй одній.

Аннабель забула про заборону – доторкнутись

Спиною до країв. Річкових западин

В лісах барона. До руки примхливого крадія.

Де вона заснула стоїть корова,

У природній вогкості течія

Ароматом стегон вмиває трави. Квітнуть

Барбариси червоним сном. Аннабель

Кохає тебе, клошаре, не соромлячись запаху під

Столом. Де оливи, й маки, й духмяні страви.

На гусячій шкірі помітно хіть. Аннабель

Зітхає. Лишає драми у заглибинах

Тисяч

віків -

століть.

2009.

читати