Електронна бібліотека/Драматичні твори

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

Роль Кози виконує парубок, одягнений у вивернутий кожух. В один рукав він просовує руку, бере недовгу палицю, на яку спирається, тримаючи тіло нахиленим, палицею тупає. На голові маска з позолоченими рогами, повита стрічками. Нижня щелепа маски рухома: виконавець ролі вільною рукою, не просунутою в другий рукав, сіпає її за мотузок, і вона клацає, ніби «акомпанує» Дідові, коли він говорить.

ДІЙОВІ ОСОБИ

Дід — у драній свиті, з горбом (або в кожусі, вивернутому догори вовною),
довгими вусами та бородою з клоччя (або з вовни) аж до пояса. В руках ціпок.

Циган — у чорному драному капелюсі з вузькими крисами, довгій червоній сорочці,
широких штанях, жилетці, чоботях. У руках батіг.

Лікар — у чорному костюмі, в черевиках, в окулярах з дроту, в білому фартусі.
Інколи лікаря одягали у військовий костюм, у білий фартух. При боці в нього шабля.
Шаблею або дерев´яним ножем лікар ріже Козу. В руках тримає товсту книгу.

Солдат — у військовій формі.

Парубки (тупають ногами або палицею).
Ми не самі ідем, ми козу ведем.
Го-го, коза, го-го, сіра!
Недавно з Москви, з довгими косьми.
На горі коза з козенятами.
Де взявся вовчок та й на козу скок.
А вовченята — не козенята.
Тут коза упала, тут коза й пропала.
А ти, міхоніш, подми козі в ніс.
Надмися, жила, встань, козо, жива.
Гоп-гоп-гоп, коза, гоп-гоп-гоп, сіра!
Коза піднялася, в ноги вклонилася
Хазяїнові аж до пояса.
Дай, хазяїн, нам коробку проса,
А господині аж до долечку.
Дай нам, ясочко, каші грудочку.
Хазяїн іде, коробку несе,
Повная вівса, зверху ковбаса.
А в долині вовчок з вовченятами.
Як прибіг вовчок, за козу чок-чок,
А вовченята — за козенята.
Де взявся заєць, став козу лаять:
— Ти, коза, дурна, нерозумная,
Ти візьми серпок та піди в лісок.
Травички нажни, діток накорми.
А в тому сільці, у Борисівці,
Всі люди стрільці.
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, кожу облупить,
М´ясо обрубать, собакам віддать.
— А я тих стрільців та й не боюся.
Тільки боюся сивого Діда,
Що в того Діда сива борода.

Дід ходить по хаті, розправляє бороду, махнув булавою.

Д і д. Над головою з булавою.

Б´є козу.

Як ударив дід козу та по правому боку.
З лівого боку юшка потекла.
Тут коза впала, нежива стала.


Пада навколішки, обнімає Козу,
гірко тужить.

Коза моя, козонько,
Червоная розонько!
Лежиш ти, не дишеш,
Тільки хвостиком колишеш.
З горки на горку скакала,
Копиточки позбивала,
Неживою стала.
Чи немає у вас доктора-лекаря,
Чи якогось коновала аптекаря,
Щоб моя мила коза
На копиточки стала?

Чути гомін у сінях.
Вбігає Циган.

Ц и г а н.
І шумить, і гуде,
Циган в хату іде.
Мимо церкви ішов,
Огулець[2] знайшов.
Люби мене, ковалець,
Подарую огулець.

[2] Огулець – огірок.

До Діда простягає руку

Здоров, діду Семене!

Д і д.
Здоров, здоров!
А я тебе не. впізнав,

Ц и г а н.
А пам´ятаєш, діду Семене,
Як ми на горбушці
Випивали по восьмушці?

Д і д.
А, так це ти той циган,
Що кіньми торгуєш?

Ц и г а н.
А, так це ти той дід,
Що коней купуєш?

Після паузи

А де ж ти, діду, був?

Д і д.
Я був у Басані[3]
Та купив собі нові сани,
Да оце козу рогату,
Що зайшла в хату
Вона з гори на горку скакала
Копиточки позбивала
Й нежива стала.

[3] Містечко біля Ніжина.

Ц и г а н.
А де ж твоя коза-дереза?

Д і д (показує).
Оце ж і коза.

Ц и г а н.
Хіба це коза, це чиста манія!

Д ід (б´є Цигана булавою).
Як тобі, Цигане, не гріх!
Краще візьми козу за правий ріг
Та поведем на торжок,
Може, вторгуємо на пиріжок.

Ц и г а н.
Ні, діду Семене,
Краще іди ти без мене.

Д і д.
Коли ні,
Давай гроші мені,
Козу купи,
Кожу облупи.

Торгуються, б´ють по руках один одного, накриваючи долоні
полою свити чи краєм сорочки Цигана.

Ц и г а н.
Давай закурим.

Д і д.
Я табаки не курю і не нюхаю.

Ц и г а н.
Хто не нюхає табаки,
В того коза не стоїть паршивої собаки.

Д і д.
Була не була, давай,
А ти за мене чхай.

Ц и г а н.
Як так, то не дам...

Д і д.
Кози не продам.

Ц и г а н (лічить на пальцях).
Один, два, три...

Напхав Дідові повний ніс тютюну. Дід чхає.

На печінки!

Д і д.
Як ти кажеш?

Ц и г а н.
Щоб повискакували в тебе і кози печінки.

Д і д. (чхає вдруге, гнівно кричить).
Як ти кажеш?

Ц и г а н (ласкаво).
На здоров´я!

Д і д.
Ось я тобі дам своєї натерухи,
наменухи, що батько з-за границі привіз.
(Дістає з халяви).

Ц и г а н.
Не хочу, краще я тобі ще дам.

Д і д.
Тоді кози не продам.

Ц и г а н.
Ну, давай нюхнути,
За твоє здоров´я чхнути.

Дід виймає кисет з тютюном і дає Цигану понюхати
Циган понюхав, що аж у носі закрутило, часто чхає

Ц и г а н.
Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!
Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!

Трясе козу і довго чхає

Д і д.
Хіба ж так чхають?
Так тільки кіз лякають.

Підводить Цигана, бере його за руку

А знаєш ти, Цигане,
що Ти мені не сват,
Я тобі не брат
Ти не купець,
А я тобі не продавець?

Ц и г а н (до Діда)
А завдаток, діду Семене?

Д і д.
Я ж не брав,
Іди геть від мене

Б´ються, вбігає Солдат

С о л д а т.
Дід з Циганом богу моляться
(Розбороняє. Циган виходить,
до Діда, показує на Козу)
Забери дйу, цей труп
(Дід мовчить, ще голосніше)
Забери, діду, цей труп

Д і д.
Іди до бісового батька,
Я не розсипав тут круп

С о л д а т
Забери, діду, тєло

Д і д.
Яке дєло?

Солдат махнув рукою, вийшов. Довга пауза. Дід нудьгує

Охо-хо-хо-хо, треба письмо писати,
В Москву посилати,
Дохтора-лікаря визивати

Входить Лікар

Л і к а р.
Не треба мені писем писать,
Доктора-лікаря визивать.
Я є сам доктор, лєкар,
Київський аптекар
3 города Москви,
З-під кам´яної стіни.
Кров вливаю, кров виливаю,
Нові й старі болячки вставляю.
Позапрошлий рік, у вівторок,
Заболів полковник.
Я його злічив,
Шаблю, медаль получив.
Привезли й його сина з гарячки,
Я відправив його на той світ рачки.
Другого привели на костилях,
Я відправив на той світ його на дровнях.
Давай, старий діду, козу вилічу,
Що в нагороду получу?

Д і д.
Спершу, ніж козу лічить,
Покажи свій атестат.
А може, ти адвокат,
Прийшов нам туману пускать?
Скажіть, де й коли ви вчились?

Л і к а р.
В Пітері.

Д і д (тихо).
Каже, що застудився на
холодному вітері?

Л і к а р (голосно).
В Пітері.
Видно, що дід оглух,
Бо ніс його опух.

Д і д.
Ага... в петрівку.
Тепер свої ліки оцініть,
Багато з мене не візьміть.

Л і к а р.
Три рублі і три злоти...
Приступим козу лікувать,
Козі жили надувать.

Оглядає Козу.

Дєд, дєд! У кози сєм лет, как черепа нєт.

Д і д.
Хай бог милує...(Хоче тікати)

Л і к а р.
Череп розбитий, між рогами битий

Оглядає Козу.

Дєд, дєд! У кози сєм лет, как рог нєт.

Д і д.
На капусті ходила, роги погубила.

Л і к а р.
Треба козу різать, кожу зідрать,
М´ясо порубать, собакам віддать.

Д і д.
Я боюсь.

Л і к а р.
Так голову одверни, очі зажмури.

Лікар сіпає Козу за шкуру, пробує дерев´яним ножем різати.
Музика грає гопак. В ритмі гопака Коза встає на ноги, танцює

В с і.
Вставай, коза, вставай, сіра.
Хазяїн іде, ковбасу несе,
Пшеничний млинець.
На цьому кінець.

Хазяїн хати частує Козу, Діда, Цигана,
Лікаря і всіх учасників вистави.

 

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери