Завантажити

Одiссея X, 80 — 134

"Тут, царю, дикий край неситих лестригонiв
Та струджених рабiв, що вiвцi стережуть.
Як привела тебе твоя заклята путь
В цi селища смутнi недолi та прокльонiв?

Ти кажеш: "Полiфем!.." Нащадок Посейдонiв,
Вiн знав вогонь, а цi — сире i свiже рвуть;
Не має впину їх непогамовна лють,
Не вiдають святих гостинностi законiв.

Не йди, зостанься тут. Є схови серед скель.
Вночi я справлю твiй стовеслий корабель
У тиху сторону народiв хлiбоїдних.

А сам лишуся тут у горi та бiдi,
Я тiльки думкою до скель полину рiдних,
Я тiльки чайкою... з тобою... по водi!"

1926

читати