
Електронна бібліотека/Поезія
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
Виходимо з себе як з бомбосховища,
бо осінь пора збирача.
Хай вродила вона полями мінними
помежи злаками і коренеплодами обласканими сонцем й дощами милими.
Але дощі затяжні не такі як позаминулими
мирними осенями,
бо багато змінилось відтоді,
і тепер вони з шурхотом смертоносних градів.
Нині очі очікують не так зустрічі з птахами перелітними
як з літаками ворожими
які здіймаються зі смуг злітних
щоби нас зі світу вижити.
І метаються зграї ворон
в перемішку з атакою дронів
Осінь ця похилилася
мов покинута оселя,
бо війна
мешканців вигнала.
У нашій вимушеній відпущеності,
в саду запущеному,
у вирви від вибухів як у землі рани
падають золоті ранети.
Час прикрас польових зі снопів та косиць
поміж окопами,
і намист лісових з багряниць
з пожеж опалами.
Листя нині зосінилось
на маскуванні солдат як осяяння.
Захищають наші бійці
жовтих долонь оголених рук дерев місяці.
Жито тут скошене до стерні,
а життя людське від пострілів.
Осене стану воєнного що як туманом тривогою вкрита,
ти панно з золотими косами
розпущеними
по камуфляжах,
подаруй втіленням нашим
добра хоч крихти,
а ми відкриємо для тебе свої душі з квітучими полями
і сонцями поетичними,
щоби не закупорилися
і не розірвалися
як тромби
взаємозв’язки між землею і небом.
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем