Завантажити

Ця жінка не страшна –

Їй очі випив дідько,

Щодень спивав,

Спивав голубизну…

Допоки в них

Зіницям стало мілко,

Що хоч уже –

Заорюй в борозну.

Ця жінка не страшна –

Куфайка бита вітром,

Дощем холодним

Стьобана не раз.

Щ руки довгі-довгі?..

То – од відер,

Одне – на зараз,

Друге – про запас.

Ця жінка не страшна –

Вона зросла у полі,

Вечірнє сонце клала на снопи…

Ще дівонькою

Уклонилась долі

Й не розгиналась потім

Від сапи.

Ця жінка не страшна –

Вона тут не надовго.

Щось там продасть,

Щось купить…

І – в село.

А вдома скаже:

«Як усе там дорого!

Нещасні люди, нам ще повезло…»

читати