Електронна бібліотека/Поезія

Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
КРИГА СТАРОЇ ПЕРЕПРАВИОлег Янченко
Зі збірки «Вірші про все і ніщо» (2017)Петро Гнида
Уривок із роману «Пісня цапів»Олег Андрішко
Завантажити

***

спочатку нас кривдило сонце
висушувало шкіру і робило хоч чимось схожими
ми калічили уста об вишні
ще не початої любові

дозволь мені вплітати айстри в твої ребра
і намисто наших пальців
вже ніколи не розірветься смутком

дозволь мені тебе відшукати
серед загублених значень
найпрекрасніших слів

і повторювати як мантру всесвіту
дозволь мені тебе
безкінечно повторювати

 

***

я настільки в тебе не вірила
що рани на руках почали заживати
ти перестав відчувати залізність цвяхів
дерево твого хреста раптом заплодоносило
я жадно зривала кожне яблуко
і з´їла їх ще до того
як змій доповз до мого серця

тепер будь-яке моє прохання
стане пилюкою на твоєму нігті

але дозволь мені
зраджений друже
знайти в собі силу
вирвати з рук адама
останнє яблуко
дозволь мені
грішній

амінь.

 

***

ти перестанеш згортатися в клубочок
коли я захочу побачити тебе ближче
ти перестанеш мене колоти
бо несу я до тебе тільки світло у скронях

іноді треба більше триматись за руки
іноді треба більше сміятися без причини
бо що є твоя свобода
якщо немає з ким її розділити

я маю на увазі лиш те що
той хто створив ці слова
створив і нас з тобою
тому ти мусиш мені вірити

 

***

коли бджола розхитувала соняшник
ти запитав у мене
хто поцупив мелодію кроків кішки
а мені нічим було і говорити
нічим було і слухати

коли відкрили очі на правду
мені нічим було і дивитися
так само як після зварювання
залишається мерехтіння ілюзій

коли ти до мене пригорнувся
мені було чим відчути
я й досі відчуваю
що мені немає чим сказати
немає чим послухати і побачити
бджолу що розхитує соняшник
яскравий як наші душі

 

***

після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
тому не чекай від мене більшого ніж відданість
бо я не знаю антоніма до цього слова
бо тоді я не прокинусь одного ранку
з усвідомленням що не люблю тебе

коли ти простягнеш до мене руки
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене губи
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене душу
їй стане щасливо

після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
але нині я знаю
що десь в цьому світі
є маленька душа що
складає ідеальний пазл з моєю
то хай нам буде світло

***

коли ти вриваєшся під мої нігті
лишай за собою хоч цукор і трубочку
щоб можна було і на рану насипати
і на ранок залишити
особливо на ранок залишити

ти знаєш мене краще ніж інші
краще ніж я
й коли білий демон у ніс залоскоче
ти перестаєш знати
тоді ти уже відчуваєш
що навіть в мовчання є свій тембр і темп
а головне є тональність
і після кількох годин такого дотику
разом ми віра

ти завжди невчасно приходиш
я завжди невчасно йду
але кожен крок від тебе стає все важчим
і я розумію
що як би я не йшла
як би я не розганялася
мій шлях моя дорога
та що-небудь
завжди приводить до тебе
і одного разу
я залишусь



Партнери