Електронна бібліотека/Поезія

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

***

спочатку нас кривдило сонце
висушувало шкіру і робило хоч чимось схожими
ми калічили уста об вишні
ще не початої любові

дозволь мені вплітати айстри в твої ребра
і намисто наших пальців
вже ніколи не розірветься смутком

дозволь мені тебе відшукати
серед загублених значень
найпрекрасніших слів

і повторювати як мантру всесвіту
дозволь мені тебе
безкінечно повторювати

 

***

я настільки в тебе не вірила
що рани на руках почали заживати
ти перестав відчувати залізність цвяхів
дерево твого хреста раптом заплодоносило
я жадно зривала кожне яблуко
і з´їла їх ще до того
як змій доповз до мого серця

тепер будь-яке моє прохання
стане пилюкою на твоєму нігті

але дозволь мені
зраджений друже
знайти в собі силу
вирвати з рук адама
останнє яблуко
дозволь мені
грішній

амінь.

 

***

ти перестанеш згортатися в клубочок
коли я захочу побачити тебе ближче
ти перестанеш мене колоти
бо несу я до тебе тільки світло у скронях

іноді треба більше триматись за руки
іноді треба більше сміятися без причини
бо що є твоя свобода
якщо немає з ким її розділити

я маю на увазі лиш те що
той хто створив ці слова
створив і нас з тобою
тому ти мусиш мені вірити

 

***

коли бджола розхитувала соняшник
ти запитав у мене
хто поцупив мелодію кроків кішки
а мені нічим було і говорити
нічим було і слухати

коли відкрили очі на правду
мені нічим було і дивитися
так само як після зварювання
залишається мерехтіння ілюзій

коли ти до мене пригорнувся
мені було чим відчути
я й досі відчуваю
що мені немає чим сказати
немає чим послухати і побачити
бджолу що розхитує соняшник
яскравий як наші душі

 

***

після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
тому не чекай від мене більшого ніж відданість
бо я не знаю антоніма до цього слова
бо тоді я не прокинусь одного ранку
з усвідомленням що не люблю тебе

коли ти простягнеш до мене руки
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене губи
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене душу
їй стане щасливо

після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
але нині я знаю
що десь в цьому світі
є маленька душа що
складає ідеальний пазл з моєю
то хай нам буде світло

***

коли ти вриваєшся під мої нігті
лишай за собою хоч цукор і трубочку
щоб можна було і на рану насипати
і на ранок залишити
особливо на ранок залишити

ти знаєш мене краще ніж інші
краще ніж я
й коли білий демон у ніс залоскоче
ти перестаєш знати
тоді ти уже відчуваєш
що навіть в мовчання є свій тембр і темп
а головне є тональність
і після кількох годин такого дотику
разом ми віра

ти завжди невчасно приходиш
я завжди невчасно йду
але кожен крок від тебе стає все важчим
і я розумію
що як би я не йшла
як би я не розганялася
мій шлях моя дорога
та що-небудь
завжди приводить до тебе
і одного разу
я залишусь



Партнери