Електронна бібліотека/Поезія
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
***
спочатку нас кривдило сонце
висушувало шкіру і робило хоч чимось схожими
ми калічили уста об вишні
ще не початої любові
дозволь мені вплітати айстри в твої ребра
і намисто наших пальців
вже ніколи не розірветься смутком
дозволь мені тебе відшукати
серед загублених значень
найпрекрасніших слів
і повторювати як мантру всесвіту
дозволь мені тебе
безкінечно повторювати
***
я настільки в тебе не вірила
що рани на руках почали заживати
ти перестав відчувати залізність цвяхів
дерево твого хреста раптом заплодоносило
я жадно зривала кожне яблуко
і з´їла їх ще до того
як змій доповз до мого серця
тепер будь-яке моє прохання
стане пилюкою на твоєму нігті
але дозволь мені
зраджений друже
знайти в собі силу
вирвати з рук адама
останнє яблуко
дозволь мені
грішній
амінь.
***
ти перестанеш згортатися в клубочок
коли я захочу побачити тебе ближче
ти перестанеш мене колоти
бо несу я до тебе тільки світло у скронях
іноді треба більше триматись за руки
іноді треба більше сміятися без причини
бо що є твоя свобода
якщо немає з ким її розділити
я маю на увазі лиш те що
той хто створив ці слова
створив і нас з тобою
тому ти мусиш мені вірити
***
коли бджола розхитувала соняшник
ти запитав у мене
хто поцупив мелодію кроків кішки
а мені нічим було і говорити
нічим було і слухати
коли відкрили очі на правду
мені нічим було і дивитися
так само як після зварювання
залишається мерехтіння ілюзій
коли ти до мене пригорнувся
мені було чим відчути
я й досі відчуваю
що мені немає чим сказати
немає чим послухати і побачити
бджолу що розхитує соняшник
яскравий як наші душі
***
після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
тому не чекай від мене більшого ніж відданість
бо я не знаю антоніма до цього слова
бо тоді я не прокинусь одного ранку
з усвідомленням що не люблю тебе
коли ти простягнеш до мене руки
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене губи
їм стане тепло у відповідь
коли ти простягнеш до мене душу
їй стане щасливо
після того як я навчилась сміятися
люди показали що плакати теж треба вміти
але нині я знаю
що десь в цьому світі
є маленька душа що
складає ідеальний пазл з моєю
то хай нам буде світло
***
коли ти вриваєшся під мої нігті
лишай за собою хоч цукор і трубочку
щоб можна було і на рану насипати
і на ранок залишити
особливо на ранок залишити
ти знаєш мене краще ніж інші
краще ніж я
й коли білий демон у ніс залоскоче
ти перестаєш знати
тоді ти уже відчуваєш
що навіть в мовчання є свій тембр і темп
а головне є тональність
і після кількох годин такого дотику
разом ми віра
ти завжди невчасно приходиш
я завжди невчасно йду
але кожен крок від тебе стає все важчим
і я розумію
що як би я не йшла
як би я не розганялася
мій шлях моя дорога
та що-небудь
завжди приводить до тебе
і одного разу
я залишусь
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»