Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

 

А ось ті, кому ми довірили за нас усіх умирати,
повертаються незручні, колючі, куди вже тепер подіти їх?
Носять скрізь обгорілу і нетутешню правду.
Де дорослі дзеркала завісять - вони відіб´ються в дітях.
Так незграбно вертаються в те, що так довго любили, і
надто дивні для дому, простої буденної праці.
Майже кожна розмова із ними - як мандрівка з Вергілієм,
тож ніхто вже і не заводиться про життя і ротацію.
І ніхто під поріг надвечір не приносить своєї провини,
і не кинеться затирати свіжу розламину золотом,
бо вони стоять у цивільному з незвично рівними спинами,
і так гірко робиться поряд, і наче на вітрі - голо.
Тільки діти, діти, в яких вони відбиваються,
особливо - коли портретами на хрестах,
ще й не знаючи, що історія пишеться понад страх,
засинають літерами її.
А проснуться
слова.



Партнери