Електронна бібліотека/Поезія

чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
Завантажити

25 годин до любові
Коричневе сонце чаю потроху топить тебе солодкуватим присмаком
Ненависні тобі лимони відсутні тут
Щоб можна було їх прирівняти до сонця
А довкола йде одвічна війна пластикових американських гірок
Що робляться з ложечок для розмішування цукру та любові

Розмішувати нічим наразі
Тому розмішуєш трубочкою від глінтвейну та пускаєш бульбашки –
Сонце чаю покривається опіками
В яких також любов

Всі усміхнені
Любов створює свої різновиди
Що дозволяє їй протікати крізь чай
Їздити американськими гірками долонь і нетривких але міцних зчеплень
Що називаються пальцями
Пальці до пальців – контакт встановлено
Та чомусь поміж душею та душею

Слова тому провиною…

1.
25 годин до любові
Яка шириться так
Що аж вийти за рамки кохання може
Я намагаюсь згадати історії
Що співвідносяться з нами
А згадую тільки нас усіх
І кожного окремо.

Ти той, якого я безумовно люблю, але ти любиш красу. Я рідко зустрічаю людей, які люблять красу так само, як я. Ще рідше зустрічаю людей, що люблять красу так само, як ти. Немає людей, що люблять красу більше за тебе. Ти збираєш пластилінові обгортки краси в об’єктив фотокамер, які я люблю роздивлятись.

Ти та, яку я безумовно люблю, але ти любиш іншомовні впуклості і випуклості (сторінка сто сорок четверта, там усе правильно),
Любиш спати в потягах,
Любиш малювати вугіллям,
Любиш мої твори (чому я завжди дивуюся),
Любиш зелений чай –
Не знаю щодо завжди, але в дану хвилину таки безумовно любиш зелений чай. Ти якось подарувала мені полотно і фарби, бо я люблю малювати.

Ти той, якого я безумовно люблю, але ти любиш Бредбері, любиш буддизм і жарти, любиш сміятися і пірнати в людей з головою, любиш таємниці буття, а ще більше любиш таємниці небуття. Гірший факт про тебе, не пов´язаний з Любов’ю, – ти знаєш Паскаль. Я цього боюся. Називаю тебе галімим могилянцем, бо насправді люблю усіх знайомих могилянців.

2.
Ти розказував, що ми перевернули твоє життя,
Що навіть пити глінтвейн у цьому закладі – це надбання моє,
Бо я сиділа якось два роки тому і чекала на вас, і у мене все було
пафосне:
Я пафосно пила глінтвейн, пафосно малювала пафосну картинку в
пафосному блокноті,
І губи у мене були пафосно чорні – згадую я. Так – посміхаєтеся ви.
Отже, ти полюбив той пафос і глінтвейн,
Може, ти не знав, що це було таке і скуштував його вперше?

Ти розказувала, що віруючі поляки знають різновид любові,
Коли не потрібно кохатися,
Що це у них не модно, але вони сплять разом, просто сплять.
Вони сидять не поруч –
Як можна сидіти не поруч? – коли на них дивляться люди.
Вони кажуть, що насправді у них любов.
Може, вони просто тримають любов поміж себе, тому не можуть наблизитися одне до одного?

Ти розказував, що жовті квіти дарма даруються,
Що жовті квіти – це розлука, хоча ми говорили, що це – дружба,
А на столі лежали жовті квіти і ти розказував, що один чоловік якось
подарував їх своїй дружині,
А потім помер, коли квіти зів’яли, бо це розлука. Я відповіла – абсурд,
Малкович дарував мені жовті квіти, які потім зів’яли, тому одразу після
цього ми зустрілися.
Може, він мав на увазі таки дружбу, а не розлуку?

3.
Колись пам’ятаю я
Ми вивалили на свіже повітря поночі
Щоб відчути сніг і дикий мороз і ожеледицю і метал в наших черевиках
Хоча ні це були не ми я була з кимось іншим тут були лишень уривки
вас
Але глінтвейн у моїх судинах ще довго грів відморожені кінцівки
Низьким вмістом алкоголю в крові
Тому ми співали щось абсолютно дике в маршрутці
І поверталися в якісь абсолютно дивні спальні райони
І грілися по дорозі в опівнічному «Фуршеті»
Де нам заборонили співати і знімати це на камеру
Тому ми таки розійшлися
Не знаючи
Чи побачимось знову
І я подумала тоді що це дійсно так:
Любов – набагато ширше за кохання
Але кохання – набагато ширше за любов

Останні події

06.04.2025|20:35
Збагнути «незбагненну незбагнеж»
05.04.2025|10:06
Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
05.04.2025|10:01
Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
05.04.2025|09:56
Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію
30.03.2025|10:01
4 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
30.03.2025|09:50
У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
20.03.2025|10:47
В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
20.03.2025|10:25
Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
20.03.2025|10:21
100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
20.03.2025|10:19
Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?


Партнери