Завантажити

Я сиджу, наче stupid cupid

і пишу тобі bitter letter

Не про двох, що пов’язані долею

(марно-хмарний химерний муркіт)

А про те, що мою меланхолію

колихає, як вітер светер,

твого твістного ступу стукіт

Білий стяг, себто білий стих,

загортаю у лист імлистий

Я кидаю слова на вітер

(він єдиний не з тих, хто стих)

Кілограм каліграм, літр літер,

ризи фраз і ні фраса змісту

Білий стих, себто білий звих

Себто створений білим болем

Тим, що більше не ледить ні ледь

Адже час, себто, доктор доторк,

те кохання, що впало долу

(де й жило між чуток і чоток),

що ніяк не гоїлося геть,

вер у вітер. Солодке соло

кружляє над містом, мов птах

Намистом сніжин, мов вати

Неначе й не хоче спокою...

Отак, стоячи на вітрах,

Магдалиною мигдалеокою,

(червоне вино, три мати)

тримати б себе в руках...

читати