Завантажити

Постмостовий паб,

ледь освічений столик освічень

Ти та я. Не бачились тиждень

Ну, добре, сім днів

Вони-катастрофи

штовхали мене неминуче

до ката строфи -

я закохана, як ти й хотів

Я пізнала себе, як прийшов

перший місяць сонця

Вечір зачервоніє вишні

цвіт-бджололов

Ти та я. І немає меж між,

і ми наче щойні,

наче вічні, всевишні,

немов і не знаємо мов

Тільки тіло

Вії на виї, долоні на лоні

Теплим дмухом

уста нетривалі й нетривіальні

Постмостовий паб,

ледь освічений столик освічень

Будь другом, будь другим,

хто знає мене досконально...

читати