***

не з тобою я був учора

не розлука з тобою звела

меланхолія твого двору

в моє серце тепер забрела

 

я дивлюся – і бачу тишу

зазираю – не бачу тебе

небокрай не тебе колише

і не грається в піжмурки небо

 

заховаюсь в очах твоїх карих

усмішкою на вустах втаюсь

в поцілунках ніжно-коханих

я тобі весняній приснюсь

 

 

 

***

А повірити хочеться в диво

І здивує нас дивосвіт

Що торкається так грайливо

Подивовано з-поміж віт

 

Він приходить майже нечутно

Ледь ступаючи босоніж

Він вже знає: наше майбутнє

Не буває настільки сніжним

 

Погортаємо книгу дива

Зрозуміти секрети віків

Дано кожному нелінивому

Хто відчути дива зумів

 

 

 

***

не кажи що усе минає

неминуще хіба тепло?

до небес фіміам зринає

вітер пестить її чоло

 

завтра прийде вчорашня втіха

промуркоче щось навзаєм

ти послухай навколо тихо

тишеня по землі ковзне

 

не кажи що усе минає

не повернемо день оцей

хай вчорашнє тепло вітає

і лоскоче нас біля очей

 

 

***

кров’ю плаче ікона

скрапує наче віск

люди живуть до скону

благословляючи зиск

 

а милосердя ходить

наче згорблений дід

схоже на те виходить

воно не лік від бід

 

кров’ю плаче ікона

оплакує грішний світ

я дивуюсь відколи

дереву зраджує цвіт

 

 

 

***

Зачаровано дивитись непроглядністю

Милуватись вереском ожин

Хоче ніч і тихою холодністю

З віч стікають тисячі стежин

 

Заглядає замовкає тулиться

До холодних предковічних верб

О невже її прамрія збудеться

Хто сказав що погляд її вмер?

 

 

 

 

***

пережито не перейдено не пройдено

перепродано пробуджені вуста

непереливки тому кого проведено

через прірву по нескошених житах

 

перемучитися вижити нескореним

розгорітись вогнищем палким

може кожен тільки невпокореним

усміхнуться сотнями полки

 

 

 

 

***

занепокоїтись

впокоїтись

в покої

ввійти нетлінні

і кричати болем

упосліджених

упокорених

спожитих

літати рибами

молитись до смерек

війнути в небо

спогадом стокрилим

стояти осторонь

зажурених стовпів

стожарами світити

у світи близькі й далекі

 

 

***

не говори коли спиш

тебе почують мурашки

прибіжать на хрипи

перетягнуть мурашник

 

не позіхай коли спиш

залетить якась муха

ти її проковтнеш

вилетить з мого вуха

 

не плямкай коли спиш

як гучний саксофон

прибіжить кореневище

скаже оксюморон

 

не мовчи коли спиш

скажи хоча б кохаю

радіо зовсім стиш

он воно вже позіхає

 

мила кохана ти спиш

стиха під ніс у-гу

шкода що мить цю не спиниш

куди ти тягнеш мою ногу

 

 

 

***

спалах пристрасті

схожий на страсті

христові

адже містить страждання

мітить незатертою міткою

обрання

творить міти

метикує

метафоризує тіло

втілює метаморфози

монополізує думки

шкода що лише на мить

 

 

 

***

Вітер свище на галяві вечоровій,

Замітає листя знічев’я.

Місяць світить на сувої паперові,

У щілину заповзає дня черв´як.

 

А пробігти по галяві тій не страшно.

Тільки трохи моторошність б´є.

Хто поверне їй красу домашню?

Комашину радість хто не вб´є?

***

Божевільні збожеволіли учора

Їхні тіні бродять попідтинню

Враз порвались дроти на опорах

Сонце стало для них мішенню

 

Затряслися землі основи

І замовкло все водночас

Божевільні пишуть промови

Не для себе пишуть для нас

 

 

 

***

Награна щирість це почуття за ширмою

Небо сховало хмари свої від журби

Бо прочитало у душах однісіньку відповідь

Ми не готові відкрити...

Відкритись собі

Рваними клаптями б’ємось

об шибку прийдешнього

Стукаєм спокоєм не досягнемо себе

І розлетілись неспокоєм

Краплями воску скрапуєм

Це потойбіччя вривається у ще не створений світ

Апологети нещирості аналоги гвардії

Вікторіанство вирішує краще ніж ми

Годі годинами гратися з необережністю

Адже забули хто ми загубили себе...

 

 

 

***

Любіть шануйте не згадайте словом

Лихим цензурним і зрадливо-тихим

Я всіх любив як міг

Можливо не всім сказав

То вибачайте люди

Живіть творіть уперто безнадійно

Як вперше як востаннє сміло

Не заберіть в бомжа старого мешта

Бо він теж виявляється людина

Забудьте все що прочитали вище

Не згадуйте ніколи надаремно

Хай вітер не в кишенях свище

І камера пустує хай тюремна

читати