Завантажити

Гриць знаменитого класика.
– Пишу. Пишу і спалюю. Як і мій коханий Гоголь.
– Він тут?..
– А де ж йому ще бути?!. – здивовано відповів вічно молодий класик. – Правда, він зараз там, – показав униз Сергій Олександрович, – у темряві – в пеклі...
– Сам пішов, чи послали його?
– Звичайно, сам! Тут ніхто не посилає. Закони Всесвіту – тобто Світла і Темряви – керують усім, а їх символи – Ангели і Чорти – лише допомагають зорієнтуватися.
– Сонце – Бог?.. – ні з того, ні з сього запитав Єсеніна Гриць.
– Звичайно.
– А інші зорі?
– Також... Все світло – Бог...
– А пити тут можна?.. Спирт?
– А чого ж ні?!.. І жінок любити! Все, як на Землі, тільки...
– Що – тільки?..
– Це сам зрозумієш.
– А де ж Дім, а де Гостина? Тут, чи на Землі? – запитав ще, усміхнувшись, Органістий.
– А ти як думаєш? – також, по-дитячому усміхнувшись, запитав геніальний драматичний лірик.
– Думаю, що Земля – це колиска душ, які, як і дитина людська, не можуть вічно жити в колисці...
– От-от, правильно. То чого питаєш?..
– Не знаю... Цікаво. Чи є життя органічне ще десь у космосі?
– Хіба це головне?
– Згоден. Не це. Адже вже земляни повільно, але впевнено підкоряють, заселяють космос. І може, перш ніж згасне Сонце, дехто із гомосапієнсів устигне перелетіти в інші зоряні системи?
– Ага. Хоча всі рано чи пізно опиняться тут...
– Щоби...
– Щоби стати світлом чи темрявою... Як там у Булгакова: «Він не заслужив світло. Він заслужив спокій»...
– Ти знаєш «Майстра і Маргариту»?!.. Адже ти... помер раніше!
– Інформація, тобто рукописи, не горять, не зникають! Вони вічно зберігаються в ноосфері, у загальній пам’яті Всесвіту, із яким ми єдині, як клітинки організму із самим цілим організмом.
– А потім стає світлом...
– Або темрявою.
– Інформацію зберігає і переносить світло.
– А є у вас контакти із... живими землянами? Чи передаєте ви інформацію, Сергію?
– Лише через сни... совість... А чимось стратегічним займаються Ангели, Чорти... Ладно, до зустрічі. Я полетів, – поет подав Грицеві руку, яка здалася йому холоднуватою, і зник.
Його місце для бесіди зайняли Лєв Толстой із Альбертом Ейнштейном. Спочатку Гриця мандражило, але досить швидко він заспокоївся. Відчув направду космічну втому і якусь природну алергію на слова й умовиводи...
– Ти, сину, повинен відпочити, – знову з’явилася мама і погладила його по голові.
– А біль тут є? – запитав іще маму Гриць.
– Біль – це коли забагато світла в очі...
– Тобто – Бога?.. Біль – це Бог? Як там у поета: «Просвітлені Сонцем до сліпоти...»
– Мабуть...
– А сон – це темрява?..
– Ні. Сон – це спокій, середній стан між світлом і темрявою: Богом і Дияволом, раєм і пеклом, двоєдиними полюсами буття.
– Тобто тут уже всі на іншій стадії буття? – перемагаючи сонливість бурмотів Гриць.
– Так. Людство має перейти у променевий стан – коли все буде знати і нічого не бажатиме. І перешкод йому не буде.
– Ясно... Але ж так не цікаво. Так лише боги можуть...
– Оце ж ми і станемо Богом.
– Для цього обов’язково фізично померти?
– Не може воскреснути в іншій (вищій, світловій) іпостасі те, що не померло. Зернина, що помираючи колосом стає, і Христос – яскраві приклади цього.
– То він після розп’яття являвся апостолам уже у світловій, голограмній якійсь іпостасі?
– Ага. У такій, як ми тут усі...
– А далі?..
– Далі стаємо світлом.
– А Сонце?
– Сонце та інші зорі – ніби коні, ми – вершники. Тобто нерозумне світло Сонця ми маємо орозумнити, осідлати, змішати із універсальним Розумом.
– Зрозуміло, – зітхнув Органістий. – Так от чому мене так сильно завжди тягнуло до зір, до польоту до них, крізь них!..
– Світло, що є в душі, тягнеться до абсолютного світла.
– А зворотній процес можливий?
– Звичайно, сину... Світло при бажанні завжди може стати органічною формою життя, якою, до речі, жителі Землі і є, оцим «відпочинком світла», яке знову рано чи пізно хоче стати собою.
– А душа що тоді таке?
– Душа – безсмертна, незмінна сонна іскра світла в органічному тілі кожної істоти.
– Тобто вона не гасне?
– Ні. Вона – носій інформації, чіп, який після смерті людини летить сюди, де ти зараз.
– А такі, як пророчиця Ванга, зчитують інформацію...
– Ага. Частково. Фрагментарно. Спалахами.
– А повернутися можна?
– Як кому і як коли.
– А чому ти мені лише один раз приснилася?..
– Так хотіло Світло. Більше його промінь не переносив чомусь мене у твої сни. І магнітне поле Землі тут ні до чого.
– Я сню... То я вмер?!.
– Ні.
– Перейшов у інший вид енергії? Адже біле світло, наскільки знаю із фізики, таїть у собі спектр-веселку. Призма-піраміда заломлює його.
– Так. Але можливий і зворотній процес.

читати