Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Добу тому
Я був заскоченим на березі водойми,
Що має назву Київського моря,
Станом розгуби, у якому
Перебуваю досі.
Нас троє вуйків
Опісля шашлика і чарки
(Без мене, але ця деталь
Уваги не достойна)
На вікна дачі не дивились,
Бо порпались в пияцьких нетрях давнини.
І я в них був, мед-пиво пив...
І раптом хтось надвірність запалив.
Без грому, бдискавок...
Вечоровість
Опісля того почорніла,
Потім посивіла, а потім
Стала безнебною.
Точніш -
Глухошатровою.
Без ані натяку на обрійну далекість...
На виході із нашого притулку
Не було ганку. Лиш дашок,
Куди я втік
І бачу досі
Вовну пітьми, що розсувалась,
Здіймалась вище і верталась
Назад до носа.
З гуркотінням,
Низьким і тихим,
І недовгим...
Мигтливими ставали й з´яви
Венозних блискавиць.
Хмари ж спалахували не тільки зовні,
А й усередині.
А дощ
,Налякано й краплисто плакав...
Цей різнобій
Стіхій води, вогню й повітря,
Що німо здригувало, мав
Якесь пояснення.
Але без нас.
Вражало те, що метроном
Подібних здогадів
Збігався із пульсацією Неба...
Десь ближче півночі аспидна мла
Стала скидатись на парчу.
А ще пізніше я почув:
"Не тужся вирозуміти те,
Що не з голів людських росте.
Дивись
1.9.2021 р.



Партнери