Електронна бібліотека/Проза
- Лілі МарленСергій Жадан
 - так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
 - СкорописСергій Жадан
 - Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
 - Лиця (новела)Віктор Палинський
 - Золота нива (новела)Віктор Палинський
 - Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
 - Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
 - З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
 - Останній прапорПауль Целан
 - Сорочка мертвихПауль Целан
 - Міста при ріках...Сергій Жадан
 - Робочий чатСеліна Тамамуші
 - все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
 - шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
 - зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
 - ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
 - тато просив зайти...Олег Коцарев
 - біле світло тіла...Олег Коцарев
 - ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
 - добре аж дивно...Олег Коцарев
 - ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
 - КОЛІР?Олег Коцарев
 - ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
 - БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
 - ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
 - ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
 - Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
 - Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
 - Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
 - ЧуттяЮрій Гундарєв
 - МузаЮрій Гундарєв
 - МовчанняЮрій Гундарєв
 
 у чiм йому не поважай; коли дурний буде, то поїде у поле до хлiба, а ти йди у шинок, пропивай останнiй шматок; пий, гуляй, а вiн нехай голодує; та i в печi нiколи не клопочи; нехай паутинням застелеться пiч, от вам i уся рiч. Ви не маленькi вже, самi розум маєте, i що я вам кажу i як вам жити, знаєте.
      А староста i крикнув:
      - За таку навуку цiлуйте, дiти, батька в руку.
      Поцiлувавши, поклонялись матерi теж тричi. Мати не казала їм нiчого; їй закон велить, благословляючи дiточок, тiльки плакати.
      Далi староста сiв i каже тричi:
      - Христос воскрес!
      А старi йому у в одвiт теж тричi:
      - Воiстину воскрес! 
      Старости кажуть:
      - Панове сватове! 
      А свати кажуть:
      - А ми радi слухати! 
      Старости кажуть:
      - Що ви жалали, то ми здiлали; а за сiї речi дайте нам горiлки гречi* (*Гречий - добрий.). 
      А старi й кажуть:
      - Просимо милостi на хлiб, на сiль i на сватання, Пiсля сього посватаних i посадили, звичайно, на покуть, на посад. Батько сiв бiля зятя, а мати, звiсно, поралась, сама i страву на стiл подавала, бо вже Марусi не годилося з посаду уставати. Старости сiли на ослонi бiля столу.
      Поки мати страву носила, батько став частувати старостiв. Перший староста покуштував, покрутив головою, поцмокав та й каже:
      - Штьо се, сватушка-панушка, за напитки? Скiльки ми по свiту не їжджали, а таких напиткiв i йе чували, i не видали, i не куштували.
      - Се ми таке для любезних сватiв з-за моря придбали, - каже Наум i просить: - Ось нуте ж, усю покушайте. Зверху хороша, а насподi самий гарний смак! 
      Випив староста, зморщився, закректав та й каже:
      - Вiд сього зразу почервонiєш як мак. Глядiте лишень, сватушка-панушка: чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стiни полiземо?
      - Та що се ви на нас з пенею? - сказав Наум. - Тут-таки що мудре само по собi, а то ще ось що: iшла баба вiд ляхiв та несла здоров'я сiм мiхiв, так ми у неї купили, сiм золотих заплатили та в напиток пустили.
      А староста й каже:
      - Ну, що мудре, то вже справдi мудре! Ану, товаришу, попробуй i ти й скажи: чи пили ми таке у Туреччинi, або хоч i в Нiмеччинi, та i в Расеї не пивали сiєї.
      Випив i другий староста, теж прицмокуючи, i теж промовляв, похваляючи.
      Проговоривши усi законнi речi, стали частуватись попросту, з своїми вигадками, а далi, тiльки що стали вечеряти, i обiзвались дiвчата, що Маруся ще завидна просила до себе на сватання, i спiвали, уходячи у хату, сюю пiсеньку:
      
     Та ти, душечка, наша Мар'єчка! 
     Обмiтайте двори, 
     Застилайте столи, 
     Кладiть ложечки, 
     Срiбнi блюдечки, 
     Золотi мисочки:
     От iдуть дружечки!
      
      От як переспiвали, та й поклонились низенько, та й кажуть:
      - Дай боже вам вечiр добрий; помагай бi вам на усе добре!
      Стара Настя така вже радiсiнька, що бог привiв її дождати одним одну донечку просватати за хорошого чоловiка, та ще її люб'язного: землi пiд собою не чує, порається хутко, i де та сила узялася, аж бiга вiд стола до печi, i страву сама носить, i порядок дає. Кинулась зараз до дружечок i каже:
      - Спасибi! Просимо на хлiб, на сiль i на сватання. - Та й усадила їх по чину, вiд Марусi скрiзь по лавi, та й каже: - Сiдайте, дружечки, мої голубочки! та без сорому брусуйте* (*Брусувати - їсти), а ти, старосто, їм батуй* (*Батувати - рiзати).
      Так дiвчатам вже не до їжi: одно те, що стидно при людях їсти, щоб не казали люди: "Ото голодна! Мабуть, дома нiчого їсти, так бiга по чужим людям та й поживляється; он, бач, як запихається", -  а друге й те, що треба своє дiло справляти; та, не бравшись за ложечки, i заспiвали:
      
     	Ой чому, чому
     	У сiм новiм дому 
     Так рано засвiчено?
     	Мар'єчка встала,
     	Косу чесала, 
     Батенька поражала:
     	- Порадь мене, 
     	Мiй батеньку, 
     Кого в дружечки брати?
     	- Бери, доненько,
     	Собi рiвненьку, 
     Щоб не було гнiвненько.
     	Садови, доненько,
     	I вище, i нижче, 
     А свою родиноньку ближче.
      
     Як же побачили, що стара Настя вiд такої жалiбної пiснi, покинувши поратись, стала тяжко плакати, так вони стали спiвати iнших:
      
     Де ж був селезень, 
     Де ж була утiнка?  
     Селезень на ставку, 
     Утiнка на плавку. 
     А тепер же вони 
     На однiм плавку, 
     Та їдять же вони 
     Дрiбную ряску, 
     Ой п'ють же вони 
     Холодную воду. 
     Де ж був Василько? 
     Де ж була Мар'єчка? 
     Василько у батенька, 
     Мар'єчка у свого. 
     А тепер же вони 
     Ув однiй свiтлоньцi. 
     Ой п'ють же вони 
     Зелене вино, 
     Та їдять же вони 
     Дрiбнiї калачi, 
     У мед умокаючи, 
     Маком обсипаючи.
     Та в недiленьку рано 	
     Чогось тоє та море грало;
     Там Мар'єчка та потопала, 	
     К собi батенька бажала. 	
     А батенько та на бережечку. 	
     Є човничок i веселечко:
     "Потопай, моє сердечко!" 	
     Та
Останні події
- 04.11.2025|10:54Слова загублені й віднайдені: розмова про фемінізм в житті й літературі
 - 03.11.2025|18:29Оголошено довгий список номінантів на Премію імені Юрія Шевельова 2025: 13 видань змагаються за звання найкращої книжки есеїстики
 - 03.11.2025|10:42"Старий Лев" запрошує на майстер-клас з наукових експериментів за книгою "Енергія. Наука довкола нас"
 - 03.11.2025|10:28Юлія Чернінька презентує «Бестселер у борг» в Івано-Франківську
 - 02.11.2025|09:55У Львові вийшов 7-й том Антології патріотичної поезії «ВИБУХОВІ СЛОВА»
 - 30.10.2025|12:41Юний феномен: 12-річний Ілля Отрошенко із Сум став наймолодшим автором трилогії в Україні
 - 30.10.2025|12:32Фантастичні результати «єКниги»: 359 тисяч проданих книг та 200 тисяч молодих читачів за три квартали 2025 року
 - 30.10.2025|12:18Новий кліп Павла Табакова «Вона не знає молитви» — вражаюча історія кохання, натхненна поезією Мар´яни Савки
 - 30.10.2025|12:15«Енергія. Наука довкола нас»: Старий Лев запрошує юних читачів на наукові експерименти
 - 29.10.2025|18:12В Ужгороді започаткували щорічні зустрічі із лауреатами міської премії імені Петра Скунця