Електронна бібліотека/Проза
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
- Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
- Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
- Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
- Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
«На пороге бросил ворох горицвета…»
Группа «Мельница», песня «Чужой»
І де він взявся у цій країні, про яку, здається, навіть Сонце забуло?
З дитинства він був не лише найусміхненішою дитиною, а і вмів показувати різноманітні фокуси.
А як підріс – так вже геть перестав бути схожим на місцевих. Сміявся, співав, розмовляв з тваринами і рослинами. Ненормальний якийсь.
Так довго продовжуватися не могло.
Старійшини вирішили його вбити, поки він спав. Так і тут він ніби відчув небезпеку і втік. Перетворившись на мишу (виявляється, він ще і таке вмів) і тільки за рік повернувся. Ще більш ненормальним і ще більш могутнім. Ніхто вже не наважувався виступати проти нього.
Ця країна була майже суцільною сірою пустелею з майже неживими деревами. Сонце зазирало сюди нечасто, з птахів залітали лише дурні жовторотими, коней утримували тут силоміць, люди були бліді, кволі і невеселі. При цьому старійшини знаходили тих, хто сильніше, ще з дитячих років, і мали власну армію.
Він лікував людей. Намагався ожити вити дерева, однак все – марно.
Зрештою, йому це набридло.
Він вже знав, що є інший світ, інші люди інші жінки… І ще десь точно має бути та жінка, про яку захочеться турбуватись, як би вона сама не вміла робити цього стосовно інших.
Так, у тому світі також не люблять таких, як він. Та що він втрачає?
Зате які шанси отримує… і не тільки він, а вся країна… якщо…
Отже, одного ранку він зібрався у дорогу, щоб ніколи вже не повернутись. Однак він знав, хто повернеться замість нього.
Він вийшов на головну (власне, єдину) площу їх наметового міста і проголосив: «Слухайте, всі! Збулися мрії багатьох! Сьогодні я залишу нашу країну назавжди! І більше не буду заважати своїм сміхом нікому з вас! – Він розсміявся. – Однак моя доросла донька прийде сюди і нарешті змінить ваше життя!» - Він знову легко розсміявся, скочив на коня і без перешкод залишив свою країну.
Так, подекуди було важко. Чаклунів бояться і тому переслідують. Однак там, де люди вміли сміятися, він вже не виглядав таким дивним.
Через два роки подорожей і пошуків він блукав величним лісом, коли почався дощ. До лісу дощ не заходив, бо дерева щільно сплели своє гілля і листя ще не опало з них. Він стояв на краю лісу і раптом за стіною дощу побачив у полі одинокого дуба і дівчину, яка сховалася під ним. Раптом захотілося зупинити дощ, розпалити багаття, зігріти і захистити її, однак він відчув, що ще не прийшов час. Ще два роки він подорожував, втім, не дуже далеко від села, в якому жила його наречена, і вдосконалював свою майстерність.
Він навчився відчувати її. І одного разу він відчув відчай, її відчай. Він зрозумів, що є чиясь проблема, з якою вона не може впоратись. А проблеми інших вона вважала своїми.
Лише б встигнути! Він поїхав геть в інший бік від села, знайшов потрібні жовті квіти і рушив назад. Перед її селом він відпустив коня, подякувавши йому, - інакше стук копит видав би його серед ночі.
Він був обережним і швидким водночас. Знайшовши її хату, він відчув. Що може її втратити, бо вона зібралася сама йти за цими жовтими квітами. Ось же відчайдуха!
Він обережно підійшов до дверей хати і постукав. Двері відчинила найгарніша, найніжніша і найсміливіша дівчина на світі. Тільки ця найсміливіша дівчина чомусь зойкнула і зробила крок назад. Він її налякав. Дурень! Прийшов до незнайомої, хай і такої близької, дівчини серед ночі. Що ж робити?!
Він мовчки зайшов до хати і скинув з плечей торбу з жовтими квітами.
Тут його кохана зойкнула вже від радості, схопила квіти і почала готувати зілля. Все інше у неї вже було. Розумничка.
А йому що робити?
Він мовчки сів у крісло і спостерігав за нею. Так, це точно вона. Чарівниця, знахарка, його доля, вродлива, розумна, гарна, вправна, і у хаті у неї добре, затишно…
Вона зварила зілля, подякувала йому і пішла до сусідки. Ось про кого вона так переживала – про сусідського сина…
Поки її не було, він, втомлений з дороги, заснув…
Останні події
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві
- 27.02.2024|14:06«Книжка року’2023»: оголошені результати рейтингу
- 21.02.2024|13:57Український ПЕН започатковує Читацький ПЕН-клуб
- 21.02.2024|13:0211 березня у Львові відбудеться концертна програма «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко»