Електронна бібліотека/Поезія

так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Завантажити

Арлі, дядечко мій літній,

На горі сидів ячмінній.

Міркував він про життя

В світлий час, як був не в скрусі,

З цвіркуном дзвінким на носі

І квитком у капелюсі

(Хоч і затісне взуття).

 

В молоді літа буремні,

Все розтративши даремно,

Гору Тініск о п здолав.

Сходом сонця милувався,

Вечір золотом зливався.

«Дивовижний і прекрасний!» -

Так про обрій він співав.

 

Мов мідійці й перси древні,

Усамітнився і ревно

В горах залишавсь. Між тим

Вчив малих дітей читати.

Час від часу міг кричати

Чи пігулки продавати

Ті, що «Проптер Нікодим».

 

Якось у кущах ожини

Папірець розгл е дів дивний –

То квиток трамвайний був,

Не простий, а першокласний.

Лиш куща торкнувсь , невчасно

Десь цвіркун зелений взявся

І на дядьків ніс стрибнув.

 

І ніколи з того часу

З ним цвіркун не розлучався.

День, чи ніч, він не засне:

Ні хвилини не вгаває,

Другу пісеньки співає,

Ними дядька звеселяє,

(Хоч взуття і затісне).

 

Вже зима сорок четверта

І взуття дощенту стерте,

Й шлях звернув до вороття.

З гір дорога далі в’ється –

В край, що Борлі Меллінг зветься,

Де його домівка й серце,

(Хоч і затісне взуття).

 

 

На малій горі ячмінній

Дядько Арлі в час вечірній

Відійшов у небуття.

Капелюх його лишився

І квиток, що не згодився,

І цвіркун ніде не дівся,

(Хоч і затісне взуття).

 

Переклад Марії СЛОБОДЯНИК

Члена НСПУ, НСЖУ, фахового перекладача



Партнери