Завантажити

через протоку біля виступу острова, вийшли на високий берег материка і рушили в північно-західному напрямку. Місцина мала дикий і пустельний вигляд, ніде не було й сліду людської ноги. Леґран упевнено ступав попереду, тільки зрідка зупиняючись на хвилинку, щб зорієнтуватися за прикметами, знаними йому, очевидно, з попередніх відвідин цієї місцевості.
Так ми подорожували біля двох годин, і вже перед заходом сонця добулися до околиці ще похмурішої, аніж та, що лишилася позаду. Це була більш-менш рівна ділянка біля підніжжя майже неприступної гори, зарослої густим лісом аж до самої вершини. Де-не-де на крутосхилі стирчали здоровезні уламки скель, які не скочувались у діл, мабуть, тільки тому, що дорогу їм заступали дерева. Глибокі розпадини в усіх напрямках ще й додавали поважної суворості краєвидові.
Площина, на яку ми вийшли, вся поросла ожиною, і незабаром ми зрозуміли, що без коси далі не продертися. Тим-то за вказівкою хазяїна Джупітер став прокладати нам стежину до височезного тюльпанового дерева, що росло у гурті з якимось десятком дубів. Розложистістю гілля, красою листяної крони і взагалі величним своїм виглядом воно перевершувало й ці дуби, і всі інші дерева, що я будь-коли бачив. Коли ми дісталися під тюльпанове дерево, Леґран обернувся до Джупітера і спитав, чи зможе він видертися на цей стовбур. Старого негра мовби ошелешило це запитання, і якусь хвильку він не відповідав. Озвався він тільки після того, як підступив зовсім близько до величезного стовбура, повільно його обійшов і прискіпливо оглянув.
- Авжеж, маса, ще не бувало такого дерева, щоб Джуп на нього не виліз, - просто сказав негр.
- Тоді лізь мерщій, бо скоро смеркне, і ми не встигнемо побачити, що нам треба.
- А високо лізти, маса - поцікавився Джупітер.
- Лізь по стовбуру, а там я скажу тобі... Стривайно! Візьми жука з собою... - Уже кінець! - мало не вереснув Леґран. - Кажеш, ти вже на кінці гілляки
- Та вже близько, маса!.. О-о-о! Боже милосердний, що це тут на дереві
- Ну - зраділо скрикнув Леґpан.- Що там таке
- Та нічо, тільки череп. Хтось лишив свою голову на дереві, а вороння видзьобало все м'ясо до крихти.
- Череп, кажеш Чудово! А як його прикріплено до гілляки Чим він тримається
- А й правда, маса, - зараз гляну. Чудасія, їй-бо! Здоровецький цвях у черепі. Оце ж він і держить черепа на гілляці.
- Тепер слухай, Джупітере, зроби точно, як я скажу. Ти чуєш
- Еге ж, маса.
- То добре вважай! Знайди ліве око черепа.
- Га, оце ж пак маєш! Таж у нього ніяких очей нема.
- А хай тобі з таким телепнем! Ти знаєш, де в тебе права рука, а де ліва Це та, що я нею дрова рубаю
- Авжеж знаю, я добре знаю, де в мене ліва рука.
- Ну та звісно, ти ж лівак. А ліве око в тебе з того самого боку, що й ліва рука. Тепер ти вже знайдеш, може, де ліве око черепа, себто місце, де було ліве око Знайшов
Запала довга мовчанка. Нарешті негр озвався
- То ліве око черепа з того самого боку, що й ліва рука Але у черепа й сліду руки нема, не те що! Та вже хай. Осьо воно, ліве око, знайшов. То що з ним робити
- Пропусти жука вниз крізь той отвір, скільки шворки стане. Але стережися, щоб шворка не випала з руки.
- Вже зробив, маса Віле. Нема легше, як пропустити жука крізь дірку. Вже висить унизу...
Забивши кілочок саме в тому місці, де впав жук, мій приятель дістав з кишені рулетку. Один кінець її він прикріпив під стовбуром дерева, - з того боку, що найближчий до кілочка, - потім розмотав рулетку і через кілочок протяг далі, у напрямку, визначеному двома пунктами деревом і кілочком. Джупітер ішов попереду й підтинав косою кущі ожини. За п'ятдесят футів від кілочка Леґран зупинився і забив ще один кілочок. Взявши його за центр, він окреслив коло діаметром десь так у чотири фути. Після цього схопив сам лопату, дав по одній Джупітерові й мені і сказав якомога швидше братися до роботи...
[ Шукачам не таланить. ]
Так ми пройшли з десяток кроків, коли це Леґран, голосно лайнувшись, підскочив до Джупітера й схопив його за комір. Вражений негр вирячив очі з дива й широко роззявив рота; лопати вилетіли йому з рук, а сам він упав навколішки.
- Ти, мерзотнику , - просичав Леґpан крізь зуби, - триклятий чорнюче, відповідай мені зараз же, чуєш Щоб без усяких викрутів! Де в тебе ліве око
- Ой, на Бога, маса Віле! Та от же моє ліве око, хіба ні - заголосив нажаханий Джупітер, кладучи долоню на свій правий орган зору й невідривно там її тримаючи, немовби хазяїн намірявся видерти йому те око.
- Я так і думав! Я знав! Гур-ра! - закричав Леґран, випустив негра й кинувся витинати різні вихиляси та скоки - на превеликий подив свого служника, що, підвівшись із колін, мовчки позирав то на хазяїна, то на мене..
- Ходімо назад! Вертаймося! - скомандував Леґpан.- Гру ще не програно. - І він перший рушив знову до тюльпанового дерева.
- Ану, Джупітере! - гукнув він свого служника, коли ми були вже біля дерева. - То як череп прибито до гілляки - лицем до стовбура чи від стовбура
- Назовні, маса, щоб вороння могло без усякого

читати