Електронна бібліотека/Проза

що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Завантажити
« 1 2 3

гріхи, ну, наприклад, здійснювала економічні оборудки, - крала в держави, простіше кажучи, - тоді одного прекрасного дня вона бачить на стіні руку. Живу руку, що описує на стіні всі її провини. А потім ця людина помирає. Одразу. І її не захистить ні охорона, ні стіни будинку. Рука її навіть за кордоном дістане. Це як в історії про Валтасарів бенкет.
- Про чий бенкет?!
- Ну, це не має значення. Але те, що ми зараз контролюємо руку, дає нам необмежену владу. Ми можемо нацькувати її на наших політичних опонентів.
В кожній партії повно бізнесменів. А ми суттєво… зменшимо їхні лави. Уяви, собі якщо перша десятка з чийогось виборчого списку сконає за тиждень. Га! – чоловік вишкірився кровожерно.
- Слухай… А вона з-під контролю не вийде?! А якщо вона і наші лави почне очищувати?!
- Ми її контролюємо…
- Та знаю я таких, як ви! Все ви можете, а потім… - і партійний керівник нецензурно вилаявся, - Колись такі самі… розумники казали, що атомні станції безпечні!
- А ще ми можемо розповісти про руку суспільству.
-Ш-що…? – Тут уже харизматична особа, одна з ікон сучасного політикуму вибухнула тирадою, що заледве уклалася б у регламент виступу депутата у парламенті, - і тирадою, що її жодне ЗМІ не повторило б у ефірі вже з огляду на цензуру. Завершувало емоційний спіч вагоме слово «мать». Ти… з глузду з’їхав?!
- Чому? Тоді ти станеш монархом цієї країни і матимеш абсолютну владу, про яку тільки мріяв навіть Сталін. Плюс, і населення тебе підтримуватиме!
Вони, ці барани, так мріють не про доброго, а про справедливого царя, котрий прийде та наведе лад. Вони бачать, добре бачать, що їхні можновладці, всі без винятку, вважають їх за бидло, навіть гірше!
- Так вони ж дійсно…
- Чекай. Ці можновладці жирують, купляють вілли, автомашини, землі в столиці та крадуть, крадуть, КРАДУТЬ… Вони – все, народ – ніщо. І жоден закон їх не зупинить, бо вони самі закон. Вор-р-р должен сидеть в тюрьме! – пророкотів він з почуттям. – А він не сидить. Ідея кинути злочинців за ґрати уже раз була вдало розіграна в передвиборчих гаслах. А ми дамо не гасла, не ідею, зробимо те, чого ніколи ніхто ще не робив – ВИКОНАЄМО ОБІЦЯНЕ. Рука повбиває скількись там народу, - не всіх, звісно, ми ж не хочемо країну збезлюднити, - лише тих, на кого ми вкажемо. Найбільш шкідливих для нас. А решта, збагнувши, через що померли інші, тремтітимуть, мов осиковий лист, та писнути боятимуться, - що, серед них є хтось, ідеально чесний?! Вона стане твоєю армією, поліцією, всім разом. Уяви – ти на престолі. Ти – Бог для всіх. Він заплющив очі, і цмокнув губами, смакуючи цей образ. Ну?!!...
- Ні.
- Ні?
- Ти чув мене.
Вибори ми і так виграємо. За допомогою старих, добре перевірених способів – маніпуляцій з голосами, старого доброго адмінресурсу. Ну, і тих, хто нам вірить, а таких немало, що б наші опоненти не казали про нас. А на такий ризик я не піду… Випустити на волю ЦЕ… Мені і самому хочеться жити.
Ну, а люди… Погано ти знаєш психологію нашої людини, ой погано! Знаєш анекдот про те, що у нашій країні можна посадити будь-яку людину ні за що, без суду і слідства років на 10 і в глибині душі вона знатиме, за що сидить. Ось вона, наша людина! Їй потрібна не справедливість, вона хоче бачити керівника, котрий сам краде, та й іншим дає! Крім хіба останніх злидарів, тих… пенсіонерів, вчителів і те де, - оті всіх би перемочили, бо їм не хочеться самим з голоду пухнути!
Отак. Ну що, все тобі ясно?
Ти цю руку притримай там в себе, притримай. Раптом хтось дуже нахабним стане, - знадобиться. Але волі їй не давай. І не робити нічого, нічого – без мого відома, затямив?! Так?
- Так. Ясно, не гарячкуй.
Шеф трохи помовчав і, витримавши паузу, спитав:
- Чого так жарко, га?
Він глибоко відітхнув, витер чоло, підборіддя і шию носовою хустинкою. Температура в кабінеті за останні 10 хвилин явно підвищилася. Політик розщібнув ґудзик сорочки і відчув раптовий біль у грудях. У кімнаті стало темно, наче у хмарну погоду.
У відвідувача раптом озвався мобільний телефон.
- Так? Що? Що-о?!! Як це – зникла? Та ви… Та я вас…
- Що там таке?! – скрикнув партійний лідер. Його руки дрібно затремтіли.

Суддя знову був вільний.






































« 1 2 3

Останні події

30.01.2025|22:46
Топ БараБуки: найкращі дитячі та підліткові видання 2024 року
22.01.2025|11:18
Англійське чаювання з Генрі Маршем: говоримо, мотивуємо, донатимо
22.01.2025|11:16
«Інше життя» від Христини Козловської вже в книгарнях-кав’ярнях та на сайті
22.01.2025|09:24
«Основи» перевидають фотокнигу balcony chic Олександра Бурлаки, доповнену фотографіями з 2022–2024 років
20.01.2025|10:41
Розпочинається прийом творів на VІI Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
17.01.2025|11:04
Топ БараБуки: короткий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
15.01.2025|10:48
FRANKOPRIZE 2025: Комітет розпочав прийом заявок
12.01.2025|20:21
Філософські есе Олега Кришталя крізь призму відгуків
12.01.2025|08:23
«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
11.01.2025|21:35
«Де моє хутро»: історія про силу прийняття вперше презентували у Львові


Партнери