Завантажити

стільки світла
можна цілий світ
освітити

випускаю з долоні
ліхтарика -
розбивається об асфальт
гасне

жменя світла -
як без неї
не помилитися?..





ТАНТРА

я танцюю
пташині серця стукають
по моїх вікнах
розбиваючи на друзки скло
я танцюю
сивіють пасма у верхівок тополь
- від подиву чи від гніву? -

я танцюю
маю право розчинити себе
у цьому просторі -
з чотирьох стін,
підлоги - стелі для сусідів знизу
і стелі - підлоги для сусідів згори

я танцюю
народжуюся
для Тебе

моє тіло стає легким
здається от-от вилетить крізь розбите вікно
і з тринадцятого поверху
упаде
Тобі
на долоні

але…
чи
впіймаєш?..





ТАНТРА 2 (НАШ ТАНЕЦЬ)

Вклоняєшся по-старомодному галантно
Не можу відмовити
Бо знаю
Цей танок ми танцювали з Тобою
Якийсь мільйон років тому
Коли іще не було ані Шумерії, ані Трипільської цивілізації
Так само зливалися в одну субстанцію – гнучку і теплу
Пливли невідомою рікою
Не питаючи броду і напрямку
Де жа вю –
Я вже робила такі рухи
Ця музика вже звучала
Ми вже були
Давно

Змінюється усе –
Кольори прапорів та курс валюти
Клімат на планеті і значення слова “кохати”
Капелюшки, купальники
Думки, боги, автомобілі та мобільники
Назви вулиць і усмішки на дитячих обличчях…
Вода і час.

Але наш танок –
це єдине
що
залишається
Незмінним

Вклоняєшся по-старомодному галантно
Моя рука – назустріч…





* * *
не вибачай мені
зелених очей
(це ще бабусин гріх)

не вибачай
рамен заслабких
(вже не рано на них покладатися)

не вибачай
мовчання
(коли довго мовчу)
і сміху
(коли аж плачу)

не вибачай
над піснями пісні
хрестів не Христових
думок неохайних
і часу
згаяного
на дорогу - до Тебе

тільки вибач мені
мою молодість
(це мине)




ВОРОЖІННЯ

Обриваєш макові пелюсточки
моєї спідниці
запитуючи:
- любиш?..

а їх – все менше й менше

- …чи не любиш?..
- …а якщо любиш, то кого?..

на маках – кажу – не ворожать
- бува-а-а-й!

Наздоганяю повітряну павутинку
якщо зловлю – пошию з неї білизну
і чекатиму
поки зацвітуть нові маки
бо…
вже сумую –
за Твоїм ворожінням…

Листи не від Тебе
не читаючи
знищую

читати